Останні новини

Майдан Моніторинг в Криму: Потрібно створювати партизанські рухи!

Прес-конференція ІА «Майдан Моніторинг» щодо моніторингової місії в Криму

Наталка Зубар: В Криму дванадцять наших експертів з 14 по 23 березня моніторили дотримання практично всіх політичних прав, і на жаль, право на життя. Наразі, зараз відбувається значне погіршення стану з правами людини і, можна передбачити, буде ще гірше.

Володимир Ханас: В Криму культивується культ безправ’я, культ сили, культ людини з автоматом. Ситуація погіршується з кожним днем. Ми маємо незаперечні докази того, що події 16 березня були сфальсифіковані. За нашими оцінками сума коштів, що була виділена для тих, хто фальсифікував не менше 2 млн. дол. і 3 млн. грн.

Можна відзначити дві вирішальні речі:

  • абсолютний параліч державних структур України на той момент та повна їх бездіяльність
  • абсолютно злочинна бездіяльність політичних партій або їх злочинна діяльність. Наші монітори не бачили жодний рухів політичних структур, окрім деструктивних. Частина політичних сил брала участь в підготовці і організації так званого «референдуму». На рівні більшості державних інститутів та політичних партій (за винятком декількох інституцій) є повне нерозуміння процесів, які відбуваються в Криму і небажання їх зрозуміти.

Станом на кінець квітня за інформацією посадових осіб в Криму видано близько 170 тис. паспортів громадянина Російської Федерації. Близько 3 тис. осіб вімовилося від цього громадянства. За інформацію міністерва соціальної політики України станом на кінець квітня зареєстровано 13 тис. тимчасово переміщених осіб.

Водночас наші експерти вважають, що ця цифра суттєво занижена і складає не менше 20 тис. Заниження відбувається через те, що люди просто не звертаються до державних структур за допомогою і не реєструються через брак довіри.

Як мінімум 13 осіб знаходяться зараз на території Росії. Вивезені вони, очевидно, ФСБ. Це місцеві активісти. Про частину осіб ми просто не маємо інформації.

Фактично, анексія Росією Криму створила ситуацію, аналогу якої немає в світі. Зараз в Криму не функціонує жодна українська державна інституція.

Є лише два напрями, за якими ми можемо працювати:

  • партизанські методи, при яких люди наражаються на небезпеку, але мають змогу працювати разом з правозахисниками, громадськими активістами, журналістами;
  • намагання порозумітися з апаратом омбудсмена Росії. Це единий легальний шлях, яким ми можемо зараз працювати. Мінімальні успіхи від співпраці з російським омбудсменом досягнуті. Вона відвідувала Крим, зустрічалась з Меджлісом, склала звіт. Це може сприяти позірному обмеженому неповному дотриманню засадничих прав людини. Стандарти дотримання прав людини в Росії самі по собі є заниженими. Люди звикли до цього і це не викликає спротиву. Це найстрашніше.

Сергій Данилов: Випадок з Османом Пашаєвим дуже добре висвітлив ситуацію з правами людини в Криму. Його і групу осіб з ним вкрали за просте намагання пройти на площу Леніна в Симферополі. Утримувало та знущалося з них парамілітарне кримінальне угруповання Аксьонова. Це групи, які викрадають активістів та піддають їх тортурам.

Сукупний звіт різних моніторингових місій, які діяли в Криму позначив больові точки і групи, які в першу чергу є загроженими:

  • Українські активісти і люди, які публічно демонтрують свою українську ідентичність. Вони та їх  близькі і рідні піддаються репресіям лише за факт того, що вони українці.
  • Кримськотатарські активісти і кримськотатарська спільнота в цілому.
  • Ісламські групи в Криму. 23 роки в Україні вони існували і не було проявів ісламського екстремізму. Українське суспільство знаходило спосіб мирного вирішення конфліктів. В Росії зовсім інша тактика та стандарти. Будь що, що має ісламське мусить бути покаране за одну назву. В результаті заходи репресивного характеру призводять до радикалізації ісламських груп. Радикалізація породжує нову хвилю насильства, що в свою чергу породжує нові репресії і так по колу. Так звана антитеррористична операція на Північному Кавказі не припиняється ніколи. Кількість жертв там сягає від 9 до 11 осіб в місяць. В Україні такого не було і навіть не було такої можливості.

Приклад з Османом Пашаєвим показав також, як можна цьому протидіяти. Насправді, інструментарій обмежений, якщо не відсутній. Але все таки: розголос, суспільна солідарність, дії, які робляться багатьма людьми в незалежності від країни, миттєве розповсюдження інформації через соціальні мережі, телефони, інтернет. Тоді з’явяється шанс.

Про вивезених до Росії людей (крім режисера, якого звинувачують у підготовці терористичного акту) взагалі не відомо, хто ці люди, які у них обвинувачення, які терміни, як з ними поводяться, чи мають вони адвокатів? Практика Північного Кавказу свідчить, що люди можуть зникати просто тому, що з якихось причин не сподобалися ФСБ.

В певних регіонах Північного Кавказу діють ескадрони смерті, там люди зникають назавжди. Я постійно порівнюю ситуацію в Криму нині з Північним Кавказом. Російська Федерація експортувала на нашу територію північноказказькі практики.

Взагалі, дотримання прав людини певною мірою буде залежати від того, наскільки самі кримчани зможуть об’єднуватися і захищати свої права. Але інших шляхів, ніж спільна робота моніторингових груп, активістів, журналістів і самих кримчан – не буде.

Тільки спільна робота, максимальне висвітлення і солідарність.

Треба готуватися до збільшення кількості тимчасого переміщених осіб (біженців). Херсон – це оптимальне місце для створення умов для їх проживання. Там можливе надання адміністративних, культурних, освітніх, соціальних та інших послуг. Треба перед владою ставити це питання і контролювати його виконання.

Наталка Зубар: Одним із заходів зовнішнього тиску на Росію є мережа «Друзі України», яку створив Фонд ЄС-Україна. Вони вже більше місяця лобіюють всі західні кампанії для введення адресних санкцій проти конкретних осіб, які винні в окупації Криму. Проти декого санкції вже ввели. Не тільки українці беруть участь в цій лобістській діяльності. Діаспора залучає наших друзів з інших країні. Така міжнародна солідарність допомагає вирішувати проблеми у Криму.

Ми стали ініціаторами розробки законопроекту щодо тимчасово переміщених осіб. Це важкий документ, адже прецедентів у світі дуже мало. Коли цей закон буде прийнятий, ООН зможе розвернути спеціальні пункти допомоги, розвернути програму фінансування допомоги цим особам. Допомога є і зараз, але тоді вона буде в більших масштабах.

Важливо відмітити роботу спостерігачів ОБСЄ, але вони працюють з переміщеними особами на кониненті, намагаються впливати і на Росію і на конкретних бізнесменів в Криму.

В Криму насправді відбуваються дуже динамічні процеси. Кажуть, що кримчани нічого не хочуть. Насправді, вони стикаються з дуже серйозними проблемами. Через зірваний курортний сезон там попереду серйозна економічна та інфраструктурна криза. Принаймні, бізнесмени починають думати, що буде далі. А далі доведеться робити там партизанський рух. Це єдиний вихід.

Один з проросійських активістів, протестуючи проти свавілля місцевих чиновників, сказав поліцейському, який намагався розігнати протест: «Ви забываетесь, это русский, но не российский город». Оце «русский, но не россійський» – може стати основою нової ідентичності в Криму і дуже швидко.

Питання: Чи є якась статистика порушень прав людини в Криму?

Володимир Ханас: Статистика порушень дуже проста. Скільки людей – стільки і порушень. Вас на вулиці оглядають з автоматом, вам не дозволяють виходити на мітинг, переміщатися. Це територія суцільного порушення. Яким чином можна вести статистику?

Наталка Зубар: Кожного дня незаконно зупиняють потяги (по 5-13 годин), авто, відмовляють у в’їзді, свобода пересування порушується масово. Масово відбирається право на освіту, проблеми з дипломами, затримка дипломів, право на освіту українською, кримськотатарською мовою, масові порушення права на власність. У людей просто відчужують власність.

Дуже велика частина переміщених осіб як з Крима, так і з Донецької і Луганської області, абсолютно не довіряють державним інституціям і до них не звертаються.  Це також підтвердив моніторинг від ОБСЄ. Тому не можна отримати чіткої статистики переміщених осіб. Люди бояться, що представнки державних установ будуть зливати про них дані ФСБ, бояться переслідувань, адже більшість з них виїзжає від загрози життю. Рухає їх поки що не економічна загроза. Ці уявлення є масовими. Держава не зробила нічого для того, щоб повернути довіру людей.

Cергій Данилов: Треба відзначити, що в окремих сегментах місцева і державна влада все-таки діють і якісь кроки роблять. Не можна сказати, що держава взагалі не цікавиться проблемами переміщенних осіб. Подекуди щось робиться.

Питання: Чи безпечно взагалі знаходитися в Криму звичайній людині, можливо, не україномовній, без символіки?

Наталка Зубар: Якщо ви неукраїномовний, ведете себе спокійно, без символіки теоретично може бути безпечно. Але ви не гарантовані від того, що вас обшукають, щось вкрадуть, або і вас викрадуть.

Сергій Данилов: Там є озброєні люди з парамілітарних неврегульованих структур зі своїми уявленнями про право, справедливість, законність. Так звана «самооборона Аксьонова» в Симферополі. Аналоги її є в Судаку, Феодосії. Там їх очолюють люди з кримінальним минулим або крайні російські націоналісти (Храмов в Феодосії).

Володимир Ханас: Там немає ніякої системи по захисту пересічної людини. Тобто, якщо у вас щось заберуть, чи ви пропадаєте, немає до кого апелювати. Вас ніхто не захистить. Це найстрашніше. Це територія де немає права, крім права автомата.

Наталка Зубар: Навіть місцеві, хто підтримував Росію, починають скаржитися, що їх не захищає російська поліція.

Питання: Чи будуть випадки коли будуть забирати нерухомість?

Наталка Зубар: Вже є.

Володимир Харанс: В Україні до ситуації з майном ставилися дуже недбало. Багато майна було неоформлено. Зараз починають забирати все, що цікаво. Враховуючи те, що в українському законодавстві це більш-менш врегульовано, російським законодавством це не врегульовано ніяк.

Сергій Данилов: Власність в Криму оформлена значно гірше ніж на материковій Україні. Значно більше будівель без техпаспортів, не введені в експлуатацію, землі не оформлені, але на них стоять будинки. Кримчанам, що проживають на Південному березі повідомили, що 200-метрову зону без компенсації за російськими законами треба буде звільнити. Там все будуть зносити. Берег вже поділено між новими власниками. Зараз вже є групи киян, які об’єднуються заради захисту своєї власності в Криму. Люди наймають озброєну охорону, тому що бувають випадки просто захоплення.

Наталка Зубар: Харківський політехнічний інститут, наприклад, втратив базу відпочинку. Коли це зрозуміло керівництво інституту, вони стали справжніми українськими патріотами. Те саме відбувається і з іншими вузами. Це така «націоналізація». Компенсації ніякої звісно не передбачено.

Питання: Що відбувається з тимчасово переміщеними особами в Києві?

В Києві є Координаційний Центр допомоги при управлінні соцполітики Київської адміністрації. Він знаходиться на Комарова, 7. Туди звертаються кримчани для реєстрації. В другій половині квітня в санаторії для проживання вже не поселяли, місць не було. Допомога була в тому, що давали телефони активістів для зйому житла на пільгових умовах.

Наша моніторингова місія в Криму стала можлива за люб’язної підтримки Міжнародного Фонду Відродження та простих українців. Місія триватиме, поки ми не повернемо Крим!

1 Comment on "Майдан Моніторинг в Криму: Потрібно створювати партизанські рухи!"

  1. Хутин Пуй | 09-06-2014 16:48 at 16:48 |

    Sergey Feoktistov , Що ти мелеш придурок ))) )) Гамно у вас а не держава )))) ви самі розвалитесь через рік два ))))

Comments are closed.

More in Моніторинг, Національна безпека, Технології, Статті
ньюмэр Слав
Виталий Крымов: Что будет с Донбассом

Что же в таком случае остается Донбассу? Поскольку речь идет прежде всего о внутреннем гражданском противостоянии, выход один: осознать, что...

Close