Несвобода мирних зібрань: нова Київрада повинна прибрати за “попередниками”

Київській міській раді

Київському міському голові

01044, Київ, вул.Хрещатик 36

16.06.14

№7/14-45

На підставі ст.40 Конституції України, Закону України “Про звернення громадян”

 

Шановний пане Голово, шановні пані та панове,

Як вам має бути відомо, рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.99 затверджено т.зв. Порядок організації та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру (далі – “Порядок”). У зв’язку з цим хотів би привернути вашу увагу до наступного:

 

І

Відповідно до частини першої ст.144 Конституції України “органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території”.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 “а” ст.38 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.97 №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належить: “вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку”.

Отже, за таких умов підпункт 3 п.1 “а” ст.38 Закону “Про місцеве самоврядування” взагалі не надає органам місцевого самоврядування права здійснювати нормативне регулювання питань проведення мирних зібрань – в силу відсутности спеціального “закону”, відповідно до якого це мало б відбуватися. Реалізація органами місцевого самоврядування повноважень щодо забезпечення проведення, зокрема, мирних заходів – зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій – має і може здійснюватися виключно у межах повноважень, на підставі і у спосіб, визначений законом.

Пункт 15 ст.22 Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15.01.99 №401-XIV надає Київській міській раді право визначати порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру. Проте очевидно, що тлумачення і, тим більш, застосування цієї норми має відбуватися у контексті і у рамках правових актів вищої юридичної сили – “відповідно до закону” (який на сьогодні відсутній), Конституції України, міжнародних правових актів.

ІІ

Згідно зі ст.39 Конституції України “громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.  Згідно з пунктом 1 частини першої ст.92 Конституції України “виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина”.

Проте Київська міська рада, не будучи ні судом, ні законодавчим органом, у “Порядку” обмежує реалізацію права на мирні зібрання, зокрема:

– вимогою подання письмового повідомлення про проведення заходу “не пізніше ніж за 10 днів” (пункт 1). При цьому відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.04.01 №4-рп “визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання”. Здійснювати законодавче регулювання орган місцевого самоврядування не має права;

– запровадженням мінімальної кількости організаторів мирних зібрань “не менше трьох осіб” та обмеженням мінімального віку організаторів мирних зібрань 18-ма роками (пункт 2). При цьому згідно зі ст.24 Конституції України “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, … Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”;

– обов’язковістю подання письмового повідомлення про проведення мирного зібрання лише особисто (п.3), при цьому за ст.34 Конституції “кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах нац. безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя”;

– можливістю позасудової (що суперечить ст.39 Конституції України) заборони (відмови, припинення) мирних зібрань (п.5, 7.10).

– забороною проведення мирних зібрань в центральній частині Києва (п.9) та “біля культових споруд м.Києва та на їх прилеглій території” (п.10).

Цей перелік запроваджених Київрадою норм, які обмежують свободу мирних зібрань, можна продовжувати.

Отже, затверджуючи Порядок в цілому і, зокрема, з нормами вказаних пунктів, Київська міська рада порушила норми ст.39, 24, 92 Конституції України, а також норму частини другої ст.19 Конституції України, згідно з якою “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”, припустився обмеження (звуження) права на мирні зібрання (“звуження обсягу існуючих прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількости благ чи будь-яких інших кількісновимірюваних показників використання прав і свобод” – рішення КСУ №8-рп від 11.10.05). Порядок в частині п.1 суперечить також Рішенню КСУ №4-рп від 19.04.01.

ІІІ

Відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.9 Конституції України “чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України”. Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України” від 29.06.04 №1906-IV “чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору”.

При цьому стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (від 04.11.50, ратифікована Україною 17.07.97) встановлює, що Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об‘єднання з іншими особами <…> Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров‘я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”.

Так саме, згідно зі ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (набув чинности для України 23.03.76), “визнається право на мирні зібрання. Користування цим правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які накладаюься відповідно до закону і є необхідними в демократичному суспільстві”.

Обмеження “старою” Київрадою гарантованої Конституцією України і захищеної Конвенцією та Пактом свободи мирних зібрань шляхом затвердження Порядку не відповідає процитованій нормі Конвенції – воно здійснене не законом, не у вказаних інтересах і у жодному разі не може бути визнаним “необхідним в демократичному суспільстві”.

 

Згідно з Рішенням КСУ №4-рп від 19.04.01 “право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України”.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.40 Конституції України, Закону України “Про звернення громадян”, з метою забезпечення свободи мирних зібрань у м.Києві прошу вас невідкладно скасувати затверджений рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.99 “Порядок організації та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру”.

Відповідь прошу надати відповідно до закону у письмовому вигляді на вищенаведену поштову адресу. Заздалегідь вдячний вам за увагу до цього звернення і конструктивну співпрацю, вашу реакцію на звернення буде широко висвітлено. Звернення надсилається у рамках здійснюваного Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” всеукраїнського моніторингу свободи мирних зібрань.

З повагою,

Олександр Северин, к.ю.н.,

правовий радник ІЦ “Майдан Моніторинг”,

*******

Діяльність з моніторингу свободи мирних зібрань в Україні здійснюється ІЦ “Майдан Моніторинг” за люб’язної підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”