Останні новини

Неособисте голосування парламентарів та податкова реформа урядовців: дві сторони однієї медалі

Ми, майданівці – активісти спільноти сайту maidan.org.ua – почали систематично казати про неприпустимість піанізму (неособистого голосування в парламенті – за себе і “за друга”) в Верховній Раді ще з 2006 року, закликали боротися з ним, запроваджувати технічні та правові запобіжники, бо дотримання Конституції та процедури є  необхідними умовами демократії та успішного суспільства. Ми навіть пройшли весь юридичний шлях і довели, що Конституцію в частині “особистого голосування депутатів” просто немає засобів виконати (дивися Спихотехника. Схема правового колапсу України).

Але політикуму голосування “за того парня” були вигідні, медіа та експерти традиційно не розуміли про що йдеться, а широкі маси “активних громадян” вважали, що “мета виправдовує засоби”, і готові були засуджувати піанізм лише тоді, коли піаністами були “антинародні” політики, а не як явище як таке.

Крутіння процедури та Конституції на пальці вилилося в ручне переписування Конституції та узурпацію влади Януковичем, усунення наслідків потребувало кривавого Євромайдану. Але тепер тема піанізму є надактуальною в суспільстві, кожний випадок піанізму висвітлюється в ЗМІ, кількість таких випадків є відносно невеликою, запровадження технічних механізмів недопущення неособистого голосування стоїть на порядку денному парламенту.

Зараз – як це не раз вже траплялося в історії України – в порушення процедури урядовці намагаються змінювати податки в останню мить перед початком нового фіскального року.

Так само як і з піанізмом, ми багато років (що характерно – здебільшого в листопаді-грудні; див. наприклад тут у 2008, тут у 2010, востаннє тут) наголошуємо на незаконності зміни податків під Новий рік, бо це порушує Конституцію і порушує встановлену законом процедуру.

Так само як і з піанізмом, Конституційний принцип “органи державної влади … їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” та встановлена законом процедура внесення змін до податкових законів ігноруються з тих самих причин – політикуму вигідно змінювати правила гри у незаконний спосіб, бо їм вдається протягувати у поспіху все, що завгодно (і якісний продукт робити не треба, і лобіювати легко), медіа та експерти традиційно не розуміють, про що йдеться, а широкі маси “активних громадян” вважають, що “мета виправдовує засоби”, і заради “важливих реформ” на процедуру можна начхати. Доходить до очевидного абсурду – 30 листопада 2015 р. уряд оприлюднив проект Закону про бюджет на 2016 рік, де доходи (відповідно, й витрати) бюджету обраховано на підставі не чинних законів, а віртуального урядового проекту змін до Податкового кодексу, який не просто не є законом, а є сутністю, якої в природі на той момент не існувало (а як інакше можна сказати про те, чого ніхто не бачив? перший раз текст проекту закону було оприлюднено 1 грудня 2015 року).

Вже зараз лунають голоси експертів, що насправді і “важливих реформ” в податкових ініціативах уряду нема, але інерція працює.

Ми впевнені, що озвучувана нами багато років поспіль проблема, як і у випадку з піаністами (та безлічю інших випадків), рано чи пізно стане мейнстрімом, але дуже хотілося б щоб це сталося все ж рано, а не пізно. Для того, аби Україна вистояла та відбулася, рівною мірою необхідні як історична пам’ять та потужні безпекові структури, так і нова економічна політика, що забезпечить стале і відносно швидке економічне зростання.

Засадничим для нової політики має бути усвідомлення центральної ролі підприємця в країні, пріоритет підходу “уряд для підприємця”, а не “підприємець для уряду”. Законодавчо закріплена процедура зміни податкових законів, що забороняє змінювати податки менш ніж за 6 місяців до початку нового року, є необхідним елементом створення нормальних умов робот бізнесу в країні, а регулярне нехтування цим принципом є чи не найочнішим прикладом підходів, зворотних до тих, які вимагає нова політика, прикладом зневажливого ставлення до бізнесу і загалом правового нігілізму, за якого нормальне існування бізнесу неможливе. Проявом найвитонченішого цинізму виглядають оголошувані при цьому декларації уряду про прихильність до принципу стабільності податкового законодавства і запровадження в податковий кодекс кількарічного мораторію на його зміни, в пакеті змін, які порушують цей самий принцип стабільності податкового законодавства закріплений Статтею 4 Податкового кодексу і Статею 19 Конституції.

Чим тривалішим буде процес усвідомлення означеного вище, тим складнішими для всьго суспільства (і не для бізнесу в першу чергу!) будуть процеси розбудови Української держави, тому розглядаємо пришвидшення цих процесів як одне зі своїх стратегічних завдань.

Довідково:

  • Конституція України, стаття 19: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
  • Податковий кодекс України, стаття 4 “Основні засади податкового законодавства України”: “4.1 Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: .. 4.1.9. стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки” (ту саму статтю 4.1.9 майже дослівно містить і оприлюднений 1.12.2015 проект Кодексу)

Наталія Зубар, голова правління Інформаційного центру “Майдан Моніторинг”

dcde341fad3a6776bc72560fd8c17446

More in Політика, Верховна Рада, Економіка, Статті
11203008_962844223750107_9186478042364930789_n
Олекса Муравльов: Влада намагається зробити так, щоб переселенці поверталися до окупованих територій

“Я навіть не уявляю, якщо все повернеться у мирне русло, як ми звільнимо ці території,як повернутися і як спілкуватися з...

Close