Тінь Льовочкіна, або карибський “капкан” для Мустафи Найєма

На відміну від Сергія Лещенка, репутацію якого заплямував квартирний скандал і дружба з олігархом Григоришиним, його соратник по фракції БПП Мустафа Найєм вдало експлуатує імідж “непідкупного” антикорупціонера. Попри чутки, що своєю запаморочливою кар’єрою: від клубного музиканта – до “смотрящего” за НАБУ і САП, він зобов’язаний протекції одного із старожилів українського політикума.

Наводилися і приклади можливої причетності цієї людини до нинішньої діяльності так званих “єврооптимістів”. Рік тому, коли Найєм і Лещенко намагалися створити на базі “ДемАльянсу” політичну партію, повідомлялося про підтримку цього проекту бізнесменом Ігорем Тинним, частина компаній якого записана на “льовочкінські” офшорки.

Лещенко тоді у відповідь заявив, що “жодного разу не бачив Ігоря Тинного, не зустрічався з ним і навіть не чув його прізвища”. Хоча в редакційній статті на “Українській Правді”, Тинному колись приписували зв’язок з одіозним Семеном Могилевичем.

Найєм, в свою чергу, утримався від коментарів, але невдовзі назвав Ігоря Тинного своїм другом і подякував за підтримку заходу на пам’ять загиблого Павла Шеремета.

Згідно з численними публікаціям ЗМІ та журналістським розслідуванням, Ігор Тинний є близьким партнером по бізнесу Івана Фурсіна та Сергія Льовочкіна. Сьогодні він входить до наглядової ради ПрАТ “Київспецтранс” (підприємство, що займається вивозом зі столиці сміття), а в 2013-2015 роках – очолював наглядову раду ПрАТ “Закарпаттяобленерго”.

Крім енергетики (сумнозвісні міні-ГЕС, які знищують малі річки України) і сміття Ігор Тинний займається нерухомістю та ресторанним бізнесом. Зокрема, “Українська Правда” називала його власником розважального комплексу Caribbean Club.

Цей заклад, як виявляється, є справжнім інкубатором “нових облич” для української політики.

Саме в Caribbean Club колись грав на барабані майбутній журналіст Мустафа Найєм, а барменом “підробляв” Владислав Каськів – відомий “грантожер” і “громадський активіст” епохи Померанчевої Революції, а за сумісництвом – приятель Ігоря Тинного та Сергія Льовочкіна.

Цікаво, що влітку 2005 року каськівська “Пора” захищала бізнес-інтереси Тинного в конфлікті навколо землі “Першої взуттєвої фабрики “Київ”. “Українська Правда” тоді присвятила цим подіям велику публікацію, де наводилися прямі цитати висловлювань бізнесмена.

Через десять років, в 2015 році компанія Тинного ТОВ “Акванова” фігурувала в розслідуванні корупційних афер Держінвестпроекту Каськіва за часів Януковича. Щоправда, у підсумку Тинний отримав від Нацполіції довідку про невстановлення фактів протиправної діяльності.

Як легко пересвідчитись, з Caribbean Club пов’язаний і бізнес молодшого брата нардепа Мустафи Найєма – правника Масі Найєма. Його юридична фірма Miller обслуговує цей заклад від часу свого заснування в 2009 році. Про це свідчить вдячний запис на веб-сторінці компанії в рубриці “відгуки клієнтів” за підписом Андрія Таранова.

Директор та співвласник Caribbean Club Андрій Таранов, як стверджують обізнані люди, є людиною Тинного. Зокрема він фігурує як “представник громади і активіст” в складі комісії Київміськради, утвореної для вирішення проблем навколо сміттєзвалища в Підгірцях. Цей об’єкт має критичне значення для бізнесу ПрАТ “Київспецтранс”, в наглядовій раді якого Ігор Тинний захищає інтереси ТОВ «Геотрон» (володіє 46,8 % акцій підприємства).

Представником від ПрАТ “Київспецтранс” у складі комісії Київміськради виступає Володимир Попович. В минулому він очолював ТОВ “Троя”, та інші підприємства, зареєстровані на вулиці Симона Петлюри, 4, що співпадає з юридичною адресою ТОВ “Карібіан Клуб” і фактичним розташуванням закладу.

Цікаво, що Володимир Попович працював помічником нардепа Андрія Шевченка, колишнього телеведучого “5 каналу” і це свідчить про його небайдужість до “молодих облич” української політики.

Влітку 2007 року Інтернет-видання “Обозрєватєль” повідомляло про вояж на Кубу Владислава Каськіва в компанії Ігоря Тинного (“наближеного до газового олігарха Дмитра Фірташа”) та Андрія Шевченка, якого тоді назвали власником Caribbean Club. Нібито таким чином вони відсвяткували закриття політичного проекту “Пора” після відповідних домовленостей Каськіва з “регіоналами”.

Зауважимо, що Caribbean Club процвітав задовго до отримання Масі Найємом в 2007 році диплому в неїснуючому вже  Міжнародному Соломоновому Університеті. Навіщо керівникам закладу знадобилися послуги молодого і недосвідченого юриста – не зовсім зрозуміло. Ймовірно, йому допомогли таким чином розпочати власний бізнес якісь впливові люди.

Зазвичай Масі Найєм розповідає, що починав свою кар’єру правника в мережі ресторанів ”Козирна карта” і обслуговував там одного із співзасновників. Насправді йдеться про Іскандера Борисовича Кірімова – відомого в минулому кримінального авторитета на прізвисько “Татарин”. Про ділові стосунки Масі Найєма з цією людиною свідчить той факт, що він числиться керівником заснованого в 2011 році “Татарином” в Сімферополі ТОВ “Кіртат-Бальрус”.

Відповідаючи автору цієї статті Масі Найєм роз’яснив, що колись викладав сальсу в Caribbean Club, а сьогодні юридична компанія Miller підтримує цей “малий бізнес”. Йдеться про легальне співробітництво: “реєстрацію ліцензій, оформлення людей, перевірку документів”, а розмір отримуваної винагороди є комерційною таємницею.

Масі заперечує, що Caribbean Club належить Тинному, однак визнає, що обслуговував “його заклади” і позитивно характеризує бізнесмена. За словами брата нардепа, той “не працює з державним бюджетом, не краде гроші у народу і не політик”. Для Масі “байдуже з ким пов’язують Тинного”, а Сергія Льовочкіна він називає “мудаком, якому не подасть руки”.

Тим не менше, власне джерело автора публікації стверджує, що Льовочкін свідомо допомагає Найєму через Тинного. Цей механізм впливу на амбіційного депутата, який має армію прихильників в соцмережах, вхожий в АП, НАБУ, Генпрокуратуру, Нацполіцію і посольства країн Заходу, є вкрай важливим для Льовочкіна.

Ігор Тинний, як свідчать його пости в Фейсбуці, підтримує зв’язок не лише з братами Найємами, але й з іншими “борцями з корупцією”. Зокрема, він фамільярно  називає “дружбаном” колишнього кореспондента “Інтера” Романа Бочкалу, фігуранта компрометуючого листування з кремлівською пропагандисткою Марією Столяровою.

Зазначимо, що днями Романа Бочкалу обрали в Раду громадського контролю за діяльністю НАБУ від ГО “Стоп Корупції” і з урахуванням вищевикладеного цей факт можна сміливо занести в актив Сергія Льовочкіна.

І на завершення, короткий фрагмент з веб-конференції з журналістом Мустафою Найємом від 2009 року:

“Олег, Киев: – А если бы вам предложили вступить в партию – пошли бы, а?

Мустафа Найем: – Никогда. Потому что зачем одевать на ногу капкан, если можно без него бежать проще, быстрее и быть свободней”.

Наведена цитата яскраво характеризує “послідовність” і принциповість” Мустафи Найєма, кар’єра якого – так само як і Владислава Каськіва – є наочним прикладом експлуатації “нових облич” в українській політиці, яких правдивіше було б назвати “новими ширмами”, за якими ховаються справжні “хазяї життя”.

О.Степура

для «Майдану»

Від редакції сайту “Майдан”: ця стаття написана в стилі «антикорупційної журналистики» із дотриманням усіх особливостей жанру.

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут