Останні новини

Де ж ваше Слово Правди, пане Зінченку?

  Світлиця

 Відкритий лист

головному редактору новосанжарської районної

газети «Світлиця» Олександру Зінченку

Не минуло й трьох місяців, відколи головний редактор новосанжарської районної газети «Світлиця» (Полтавська область) Олександр Зінченко привселюдно посипав голову попелом та рвав на собі сорочку у «каятті підлого газетяра» у своєму «Слові до читачів» (номер від 28 лютого ц.р.)

Тільки тоді він ще не знав, чи підпаде під люстрацію за те, скільки гектарів газетної площі присвятив цькуванню справжніх патріотів України, які боролися проти режиму Януковича, як того вимагала Революція гідності. Тому й скиглив у «Слові до читачів»: «На жаль, не завжди вдавалося нести до людей Слово Правди, бути щирим у цьому Слові, яке лягало на шпальти нашого видання. Визнаємо, що перебуваючи під цензурним тиском, багато чого було написано і донесено до читача такого, що не гідне публічності».

Сльози наверталися на очі, коли жителі Новосанжарщини читали у каятті Зінченка: «починати зміни на краще треба з самих себе», «обіцяю читачам «Світлиці», що районний часопис з сьогоднішнього номера стає іншим – об’єктивним, не однобоким, відкритим до діалогу, не нацькованим на неугодних», «перед пам’яттю загиблого журналіста В’ячеслава Вермія обіцяємо, що творитимемо газету, за яку ніколи не буде соромно…»

Тобто, редактор публічно зізнався в тому, що комунальне видання роками брехало своїм читачам. До речі, вся ця брехня, таврування багатьох людей, які чесно служили громаді, а не владі, цинічно розміщувалося під слоганом газети – словами морального авторитета нації, нашого земляка Бориса Олійника: «…Тільки слово береже в основі безсмертя української душі».

Інший редактор після такого саморозвінчування пустив би собі кулю в лоб чи принаймні написав заяву про відставку з посади, а Олександр Вікторович обмежився каяттям.

Однак дуже скоро всі ці святі клятви забулися. Пан Зінченко, певно, вирішив: «обіцянки – цяцянки» й усе у «Світлиці» стало так, як і було раніше.

Особливо це яскраво продемонстрував пан Зінченко у статті «Сто днів наближення до народу» або Кілька історій про нову владу» у номері від 6 червня ц.р.

Найперший висновок, який напрошується з цієї статті: це своєрідна спроба захисту – якщо з О.Зінченком розірвуть контракт (або просто його не продовжать), він одразу ж назве це «політичною розправою», «цензурою» з боку керівників району. Не вийде, пане Зінченко, не вийде.

По-друге, це також своєрідна спроба вибити гроші з районного бюджету, тому що фактично всі Ваші так звані «історії» зводилися до питання грошей.

Що, пане Зінченку, не вистачає менеджерського хисту самим заробити, чи боїтеся, що не виживете без державних грошей?

А тепер пройдемося по деяких висловлюваннях у вашій статті. «Агов, де ви тепер, активісти новосанжарського Майдану?» Я відповідаю: ми живі й здорові, пане Зінченку. Зокрема, я брав активну участь і був присутній на всіх зібраннях в Нових Санжарах. Запитання: а де були ви у грудні-березні? Вас, здається, я бачив лише тричі та й то, якщо не помиляюся, вже після сумнозвісних лютневих подій на столичному Євромайдані.

Свою громадянську позицію я задекларував ще в кобеляцькому тижневику «Ехо». Чому в «Ехо», а не «Світлиці»? Та тому, що ви не надали мені такої можливості. Ви запропонували мені таку плату за статтю, що не залишилося б грошей навіть за комунальні послуги.

Ви ще маєте совість писати, що жодного разу не отримували зауваження від читачів. Та ваш телефон від цих зауважень був «червоним»! Чого тільки вартує особисто ваша замітка у номері від 21 березня 2014 року про день народження Берії, найвірнішого з вірних псів тирана Сталіна. І таких «видатних особистостей» ви популяризуєте після перемоги Революції гідності?!

А що це за вислів у вашій статті про сто дів влади: «думайте, шановні виборці»? Ви що, плануєте брати участь у місцевих виборах?

Чи, наприклад, на початку вашої першої «історії» у статті про сто днів новох влади ви пишете, що РДА, де правили «фанати скандально відомої політичної сили», позбавила вас фінансування буцімто через це, що «редактор аж надто непокірний», але забули згадати, що продовжували фінансуватися районною радою, де також правили «фанати скандально відомої політичної сили». Так що нестиковка виходить у вашій статті. А пишете, що готові «відповісти за кожне слово». Так відповідайте: ідіть геть з посади редактора!

І таких «перлів» у вашій статті можна десятками знаходити.

Ще в четвертій своїй «історії» ви почали рахувати чужі гроші. Так, може, оприлюдните заради справедливості і свою декларацію, щоб була можливість порівняти. А то рахувати чужі гроші всі розумні. Зарплата ваша прирівнюється до зарплатні заступника голови РДА.

Принагідно нагадаю, як раніше «робили» тираж «Світлиці». Як змушували працівників багатьох бюджетних установ передплачувати вашу газету і для підтвердження показувати квитанцію.

І насамкінець. Згадайте той Майдан у Нових Санжарах, коли вас молоді люди вивели на «сцену», щоб ви відзвітувалися за свої публікації. Ви почали все звертати на владу поганих «папєрєдніків», яка вас змушувала писати пасквілі. Не вийде!

По-перше, у вас була можливість вчинити по совісті й звільнитися, однак ви обрали холуйство. По-друге, такі ж самі паскудні статті проти тодішнього голови Новосанжарської РДА Миколи Долини та анших порядних людей ви писали ще при Ющенкові, коли на ЗМІ ніхто не здійснював такого тиску, як при правлінні Януковича. А іншу думку ви або не пропускали на сторінки «Світлиці», або ж доповнювали їх своїми такими ж паскудними «коментарями». Що, забули про це, пане Зінченку? Та й коротка ж у Вас пам’ять!

                                                            Володимир Вісич,

                                    житель села Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, ветеран праці з 45-річним трудовим стажем

                                       

 

More in Новини
Арсеналом полтавського «міні-пшонки» можна озброїти взвод

...

Close