Останні новини

Оксана Середкіна: Наша пам’ять повинна бути чесною

Власне, коли захоплення громади щодо бюстів трьох видатних харків’ян трошки вляглося, висловлю свою перпендикулярну думку.

DUPkjwk1CfY

Ці бюсти наштовхнули мене знову на роздуми щодо історії пам’яті, золотих рибок і власних пророків, яких, як відомо, немає.

Який стосунок до Харківського університету мають Ландау, Саймон Кузнець і Мєчніков? Вшановуючи такі очевидні, здавалося б, фігури, ми, насправді, знущаємося над історією Харківського університету.

Коли я була студенткою, нам викладачі розповідали, що на один з днів народження Ландау подарували карту СРСР, де він був зображений сидячі на троні в Москві, в руках тримав скипетр та державу, а в усі наукові центри тягнулися від його трону червоні лінії. В усі, крім Харкова. Бо в Харкові була приклеєна фотка Іллі Михайловича Лівшиця (не плутати з його братом Євгеном, який був співавтором Ландау по славетному підручнику) з підписом “Удєльноє княжество”. Саме так, радянська фізика була багато в чому вдячна Ландау, але саме Харків і Харківський університет міг похвалитися власною фізичною школою твердого тіла, школою, з якої вийшов увесь ФТІНТ, всі Монокристали, школою, яка знає не одне славне ім’я. Але, перед ХНУ встановлюють бюст саме Ландау, який практично не мав стосунку до ХНУ, а не Іллі Лівшиця.

Так само широкому загалу невідомо ім’я Якова Євсеєвіча Гегузіна, засновника кафедри кристалів, популярізатора, автора шикарних книжок, яскравого представника цієї харківської школи твердого тіла.

В Харківському університеті народилася і досі існує планетарна школа академіка Барабашова, одного з перших астрономів, чиї дослідження Місяця були перевірені практично політами американців, але, краще поставити попсові бюсти нобелевських лауреатів. До того ж, абсолютно бридкі естетично.

Я вже не кажу про те, що ХНУ може похвалитися фігурою не меншого калібру, ніж нобелевський лауреат, а саме лауреатом медалі ім. Філдса, аналогом нобелевської премії для математиків. Це Володимир Дрінфельд, єдиний український лауреат цієї нагороди, який багато років працював на механіко-математичному факультеті нашого університету. До речі, показово, що Дрінфельд не став навіть академіком НАНУ, а отримав тільки звання члена-корреспондента.

Історія фізичного і математичного факультету знає багато інших видатних фігур, наприклад, Володимир Гнатович Хоткевич, син саме того Гната Хоткевича, декан фізичного факультету, а згодом ректор університету. Або Олександр Андрійович Борисенко, поважний математик світового рівня, краса і гордість мехмату. Історія фізико-технічного факультету це взагалі окрема сага про піднесення і трагедії.

Я думаю, що не менше могли б розповісти біологи, філологи або історики про локальну пам’ять своїх факультетів, і ця пам’ять має бути основою пам’яти міста, бо містоутворюючим “підприємством” для Харкова був саме Університет: він створив обличчя нашого міста і надав вектор розвитку на багато років вперед. І наша пам’ять повинна бути чесною, нам є чим пишатися і без зірок, які полишили наше місто і стали зірками деінде.

От і зараз, цим півмільйонам гривень, якими так вихваляється ректор Бакіров, можна було знайти краще призначення, ніж сумнівна прикраса портику. Чи все в порядку в наших університетських лабораторіях? Чи вистачає їм обладнання? Чи є кошти на подорожі вчених і студентів на конференції? Як поживає університетська бібліотека? Вистачає нових надходжень? Чи давно оновлювалися комп’ютери на факультетах? Може, вже створили університетський кластер? Чому б комусь з меценатів не подарувати новий сучасний мікроскоп біофаку? Але, фантазії вистачає тільки на тупий піар біля головного входу. Бо мікроскоп, навіть якщо прикрутити табличку з іменем мецената, загубиться в лабораторних нетрях, а нові книжки цікаві лише спеціалістам. Але чи довго протримається університет без вливання коштів в його наукову базу, тільки на піарі і статтях ректора Бакірова про важкий стан нашої освіти? До речі, Віль Савбанович, а ви чим займалися останні п’ятнадцять років? Боролися в підпіллі за процвітання української освіти чи очолювали один з найбільших українських Вишів? Ви точно не маєте стосунку до стану нашої вищої освіти? Точно-точно?

Оксана Середкіна, ІЦ “Майдан Моніторинг

Фото

More in Суспільство, Наша історія, Освіта і наука, Смерть совку!, Статті
Ген.Михайло Омелянович-Павленко
“Найбільш впертий перемагає”. До річниці завершення Зимового походу

96 років тому, 5-го травня 1920-го року з'єднанням зі спільним польсько-українським протибольшевицьким фронтом закінчився героїчний Зимовий похід Дієвої армії Української...

Close