Сергій Петров: Наш обов’язок – засудити русифікацію як один з найбільших злочинів проти українців

Сьогодні Міжнародний день рідної мови.

У 2001 році, коли відбувався Всеукраїнський перепис населення, моя сім’я вказала рідною мовою українську, хоча ми всі, і я у тому числі, говорили російською. Це не нормальна ситуація, коли ти вказуєш свою рідну мову інакшою лише з патріотичних переконань, з любові до своєї країни, погодьтеся.

Українська мова протягом понад 350 років від Березневих статей Хмельницького переживала великі утиски з боку росіян. Навіть полонізація під час Першої Речі Посполитої або Другої Речі Посполитої, у т.ч. під час пацифікації, не завдала такого горя українцям в обмеженні користуватись українською мовою, розвивати українську культуру як русифікація.

Рашисти завжди мали на меті знищити українську мову та культуру, знищити один з головних ідентифікаторів українців. Це було за Російської імперії, коли українська мова заборонялась, адже розвиток української культури, зрозуміло, з часом могло стати підґрунтям для боротьби українців за свою державу. Більшовики підійшли більш розумно: спочатку розпочали українізацію, аби залучити на свій бік українців, а пізніше знищити увесь цвіт українського культурного Відродження у Сандормосі. Після того – майданчик для русифікації був розчищений. І вона почалась з початку 60-х років, коли хрущовська “Відлига” почала звертатись вже за часів Хрущова. Ще у 50-х років минулого століття Харків був бімовний, тобто російська і українська співіснували 50 на 50 у місті. Але з початку 60-х років почалась русифікація освіти, культури, а українській культурі залишалась допоміжна роль: українське мало бути, бо це ж “Українська РСР”, але відсунене на вторинні ролі та надане якоїсь жартівливого вигляду шароварщини.

Я не буду нагадувати, що за совка можна було відмовитись від вивчення української мови. Це вивчення фактично було факультативом, особливо у великих містах, у першу чергу, для тих, хто приїхав з інших республік СССР та особливо для сімей військових. І чи варто ще раз наголосити на тому, що нині люди пишаються своїм незнанням української мови та вважають це правом. Правом для громадянина України? Правом для чиновника не знати українську та її зневажати???

Я пам’ятаю який був спротив проти переведення дубляжу фільмів для кінотеатрів на українську. Це був спротив індустрії, яка налагодила імпорт російського дубляжу, а нові умови потребує вкладання великий грошей. Але нічого, пристосувалися. До речі, Голлівуд дуже багато зробив для розвитку інфраструктури для дубляжу: це і студії, і перекладачі, і актори з дубляжу, і дистрибуція в середині країни і ще багато чого. Нині ми бачимо як телеканали, радіо та медійна спільнота чинить опір збільшенню відсотку україномовного контенту. Адже їм зручно нічого не міняти, бо зміни потребують вкладення інвестицій, це зміна правил гри, це розвиток власного продакшину, а не простий імпорт продукту з тієї Росії. Так само протестують і дистрибутори (не видавці, а ті, хто займається імпортом російських книг та їх продажем в Україні), бо це стабільний бізнес, а тут цей бізнес фактично накривається, і їм потрібно вкладати гроші у розвиток української книги? Вони не хочуть міняти ту систему, яка і так приносить їм гроші! Але таким чином вони сприяють русифікації. Але ж “И так поймут”…

Наш обов’язок перед своєю совістю, нашими дітьми, нашими батьками – засудити русифікацію як один з найбільших злочинів рашизму проти України та українців. Російська мова – це один зі стовпів “гуSSкава міра”, бо де є руцкагаварящі, то це зона поширення російського геополітичного впливу. Але саме через мовний, культурний та інформаційний простори йшла та далі йде війна проти українства з метою його нищення, з метою нищення нас, нашої ідентифікації!

Перший етап – це публічне засудження самої русифікації у всіх її проявах разом зі створенням списків винних у проведенні русифікації. Сама русифікація багатоманітна: від заборон та обмежень української мови до дій, що характеризуються як спротив розвитку української культури. Після того нам потрібно буде докласти дуже багато зусиль щодо проведення судового процесу над винними у русифікації в рамках трибуналу над рашизмом. Звісно, це станеться не скоро.

Але головний момент, що ніколи це мають повторитися знову і суспільство в жодному разі не має толерувати русифікації у будь-яких проявах!

Совок must die!!! Русифікація – це є одним зі злочинів совка і за ці злочини винні мають відповісти!

d983e2

Фото

2 Comments on "Сергій Петров: Наш обов’язок – засудити русифікацію як один з найбільших злочинів проти українців"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


More in Політика, Суспільство, Культура, Наша історія, Освіта і наука, Смерть совку!, Статті
12745539_1029400960466670_3701464342602127725_n
Людмила Ямщикова: Для чого потрібна громадська підтримка реформи поліції

Громадянське суспільство має допомогти новій поліції не закритися, а навпаки - ставати все більш відкритою

Close