Не встигло, як кажуть, висохнути чорнило на розпорядженні голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Головка №206 «Про перейменування топонімічних назв у населених пунктах області та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків» від 20 травня ц.р. (увійшло в силу 26 травня), яким вулицю Партизанську в Опішні було названо іменем видатного українця-державотворця Василя Кричевського, як депутати Опішнянської селищної ради 9 червня зібралися на позачергову сесію, щоб, грубо кажучи, «повернути все взад» і позбутися в топоніміці населеного пункту й згадки про В.Кричевського (1873−1952) – найхаризматичнішої постаті в українській художній культурі першої половини ХХ століття, видатного українського архітектора, графіка, фундатора стилю українського модерну в архітектурі, першого художника українського кіно, одного із засновників Української Академії мистецтв, автора дизайну національного герба України «Тризуб» і перших українських грошей.
До речі, спроектований В. Кричевським будинок Полтавського губернського земства (нині – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського), є світовою перлиною українського архітектурного модерну і визнаний найкрасивішою будівлею України всього ХХ століття.
Чому вулицю в Опішні перейменовував голова облдержадміністрації? Та тому, що на це не спромоглися місцеві депутати. Вони не зважили на надану Національним музеєм-заповідником українського гончарства інформацію про те, що життєвий шлях Василя Кричевського дуже тісно пов’язаний з Опішнею.
– Упродовж 1902–1916 років, – розповідає генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олесь Пошивайло, – архітектор щорічно бував у Опішні, де жив іноді по кілька місяців, активно спілкувався й співпрацював із місцевими гончарями. Він також сам учився у майстрів гончарюванню, декорував глиняні вироби. Художник ініціював оздоблення спроектованої ним будівлі Полтавського губернського земства архітектурною майолікою, залучав до її виготовлення опішнянських гончарів. Разом із видатним технологом-керамістом Петром Вауліним розробляв ескізи облицювальних плиток, які знову ж таки виготовляли опішнянські майстри. Митець спрямовував опішнянських гончарів на виготовлення художньо декорованих глиняних виробів, пропонував виробляти посуд за його ескізами, розробляв для гончарних робіт модерний декор. Він безпосередньо причетний до становлення в опішнянському гончарстві новітнього художнього стилю модерн із використанням барокової рослинної орнаментики. Ця ініціатива посутньо збагатила стилістику художньої кераміки Опішні, яка відтоді здобула світове визнання.
Саме на Полтавщині Василь Кричевський залишив найкращі зразки своєї багатої архітектурної творчої спадщини. Окрім згаданого будинку Полтавського земства, у 1914–1916 роках за проектом В.Кричевського в такому ж стилі українського модерну було зведено будівлю Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства. Нині це найвидатніша збережена гончарська споруда в Україні, так званий «Будинок Кричевського-Лебіщака».
Тоталітарний режим робив усе можливе, щоб не тільки в Опішні, а й в Україні забули про найвидатнішого провідника мистецького поступу українців ХХ століття. Реанімація в Опішні пам’яті про мистця почалася після заснування Музею гончарства 1986 року.
На Стіні гончарної слави України в Опішні встановлено бронзову меморіальну дошку Василю Кричевському роботи видатного українського скульптора, народного художника України, заслуженого діяча мистецтв України Василя Ярича. А на подвір’ї будівлі «Кричевського-Лебіщака» відкрито скульптурний бюст Василя Кричевського роботи заслуженого працівника культури України Юрія Пошивайла.
Онук Василя Григоровича Кричевського – Василь Лінде-Кричевський – за передачу селищу унікальної колекції родинних документів і художніх творів став почесним громадянином селища Опішня.
– Таким поступовим, але впевненим був нестримний рух до повномасштабного повернення імені Кричевських на культурно-духовне поле новітньої Української Держави, – наголошує Олесь Пошивайло. – Сучасний образ селища неможливо уявити без імені академіка Василя Кричевського. Увічнення його постаті в комплексі з іншими заходами мало сприяти відновленню націо- й державотворчої аури селища, формуванню його позитивного іміджу знакового й виняткового населеного пункту країни, розвитку в ньому туристичної інфраструктури, суттєвим аргументом в утвердженні Опішні як визначного історичного, наукового, культурно-мистецького й туристичного центру України. Надання його імені одній із центральних вулиць селища, на якій знаходиться Музей мистецької родини Кричевських, Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» імені Василя Кричевського та Національний музей-заповідник українського гончарства, поставало своєрідним актом визнання місцевими мешканцями непересічної ролі селища в розвитку національної й світової художньої культури.
Утім, нова назва вулиці проіснувала лише 13 днів. Депутати селищної ради переважною більшістю голосів (16 – «за», 4 – «проти») перейменували вулицю Кричевського знову в Партизанську, а вулиці Петра Дорошенка повернули попередню назву – Мороховця. Селищний голова Світлана Маммадова теж була за повернення вулицям попередніх назв:
– Ми обрані людьми й повинні підтримувати своїх виборців, а люди проти нових назв, бо це тягне за собою чималі незручності.
– Прикро, що ім’я Василя Кричевського, котрий все своє життя славив місцевих гончарів, утверджував українську незалежність, замінили ім’ям партизан, яких в 1941-1943 роках у нас взагалі не було, – каже директор колегіуму мистецтв, депутат Полтавської обласної ради Людмила Овчаренко.
Справді, за висновком спеціально створеної Опішнянським райкомом КП України комісії, під час окупації України гітлерівськими військами на території Опішнянського району хоча й створювався партизанський загін, проте, «этот отряд оказался небоеспособным, в первые же дни оккупации фактически распался и никаких активных действий не проводил… Комиссией не удалось установить каких-либо диверсионных актов, фактов уничтожения немцев, полицаев и других предателей народа, совершенных партизанами и другими лицами» (1962).
Олесь Пошивайло вважає, що в Опішні через несвідомість депутатського корпусу створено ганебний прецедент. А позаяк рішення селищної ради ухвалене з порушенням вимог Законів України «Про географічні назви» та «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», то не виключає, що Національний музей-заповідник українського гончарства ініціюватиме його скасування через суд.
У свою чергу начальник юридичного відділу Полтавської ОДА Тетяна Караваєва вважає рішення селищної ради про повернення вулиці Василя Кричевського попередньої назви – Партизанська – є нікчемним, бо порушує закон:
– Місцевим радам було дано термін на перейменування, однак депутати цією нагодою не скористалися, тож повноваження перейшли до голови облдержадміністрації. Нагадаю, що порушення закону передбачає персональну відповідальність винних осіб, в тому числі й кримінальну, – додає Тетяна Караваєва.
Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент Полтавського обласного медіа-клубу