Два місяці харківської україномовності. Висновки

Згадав я про 25е серпня, тобто дату мого повного переходу на українську, випадково. З чого

ВИСНОВОК 1. Україномовному в Харкові живеться достатньо комфортно, щоб не згадувати про це щоденно.

За цей час природньо сформувався розподіл звичних місць відвідування за комфортом спілкування
– там, де переходять з тобою на українську,
– там де іноді відповідають,
– там де просто люб’язні,
– там де демонстративно напружені чи навіть ворожі щодо української

При цьому в мене є пара місць з останньої категорії, куди я навмисно регулярно зазираю й дуже ввічливо із задоволенням споглядаю на реакцію. Мікромета моя – щоб в них утвердилося розуміння, що українськість тут природня, законна й надовго, тому не нам з цим треба щось робити – а саме їм змінюватися/мігрувати.

ВИСНОВОК 2. Україномовність допомогає очищувати простір від сепарів, роблячи їх перебування тут некомфортним

З іншого боку – в першій категорії виявилося більше звичних вже місць ніж я очікував й вони поповнюються.

ВИСНОВОК 3. Мова додає спільного з тими, з ким ти вже успішно контактував, чи до кого завітав вперше. “Знайти спільну мову” – що тут можна додати.

Я вже писав про досвід спілкування з бізнесом/службовцями й навіть склав (типу)ТОП https://goo.gl/oPLkRD. Зрозуміло, що це продовжується й з позитиву хочеться згадати:
– начальника нашого РЕС, який як перейшов в спілкуванні зі мною на українську, так і продовжує досі, не зважаючи на практично повну відсутність практики в нього.
– представників компанії “Еко-Харків”, що встановлювали нам сонячну електростанцію, які буквально разом зі мною перейшли на українську (бо починав я з ними російськомовним гг), спочатку директор, а потім і спеціаліст, з яким я досі контактую.

Взагалі, вміння реагувати українською зазвичай демонстрували заклади з кращим рівнем ведення бізнесу або ті, що намагаються змінюватися на краще. Бізнес, який бачить свою тут, на цій землі, перспективу, просто не може бути іншим і з часом не переходити на українську.

ВИСНОВОК 4. Україномовність бізнесу/держслужби зазвичай це ознака кращої якості

За цей час був тількі один випадок, коли мені було відмовлено, ймовірно через мову звернення. Це був таксіст з шашечками 30-40 та десантським прапорцем за лобовим склом, було це прямо після Дня Захисника неподалік м.Палац Спорту. Стояв він там один, то ж звернувся до нього, на що він оглянувши мене відповів “Нє, нє поєдєм, лєніво шото”. Потім повторив за мною “цікаво”. Тут важко щось довести й він в принципі нічого не порушив, тому я не звертався в службу й на 100% не певен, що це просто не приклад жлобства, без підтексту.
Але от що точно, так те, що українська позбавила мене від ватних розмов в таксі й взагалі в транспорті й публічних місцях.

ВИСНОВОК 5. Мова чітко тебе ідентифікує й вата до тебе просто не звертається. Так само реакція на неї ідентифікує позицію співрозмовника, якщо вона є. Прозорість і чесність ідуть в плюси.

І був таки випадок, коли доля мене звела з телефонним шахраєм, що добре володіє українською.
Це сталося на другий день після крадіжки мого велосипеду й публікації мною про це посту на ХарківТуристі. На мене вишли люди, які написали телефон, за яким я “мав отримати” свій велосипед. По телефону шахрай перейшов на українську, й навіть використовував слово “ровер”, ймовірно виходячи з моєї вимови. Щоправда його за легендою “син”, українською не володів. І хоч я думаю, що мені просто трапився шахрай високого класу, з цього робиться

ВИСНОВОК 6. Українською також володіють негідники та шахраї, то ж хоч вона й додатково захищає від загалом російськомовного місцевого кримінального світу, 100% гарантії вона не дає.

Окремо хотілось би означити комфортність переходу всередині моєї компанії, серед співробітників. Є пара колег, що говорять зі мною українською постійно, є ті, що час від часу, інші просто сприймають все це спокійно.
До того ж я вже встиг провести 4 інтерв’ю (співбесіди) з кандидатами на новий проект та от в п’ятницю провів для колег презентацію “Сонячна енергетика вдома”, де більше години поширював свій досвід. Все це було й випробуванням мого рівня комунікації рідною, й в цілому я задоволений, хоч і звісно, побачив нові моменти на вдосконалення.

ВИСНОВОК 7. Щоденне комфортне оточення це ще й можливість для розвитку, бо повноцінне опанування мови – це теж самовдосконалення. І навпаки, якщо на роботі не сприймають мову – це ознака нездорової атмосфери на роботі.

Додатково хочеться виокримити випадкові зустрічі з україномовними в абсолютно звичних місцях. Як от вчора на Комунальному ринку, коли в крамниці, де я регулярно купую, прямо передо мною чоловік голосно жартував з продавчинею добрячою українською. Вона потім з хорошим настроєм відмовилася продавати мені кефір, бо в нього в той день закінчувався термін зберігання. Такі випадкі непоодинокі, кожного разу надовго покращують настрій.

ВИСНОВОК 8. Українська допомогає бачити багато рідного там, де вважається, що його годі й шукати.

Так, україномовність харківська відрізняється від центрально- або західно-української. Безперечно, нелегко думати українською в переважно російськомовному середовищі, тому кожну зустріч з україномовними (повністю чи частково) друзями, колегами, близькими, сприймаєш вже як відпочинок та підживлення. Тому починаєш обирати місця з українським контентом, вивісками та цінниками.

ВИСНОВОК 9. Українська змінює твоє середовище й ти потрошку змінюєш його теж.

І наостанок – злюся та/або переходжу на російську я тоді, коли знесилений або слабкий. Тут висновок робіть самі

Дякую всім, хто підтримував й підтримує мене на цьому шляху.
Ми все зможемо!

530839

Олесь Штефчук

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут

2 Comments on "Два місяці харківської україномовності. Висновки"

  1. Олександр | 04-11-2016 01:18 at 01:18 |

    Повністю згоден з автором. Справжня україномовність, без суржику, балачки та іншого непотребу, підсвідомо асоціюється з освідченістю, порядністю та надійністю. У більшості випадків, можна бути певним, що людина яка свідомо перейшла з російської на українську має більш широке світосприйняття, йде по шляху самовдосконалення та на неї можна покластися. Це не конформіст – пристосуванець, особливо коли оточення цієї людини здебільшого російськомовне. Це креативна, принципова особистість, яка крок за кроком рухає нашу Країну вперед.

  2. Петро | 10-11-2016 02:57 at 02:57 |

    Дуже цікава стаття. Автору повага та моя повна підтримка. Молодець! МИ ВСЕ ЗМОЖЕМО!

Comments are closed.