Останні новини

Марія Олійник: З зони суцільного хаосу і терору

Хтось із кимось у Мінську уклав перемир’я. Від України був повноважний представник Леонід Кучма, а від Росії – керівники «ДНР» та «ЛНР», але виступали вони як сторона внутрішнього воєнного конфлікту. Отже, Росії удалось добитись свого і перевести російсько-українську війну у внутрішній конфлікт України. Тобто в громадянську війну. А також відібрати деяку територію під контроль Кремля.

Тим часом кожного дня стріляють, гинуть люди, вибухають будинки та заводи, по вулицях Донецька гасають «Гради», бойовики продовжують захоплювати школи, вищі навчальні заклади, знімати і призначати ректорів.

«Зупинка підрозділів і військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня», – говорить другий пункт меморандуму. «Заборона на застосування всіх видів зброї і ведення наступальних дій», – третій пункт.

Але нічого з цього не виконується. І не може виконуватись у принципі. Бо влада на окупованій частині Донбасу належить польовим командирам терористів. Вони – як князі чи феодали. Примарні політичні перспективи є лише у тих, хто може прогодувати і забезпечити свою банду. Лютує так звана НКВД-«держбезпека». Бандити пересуваються збройними групами на танках, БТРах, «Градах». Під приводом встановлення особи та перевірок до катівні можуть запроторити будь-кого, а також пограбувати чи просто розстріляти. Ця територія – зона суцільного хаосу і повного беззаконня, це середньовіччя.

Декларували народну республіку без олігархів, а вийшло ганьбище. Територія Новоросії чи то «ДНР» чи «ЛНР» є просто пеклом, зоною, де «керують» здичавілі від ненависті соціальні покидьки. І хоча Кремль до кожного «полководця» чи «міністра» приставив своїх «спеціально навчених радників», які б мали забезпечити чітку вертикаль влади на окупованій частині Донбасу, нічого не виходить. Створю­ються нові «державні утворення». Так, нещодавно ми почули про створення окремої від «ЛНР» Стахановської козачої республіки. Про відділення від «ЛНР» подумують і Алчевськ, і Ровеньки. Всі внутрішні інтриги завершуються перестрілками, арештами чи ліквідацією сторони, яка програл­а.

А тепер виникає риторичне питання. Чи можуть виконуватись Мінські «мирні» домовленості керівниками цих квазідержавних утворень? Чи можна буде втілити в життя запропонований Президентом України Порошенком і проголосований 16 вересня регіоналами і комуністами закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»? Природньо, ні. Тому й продовжується цілодобова стрілянина з усіх видів зброї, в тому числі, і з важкої. Триває обстріл Донецького аеропорту, оточеного ДНРівцями з усіх боків, а також Маріуполя, куди переїхали з Донецька органи влади області. Єдиний пункт, який більш-менш виконується, – обмін так званими військовополоненими. Пишу так званими, бо полонені бувають на війні, а у нас «мирний» час, у нас просто АТО. А в АТО є заручники з однієї сторони і терористи з другої. Але у нас і АТО дивне – з полоненими, а не заручниками. Є і дуже фатальні обміни. Як пише Юрій Бутусов, за даними джерел «Цензор.нет», Україна видала в обмін на групу наших військовополонених Ольгу Кулигіну, одного з найцінніших російських агентів, захоплених у ході бойових дій.

Кулигіну захопили в травні, після жорстокого бою, в якому наші прикордонники знищили частину її охорони, а саму взяли в полон. Кулигіна відіграє велику роль в організації операцій російських спецслужб з підтримки терористичних угрупувань в Сирії, Грузії та Україні. Вона є одним з керівників агентури, яку спецслужби РФ впроваджують для керівництва російськими націоналістичними угрупуваннями, які використовуються як вербувальні пункти для формування диверсійних груп, і для контролю за радикальним революційним рухом в самій Росії. Кулигіна могла б стати дуже цінним свідком на суді над російськими організаторами вторгнення в Україну. Вона – друг полковника ФСБ Ігоря Гіркіна і генерал-майора ФСБ Олександра Бородая. Багато років брала участь в операціях спецслужб РФ в Придністров’ї, Грузії, допомагала придушити антиєльцинське повстання в Москві 1993 року, втілившись у керівництво загонів Баркашова. Виконувала завдання з підтримки терористичного режиму Асада в Сирії і була одним з планувальників і організаторів вторгнення в Україну, особисто зі зброєю в руках входила до складу диверсійної групи Гіркіна, що захопила Слов’янськ. Не всі співробітники українських спецслужб підтримали рішення про видачу Кулигіної.

У цьому зв’язку в людей виникають питання, що це за перемир’я таке і навіщо воно потрібне Україні, що воно означає для воюючих сторін.

А в цей час на території, де діє особливий порядок місцевого самоврядування, колишній віце-президент Придністровської Молдавської Республіки, а тепер «замголови» «Совміни» «ДНР» Олександр Караман та «міністр» освіти і науки ДНР Ігор Костенок вирішили зайнятись ВНЗ на «своїй» території. Почали 10 вересня з Донецького на­ціо­нального університету. Четвертого ве­рес­ня ректор ДонНУ повідомив трудовий колектив та студентів, що через військовий конфлікт університет не зміг відкрити двері Аlma mater першого вересня, прийняти в свої ряди першокурсників і нових аспірантів. Славний 75-літній колектив Донецького національного університету став заручником глибокої політичної кризи, соціально-економічного та військового конфлікту. І тому вступна кампанія продовжиться до 22 вересня, а навчальний аудиторний процес роз­почнеться 29 вересня. До цього часу навчання проводитиметься дистанційно. Повідомив та­кож, що адміністрацією ВНЗ надіслані в Дер­жавне казначейство всі необхідні фінансові документи, які є підставою гарантування виплати заборгованості по заробітній платі та стипендіях членам колективу Донець­кого національного університету за літні місяці та поточний вересень.

Але цей план було зірвано кількома де­сятками озброєних людей у камуфляжах, які увірвались до приміщення університету та виставили бійців з автоматами Калаш­никова при вході.

Ось Звернення з приводу незаконного захоплення приміщень ДонНУ законного ректора Романа Федоровича Гринюка:

«10 вересня 2014 р. був незаконно захоплений Донецький національний університет (адреса: вул. Університетська, 24, м. Донецьк), в результаті чого збройними представниками самопроголошеної «ДНР» опечатані приймальні ректора, проректорів, бухгалтерія та інші структурні підрозділи, що забезпечують функціонування і життєдіяльність ДонНУ. Захоплення супроводжувалось «наказом» Міністра освіти «ДНР» про відсторонення від посади ректора ДонНУ проф. Р.Ф.Гринюка і призначення проф. Ю.Г.Лисенка.

Ю.Г. Лисенко офіційно заявив, що інформація про його ректорство не має під собою жодних правових підстав і домовленостей. Тому він залишається працювати професором ДонНУ, директором НДІ «Економічна кібернетика».

З 11 вересня 2014 Донецький національний університет повертається до режиму роботи, про який було заявлено 4 вересня 2014».

Але терористи не зупинились, і вже 17 вересня 2014 року вдруге бандити «ДНР» захопили Донецький національний університет. На корпуси університету вивісили ганчірки – прапори неіснуючої організації «Донецкая Республіка» та «Новоросії» і «призначили» ректором Сергія Бариш­ні­кова – зоологічного українофоба, корупціонера і російського агента, дугінця, великого втілювача «Русского мира», якого два роки тому звільнили з ДонНУ за хабарництво.

Бойовики «ДНР» розігнали кафедру історії України і заявили, що сам університет стає філією МГУ. Разом з озброєними людьми на історичний факультет ДонНУ прибули призначений терористами «ректор» університету Сергій Баришніков, так званий міністр освіти «ДНР» Ігор Косте­нок, а також один з викладачів кафедри політології ДонНУ Кирило Черкашин, який також був озброєний автоматом. Усім викладачам оголосили про необхідність скласти присягу «ДНР». І оскільки всі співробітники кафедри відмовилися присягнути «ДНР», їх розігнали, а приміщення кафедри опечатали.

А далі – жодної реакції ні від Президента України, ні від Кабінету Міністрів. Трьох­тисячний трудовий колектив і майже 20-тисячний студентський залишилися без жодної інформації, без виплачених заробітних плат, з неясним майбутнім. Почались звільнення викладачів, які ніколи і ні за що не стануть співпрацювати з урками, виродками, маргіналами, та переведення студентів, які не хочуть отримати дипломи «ДНР» з ксерокса, до інших закладів.

Тому студенти, випускники, аспіранти, громадські діячі та журналісти вирішили самі рятувати університет і 24 вересня 2014 року, об 11 годині, під Кабміном провести пікет під гаслом: «Врятуємо ДонНУ». В пі­ке­ті мали взяти участь студенти та викладачі ДонНУ, студентська та викладацька спільнота солідарних із вишів сто­лиці. Мета акції – вимога до Кабміну та пана Арсенія Яце­ню­ка особисто підтримати не на сло­вах, а на ділі Донецький на­ціональний університет, який єдиний з вузів міста Донецьк чітко заявив свою патріотичну позицію.

Гасла «Майбутнє ДонНУ – це майбутнє України», «Збережіть український ДонНУ», «ДонНУ – це Україна» та саму акцію підтримало багато небайдужих людей, інформація поширилася миттєво. Тоді міністр освіти і науки України Сергій Квіт зателефонував організаторам і підтвердив, що питання збереження Донецького національного університету буде вирішене найближчим часом. Пан міністр повідомив, що зараз на рівні Кабміну здійснюються конкретні кроки щодо розв’язання всіх – технічних, фінансових, юридичних – проблем майбутнього існування ДонНУ. І акцію не відмінили, а перенесли. Дуже хотілося б вірити міністру, який був активним учасником Революції Гідності, а сьогодні представляє команду Президента України і є 11-м номером у виборчому списку блоку Петра Порошенка!

Кожна година, кожна хвилина зволікання посилює загрози фізичного знищення патріотів – викладачів та студентів ДонНУ. Час покаже чи Кабінет Міністрів, хоч і з великим запізненням, здатний вирішити проблему по суті, чи тільки обіцянкою призупинити протестні акції – заради свого іміджу під час виборчої кампанії.

Того ж таки 17 вересня заступник голови «Совміна» «ДНР» Олександр Караман і «міністр» освіти і науки «ДНР» Ігор Костенок «провели зустріч» з керівництвом та трудовими колективами ще двох провідних ВНЗ: ДонНУЕТ ім. М. Туган-Баранов­сь­кого та ДонНМУ ім. М.Горького. Мета візитів – ознайомлення керівництва установ з наказом «Про перепідпорядкування освітніх установ» та переведення ректорів обох ВНЗ Олександра Шубіна та Юрія Думанського в статус виконуючих обов’язки. А далі вони мають вибрати: або присягають терористам «ДНР», або будуть «звільнені». Донецький юридичний інститут переїхав до Дніпропетровська. Зараз система освіти фактично розділена на дві частини: одна підпорядкувалась «ДНР», інша – українській владі.

Така ж ситуація зараз із системою охорони здоров’я. На Донеччині частина підпорядкована Департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА, інша – присягнула і підпорядкувалася «ДНР».

Така ж і в школах м. Донецька. З 1 жовт­ня відкриються тільки ті школи, працівники яких присягнули «ДНР». Ці процеси в уряді ніхто не контролює.

Ще один сюрприз від української влади: пенсії та зарплати бюджетникам у тих місцях, які входять в спецзону, не контрольовану українськими військами, з 1 вересня за місцем проживання виплачуватись не будуть!!! Треба виїхати з «ДНР» через блок-пости на територію України і там ПЕРСОНАЛЬНО пройти перереєстрацію у відповідному управлінні пенсійного фонду, чи в фонді соціального страхування, чи в управлінні праці й соцзахисту. За довіреністю не можна. А як же лежачим хворим бути? Як тим, що не можуть виїхати? Роз’яснень немає. Будемо їх чекати від Президента України. А краще б – відновили українську владу на територіях, окупованих зайдами та криміналом.

«Український уряд не направлятиме кошти на ті території, які зараз контролюються бойовиками. Ні копійки для терористів і сепаратистів «ДНР» і «ЛНР» уряд не виділить», – сказав міністр юстиції Павло Петренко.

За його словами, гроші з бюджету не виділятимуть, поки на цих територіях не почнуть діяти легітимні органи влади України.

«Українські громадяни з інших регіонів за свій рахунок не фінансуватимуть бойовиків і терористів. Коли ці території будуть звільнені, коли там будуть наші легальні органи влади, тоді Україна проводитиме всі внутрішні фінансування», – додав міністр. Воно дійсно правильно. Давно пора. Бо нібито територія «ДНР» та «ЛНР», але Донецька міська рада радо фінансує всі потреби бойовиків з державного та місцевих бюджетів, у тому числі трансляцію російського ТБ.

Ось так і живемо в напіволжі. Коли закінчиться війна на Донбасі, не знаємо, бо не було офіційного її початку і тому не може бути формального кінця. Після шести місяців боїв Україна втратила, за різними оцінками, більше трьох тисяч осіб і територію на сході України через бездарне керівництво військових. Тепер тут «перемир’я» і «вибори» 7 грудня в органи місцевого самоврядування. Щоправда, бойовики заявили, що проведуть вибори у «Верховний Совєт» «ДНР» 2 листопада, а не 7 грудня. А що – досвід вже є. Провели ж незаконний референдум 11 травня. Починалось це беззаконня як «русская весна». Скоро вже «русская зіма», а кінця краю не видно. А покласти край і навести порядок зможемо тільки тоді, коли нарешті Президент України виправить свої помилки в оцінці стратегічного становища України та визначенні пріоритетних завдань. А це відсутність в першу чергу Ставки Верховного Головнокомандувача, управлінської структури та воєнної доктрини. Про це можна прочитати в прекрасній аналітичній статті Юрія Бутусова «Нагороджується іменною відповідальністю» в газеті «Дзеркало тижня. Україна», №33 за 19 вересня 2014. Виграти війну за допомогою кумівства та бюрократії неможливо. Психологічно треба налаштувати всю Україну на захист територіальної цілісності, зробити цю війну народною. Народну війну Україна обов’язково виграє.

Донецьк

More in Війна, Влада, Суспільство, Статті
У Луганську терор проти вчителів

...

Close