Останні новини

Армія зсередини: Хлопці із сусіднього бату зробили “тераріум” для черепах

‪Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва

#‎Мобілізація‬ ‪#‎АТО‬ дні 383й, 384й, автомобільні.
Спершу (у вівторок) була тривала поїздка. Виїхали о 8й ранку, а повернулися о 8й вечора. Щоправда, дорога в одну сторону зайняла годину, а весь решту час – “режим очікування” та пиття кави, поки командир проходив звірку (і це лише однієї служби).
Також здали зайві (після дембелів) зимові спальні мішки та казанки, а отримали бочку та кілька каністр пального для Шишариків…
Повертаючись на Базу, почули стук під час гальмування, тож наступного дня, в середу, зайнялися ремонтом ходової. Спершу думали, що проблема в передньому правому колесі, тож поміняли 2 підшипники на ступиці… Стук не припинився, тож порихтували захист колодок на задньому правому колесі… Коли ж і це не допомогло, добралися до заднього лівого колеса – виявилось, що там стерлися колодки. Замінивши чим було, замовив нові. Зате стук нарешті припинився!
P.S. “Якби не стукала кришка капота, я б не перебрав усю ходову” – земляк В.

13131650_1066069230131346_5933968865874610537_o 13220924_1066069143464688_2241039854526254014_n

‪#‎Мобілізація‬ ‪#‎АТО‬ дні 385й, 386й, дорожні-2.
У Четвер знову був ДеньПосилок. Оскільки старшим машини був командир, прийшлося імпровізувати – скоро в нього д.н., а я мав пошукати варіанти подарунка. З токарем (який міг зробити фігурку мінометника) не склалося (зараз він робить монументи загиблим воїнам), тож поки хлопці закуплялися, “поводив” командира попри сувенірки, зауважуючи, на чому він зупиняє погляд.
Щоб у П’ятницю знову вирватись для “виконання місії”, довелося самому “нав’ючитися” завданнями. Взявши за старшого заст.командира, повезли спершу дітям усього корисного (та ще й у магазині пояснили продавщиці, що солодощі – не для нас), потім харчів нашим на другу Базу, пізніше хлопці забрали/відправили ще кілька посилок, і нарешті ми усі “помандрували” в пошуках презенту… Після кількагодинного, зате успішного “турне”, повернулись на Базу (дорогою залишивши колесо з іншої машини на шиномонтажі для перезування)…
P.S. Хлопці із сусіднього бату зробили “тераріум” для черепах. Навіть “розпорядок дня” почепили

13174069_1067335863338016_1271972554975201147_n

‪#‎Мобілізація‬ ‪#‎АТО‬ дні 387й 388й, кінець тижня.
Чимось мій джип нагадує нашу Армію – скільки не ремонтуй і замінюй запчастини, час від часу щось і десь ламається.
Тож ці дні знову возив наших хлопців та з іншого підрозділу (вони свого джипа ще не зремонтували) по справах. Дорогою виліз недогляд нашого “майстра” – виявилось, що одна гальмівна колодка не випарувалась, а запала, тож потім заклинила наступну, яку поставили на її місце… Тому в ремонтах надаю перевагу автсервісам, хоч тут не завжди є можливість ними скористатися…
А наші бійці надають перевагу саморемонту Шишариків з 2х причин: бояться на РемБазу відвозити (аби там щось не поцупили), та й на місці зремонтують швидше – і машина відразу в бойовому строю!..
P.S. В наш “тераріум” запустили ще й карасів

13241125_1069484076456528_1715918306718540735_n

‪#‎Мобілізація‬ ‪#‎АТО‬ день 389й, пн.
Ще до ранкового шикування заст.командира поїхав з хлопцями (у невідомому напрямку) робити муляжі, а я повіз командира і старшину до Складу бригади – здати зайві (демобілізованих) бронежилети і каски. На диво, цього разу вони справилися швидко і ми повернулися на Базу ще до обіду…
Коли повернулася команда заступника, ми вишикувалися, а він запросив командира “розібратися з інцидентом, який трапився дорогою”. Коли командир підійшов, заст. привітав його від імені батареї, а ми вручили… ящика від мін, в який поскладали… подарунки!
Командир був шокований і щиро всім подякував!..
P.S. Фото подарункового набору [censored], тож прикріпляю чуже

13240634_1069831213088481_8449185148078993008_n

‪#‎Мобілізація‬ ‪#‎АТО‬ день 390й, вт.
Вже 5та хвиля мобілізованих “на низькому старті” (чекає Наказу про демобілізація), та ще 4та хвилі дембелів ніяк не може нас “відпустити”: часті телефонні дзвінки, спілкування через соцмережі…
Багатьом дембелям доводиться наново “звикати” до цивільного життя:
– переставати дивуватися, як люди з дрібниць роблять проблему (коли у нас ‪#‎війна‬!);
– звикати до іншого харчування (в перші тижні інколи смакують солдатську тушонку);
– намагатися бути стриманішим, щоб не “зацідити в пику” дибілам чи начальникам;
– звикати до цивільного одягу і взуття (ніколи б не подумав, що військові речі такі зручні і функціональні!);
– витрачати кошти на сім’ю, а не віддавати частину на підрозділ (купувати запчастини тощо)…
Оце телефонує колишній в.о. старшини, і запитує, чи ми отримали на Складі ‪#‎бригади‬ 7 комплектів літньої форми і 1 пару берців на нашу батарею, які давно мали б отримати. На жаль, доводиться віджартовуватися, що “24та ОМБр не відноситься до Збройних Сил України” (бо там генерали звітують, що солдати забезпечені на 100%).
P.S. Ще трохи почекаємо, перед телефонуванням у Службу Тилу…

13241397_1070401423031460_7919450352872998790_n

1 Comment on "Армія зсередини: Хлопці із сусіднього бату зробили “тераріум” для черепах"

Comments are closed.

More in Війна, Суспільство, Військо, Записки
13131406_572225436279589_3748146330478790855_o
Армія зсередини: Коли видадуть нові українські міномети, замість старезних “полкових”?

"Свято святом, а міномети треба почистити" - (с) Командир на ранковому шикуванні

Close