Про мову, рибок, російську в школах та садочках…. і про “какаяразніца”

Рідко висловлююся на мовні теми. Але тут, як кажуть, допекло.

До семи років я поняття не мала про “масову” російську мову і культуру. Вдома розмовляли українською, але не тільки це. Слухала я ТІЛЬКИ українську музику, дивилася ТІЛЬКИ україномовні передачі, читала ТІЛЬКИ українські книжки. Зараз я інколи думаю – а чого коштувало моєму татові (саме йому належала ідея) філігранно “запхати” мене у 100% україномовне середовище? Філігранно, бо років до 8ми я щиро вважала, що все кругом – українське. І жодного тобі – “це бяка, бо то не наше” і подібного примітиву.

Російських книжок у моєму дитинстві було аж дві. Одна з них – дитяча повість про пригоди дівчинки Люсі. Друга – видання віршів Афанасія Фета. Ага, того самого. Зі “срібного століття” родом.
Альтернатива українському було польське, англійське, німецьке… Яке завгодно.

Результати? Російське стало для мене назавжди чужим. “не своїм”. Російською мовою я розмовляю з диким акцентом (знаменитий “грузинський” відпочиває, хто чув російську мову у моєму виконанні – враження надовго))), зате не маю проблем з відтворенням польської, німецької, англійської – саме на рівні фонетики і це з вадою слуху.

У 9 років я потрапила на Одещину, на море. Там я вперше почула масово російську мову. І це був виклик – я половини не розуміла, адаптувалася за кілька днів. Це також був шок – спостерігати, як українці переходять на російську. Навіщо? Як? Для чого? Пізніше (уже в іншому регіоні), коли мені “прозоро натякнули”, що краще б мені перейти на російську, я щиро не розуміла логіки. До мене доходило лише те, що з мене вимагають говорити іншою мовою. Серед цих “інших” у мене значилися польська, англійська, німецька (тоді все на початковому рівні, але для того, щоб купити щось в магазині, рівня С2 не треба))) – і я заговорила польською.)))) Після цього “мовне питання” не виникало.))) Заодно відкрила “батіжок” на всіх любителів вправляти мій український язик.)

Так що – різниця є.
І дуже невипадково мовна “лінія фронту” пролягає через дитячі осередки, дитсадки, лікарні… Бо та мова, якою дитина розмовляє перші 7 років життя, визначає не тільки мову – а й спосіб мислення та схему орієнтирів “своє-чуже”. І оце вже питання принципу – бо винятків небагато.

Olesia Isaiuk

image010

Ілюстрація: Марися Рудська

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут

1 Comment on "Про мову, рибок, російську в школах та садочках…. і про “какаяразніца”"

  1. світло | 28-08-2016 17:50 at 17:50 |

    язык-«дух антихриста …уже Є в світі». 1 Ін. 4:2-3.

    «Духа Божого і духа омани (заблуждения) пізнавайте так: усякий дух (мова), що сповідує Ісуса Христа (на якій провадять церковні Богослужіння), Який прийшов у плоті, є від Бога, а всякий дух (йазык), що НЕ сповідує Ісуса Христа (на якому жерці божества как-ЦАП-ского НЕ провадять богослужіння, бо НІХТО в Раю не співає богохульним ру-ро-блатняком хвалу Богові), НЕ є від Бога, але це дух антихриста („язык империи”), про якого ви чули, що він прийде і тепер уже Є в світі». 1 Ін. 4:2-3.

    Святитель Игнатий Брянчанинов: «…Очень верно изобразил первомученик Стефан БОЛЕЗНЬ своих современников. НЕНАВИСТЬ к Святому Духу (національної мови) является от принятия ПРОТИВНОГО духа (заблуждения, антихриста, которым «НЕ сповідують Ісуса Христа» під час богослужінь, 1Ін. 4:2), который может вкрасться неприметно при действии СВОЙСТВЕННОГО себе

    [богохульного – ру-матерного,
    лживого – с московским 5 темпераментом (Павло Алепський),
    беССлавного – славящего беса]

    слова».

Comments are closed.