Останні новини

Наталка Зубар: 14 жовтня – останній шанс для переселенців?!

Ми практично не пишемо про нашу участь в просуванні законопроектів. Тому що, як правило, це зусилля багатьох організацій та людей, які тривають довго, мають непевний результат і дуже часто початкова ідея в кінці змінюється ледь не на протилежну. Тож неприємно бути співучасником невдач.

Але зараз ми стикнулися з ситуацією, яку ми не можемо не винести на широкий загал. Бо рівень паскудства, з яким ми стикнулись, вразив нас так, як ніколи!

Що відбулось? А відбулось те, що народні депутати вже півроку роблять все можливе і неможливе, аби не ухвалити закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який нічого крім грошей та вигоди Україні не принесе. Кому ж заважає такий закон?

Почнемо спочатку.

Історія законопроекту почалася у березні 2014 року, коли Олександр Богомолов, директор Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, один з засновників сайту «Майдан», зустрівся з Генеральним Секретарем ООН Пан Гі Муном, і той сказав: «Вам негайно треба ухвалити закон про статут внутрішньо переміщених осіб, щоби світове співтовариство могло надавати Україні гуманітарну допомогу». Експерт ІЦ «Майдан Моніторинг» Олена Сирінська за пару днів зробила огляд світової законодавчої практики про IDP (internally displaced persons, тоді їх було лише кілька тисяч і ми навіть не знали, як їх називати українською). 24 березня 2014 року голова правління ІЦ «Майдан Моніторинг» Наталка Зубар повідомила  члену правління ІЦ «Майдан Моніторинг» Борису Захарову побажання Генерального Секретаря ООН Пан Гі Муну стосовно негайного ухвалення такого закону, а також передала довідкові матеріали, і він взявся за роботу над законопроектом в рамках проекту Харківської правозахисної групи. 25 березня 2014 року ми узгодили роботу над законопроектом з офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. В офісі Омбудсмана з розумінням поставились до нашої ініціативи пообіцяли всю можливу підтримку. Ми всі розуміли, що ця робота буквально горить, що вимушені переселенці, на той час з Криму, потребують негайної допомоги. Тому закон про їхній статус треба ухвалити негайно. Тоді ще не було сотен тисяч переселенців з Донбасу, але ми розуміли, що на нас чекає…

Борис Захаров з колегами написали законопроект, який був оприлюднений на сайті Харківської правозахисної групи вже 15 квітня 2014 року: http://www.khpg.org/index.php?id=1397592025. Далі два місяці законопроект проходив обговорення з УВКБ ООН, офісом Омбудсмана, вимушеними переселенцями та громадськими організаціями, а також політиками. В результаті, на основі цього законопроекту, народний депутат Сергій Соболєв написав свій проект закону і офіційно вніс його до Верховної Ради України. Більша частина норм передбачених законопроектом ХПГ була перенесена до проекту Соболєва, і, хоч допомога переселенцям була значно зменшена, законопроект Соболєва, на думку фахівців, відповідав міжнародним стандартам і був цілком прийнятним для взяття за основу.

І тут все почалось!

Ми не знаємо напевно (не маємо прямих доказів) хто зробив так, що 18 червня 2014 року на засіданні профільного комітету ВРУ дивним чином, з нізвідки, виник  інший законопроект, а  вже наступного дня, 19 червня 2014 року, він був ухвалений з порушенням регламенту на пленарному засіданні ВРУ. Детальну критику того цього закону читайте тут: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1403495629 . Як що ж стисло, то в ньому навіть назву для вимушених переселенців застосували таку, яка не відповідає міжнародній термінології.  І Генеральний Секретар ООН Пан Гі Мун в тому законі ніяк не впізнав би те, про що казав Олександру Богомолову.

Автори законопроекту «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» звернулися до Президента з проханням накласти вето закон, ухвалений ВРУ 19 червня 2014 року. На диво пан Порошенко те зробив! Принагідно зазначимо, що це було перше вето президента Порошенка. В результаті ветування було створено робочу групу при Адміністрації Президента України для створення нового законопроекту, до якої увійшли представники громадських організацій, а також консультанти від УВКБ ООН та ОБСЄ.

«Ми написали добрий закон»,— наполягає Борис Захаров. З текстом законопроекту №4490а-1 можна ознайомитись тут:  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52046. Цей проект внесла велика група депутатів і там навіть є авторський колектив. Він був підтриманий Комітетом ВРУ з прав людини і поставлений в порядок денний на 16 вересня 2014 року.

Але не так сталось, як гадалось! Через пристрасті про люстраційний закон в цей день до розгляду нашого законопроекту так і не дійшло. Народні депутати України так захопились «очищенням влади», а точніше,— самозбереженням, що долі десятків та сотень тисяч «шановних виборців» видались для них чимось другорядним, неважливим в «цей історичний момент»…

Висловимо припущення, чому так сталось. Для патріотично налаштованих депутатів вимушені переселенці, особливо з Донбасу, симпатій не викликали, навпаки,— викликали підозри та огиду. У промосковських же депутатів їхні вчорашні виборці викликали огиду, бо були зрадниками «русскоґо міра», уособленням якого стали терористичні організації ДНР та ЛНР…

«Далі ми звернулися до Турчинова, щоб він поставив законопроект на 7 жовтня»,— каже Борис Захаров. Ось звернення: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1412336079.—  «Але це було марно. Тепер останній шанс 14 жовтня. Нам потрібна міжнародна благодійна допомога. На носі – зима. В нас вже сотні тисяч переміщених осіб. А законодавчого регулювання для міжнародної допомоги внутрішньо переміщеним особам – нема. Потрібно скасувати податки і сбори на таку допомогу, і надати гарантії держави на законодавчому рівні. Не можна такі речі залишати в ручному регулюванні. Це зараз головне». І це якраз те, про що ще півроку тому казав Генеральний Секретар ООН.

Маркус Ягер, заступник Спеціального представника Генерального Секретаря Ради Європи заявив про необхідність якнайшвидше прийняти законопроект №4490а-1. Теж саме каже ще купа єврочиновників та оонівців. Головне, що сказали розробникам закону єврокомісари,— вони вже займаються фандрайзингом для забезпечення закону в Брюселі і закон допоможе акумулювати їм іноземну допомогу, адже закон знімає податки і збори з допомоги внутрішньо переміщеним особам і дає державні гарантії.

Отже, Європа  та Світ готові допомогти Україні впоратись з гуманітарною катастрофою. Але народні депутати України, чомусь, не готові…

Не менш дивною є позиція стосовну цього законопроекту Кабінету міністрів України. Чомусь не чути закликів від віце-прем’єра Гройсмана негайно ухвалити цей закон, хоча переговори з ним велися.

Висловимо припущення, чому так є. Цей закон, з одного боку, дозволить залучити великі кошти від міжнародних організацій, але з іншого боку,— він зобов’яже Уряд виконувати закон. А так виходить, що депутати,— безвідповідальні, а Уряд,— добрий, він робить, що тільки може.

Але поки наш законопроект доопрацьовувався в АПУ – з’явився альтернативний! Авторства Юрія Мірошниченка, того, що був представником Януковича у ВРУ! Його законопроект є дуже схожим на той, що заветував Президент: органом, що надає статус є Державна міграційна служба, закон порушує принцип презумпції невинуватості. В ньому змішані до купи поняття «біженець» і «переселенець», і вводиться дуже заплутана система отримання статусу, а в пояснювальній записці знову – “реалізація положень законопроекту не потребуватиме додаткових видатків з державного або місцевих бюджетів.”

* * *

ІЦ «Майдан Моніторинг» за підтримки Європейської Комісії зараз проводить дослідження дискримінаційних практик в Україні. Наш проект має назву: «Україна без дискримінації». І однією з найбільш кричущих проблем виявилася дискримінація переміщених осіб за ознаками відсутності в них різних документів. «Бєз бумажки ти букашка!»,— стверджує стара совецька приказка. На жаль, вона про цих людей. Люди стикаються з проблемами практично на кожному кроці, де вимагається реєстрація за місцем проживання, довідки з школи, лікарні, тощо. Закон має вирішити ці проблеми. Якщо їх не вирішувати, в країні створиться каста з кількох сотень тисяч людей другого сорту (370000,— найнижча оцінка кількості вимушених переселенців від ООН). А чим закінчується наявність в країні великих мас людей, які не мають реальних прав, ми бачимо на прикладі окупованого Донбасу зараз. Ми точно знаємо, що нам не потрібна повзуча «новоросія» по всій країні!

Ми вже не сподіваємось на цей склад ВР, який довів парламентаризм «до ручкі». Що можна чекати від людей, які ухвалили закони 16 січня, а зараз голосують що попало з таким саме грубим порушенням процедури? Останнє засідання, сесійна зала ВРУ була практично порожньою.

Однак, на 14 жовтня 2014 року вимушені переселенці збирають акцію перед будівлею ВРУ (деталі тут:  https://www.facebook.com/events/271739833022667), з надією, що може навіть ці  депутати, в останній день своєї каденції, зможуть залишити по собі хоч щось хороше? Пропонований законопроект не викликає взагалі ніяких публічних заперечень чи суперечок і не несе Україні нічого, крім вигоди.

Пояснити ані переселенцям, ані зарубіжним партнерам, чому закон не ухвалений пристойними словами неможливо. А чекати на нове скликання ВРУ,— це напевно втратити життя та здоров’я громадян України і поглибити гуманітарну катастрофу!

14 жовтня 2014 року,— момент істини! Або держава подбає про своїх громадян, або на додаток до десятків тисяч озброєних терористів постануть ще від півмільйона людей, які за найменшої нагоди будуть паскудити Україні де і як зможуть.

Наталія Зубар, голова правління ІЦ «Майдан Моніторинг»

* * *

Довідково про законопроект №4490а-1

За цим законопроектом взяття на облік відбувається за заявою до підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту. В той же день переселенцю зобов’язані видати довідку внутрішньо переміщеної особи. На відміну від інших законопроектів переселенцям не треба нічого доводити (ані конкретні причини вимушеного переїзду, ані те, що Ви не є терористом і злочинцем). Довідка видається автоматично при пред’явленні документу, що посвідчує особу. Разом з заявою заповнюється декларація (за прикладом безпекових декларацій при в’їзді в деякі інші країни чи при отриманні візи), в якій переселенець декларує, що він не скоював злочинів, а також в довільній формі описує свої особливі потреби. Довідка діє 6 місяців, її термін продовжується за заявою переселенця.

Після цього прямо в довідку у Державній міграційній службі ставлять реєстрацію нового місця проживання. При цьому у паспорті залишається стара реєстрація місця проживання.

Таким чином, переселенці з Криму та Сходу України застраховані від переслідувань через нову реєстрацію у випадку відвідування окупованих та зайнятих терористами територій. Особливо це важливо для переселенців з Криму, які відвідують свою малу батьківщину.

Після оформлення такої довідки переселенець матиме всі можливості, які мають інші громадяни.

Для забезпечення прав переселенців на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту, а також ведення бізнесу в законопроекті передбачені швидкі спрощені процедури отримання виплат і пенсій, соціальної допомоги, реєстрації безробітних, працевлаштування, продовження освіти, а також реєстрації чи перереєстрації підприємств, юридичних і фізичних осіб. Закон також передбачає запровадження Кабінетом Міністрів України цільових програм допомоги переселенцям.

В законопроекті прописані інші права та захист інтересів переселенців. У тому числі, забезпечення безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено; сприяння у переміщенні її рухомого майна; сприяння у поверненні на попереднє постійне місце проживання; безкоштовний проїзд для повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення; право на отримання кредитів на придбання земельних ділянок, придбання та будівництво житла за ставкою Нацбанку; право на отримання гуманітарної та благодійної допомоги, і багато іншого.

1 Comment on "Наталка Зубар: 14 жовтня – останній шанс для переселенців?!"

Comments are closed.

More in Вибір редактора, Влада, Громадські акції, Національна безпека, Події, Політика, Право, Солідарність, Суспільство, Evergreen, Верховна Рада, Дискримінація, Президент, Протест, Статті, Уряд
Logo
Політики схвально відгукнулися на інформацію про об’єднання демократичних сил на округах

Як відомо, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що по 175 округу «Блок Порошенка» готовий зняти свого кандидата на користь...

Close