Останні новини

Алі Татар-заде: Натуралізація – це те, що має готувати Україна для своїх громадян, які довго жили під окупантами

Натуралізація – це те, що має готувати Україна для своїх громадян, які довго жили під окупантами. Це процес який має багато спільного з репатріацією, але не все.

Недостатньо просто показати українського паспорта – це стосується лише тих, хто не отримував росіянського аусвайса. Їх усього кількадесят тисяч (скептики кажуть, вже кілька тисяч), але вони є і будуть. Вони, як і ті що втекли на материк, поза питанням.

Всі інші мають на руках аусвайс, і хоч він не означає прийняття росіянського громадянства (це офіційна позиція України, визнана міжнародно), але сам факт його отримання вимагає перевірки – наскільки охоче і добровільно він був отриманий. Дякую Chacha Shushuridze за цей важливий нюанс. Адже згідно з українським законодавством, добровільне подання громадянином України до іншої держави, її апарату з метою надати громадянство – є достатньою підставою для позбуття громадянства українського.

Тож, слід перевіряти кожного громадянина, наскільки добровільно він подавав на набуття громадянства Ерефії. По-перше, це на мою думку дата видання аусвайсу. Хто отримав у перші місяці, той практично спалився. Тоді стояли величезні черги (щоправда, викликані тим, що мало контор працювало, і черги потрібні були для екрану), і за моїм спостереженням, добровільно втовпитись туди міг тільки справді божевільний на “вежливість”, кримнашество і прочу зелену чуму. Інша справа, до тих хто почав подавати документи півроку, рік, більше по тому. Наприклад, з січня 2015 лікарні відмовлялись приймати хворих без аусвайсу – і оголошення про це висіли вже осінню. В Севастополі ця норма почала діяти вже влітку 2014 (до слова, в самій Ерефії вона взагалі не діє – це сегрегацйна штука еспешіалі фор Крим). Приблизно після року окупації почалась кампанія по звільненню працівників, які не мають аусвайса. Півтори роки окупації – всі пенсійні, інвалідні, соціальні виплати без росіянського паспорту було заморожено.

Але тут також є нюанс. Він стосується працевлаштування. Влаштування на державну службу окупанта – це справа добровільна, і це ще м’яко сказано, бо там всередині конкуренція, розпихування одинодного дупами і інтриги. Як влучно вказує Shushuridze, отримання громадянства + займання посади в адміністрації окупанта має повні юридичні ознаки добровільності, тобто людина отримала громадянство (точніше, написала заяву окупантові про таке набуття) не просто не під примусом, а дуже того бажаючи. Відтак, ця людина формально підпадає під тих, хто українського громадянства позбавлений.

До перевіркових крітеріїв має додатись ще багато чого. Наприклад, ходіння до РФ-рендуму. Не здивуюся, коли і моя “мертва душа” записана туди такою, що прийшла та проголосувала – я ж не ходив і не дивився, чи не проставлено вже навпроти мене “галочки”. І таких як я, гадаю, багато. Нам треба буде доводити, що ми справді туди не ходіли. Та, я готовий на подібний іспит. Адже все моє подальше сіві свідчитиме, що я ніяк не брав участі в державному житті окупантів, не буде мене (сподіваюся) і в списках тих, хто ходив на подальші бутафорські вибори, влаштовані окупантами після аншлюсу. І вже точно мене нема у списках тих, хто балотувався на посади в маріонеткових режимах, і тим більше, тих хто їх отримав.

Я не проти також залучення “Великого Брата”, тобто попросту кажучи інформаційної системи, яка у сумнівних випадках передивляється публічні заяви кандидата на натуралізацію, як у ЗМІ, так і в соціальних мережах. Справа того варта, щоб я дав дозвіл на такий моніторинг, якщо мені справді потрібна натуралізація. Тобто в даному випадку – підтвердження мого громадянства, отримання права на репатріацію та реабілітацію.

Процес натуралізації хай собі триває повільно, і стартує вже тепер, ще до кінця окупації. Як тільки будуть розроблені і втілені крітерії. Після звільнення Крим буде ще довго давати дуже низьку явку на всіх виборах, оскільки незвичайно маленькою буде кількість натуралізованих громадян. І в цьому я також не вбачаю нічого поганого.

Знаючи як справи вийдуть на практиці, я можу припустити, що таку перевірку першими пройдуть, в масі своїй, кримські татари – просто тому, що в них ще є інститути колективної взаємодопомоги, які повністю атрофовані в інших кримчан. Також у перших лавах будуть ті кримчани, якім абсолютно нема чого приховувати. Які охоче, навпаки, розкажуть комісії, як вони потерпали під окупантами, назвуть імена своїх кривдників. І не забуваємо, що ніякої натуралізації не потребують емігранти, яких ми тут стидливо звемо внутрішньо переміщеними особами. Вони свою “люстрацію” вже пройшли ногами, коли втікали від надроченого натовпу, замість влитись у нього, і як в поганому кіно, залишаючи в тій юрбі зомбовані обличчя ще вчора дорогих і близьких людей.

Думаємо разом. Обговорюємо юридичні і техничні нюанси. Не забуваємо, що темно перед світанком.

Джерело: Facebook автора

More in Влада, Статті, Українська миротворча школа
12957691_1697922023828615_4467270576261730908_o
Минуле має значення. Якщо його не врахувати, воно перебудує майбутнє на свій лад

Найголовніше те, що нам неодмінно треба подолати гравітацію історії, заради щасливого майбуття, заради….. «Усе буде Україна!»

Close