«Ми прийшли з миром…»

Використання почуття провини і співчуття – ця маніпуляція стара, як світ. Але, як і сотні років тому, працює безвідмовно, особливо якщо людина не має власних переконань, а просто йде собі куди вітер дме. Бездумні, безвольні, такі особи – просто манна небесна для тих, чия задача не дати здійснитися Україні. Самостійній, сильній, впевненій, самобутній.

Нетолерантно і агресивно вони наполягають на толерантності по відношенню до себе. Зі злістю і зневагою говорячи про українську мову і тих, хто нею розмовляє і захищає, тобто нас із вами, вони вимагають доброго ставлення і поваги до себе. Підміняють поняття, перекручують факти, і от вже вони – єдині, хто в цій країні робить щось корисне і важливе, а всі ми – тролі, боти й ледацюги, яким нема чим більше займатися, окрім заважати «хорошим людям», «настаящім украінцам».

«Що ж ви злі-то такі?» – питають ті, хто вкладає сили, гроші, енергію у знищення української мови, а з нею і справжньої, єдино можливої України. І от людина вже на гачку. «Я ж не зла», думає вона, «я-то хороша людина», і починає ревно захищати маніпулятора, часто йдучи навіть проти своїх.

Та й правда, що це ми зі своєю мовою причепилися, людина ж хороша? І не промайне думка, що дійсно хороша людина не стане зневажати мову країни, яку називає своїм домом, не буде насміхатися над нею, паплюжити її, витісняти її з усіх сфер життя задля власного комфорту.

Вони нікуди не поїдуть – Тамбов, Рязань, Іваново їм не потрібні. Вони сидітимуть тут і будуть й надалі, послідовно, цілеспрямовано і безкомпромісно давити і протискати потрібні закони, постанови, укази, доки не отримають другу державну мову. Але ж ми знаємо, яка насправді доля чекає на будь-яку іншу мову, якій не пощастило перехрестити стежки з агресивною російською, якщо навіть ті, для кого вона рідна, не стануть на її захист – вимирання. Часто, разом із носіями.

В гіршому випадку вас знищать, в «кращому» – зламають або перетворять на раба. І тоді ночами ви будете збиратися на конспіративних квартирах і таємно, пошепки, з ностальгією розмовляти солов’їною українською, яку не вберегли, з найбільш відважними однодумцями, а вдень витискати з себе підлабузницьку посмішку у спілкуванні з «хазяями країни». Або й взагалі відхреститеся від рідної мови і перетворитеся на ще одну порожню оболонку в людській подобі.

Звісно, історично склалося так, що в кожного з нас є російськомовні рідні й друзі. Якщо українська мова дійсно, не лише на словах, а в реальному вжитку стане єдиною державною, а її знання і використання обов’язковим принаймні у суспільній і професійній сферах, їм доведеться адаптуватися і змінити щось у своєму житті. Але чому ЦЕ турбує вас більше ніж те, що зараз ВАМ доводиться пристосовуватися, принижуватися, і всюди, на кожному кроці, почуватися чужинцем у рідній країні? Чому їхній дискомфорт ви відчуваєте сильніше, ніж свій?!

Так, ці люди не ходять по вулицях наших мирних, далеких від війни міст з ножами і автоматами, на них не висять таблички «Ненавиджу Україну», їхня агресія зовсім іншого типу – вони тонко, на емоційному рівні змушують вас нищити свою мову власними силами. Кожного разу, коли ви в розмові «із ввічливості» переходите на російську, вони перемагають. Кожного разу, коли ви соромитися «на людях» говорити українською, а робите з неї «кухонну мову», вони святкують. Кожного разу, коли ви своїми власними руками вподобуєте і репостите «важливі» тексти російською мовою, вони розуміють, що їхня тактика маніпуляцій працює і продовжують з іще більшим завзяттям. Тут можна навести ще безліч прикладів. Часто – невеличких дрібниць, які робляться «на автоматі», але які, тим не менше, якраз і створюють благодатний ґрунт для російської мовної агресії.

І якщо зараз ви не схаменетесь – не прикусите язика, якщо автоматично захотілось запопадливо перейти на мову нахабнішого співрозмовника, не почнете вживати українську в усіх життєвих ситуаціях, поступово виправляючи помилки і збільшуючи словниковий запас, не пошукаєте схожу інформацію українською мовою, то й незчуєтеся, як тут, на нашій землі виникне друге московське одоробло, в якому ні вам, ні вашим дітям не буде місця.

Маніпулятори, які зараз ховаються за ангельськими масками жертв, всі ті, кого «прітєсняют», не цінують і несправедливо ображають «злі нацики х*хли», покажуть тоді своє справжнє обличчя, і, будьте певні, воно вам не сподобається. От тільки тоді буде вже пізно.

14706918_1209173462473407_8985327972541028600_o

OLENA TATYANCHENKO

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут

2 Comments on "«Ми прийшли з миром…»"

Comments are closed.