Алі Татар-заде: Натуралізація – це те, що має готувати Україна для своїх громадян, які довго жили під окупантами

Натуралізація – це те, що має готувати Україна для своїх громадян, які довго жили під окупантами. Це процес який має багато спільного з репатріацією, але не все.

Недостатньо просто показати українського паспорта – це стосується лише тих, хто не отримував росіянського аусвайса. Їх усього кількадесят тисяч (скептики кажуть, вже кілька тисяч), але вони є і будуть. Вони, як і ті що втекли на материк, поза питанням.

Всі інші мають на руках аусвайс, і хоч він не означає прийняття росіянського громадянства (це офіційна позиція України, визнана міжнародно), але сам факт його отримання вимагає перевірки – наскільки охоче і добровільно він був отриманий. Дякую Chacha Shushuridze за цей важливий нюанс. Адже згідно з українським законодавством, добровільне подання громадянином України до іншої держави, її апарату з метою надати громадянство – є достатньою підставою для позбуття громадянства українського.

Тож, слід перевіряти кожного громадянина, наскільки добровільно він подавав на набуття громадянства Ерефії. По-перше, це на мою думку дата видання аусвайсу. Хто отримав у перші місяці, той практично спалився. Тоді стояли величезні черги (щоправда, викликані тим, що мало контор працювало, і черги потрібні були для екрану), і за моїм спостереженням, добровільно втовпитись туди міг тільки справді божевільний на “вежливість”, кримнашество і прочу зелену чуму. Інша справа, до тих хто почав подавати документи півроку, рік, більше по тому. Наприклад, з січня 2015 лікарні відмовлялись приймати хворих без аусвайсу – і оголошення про це висіли вже осінню. В Севастополі ця норма почала діяти вже влітку 2014 (до слова, в самій Ерефії вона взагалі не діє – це сегрегацйна штука еспешіалі фор Крим). Приблизно після року окупації почалась кампанія по звільненню працівників, які не мають аусвайса. Півтори роки окупації – всі пенсійні, інвалідні, соціальні виплати без росіянського паспорту було заморожено.

Але тут також є нюанс. Він стосується працевлаштування. Влаштування на державну службу окупанта – це справа добровільна, і це ще м’яко сказано, бо там всередині конкуренція, розпихування одинодного дупами і інтриги. Як влучно вказує Shushuridze, отримання громадянства + займання посади в адміністрації окупанта має повні юридичні ознаки добровільності, тобто людина отримала громадянство (точніше, написала заяву окупантові про таке набуття) не просто не під примусом, а дуже того бажаючи. Відтак, ця людина формально підпадає під тих, хто українського громадянства позбавлений.

До перевіркових крітеріїв має додатись ще багато чого. Наприклад, ходіння до РФ-рендуму. Не здивуюся, коли і моя “мертва душа” записана туди такою, що прийшла та проголосувала – я ж не ходив і не дивився, чи не проставлено вже навпроти мене “галочки”. І таких як я, гадаю, багато. Нам треба буде доводити, що ми справді туди не ходіли. Та, я готовий на подібний іспит. Адже все моє подальше сіві свідчитиме, що я ніяк не брав участі в державному житті окупантів, не буде мене (сподіваюся) і в списках тих, хто ходив на подальші бутафорські вибори, влаштовані окупантами після аншлюсу. І вже точно мене нема у списках тих, хто балотувався на посади в маріонеткових режимах, і тим більше, тих хто їх отримав.

Я не проти також залучення “Великого Брата”, тобто попросту кажучи інформаційної системи, яка у сумнівних випадках передивляється публічні заяви кандидата на натуралізацію, як у ЗМІ, так і в соціальних мережах. Справа того варта, щоб я дав дозвіл на такий моніторинг, якщо мені справді потрібна натуралізація. Тобто в даному випадку – підтвердження мого громадянства, отримання права на репатріацію та реабілітацію.

Процес натуралізації хай собі триває повільно, і стартує вже тепер, ще до кінця окупації. Як тільки будуть розроблені і втілені крітерії. Після звільнення Крим буде ще довго давати дуже низьку явку на всіх виборах, оскільки незвичайно маленькою буде кількість натуралізованих громадян. І в цьому я також не вбачаю нічого поганого.

Знаючи як справи вийдуть на практиці, я можу припустити, що таку перевірку першими пройдуть, в масі своїй, кримські татари – просто тому, що в них ще є інститути колективної взаємодопомоги, які повністю атрофовані в інших кримчан. Також у перших лавах будуть ті кримчани, якім абсолютно нема чого приховувати. Які охоче, навпаки, розкажуть комісії, як вони потерпали під окупантами, назвуть імена своїх кривдників. І не забуваємо, що ніякої натуралізації не потребують емігранти, яких ми тут стидливо звемо внутрішньо переміщеними особами. Вони свою “люстрацію” вже пройшли ногами, коли втікали від надроченого натовпу, замість влитись у нього, і як в поганому кіно, залишаючи в тій юрбі зомбовані обличчя ще вчора дорогих і близьких людей.

Думаємо разом. Обговорюємо юридичні і техничні нюанси. Не забуваємо, що темно перед світанком.

Джерело: Facebook автора

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут