Коли мене питають про визначні події минулого року, одну з таких подій я називаю прихід ультрас Донецького Шахтаря на захист місцевого Євромайдану.
Бути фанатом, вигукувати “Слава Україні” в Донецьку – це вам далеко не те як в Києві та навіть географічно близькому Дніпрі.
В Донецьку це був виклик всьому. Виклик від кланово-олігархічній системи, яка будувала іншу-антагоністичну українській ідентичність. Виклик до люду, котрий сліпо підтримував весь той життевий шлак нашого існування.
Контр-система корабля Зіон на тлі панівної тоді загальної регіональної Матриці.
Більшість з донецьких євромайданівських громадських активістів, взнала що таке мусорський та тітушній прес лише під час подій Євромайдану.
Хлопці ж, постійно воюючи на вулицях міста проти зашмарглої вже тоді футбольно-політичної системи постійно знаходились під пресом за свій світогляд.
Особливо дісталось пацанам перед євро-2012. Коли пси системи, хибно вважаючи що ультрас, якогось біса будуть зривати (навіщо? Фанати змирились з проведенням і не збирались підставляти країну, про що неоднаразово заявляли) футбольний турнір, почали цькування найактивніших з них. Мєнтам активно допомагала адміністрація футбольного клубу, мабуть, “дякуючи” таким чином нечисельним хлопцям за підтримку.
Та пси системи були не єдині в цькуванні…
Прогресивно-демократична спільнота теж не відставала в клєймуванні найпасионарнішої молоді країни.
“Фашииисти”, “зачєм Ви крічітє “сасать”? Вєдь тут жє дєті”, “ви жьгьотє димавиє шашкі і мєшаєте нам сматрєть фудбол”- це та багато чого іншого чув я на адресу Ультрас.
Зацьковані мєнтами та СБУшниками, маючи конкретні-придумані справи проти себе з повною гарантією строку, заклєймені прогресивним суспільством…
Вони взяли… І прийшли на захист Донецького Євромайдану!
Бо неприйти не могли вже.
Інколи, пропадає навіть інстинкт самосбереження.
То були як раз ті дні.
Тоді, здається, перший вечір прогресивну спільноту біля пам’ятнику Шевченко в Донецьку не лупцювала горлівська тітушня.
Звісно, сили були не рівні, але тим і сміливішим є цей крок.
Владні кабінєти, міліцейськє областне керівництво, адміністрація футбольного клубу Шахтар-всі ці структури хижо накинулися своєю м’ясорубкою на пацанів. Бесіди, виклики, погрози-ну ви знаєте що бува і як органи діють.
Той вечір, той сміливий крок, я думаю, назавжди змінив як і хлопців з руху, так і уявлення України та світу про Донбас.
За Український Донбас вийшла ідейно патріотична нечіслена пасіонарна молодь – на противагу ж їм – банда виставила куплених в спорт клубах горлівки безідейних кримінальників-тітушок.
До падіння режиму тоді залишалось, як виявилось менше місяця.
Ніщо не зупинило ідею-час якої настав.
П.с. Подавляючій частині хуліганів та ультрас Кротів довелося покинути рідне місто та рідний Донбас.
П.п.с. Основні герої цього, минулорічного, відео воюють за Україну на сході України в рідному та такому багатостражджальному Донбасі.
Vitalik Vivchar, ІЦ “Майдан Моніторинг”
чего ж хорошего быть фанатиком?