Хижу політику примірєнчєства можна розцінювати як елемент гібридної війни проти України

Сьогодні, 16 травня 2016 р., відбулася міжнародна конференція «Участь ЗМІ у примиренні: уроки для України», метою якої є вирішення проблем української конфліктно-чутливої журналістики та підвищення обізнаності ЗМІ про роль, яку вони можуть грати у постконфліктному примиренні. Варто додати що один зі співорганізаторів була ОБСЕ, до якої в українському медіа просторі є багато претензій з боку як і журналістів так і медіа активістів.

У вітальному слові міжнародної конференції координатор проектів ОБСЄ в Україні Джефрі Ерліх сказав, що «журналістам потрібно обирати сторону, але не сторону у конфлікті». Тобто журналісти мають визначитися, чи вони підтримують війну, чи вони проти неї. Але така, дещо спекулятивна подача питання не сподобалась багатьом вітчизняним журналістам, які перебували у залі.

«Ми не підтримуємо війну, але ми повинні підтримувати своє військо, яке нас береже», зазначив один з медіа активістів колегам що сиділи поряд. У свою чергу, виконавчий директор ГО «Детектор медіа» (яке було співорганізатором заходу) Діана Дуцик наголосила на гострій необхідності налагодження діалогу.

«Мені часом кажуть колеги, що ми не можемо говорити про примирення, поки йде війна. Але я переконана, що ми маємо говорити про примирення, якщо хочемо, щоби війна завершилася», – сказала вона. Разом з тим пані Дуцик зазначила: «Більшість опитаних журналістів говорили про те, що не готові брати на себе відповідальність у просуванні ідеї діалогу».

Незрозуміло про який діалог і з ким може йти річ? Чи з проросійськими терористами, чи з російськими військами? Адже всі вони абсолютно ні на що не впливають. Не будемо наївними, в Росії все вирішує хазяїн Кремля.

Керівник аналітичного центру European Initiative Liberal Academy – Tbilisi, професор Тбіліського державного університету, редактор газети Rezonansi та видавець онлайн-ресурсу Democracy and Freedom Watch Лаша Тугуші розповів, що після війни у 2008 році тодішня влада на чолі з Михеілом Саакашвілі неофіційно заборонила російські канали в кабельних мережах. Але після зміни влади у 2012 році їх знову включили й тепер понад третина населення має до них доступ. «Тож більшість людей може чути агресивний державний погляд Росії. Це не журналістика, а пропаганда. У нас теж триває гібридна війна», – зазначив пан Тугуші.

Зокрема, за його словами, ця пропаганда має значний вплив на національні меншини Грузії – вірменську та азербайджанську, представники якої проживають компактно в певних регіонах і часто не знають грузинської мови, тому отримують інформацію зі ЗМІ своїми мовами та російською.

Присутній в якості експерта Колишній член Тристоронньої групи по Україні Роман Безсмертний розповів, що впродовж переговорів виникали ідеї щодо комунікацій між журналістами та аудиторією, за допомогою яких можна було б створити інформаційне середовище з іншою фразеологією. Йдеться про дві рівні складові цього процесу: перша – налагодження діалогу між журналістами в межах України, друга – між українськими та російськими журналістами. Як можна налагодити діалог з проганадистами з Лайф Ньюз з НТВ, ОРТ, Росія 1, Роман Безсмертний не пояснив. Як, до речі, і не пояснив наявну необхідність цього діалогу.

Ігор Семиволос нагадав про роль проекту Українська Миротворча школа у налагодженні діалогу між громадами на звільненній окупованій території та нагадав, що неможливо вести діалог з окупантам. «Про що Ви збираєтесь вести діалог з окупантами?» – запитав він.

Відома соціолог Ірина Бекешкіна пі д час свого короткого виступу нагадала та актуалізувала на сьогодення свої слова сказані у вересні 2014 року про : «наші плани на війну мають мати два пункти: перший це вбити якнайбільше ворогів, і другий – це при цьому залишитися самим живими». Зал зустрів такі слова Ірини Бекешкиної оплесками.

Від автора: не дуже зрозуміла постановка питання організаторів заходу, адже вона більше притаманна до фази після війни, а не до стадії активної війни, яка нині триває на сході України. При цьому, про який діалог можна говорити з російськими журналістами, які є звичайними пропагандистами та учасниками гібридної війни з боку російської війни?

На кінець можна зазначити, що подібні події не на часі та несуть загрозу інформаційній безпеці українського інформаційного простору.

Хижу та лИцемірну політику підступного примірєнчєства під час війни можна з впевненістю розцінювати як один з елементів гібридної війни проти України.

Віталій Овчаренко, ІЦ “Майдан Моніторинг”

Фото