Останні новини

Армія зсередини: “Дайте я вріжу йому”. “А завтра він тобі спину прикриватиме – як тоді?..”

Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва

ніч 60та.
Війна… Ми вже звикли до неї. Новини про бої хвилюють нас все менше з кожним днем. Та коли торкається когось близького – тоді й війна стає близькою. Коли ми почули, що обстріляли одну нашу групу з градів і мінометів, та є поранені – тоді ми відчули сильну злість, що ми ще тут, та ще сильнішу, коли розумієш, що й коли там – нема права вживати усю зброю (адже в нас “домовленості”)…
Та не всі. Частина з тих, що відправляються у вівторок на схід, набухалися і почали виясняти стосунки. Найбільш п’яного і побитого комбат закрив у “карцері” (благо що там матраси були накидані) до ранку – фактично для захисту від інших…
P.S. На репліку п’яного старшини “дайте я вріжу йому” замкомбата зауважив “а завтра він тобі спину прикриватиме – як тоді?..”

день 61й.
Одні прибувають в частину, інші – відправляються на схід. Вже збився з ліку, скільки груп відправив з нашого батальйону – 4 чи 5. Зі старого складу залишився комбат, 2 старшини і я – юрист Віталій сьогодні перевівся в Львів, у військову прокуратуру…
P.S. Обіцяють до кінця місяця відправити усіх. Причому хочуть до суботи – щоб не харчувати зайвих два дні, бо сухпайки дешевші

Світлина від Володимира Якимова.
Світлина від Володимира Якимова.
день 61й, 2. Армія
До обіду ми розібрали на 2му поверсі майже сотню металевих ліжок і поскладали їх в куток. А з обіду поступила нова команда – перенести все (+ стільці, тумбочки, столи) на 1й поверх, ще й в протилежний кінець…
Звісно, для десятка солдат – це на півтори години роботи, але коли спітнілий заходиш в душ – води нема у нас в післяобідній час…
А вчора, коли переробляв Штатку батальйону, запитав комбата, куди перекинути з відділень, яких уже не буде в нас, він сказав: на твій розсуд…
Тепер я зрозумів, чому професії міняються: сидить новоспечений солдат, і “на свій розсуд” перекидає десятки інших солдат по різних професіях…
P.S. Воду ще й наніч вимикають – як у Бережанах
P.P.S. Все ж старався земляків залишити в попередніх професіях, або хоч не небезпечніших…

день 63й.
Зранку знову прибули мобілізовані…
Після шикування нові пішли в банк, а ми – прибирати половину великого плацу – це “наша” територія…
Перед обідом комбат дав мені знову роботу на комп’ютері – переробити штатку батальйону, бо є новоприбувші. Роблячи подвійну звірку, запрацювався так, що забув за обід і шикування. Тож по закінченні роботи пішов у місто – пообідати в піцерії (де встиг ще й два сезони “Гри престолів” завантажити на телефон), заодно і передачку з дому отримати (всілякі подовжувачі, степлери, а також – книги і шахи!)…
Поспілкувався по телефону з Тарасом із сусіднього батальйону. Каже, що досі (2 тижні) одягає “чужий” бронік, касок нема, годують паршиво. Та ситуація з аватарами ще гірша, ніж в частині. Тож таких солдат виловлюють і кидають у яму, причому процесом керують нетверезі офіцери…
Ледь не забув – поступило 400 грн. на зарплатну картку. Аванс мабуть за червень таки…
P.S. Ще раз дякую “МегаКому” за монік у 22″ – на ньому чудово розміщаються дві штатки поруч.
P.P.S. Комбат признався, що мав приємність воювати разом із нашим воєнкомом Володимиром…

Світлина від Володимира Якимова.

день 64й.
Наряд в частині – трішки інший, ніж на полігоні…
Через дощ відмінили ранкове шикування на плацу о 08:00. Шикувались по казармах. Там довели про наряд – 3 чол.з батальйону, я в т.ч.
09:00 – шикування “нарядних” перед штабом тилу. Записали номери тел.старших груп, розпустили.
10:00 – шикування нас там же. Прийшли барабанщики і ми нарешті повправлялися в “муштрі”. Вислухавши детальну (з матюками звісно) настанову, маршируючи під барабанний дріб, залишили малий плац і розійшлися по місцях.
Ми повернулись в батальйон для несення чергування – тут уже навіть місця для чергових влаштували – столи, стільці, телефон…
Завдання таке: один – на одному стільці, другий – на другому… сидять (кажуть, колись стояли на стільцях чи тумбочках), а третій – шариться… Зате – добу, до 9 ранку, міняючись через 1 чи 2 год. (основне місце – одне)…
А все через те, що якийсь генєрал зі Львова з перевіркою в частині на кілька днів…
P.S. Основне кредо наряду: “Не приймайте зауваження близько до серця” 

Світлина від Володимира Якимова.
вечір 64й.
В Армію не лише аватарів набирають, трапляються й доволі цікаві особистості…
Сьогодні в наряд зі мною потрапив Ігор із Запоріжжя. На 10 років старший. Теж доброволець. Останні кілька років працював Сомельє́ (працівник ресторану, відповідальний за придбання, зберігання вин і представлення їх клієнту). Я хоч не любитель вин та й м’ясних продуктів, але слухати його можна годинами…
P.S. А перед тим він працював на ще цікавішій роботі – судмедекспертом…
P.P.S. Усім приємного вечора!
день 64й. П’ятниця

Довелося сьогодні встати швидше, ніж щодня – сів на місце чергового, щоб хлопці з наряду пішли поснідати (досі не снідаю – набраних калорій в обід та на вечерю вистачає – не люблю “проганяти” зайву їжу через свій організм).
Після сніданку зайнялися прибиранням. Офіцери були в шоці – ми навіть помили підлогу в коридорі!
Здали зміну, відпочили, пообідали і відпровадили два десятки хлопців з батальйону на схід. Залишилось нас в частині десяток: дембеля, штрафники і штабники…
На вечірньому шикуванні було надзвичайно мало людей – з 3го батальйону лише 1 солдат був!
P.S. Чекаємо на нове поповнення…

Світлина від Володимира Якимова.

ранок 65й. Субота
З кожним днем “кріпшає” армійська… дисципліна, скажімо.
На ранкове шикування кожен батальйон виніс стіл, на якому представили те, що має бути у чергового – в основному, всілякі журнали. Наш комбат прикольнувся – виніс ще й барабан, ліхтар та інші “причандали”
Я знову в наряді (ще кілька разів через день). О 9 ранку, не дочекавшись першого інструктажу, пішли з колегою на каву в “чіпок”. О 10 ранку була звична муштра на малому плацу, з інструкцією від чергового капітана, в якого був серйозний “будун”
Повернувшись в частину, поперекидав подовжувачі (ближче до своєї розкладачки) та забрав зі штабу чайник – нам в казармі треба, а там лиш одна розетка, і та вибиває фільтри-подовжувачі…
Двійко солдат зі старшиною пішли робити ревізію на склад зброї – будуть відправляти те, що залишилось, нашим на схід…
P.S. Комбат повідомив, що наст.тижня дасть нам відпустку на кілька днів. На запитання “А постріляти?” пообіцяв… відправити з розвідкою на полігон постріляти
P.P.S. Заходив бережанець Олег, взяв почитати “Сотниківну” Б.Лепкого.

День 67й
В цивільному житті вчора було свято, а сьогодні – вихідний. В Армії: вчора – неділя, сьогодні – робочий…
Та оскільки місцеве начальство вечір-ніч проводить “за парканом” частини, то має “дотик” до життя цивільного.
Наслідок – зранку шикування… не було! (це вперше, відколи я тут). На інструктажу для нарядів – не було барабанщиків. Новий черговий капітан – теж з великого будуна, зате “проінструктував” найшвидше за всіх – 7 хв. (замість звичних 30)…
А ще вночі в колеги Ігоря дочка родилася! Символічно пригубили вишневої настоянки від мого сусіда Сергія.
P.S. Кілька днів тому пропав мій мілітарний капелюх, а сьогодні – рідке мило з вмивальні, яке я лише вчора купив для нас усіх.
More in Війна, Суспільство, Військо, Записки
Kensington Market is a distinctive multicultural neighbourhood in Downtown Toronto, Ontario, Canada. The Market is an older neighbourhood and one of the city's most well-known. In November 2006, it was designated a National Historic Site of Canada
Its approximate borders are College St. on the north, Spadina Ave. on the east, Dundas St. W. to the south, and Bellevue Ave. to the west. Most of the neighbourhood's eclectic shops, cafes, and other attractions are located along Augusta Ave. and neighbouring Nassau St., Baldwin St., and Kensington Ave.
О децентрализации мозга и тупых иностранцах

я стал замечать, что Белена каждую пятницу в 19–00 наряжается в парадное, надевает здоровенный рюкзак и пешком уматывает в неизвестном...

Close