На питання отця-диякона Vadym Sokolov, чи дійсно Україні потрібний Євросоюз, я відповів так (дещо пафосно, але чемно;-)):
Отче, ми не “збираємося стати частиною” – ми вимагаємо визнання нас самих у якості інтегральної частини історично-традиційної Європи. Європи з тими християнськими цінностями, які ще не були спотворені кромвелями і робесп’єрами та й іншими карламарлами.
Ми – засіб духовної корекції для Європи.
Ми – місіонери нової європейської християнської ери.
Ми – хрестоносці, що повертаються від Небесного Єрусалиму до родинної сторони, щоби і там навести небесний лад Христового Царства.
Так ми пройшли через випробування і тортури.
Так, ми виглядаємо убого, ми забруднені порохом всіх пройдених доріг і від нас смердить потом каторги і емігрантської долі.
Так, за час подорожей вогняними колами ми втратили зовнішність лощеного європейця, інколи нам не до естетики вишуканих жестів чемності і етикету.
Так, ми самі ще не відійшли від катувань потворних режимів і окупацій.
Але ми – ті, що за Ярославових часів без війн і військ поєднали Європу в одну Велику Федерацію і потім ще довго стояли охоронною стіною, рятуючи європейську ніжність від вузькооких степовикив і волооких “алахакбарівців”, – ми відчуваємо в собі силу відновити те, що втрачає християнську душу, що віддає притаманний дух за розкіш чачавичної похльобки “благ цивілізації”. І вірою Ісуса Навина закликати сонце зупинитися, щоби перетворити “закат Європи” у новий південь.
Саме тому млява старушенція не спішить впускати нас на наше родинне подвір’я.
Але це нас не знеохочує: батьківська хата за брамцею є нашою, точно! І ми будемо стукати в ту брамцю залізним кулаком, щоби привернути увагу блудних родичів і доживших до повної імпотенції отців, – будемо стукати не як блудні сини, але як спадкоємці. Будемо стукати, доки не відкриють – або доки та брама не впаде, що не є страшним, бо ми вміємо відновляти і паркан, і браму. Хату теж відремонтуємо на НАШ європейський манер.
Свящ. Олесь Август Чумаков
Джерело: Facebook автора