Останні новини

Дмитро Потєхін: Чутки про те, що в інтернеті вже все винайдено, виявились передчасними

Майдан: Привіт, Дмитре! Ми почули про твою перемогу в конкурсі Стенфордського університету й вирішили поговорити з тобою. По-перше, вітаємо!

unnamed-1

Потєхін: Дякую!

Що це за конкурс й що таке тобі вдалось запропонувати, що вразило один з найкращих університетів світу, ще й з кремнієвої долини?

Це технологічний проект.

Політтехнологічний?

Ні. Це інтернет-технології.

Дмитре, а як тебе занесло в інтернет-технології? Тебе знають як колишнього політичного аналітика посольства Японії в Україні, одного з організаторів Помаранчевої революції, консультанта західних фондів та популярного телевізійного коментатора політичних подій. Чому ти вирішив змінити спеціалізацію?

Щодо популярного коментатора – це перебільшення.

Але як не включиш Еспресо ТВ, там ти.

Пробачте. Секрет моєї популярності на Еспресо дуже простий: коли зривається прямий ефір через відсутність запланованого гостя, дзвонять мені, бо навіть попри міські затори на Kawasaki я можу дістатись швидше за інших. Це єдиний телеканал, який не брав участь в леґітимізації режиму Януковича, тому я завжди намагаюсь врятувати його.

Тобто це не замовні ефіри й коментарі?

Не виключаю, що редакторки Еспресо замовляли би піцу. Але по-перше, доставка піци повільніша за мене – мій Kawasaki спокійно робить дві сотні. По-друге, за доставку піци на телеканал довелось би платити. А я їду безкоштовно. Також не виключаю, що піца в ефірі виглядала б не так переконливо, як я – у мене є краватка.

Добре, то чому ти вирішив змінити спеціалізацію?

Це не зміна спеціалізації. Я не планую залишати політичну аналітику. Інтернетом я цікавився ще в шкільні роки. Навіть колись писав веб-сторінки. Не виключено, що це була одна з перших веб-сторінок в Україні. Принаймні комерційний провайдер в Києві тобі був один і я був одним з небагатьох його клієнтів. Та й в організації спротиву фальсифікаціям в 2004му дуже важливим був інформаційно-комунікаційний компонент – деякі аналітики навіть назвали Помаранчеву революцію першою цифровою революцією. Тому це не зміна спеціалізації, а повернення й експансія.

І як тобі тут? Як зараз інтернет? Багато змінилось від початку 90х? І в чому полягає твій план інтернет-експансії?

На перший погляд – дуже. Навіть за рік в інтернеті змінюється дуже багато. Тут такі темпи, що за декілька років інтернет змінюється майже повністю. З іншого боку, деяких сервісів досі бракує. От саме цей брак й змусив повернутись. В результаті швидкого розвитку інтернету й ледь не щоденних змін виник міф про інтернет як завтрашній день цивілізації, що це майбутнє, якого можна торкнутись вже сьогодні. Насправді це не так.

А як?

Це сьогодення й реальність, яку ще варто облаштувати й добряче доробити, щоб вона була справді зручною. Це стосується не лише стандартів розмітки та опису даних, але й підготовки контенту.

Що з контентом?

Та багато чого. Наприклад, зараз мобільний трафік вже сягнув половину світового, але лише минулого року програми блокування реклами набули поширення серед користувачів мобільних пристроїв. Рекламодавці намагатимуться просувати товари безпосередньо в контенті. Це означає, що вже цього року зросте вміст джинси в онлайн-текстах й ще більше відчуватиметься брак якісної онлайн-журналістики.

Твій проект про це?

Не зовсім. Мій – про громадянську дію й інтернет в цій галузі насправді дуже молодий, тут ще багато роботи. Дуже добре, що відбувається відкриття даних, але для ефективного врядування цього недостатньо – треба їх інтегрувати. Саме в цьому полягатиме «експансія».

Що ти маєш на увазі? Це буде комерційний проект?

Це відкритий некомерційний проект, який, сподіваюсь, стане в нагоді багатьом користувачам в усьому світі. Йдеться про стандарт обміну даними.

А хіба не існує вже багато стандартів?

Існує, але нема досі, як на мене, чи не найважливішого.

Якого? Як він допоможе?

Це насправді дуже проста штука. Навіть банальна. Я не хочу вдаватись зараз в технічні подробиці, але такий стандарт має на меті допомогти багатьом розробникам додатків та веб-рішень, які намагаються зробити уряди більш прозорими, відповідальними та зручними.

З ким ти робиш цю «банальну штуку», яка вразила Стенфорд?

Це група дуже крутих волонтерів, розробників та аналітиків – як окремих людей, так і організацій. Ну й Стенфордський університет, звісно.

А детальніше можеш розповісти?  

Наведу приклад одного з перших сервісів, який ми плануємо зараз зробити. За місяць в Україні  можна буде почати відкликати голів сіл та міст. Можна зробити сервіс, який допомагатиме виборцям відкликати обранців. Це достатньо просте рішення, яке не потребує нового стандарту й інтеграції даних. Так зараз створюються додатки й сервіси не лише в Україні, але й в усьому світі.

Втім, якщо інтегрувати дані, також можна допомогти виборцям отримати доступ до широкого спектру інформації, без якої складно зорієнтуватись. Це дозволить ухвалювати більш відповідальні рішення й брати участь у житті громади не лише в день виборів чи заради відкликання, коли вже зрозуміло, що обранець все провтикав чи й вкрав. От для цього необхідний стандарт опису й обміну даними, якого ще нема.

Це стало зрозуміло ще в 2004-му році, коли я координував найбільший проект чесних виборів в Україні. Зараз завдяки чудовим партнерам з’явилась можливість втілити цю ідею.

Ти впевнений, що на такі рішення вже є попит?

Попит на це був мабуть з моменту винаходу TCP/IP, якщо не раніше, а коли винайшли XML – такі рішення стали й можливі. Наведений мною приклад з відкликанням – це мільйони виборців й майже 10 тисяч сільських, селищних й міських голів. І кожного з них за місяць можна буде спробувати відкликати. Ми так й назвали пілотний сервіс – Відкликатор.

Коли будуть перші результати?

Щодо Відкликатора, – якщо нам зараз вдасться знайти гроші на його розробку, то за місяць.

А Стенфорд це не фінансує? Кажуть, ти підписав контракт й тепер працюєш на Стенфордський університет…

Так. Є фінансування розвитку стандарту та додатку для Стенфорду. Стандарт можна безкоштовно використати й для України, але розробку додатків для України треба фінансувати додатково. І, погодьтесь, було б дивно це не зробити. Тому зараз фандрайзимо на український проект. Також мені цікаво чи можуть донори, які працюють в Україні, фінансувати не лише тусовку та друзів. Отут можна зареєструватись, проголосувати й допомогти знайти фінансування, якого бракує.

Успіху!

Дякую!

More in Технології, Статті
31388_original
Сецесія, арт-нуво, югендстіль по-українськи

Україна виробила свій стиль модерну, а більшість про це нічого не знає. Стиль цей за часів Росії-СРСР не вітався і...

Close