150 фермерів придбали 150 автоматів. Усі чиновники в районі стали «шовковими»

«Зрозумійте, нас дістало!» Певно, таке ж гасло, яке під час Євромайдану висіло на одній з барикад у Києві, було б дуже доречним на нараді з аграріями полтавського краю, що відбулася в Полтаві під головуванням Валерія Головка, голови ОДА, з ініціативи Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини». Настільки гаряче й емоційно обговорювалися актуальні питання й проблеми, з якими не один рік стикаються невеликі сільгоспвиробники. І найперше фермери воліли викликати «на килим» чергового в.о. начальника Держгеокадастру України в Полтавській області Вадима Чувпила, четвертого чи п’ятого керівника за останні три роки.
Щоправда, як розповів фермер з Кременчуцького району Іван Панасенко (а він багато років пропрацював на високих посадах і в органах місцевого самоврядування, і в державних структурах), обласні чиновники спочатку хотіли звузити розмову до «камерного» формату у залі апаратних нарад: по два фермери від району – і крапка. Та переконали: приїхало майже двісті аграріїв з усієї області, засвідчивши вражаючий масштаб некомпетентності, беззаконня і корупції чиновників і недосконалість законодавства.
Найболючіші питання, звісно, земельні. Директор ФГ «Дослідне» з Семенівського району Володимир Мокляк озвучив типову проблему фермерів: роками не можуть продовжити в Держгеокадастрі (ДГК) договори оренди земельних паїв. У нього самого термін дії угод з пайовиками на 85 га закінчився ще у 2013 році. Кілька разів звертався в ДГК і щоразу отримував тільки відписки. Хотіли зробити племінну вівцеферму на 70 га лук і пасовищ, теж не можуть у ДГК вирішити це питання, тим самим їх штовхають на порушення, адже наразі вівці пасуться «незаконно». Звернув В.Мокляк увагу губернатора та його підлеглих на якусь нездорову й необґрунтовану «увагу» податкової до продажу цукру, виробленого з сировини, вирощеної фермерським господарством на власних полях.
Зовсім «дику» історію розповіла голова ФГ «Веселка» з Оржицького району Віра Корнієнко. Три роки вона не може оформити (вдумайтеся!) 29 соток землі через знущальницькі вимоги ДГК.
На думку Миколи Москальця, голови Асоціації фермерів Хорольського району, замість сприяння малому й середньому бізнесу в аграрній галузі, державний орган – ДГК – робить все, аби задушити сільгоспвиробника, позбавити селян роботи та засобів до існування й узагалі знищити село, яке годує місто й тримає на плаву Україну. Зокрема, йому самому ніяк не вдається вирішити проблему виділення паїв членам сім’ї.
Тему корупції в ДГК продовжив у своєму виступі директор ТОВ «Хорол-Агро» Юрій Васецький. На частину земельних площ ДГК не продовжив договір оренди і… віддав їх на 20 років в оренду якомусь новоявленому фермеру, якого ніхто не бачив і який, певно, не знає, де те село, і де той район на Полтавщині… «Хорол-Агро» виграв суд першої інстанції, але ДГК подав апеляцію, мабуть, відробляючи гроші, що взяв з клієнта.
Тобто, умисне затягування процедури продовження чи переукладення договорів оренди землі або ж відмова постійно використовується ДГК для того, щоб або «збити гроші», або передати землю іншим користувачам. Чимало виступаючих обурювалися «прейскурантом» на хабарі, відповідно до якого за кожен гектар виділеної землі маєш заплатити від 300 до 500 доларів США. І тоді за кілька днів «під ключ» оформлені документи принесуть тобі додому. Щоправда, часом працівники обласних ДГК виправдовуються, мовляв, ті гроші не їм, а їхнім столичним керівникам, які в свою чергу «несуть» їх ще вище.
Фермер Леонід Пасічник розповів, що мало того, що ДГК вимагає величезну кількість документів при переоформленні договорів оренди землі, які потім виявляються взагалі непотрібними, а змушують поновлювати весь пакет з кожною зміною керівника обласного ДГК, ніби він підписує документи не від очолюваної установи, а сам від себе. Вимагання процвітає махровим цвітом: якщо заніс хабар, тобі впишуть у договори орендну плату в розмірі 3%, а як не хочеш платити в кишеню, – то всі 12% .
«Страшними» людьми назвав згадуваний уже Іван Панасенко всіх попередників, які очолювали облДГК останні кілька років. Адже саме вони всі як один проводили нелюдський, за його словами, експеримент, щоб витіснити місцевого фермера і віддати/продати полтавські землі зайдам. Він хотів створити козину ферму й привести на Кременчуччину німецького інвестора. Промучили 2,5 роки, доки німець плюнув і поїхав. Хотів 65 гектарів засадити енергетичною вербою, так теж зробили все, щоб «загробити» і цей проект.
Сергій Сушко, фермер з Козельщини, розповів, як один з «попередників», такий собі пан Сколота, що попався на хабарі й був переміщений з Полтави у Київ, у центральний офіс ДГК, «подарував» своєму другу з Черкаської області 300 гектарів у Козельщинському районі, відмовивши місцевим аграріям. І протестні акції проводили козельщинські фермери, зверталися джо влади і в правоохоронні органи, але їх голос був гласом волаючого в пустелі.
Тут же пригадали недавній випадок, коли 19-річній студентці наділили… 3000 га землі.
Авторитетний фермер з Чутівського району Михайло Хворост говорив не про себе, а про переселенця-азербайджанця Ахмеда Камалова, якому волонтери допомогли вивезти 50 корів з міста Щастя на Луганщині Оселився він на закинутій фермі, корів став випасати на пастівнику, на якому за останні 20 років жодна худобина не проходила. Але у чоловіка виявилося стільки проблем, що хоч з мосту та в воду. Чоловік не просить від держави жодної копійки, тільки дайте працювати, розвивати тваринництво, яким взагалі мало тепер хто хоче займатися. Але міграційна служба не дає дозволу на проживання в Україні, а ДГК уже близько року не дає ні відповіді, ні дозволу на користування пасовищем. М.Хворост продемонстрував «свіжу» відповідь від новопризначеного в.о. начальника облДГК Вадима Чувпила, в якій нарешті (через півроку!) причиною відмови названо те, що пастівник ще й досі числиться колективною власністю, тобто, власністю колгоспу, якого не існує 20 років. А от у Миргородському районі, розповіли, ДГК надав якимось фермерам-варягам 150 га з колективних земель. Хіба це не подвійні стандарти?
Стан правоохоронної системи на Полтавщині М.Хворост аргументовано назвав «колапсом»: законослухняні громадяни, зокрема, й ті, хто створює матеріальні цінності, не отримують захисту від злочинців ні від нібито реформованої міліції, ні від прокуратури, ні в судах. Дійшло до того, що рейдерство «кришує»… поліція. По суті, реформа звелася до переведення начальників поліції і прокурорів з одного району в інший чи в кращому випадку – з однієї області в іншу. «Чи є на Полтавщині влада?» – закінчив він сакраментальним запитанням, адресованому голові ОДА Валерію Головку.
Таке ж запитання напрошувалося й після розповіді фермера з села Миколаївка Полтавського району, доктора сільськогосподарських наук Василя Васюти, який займається ягідництвом та садівництвом. Точніше, мабуть, сказати, займався. Адже спочатку його пограбував один «бізнес-партнер», а доконав другий. Олександр Степенко обіцяв допомогти й захисти літнього науковця, а насправді здійснив рейдерське захоплення землі та привласнив техніку. Передискував 6 га суниці й посіяв кукурудзу, а на іншій площі посіяв соняшник, тільки не заплатив жодної копійки ще й виставив рахунок В.Васюті на понад 800 тисяч гривень. Поліція й прокуратура на все це закрила очі.
Керівник сільгосппідприємства з Кобеляцького району Микола Антонов звернув увагу керівництва області на те, що ДГК наділяє землю ветеранам АТО на фермерських землях, свідомо провокуючи конфлікти. Говорив він і про поширене нині явище фіктивного фермерства: «Директор департаменту АПК Сергій Фролов доповів, що за рік було створено 92 нові фермерські господарства. Тільки є питання: скільки з них справжні, а не хлопці зі столичного асфальту? Модно стало, коли керівники середньої ланки агрохолдингів беруть на себе землю ніби як фермери й одразу ж передають її своїм роботодавцям, тобто, таким чином агрохолдинги розширюють свої фактичні території». М.Антонов вважає, що конче необхідно спростити процедуру укладення договорів на продаж збіжжя для маленьких сільгоспвиробників, через що вони зараз не можуть офіційно продати вирощене тим же елеваторам чи КХП, а змушені задешево віддавати перекупникам за готівку.
Колегу підтримав приватний підприємець Іван Стецишин з Кременчуцького району: необхідно спростити бухгалтерський облік для малих сільгосппідприємств, запровадивши фіксований податок з кожного гектара: для чорноземів більше, для менш родючих грунтів – менше. Та й строк оренди землі повинен бути розумним. А то пишуть 7 років, а сад, посаджений на цій землі, починає плодоносити тільки з 6 року. Фермери не бачать перспективи для себе й своїх дітей, коли їм пропонують орендувати землю на ті ж 7 років, а «своїм» хлопцям дозволяють і на 45 років.
Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини» Віктор Галич зауважив, що за продажність і знущання над людьми працівників Держгеокадастру називають «кадастратами». З жодною державною структурою у сільгоспвиробників немає настільки неприязних і бюрократичних стосунків, як з ДГК. Ті ж податківці, якщо в звіті якась помилка чи неточність, не вважають приниженням своєї гідності зателефонувати керівнику або бухгалтеру підприємства й вирішити це питання за лічені години. ДГК затягує спілкування через дрібниці на роки, витрачаючи тонни паперу, не кажучи про зіпсовані нерви й матеріальні витрати людей.
Виступаючі зазначили, що терміново треба внести зміни в законодавство стосовно фактично неіснуючої колективної власності на землю та повернути розпорядження землею і реєстрації договорів оренди на рівень сільських рад, як це було раніше.
Депутат обласної ради, керівник ТОВ «Агріс» з Семенівського району Володимир Куцовол вважає, що треба негайно скасувати постанову Кабміну, яка передбачає виділення землі під фермерське господарство тільки через аукціон. Адже випускник аграрного вузу чи той же учасник АТО ніколи не виграють у грошовитих завсігдатаїв Куршавелів, бо у них просто немає великих грошей, але є бажання працювати на землі.
В.о. начальника Держгеокадастру в Полтавській області Вадим Чувпило пообіцяв у місячний термін перереєструвати всі договори оренди землі, що зібралися в установі за кілька років, а також звільняти з посад тих керівників районних ДГК, які два тижні замість одного дня видаватимуть витяг з кадастрової карти або казатимуть: «Я цього не знаю, їдьте в область».

IMG_0113  м зал
Голова Полтавської ОДА Валерій Головко кілька разів наголосив, що захищатиме полтавських фермерів, які тримають соціальну сферу на селі, дають селянам роботу, наповнюють місцеві бюджети. А також пообіцяв порушити актуальні питання аграрного сектору на найближчому засіданні Кабміну і зініціював створення разом з Асоціацією фермерів «Відродження Полтавщини» Координаційної ради, яка оперативно реагуватиме на проблеми, які виникають, та вирішувати їх у тісній співпраці з органами обласної влади. Прямо на нараді Валерій Головко дав доручення Департаменту агропромислового розвитку розробити програму розвитку фермерства в області разом із самими фермерами, врахувавши їхні пропозиції.
На наступному зібранні перед фермерами на трибуні стоятиме не начальник Держгеокадастру, а очільники правоохоронних органів, бо до них дуже багато запитань.
Коментар віце-президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України Миколи Стрижака:
– Дуже скоро ми побачимо, чого варті слова губернатора про підтримку полтавських фермерів. Позаяк у його виступі насторожила теза: «Я дуже добре знаю, які проблеми виробникам може створювати влада, бо я сам – у владі». Може, в цьому й уся суть? І від цього, й від озвучених фермерами кричущих фактів беззаконня склалося гнітюче враження. Я їжджу по всій Україні, і знаю, що фермерам у Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, Вінницькій та інших областях болить одне й те ж. А якщо проблеми однакові по всій Україні, то це – не полтавське питання, це – система тотальної корупції, що йде з єдиного центру. З Києва доведений план до двору по збору грошей. І Валерій Головко підтвердив, що він це знає. Тоді питання: чому стільки часу нічого не робив, не реагував на протести фермерів, доки ті до нього не прийшли з «чолобитною»?! Відверто скажу, я мало вірю в допомогу влади, силових структур. Думаю, полтавським фермерам варто взяти приклад з Асоціації фермерів Бобринецького району Кіровоградської області. Там творилося таке саме. І от 150 фермерів одночасно законно придбали 150 автоматів Калашникова. Жодного разу їх поки що не застосували. Але тепер прокурор району – як шовковий, голова РДА, побачивши фермера, низько кланяється, голова райради почав бачити у фермерах поважних людей. Голова асоціації запитав у свого районного земельника, чому фермери три роки не можуть продовжити договори оренди, а якийсь зайда за тиждень оформив сотні гектарів землі. Земельник каже: «Розумієте, треба 300 доларів за кожний гектар, але це не мені, це у Київ». Голова асоціації вийшов у коридор. Через хвилину разом з ним до кабінету зайшли ще 22 фермери, у кожного в руці дерев’яна ніжка від стільця. Постукали по столу і перепитали: «Так скільки-скільки тобі треба з гектара, повтори?» У відповідь почули: «47 гривень 50 копійок». Дали йому тиждень на продовження договорів оренди. Другий аспект полягає в тому, що часто проблема продовження дії договорів створюється штучно. Адже в договорі оренди землі записано: якщо за місяць до закінчення терміну договору жодна зі сторін не порушує питання про його розірвання, то він продовжується автоматично. Ваш полтавський земельник Чувпило говорив про рекомендований розмір орендної плати – від 3 до 12%, але не менше 8%. Але договір – то добра воля двох сторін, що домовляються, – орендодавця та орендаря. Наголошу: немає хороших чиновників: хороший чиновник той, який контролюється громадськістю. Тому хто палиці в руки, хто автомати в руки, але необхідно пояснювати й періодично нагадувати чинушам, що вони – слуги народу. А якщо слуга народу робить не те, то народ повинен підправити. В якій формі? Яка буде найбільш дохідливою й дієвою…

Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент Полтавського обласного медіа-клубу

About Ігор Кіянчук 216 Articles
Підприємець. Координатор ГО ІЦ "Майдан Моніторинг" в Полтавській області, упорядник сайту Майдан