Останні новини

Людмила Ямщикова: Прокуратура морозиться

У продовження епічної боротьби за право підприємця бути і-з самим з собою єдиною фізособою, яка була детально описана в статті  Афера державного масштабу

Днями я надіслала детальний перелік “художеств” державної виконавчої служби, який відбувався впродовж 2+ років. В махінаціях задіяно було біля 10 осіб. Тож, випадкові збіги та ненавмисні помилки малоймовірні.

Оформила цей перелік у вигляді скарги на двох адресатів – генпрокурора (оскільки прокуратура має функцію загального нагляду за дотриманням законодавства) та міністра юстиції (оскільки держвиконслужба знаходиться в структурі цього міністерства) й відправила, як належить – рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

ГПУ зреагувала блискавично. Через 3 (!) дні по відправленню мого листа мені вже й підготували відповідь. Й папір навчилися економити…
Молодці?

Щоправда, із зором  молодцям не пощастило. Бо примудритися не помітити Міністра юстиції як першого адресата  скарги – то ще вміти треба.

Відтак, до Генпрокуратури намалювалося два конкретних питання:

1. Куди від прокуратури поділися повноваження загального нагляду за дотриманням законодавства? Відібрали? Чи сама склала? Що значить “повідомити автора”? А Генпрокуратуру не треба?

2. Відколи це на листи, адресовані начальнику відомства, відповідає пересічний підлеглий, навіть не начальник відповідного департаменту? Не складає листа, а саме відповідає! Тобто, кореспондеція взагалі проходить повз увагу начальника? Він навіть на підпис не відволікається? А як поскаржитися на неправомірні дії посадовця? Лише через суд?

В принципі, ці два питання легко можна об’єднати в одне – а навіщо нам взагалі така феєрична структура, як наша прокуратура?

More in Незаконний примус, Прокуратура, Статті
CJD4vgoUEAA-0B0
Місія Донбас: Більшість заводів Донеччини – це військово-феодальні структури

За тиждень в Донецькій обл. не зустріли жодного керівника будь чого в піджаку. Зміни таки є

Close