Прощай, Америка
10/14/2001 | Пані
Прощай, Америка
Посвящается автоответчику с автопилотом, подвигших меня на давно забытые литератуные упражнения. Если что не так - виноваты они!
Когда у меня прошел первый шок от увиденного в телевизоре 11 сентября, я задумалась о том, что именно меня так глубоко задело. Я человек не сентиментальный, не слабонервный, была свидетелем и более жутких трагедий, и не только по телевизору, у меня нет друзей и родственников в Нью-Йорке, мой бизнес не зависит от доллара, третья мировая война меня не страшит, я была в одной из тех башен и мне там даже не понравилось... и вообще не было никаких оснований не спать всю ночь.
Но я не спала. А потом еще два дня не выключала CNN ни в конторе, ни дома. Что я хотела узнать, что хотела услышать? Последний раз такое состояние информационной лихорадки было со мной во время ГКЧП в 1991 году. Но то прямо затрагивало мою собственную жизнь. А что мне та Америка?
Конечно, погибших людей жалко. И в Спитаке было безумно жаль жертв. Но ночью я спала. Меня угораздило быть в непосредственной близости от Чернобыля 26 апреля 1986 года и еще несколько дней после того. Я знала, что происходит и спала по ночам. Я видела с полдюжины боевиков, где самолет врезается в небоскреб, я видела вполне реальные трупы не в кино... и после этого крепко спала по ночам.
Может я все-таки испугалась мировой войны, о которой столько кричали с экранов телевизора как по-английски, так и по-русски, и ... о радость! ... чуть меньше по-украински? Нет. Не боюсь я войны. Я выросла в ледниковый период холодной войны, когда на каждый третий вой сирены гражданской обороны мои родители, пережившие оккупацию, всерьез думали, что "починаеться", и тащили меня в бомбоубежище. Я до сих пор по привычке входя в незнакомое здание, первым делом изучаю план эвакуации. Я знаю, что надо делать, чтобы выжить при "обычной" войне, и знаю, что в случае войны с применением оружия массового поражения мы "все там будем", если не добежим до убежища. Моя свекровь, несмотря на многолетние увещевания, ежегодно отмечает 9 Мая обновлением неприкосновенного запаса в самом глубоком подвале. А подвал этот страшно далек территориально и от Америки, и от всего арабского мира.
Я долго не могла понять, что же на самом деле так взволновало меня 11 сентября. Ответ созрел в результате пролистывания долгих и местами нудных дискуссий на форуме майдана о том, "хорошая" или "плохая" Америка, и как пристало реагировать украинцам на американскую трагедию.
***
Самолеты, разрушившие два небоскреба в Нью-Йорке и кусок Пентагона, не изменили мир вокруг меня. Они убили мою детскую мечту об Америке the beautiful!
Для меня, "дочери полка КГБ" (с) СпокусХалепный, продукта разложения совковой пропаганды и агитации, с самых ранних лет далекая Америка была символом не-совка. Антитезой всего того, что не нравилось мне в окружающей жизни.
У нас был памятник плюгавому Ленину, у них - статуя Свободы.
У нас был первый канал украинского радио, своей тупостью способный ввергнуть в анабиоз даже мамонта, у них - Голос Америки и радио "Свобода", без которого я не могу вспомнить ни дня своего детства, где рассказывали о другой жизни и читали книги великих писателей.
У нас была Майя Кристаллинская и Муслим Магомаев (кто не знает - ваше счастье!), у них была Элла Фицжеральд и Фрэнк Синатра. У нас бравые комсомольские молодцы на полном умняке изрекали "Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь", а у них играли джаз в каждом кабаке.
У нас носили школьную форму цвета гавна (это не матюк, а реальный цвет той формы, и пусть мне кто-то попробует возразить!), а у них дети ходили в школу в голубых джинсах! Боже, если б не те джинсы, которые когда-то стоили половину не маленькой зарплаты моего отца, и которые он категорически отказывался мне покупать по идеологическим соображениям (см. выше про джаз и продажу Родины), я б никогда не занялась бизнесом!
У нас были пятиэтажки типа "хрущоба", а у них - сверкающие хромом и бескрайними массивами стекла небоскребы.
У нас был сержант Аниськин, а у них Филип Марлоу.
У нас - киностудия им. Довженка, у них - Голливуд.
У нас - занюханные базары, у них - ломящиеся от товаров супермаркеты.
У нас - километровые очереди за маслом и "дефицитом", у них - очередь могла собраться только на новый бродвейский мюзикл.
У нас - журнал "Работница", похожий на линялую тряпку как внешним видом, так и содержанием. У них - Playboy, похожий на карнавал.
У нас было де факто элитарное общество, где без принадлежности к номенклатуре никакую карьеру сделать было нельзя. У них - общество равных возможностей, где сын безработного мог сделать из себя миллионера. А дети миллионеров начинали трудовой путь разносчиками газет. И никто не чурался никакой работы.
У нас руководство спало и видело, кого бы еще заставить ходить строем, и петь "славу КПСС" даже в джунглях Африки, а у них - как бы дать свободу всем "гнаним и голодним" со всего мира.
Примерно так юная Пани видела эту самую американскую мечту. Это, конечно, было краткое изложение, а весь комплекс этих детских иллюзий был значительно красочнее и обширнее.
Потом я выросла. Получила доступ к разнообразной информации. Стала общаться с людьми из разных стран. Сама увидела разные страны, включая эту самую Америку.
Знакомство с реальностью вытеснило ту детскую мечту куда-то на периферию мозга.
Оказалось, что среди небоскребов я чувствую себя неуютно. Вид с высоты пентхауса на другие небоскребы меня не увлекает. С такой же высоты горные вершины мне нравятся куда больше. На днях выступал главный архитектор Харькова и заявил, что по его мнению человек не должен жить выше четвертого этажа, иначе разрывается его связь с землей. Именно это я почувствовала в Нью-Йорке. Это в Америке квартиры в пентхаусе самые дорогие. А в большинстве европейских столиц, как и в родном Харькове - "выше 5-го этажа не предлагать".
Джаз в Лондоне и Париже сегодня куда интересней, чем в Нью-Орлеане.
Итальянские джинсы куда удобнее американских.
Выбор спиртного в соседнем магазине больше, чем в аналогиченом американском супермаркете. А про вкус овощей и фруктов я молчу, ибо сопоставлять это могут только люди, начисто лишенные вкусовых ощущений.
Общество равных возможностей на поверку оказалось тоже солидно элитарным. Шансы сына безработного на попадание в UCLA примерно такие же, как и у сына доярки на поступление в МГИМО. Их бюрократы не сильно отличаются от наших, их мусора - это все равно мусора, несмотря на другую форму.
Безработная одинокая мать двоих детей на велфере с возмущением комментирует изменения в порядке начисления этого самого велфера - "Они держат нас за скотов! Это что я должна им идти работать в Макдональдс?"
Конечно, это дело вкуса. Мне реальная Америка не близка ни по духу, ни по климату (на фига жить большую часть года с включенным кондиционером?), ни по масштабам. Она больше, чем мое представление о нормальном существовании. Что-то мне там нравится - развитый командный дух людей, фотогеничные улыбки поголовно у каждого при любой оказии, способность и решимость отстаивать свои права в любой ситауции. Много чего хорошего и плохого еще могу вспомнить, но все это имеет мало общего с моей детской мечтой.
В той давней детской мечте Америка представала идеальной крепостью Свободы, великой, могучей и неуязвимой. На землю которой века не ступал захватчик. На землю, за которую бравые ковбои готовы стрелять во все, что движется, без рефлексии и сомнений о судьбах мира.
И вот я вижу, как в эту крепость врезаются американские же самолеты (Боинги, самые самолетные в мире, тоже воспоминания из американского кино времен моей юности) и разрушают символы моей детской веры в считанные минуты.
Такого просто не могло случиться с Америкой моих детских грез! Это не она, не крепость Свободы! Мечты больше нет, ее убили, сказка оказалась ложью...
Что меняется в жизни, когда утрачиваешь иллюзии? Со мной такого не бывало уже много лет, а в те времена, когда я активно расставалась с ними, у меня не было не времени, ни желания, ни опыта для анализа эого процесса.
Утраченная мной иллюзия хранилась далеко на перифирии моего сознания и вряд ли хоть как-то влияла на мою повседневную жизнь. А если бы мне сейчас было 20 лет? Если б я никогда не видела реальной Америки и все еще жила своими мечтами? Как бы я восприняла тогда картину окутанного дымом Нью-Йорка?
Тогда, наверное, для меня бы это была личная трагедия. Как и для американцев, как и для миллионов людей, очарованных американской мечтой.
Я уверена в том, что те, кто планировал теракты, целились именно в эту мечту. И попали.
Прощай, Америка...
Посвящается автоответчику с автопилотом, подвигших меня на давно забытые литератуные упражнения. Если что не так - виноваты они!
Когда у меня прошел первый шок от увиденного в телевизоре 11 сентября, я задумалась о том, что именно меня так глубоко задело. Я человек не сентиментальный, не слабонервный, была свидетелем и более жутких трагедий, и не только по телевизору, у меня нет друзей и родственников в Нью-Йорке, мой бизнес не зависит от доллара, третья мировая война меня не страшит, я была в одной из тех башен и мне там даже не понравилось... и вообще не было никаких оснований не спать всю ночь.
Но я не спала. А потом еще два дня не выключала CNN ни в конторе, ни дома. Что я хотела узнать, что хотела услышать? Последний раз такое состояние информационной лихорадки было со мной во время ГКЧП в 1991 году. Но то прямо затрагивало мою собственную жизнь. А что мне та Америка?
Конечно, погибших людей жалко. И в Спитаке было безумно жаль жертв. Но ночью я спала. Меня угораздило быть в непосредственной близости от Чернобыля 26 апреля 1986 года и еще несколько дней после того. Я знала, что происходит и спала по ночам. Я видела с полдюжины боевиков, где самолет врезается в небоскреб, я видела вполне реальные трупы не в кино... и после этого крепко спала по ночам.
Может я все-таки испугалась мировой войны, о которой столько кричали с экранов телевизора как по-английски, так и по-русски, и ... о радость! ... чуть меньше по-украински? Нет. Не боюсь я войны. Я выросла в ледниковый период холодной войны, когда на каждый третий вой сирены гражданской обороны мои родители, пережившие оккупацию, всерьез думали, что "починаеться", и тащили меня в бомбоубежище. Я до сих пор по привычке входя в незнакомое здание, первым делом изучаю план эвакуации. Я знаю, что надо делать, чтобы выжить при "обычной" войне, и знаю, что в случае войны с применением оружия массового поражения мы "все там будем", если не добежим до убежища. Моя свекровь, несмотря на многолетние увещевания, ежегодно отмечает 9 Мая обновлением неприкосновенного запаса в самом глубоком подвале. А подвал этот страшно далек территориально и от Америки, и от всего арабского мира.
Я долго не могла понять, что же на самом деле так взволновало меня 11 сентября. Ответ созрел в результате пролистывания долгих и местами нудных дискуссий на форуме майдана о том, "хорошая" или "плохая" Америка, и как пристало реагировать украинцам на американскую трагедию.
***
Самолеты, разрушившие два небоскреба в Нью-Йорке и кусок Пентагона, не изменили мир вокруг меня. Они убили мою детскую мечту об Америке the beautiful!
Для меня, "дочери полка КГБ" (с) СпокусХалепный, продукта разложения совковой пропаганды и агитации, с самых ранних лет далекая Америка была символом не-совка. Антитезой всего того, что не нравилось мне в окружающей жизни.
У нас был памятник плюгавому Ленину, у них - статуя Свободы.
У нас был первый канал украинского радио, своей тупостью способный ввергнуть в анабиоз даже мамонта, у них - Голос Америки и радио "Свобода", без которого я не могу вспомнить ни дня своего детства, где рассказывали о другой жизни и читали книги великих писателей.
У нас была Майя Кристаллинская и Муслим Магомаев (кто не знает - ваше счастье!), у них была Элла Фицжеральд и Фрэнк Синатра. У нас бравые комсомольские молодцы на полном умняке изрекали "Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь", а у них играли джаз в каждом кабаке.
У нас носили школьную форму цвета гавна (это не матюк, а реальный цвет той формы, и пусть мне кто-то попробует возразить!), а у них дети ходили в школу в голубых джинсах! Боже, если б не те джинсы, которые когда-то стоили половину не маленькой зарплаты моего отца, и которые он категорически отказывался мне покупать по идеологическим соображениям (см. выше про джаз и продажу Родины), я б никогда не занялась бизнесом!
У нас были пятиэтажки типа "хрущоба", а у них - сверкающие хромом и бескрайними массивами стекла небоскребы.
У нас был сержант Аниськин, а у них Филип Марлоу.
У нас - киностудия им. Довженка, у них - Голливуд.
У нас - занюханные базары, у них - ломящиеся от товаров супермаркеты.
У нас - километровые очереди за маслом и "дефицитом", у них - очередь могла собраться только на новый бродвейский мюзикл.
У нас - журнал "Работница", похожий на линялую тряпку как внешним видом, так и содержанием. У них - Playboy, похожий на карнавал.
У нас было де факто элитарное общество, где без принадлежности к номенклатуре никакую карьеру сделать было нельзя. У них - общество равных возможностей, где сын безработного мог сделать из себя миллионера. А дети миллионеров начинали трудовой путь разносчиками газет. И никто не чурался никакой работы.
У нас руководство спало и видело, кого бы еще заставить ходить строем, и петь "славу КПСС" даже в джунглях Африки, а у них - как бы дать свободу всем "гнаним и голодним" со всего мира.
Примерно так юная Пани видела эту самую американскую мечту. Это, конечно, было краткое изложение, а весь комплекс этих детских иллюзий был значительно красочнее и обширнее.
Потом я выросла. Получила доступ к разнообразной информации. Стала общаться с людьми из разных стран. Сама увидела разные страны, включая эту самую Америку.
Знакомство с реальностью вытеснило ту детскую мечту куда-то на периферию мозга.
Оказалось, что среди небоскребов я чувствую себя неуютно. Вид с высоты пентхауса на другие небоскребы меня не увлекает. С такой же высоты горные вершины мне нравятся куда больше. На днях выступал главный архитектор Харькова и заявил, что по его мнению человек не должен жить выше четвертого этажа, иначе разрывается его связь с землей. Именно это я почувствовала в Нью-Йорке. Это в Америке квартиры в пентхаусе самые дорогие. А в большинстве европейских столиц, как и в родном Харькове - "выше 5-го этажа не предлагать".
Джаз в Лондоне и Париже сегодня куда интересней, чем в Нью-Орлеане.
Итальянские джинсы куда удобнее американских.
Выбор спиртного в соседнем магазине больше, чем в аналогиченом американском супермаркете. А про вкус овощей и фруктов я молчу, ибо сопоставлять это могут только люди, начисто лишенные вкусовых ощущений.
Общество равных возможностей на поверку оказалось тоже солидно элитарным. Шансы сына безработного на попадание в UCLA примерно такие же, как и у сына доярки на поступление в МГИМО. Их бюрократы не сильно отличаются от наших, их мусора - это все равно мусора, несмотря на другую форму.
Безработная одинокая мать двоих детей на велфере с возмущением комментирует изменения в порядке начисления этого самого велфера - "Они держат нас за скотов! Это что я должна им идти работать в Макдональдс?"
Конечно, это дело вкуса. Мне реальная Америка не близка ни по духу, ни по климату (на фига жить большую часть года с включенным кондиционером?), ни по масштабам. Она больше, чем мое представление о нормальном существовании. Что-то мне там нравится - развитый командный дух людей, фотогеничные улыбки поголовно у каждого при любой оказии, способность и решимость отстаивать свои права в любой ситауции. Много чего хорошего и плохого еще могу вспомнить, но все это имеет мало общего с моей детской мечтой.
В той давней детской мечте Америка представала идеальной крепостью Свободы, великой, могучей и неуязвимой. На землю которой века не ступал захватчик. На землю, за которую бравые ковбои готовы стрелять во все, что движется, без рефлексии и сомнений о судьбах мира.
И вот я вижу, как в эту крепость врезаются американские же самолеты (Боинги, самые самолетные в мире, тоже воспоминания из американского кино времен моей юности) и разрушают символы моей детской веры в считанные минуты.
Такого просто не могло случиться с Америкой моих детских грез! Это не она, не крепость Свободы! Мечты больше нет, ее убили, сказка оказалась ложью...
Что меняется в жизни, когда утрачиваешь иллюзии? Со мной такого не бывало уже много лет, а в те времена, когда я активно расставалась с ними, у меня не было не времени, ни желания, ни опыта для анализа эого процесса.
Утраченная мной иллюзия хранилась далеко на перифирии моего сознания и вряд ли хоть как-то влияла на мою повседневную жизнь. А если бы мне сейчас было 20 лет? Если б я никогда не видела реальной Америки и все еще жила своими мечтами? Как бы я восприняла тогда картину окутанного дымом Нью-Йорка?
Тогда, наверное, для меня бы это была личная трагедия. Как и для американцев, как и для миллионов людей, очарованных американской мечтой.
Я уверена в том, что те, кто планировал теракты, целились именно в эту мечту. И попали.
Прощай, Америка...
Відповіді
2001.10.14 | НеДохтор
Re: Прощай, Америка
Перед очима пролетів час довший за життя.Таке буває тільки під впливом мистецького твору.
Дякую.
Ваше есе потрібно просто прочитати якомога більшій кількості людей, як літературний твір відомого нам автора,
а не як початок флейму.
2001.10.14 | Гура
Класс! Админы, это эксклюзив! (-)
2001.10.14 | Гура
Re: Прощай, Америка
Что интересно, насколько я впечатлительный, я не испытал особого шока от этой катастрофы, хотя людей конечно безумно жаль. (Может потому, что я телевизор не смотрю :-)Читая ваш рассказ, я поймал себя на мысли, что мы с Вами все-таки росли в разных мирах, хотя я почти со всем, что Вы написали, согласен. У меня было счастливое детство. Я искренне был счастлив оттого, что живу в самой большой, миролюбивой стране и т.д. Да, я понимаю, что жил в мифе, но в красивом и уютном! :-) Ведь когда человек не знает правды, ему легче живется :-) А сейчас я очень жалею своего ребенка, потому что он живет в уродливом, злом мире и у него нет той сказки, в которой жил я. Я вижу, что мой ребенок - "маленький взрослый"... Наверно каждому в детстве нужен какой-то свой миф или сказка, мечта. А зачем человек вообще живет? Какая цель и смысл жизни у "несчастных террористов"? У американцев? И т.д...
Мир разучился мечтать. У одних отобрали мечту тем, что "все можно купить за деньги", а у других тем, что "при жизни ни о чем можно и не мечтать - это для "белых"...
2001.10.14 | SG
В Україні теж можна мріяти!
Хоча у мене теж було "щастливое детство", з гордістю за те що живу у найкращій країні, у мене туж була і щаслива молодість! В Україні! В Україні ми нічого не "пропускаємо" з "життя", просто маємо свії, повільніший, але класний, шлях.2001.10.14 | Америка
Re: Прощаю !!!!!!!!!!!!!!!!!
Передайте меджлису, что скоро завезут в Крым для Хаттабских пошани та відзнаки почесни, шо Кучма заказав у Канаде за афгани.2001.10.14 | SG
Подяка Пані!
Дорога Пані,З величезною цікавістю прочитав ваші роздуми. Ми теж не спали ночами тут, бо така реакція у людини на форс мажор...
Я все своє невелике професійне життя працював у американських компаніях, але мав таке ж саме протирічне уявлення. Коли приїхав сюди, то зрозумів, що Америка - це не просто "краще життя" дане богами, а середовище людей, які хочуть і можуть, постійно перебуваючи у "конструктивному конфлікті" (конкуренція)самоорганізуватися для досягнення максимально кращого життя шляхом тяжкої праці. Американські досягнення - не кінцева мета, а одиничні результати на великому шляху.
У нас може бути таке саме. Але стримітися треба не до "Голівуду", а до середовища, де є рівні можливості у самоорганізованому суспільстві.
Терористичні акти тому - це скоріше посягання на мрію, яка стала і вашою.
СГ.
ПС. "Чому американці постійно посміхаються?" - Щоби не створювати собі проблеми там, де їх може не бути, і мати добрий настрій!
2001.10.14 | SG
У Майдан Ексклюзив це!!!!
.2001.10.14 | ilia25
В эксклюзив, в ексклюзив!...
Судя по тому, что туда обычно попадает, сей пост там будет смотреться вполне уместно.А вообще, не ожидал я от вас, Пани, такой жестокости. Теперь, когда Америка узнает, что вы в ней разочаровались, ей останется только запустить все свои ядерные ракеты по самой себе. И помешать этому могут только американские джазмены и джазвумены. То, что вы предпочли даже им Париж и Лонодон, заставит их осознать, что такая смерть будет для Америки слишком легкой.
2001.10.14 | Рoман ShaRP
Re: Найліпший спосіб прощатися з іллюзіями.
Просто дивіться, просто слухайте, просто читайте -- і ви дізнаєтеся більше. То спрацьовує як потужний підсилювач і все -- і хороше і погане -- відбудеться швидше, просто швидше.Я ще застав форму кольору гімна, я ще слухав "Свободу". Коли я ходив до школи, там ще чмирири металлістів та навіть просто нафарбованих дівчат (до речі, анекдот з теперішнього життя. Моя знайома ходила до ВУЗу (столичного) в довгій "неформальній" [а отже, дорогій] , "м*ятій" -- така тканина -- спідниці до п*ят. Її викликала директорка, і сказала: "Тобі що, міні-юбку подарити"? Спробуйте уявити то навіть ще 10 років тому ... ).
А в старших класах я ходив до школи в польских джинсах та турецькому светрі та читав , читав, читав американців ...
Хайнлайна і Гаррісона, Крайтона і Кленсі, Кінга та Чандлера ( то він писав про Марлоу, якщо я не помиляюся) ... фільми теж дивився...
І то, що писали та показували про себе самі американці, зробили то, що не змогла зробити ніяка буржуазна пропаганда (так само і наша пропаганда зробила для розвалу Союзу більше, аніж капіталістична).
Мрії не стало. Америка стала країною, де при всій нашій ...
жити не краще. Багатше, але не краще. Краще (може колись) заробити там, хапонути та повернутися сюди.
Чим більше я читав ( і історію також) та дивився про них -- тим більше переконувався, що 1) раю на землі немає [але то ще не привід вважати землю пеклом] 2) "свій до свого по своє" виглядає краще 3) добрі люди скрізь добрі, а сволоти скрізь сволоти.
CNN -- то всього-навсього ще одна розповідь американців про себе. Не більше і не менше. Коли я то побачив вперше -- мені просто здалося, що я дивлюся ще один анонс якогось фільму на 1+1.
Another brick in the wall.
Не більше і не менше. Дивіться довкола, а не за океан.
2001.10.14 | Ihor
Re: Найліпший спосіб прощатися з іллюзіями.
2001.10.14 | Ihor
Попереднє повідомлення порожнє, текст тут...
> Не більше і не менше. Дивіться довкола, а не за океан.
>
Це мені нагадало Сенеку який на старості років насміювався з подорожуючих які шукали щастя.
До речі добрий перелад його Моральних Листів вийшов українською мовою. Перекладач Андрій Содомора.
Щастя треба шукати в собі а не зовні, це вчив також і Сковорода.
2001.10.14 | Гура
Мені теж дуже подобається Сенека :-) (-)
2001.10.14 | Фарбований Лис
Знімаю капелюха, гарно...(-)
2001.10.14 | joker
Не думай про це сьогодні.
Фізика вчить нас у всьому різноманітті світу шукати прості закономірності. Малий засранець на березі моря валяє піщані замки інших дітей через те, що сам не годен - і близько навіть - зробити щось подібне. А малий і бздливий засранець - із хворобливим тонкогубим обличчям і червоними очима - підговорює на це іншого засранця, розумово-відсталого. Коли засранці виростають, вони научаються прикривати свої мотиви витонченими фразами типу "боротьба з невірними" або "конструювання нової реальності". Не будьмо довірливими до мотивації зі слів пацієнта. "У підгрунті -звичайне людське єство" - як казав папа-Мюллер.Тепер вже точно знаю, чому відразу ж подумав - все це організувала Росія. Удар був не просто болючим. Він був совковим по своїй суті. Бидлацьким з претензією на витонченість. Після поразки у 80-х і демонстрації всьому світу, наскільки краще жити без нього, совок зволікся на свої бридкі ратиці і показав єдине, що вміє: кузькіну мать.
"Помилка резидента" була передбачуваною. Його можна зрозуміти - ну не вчили ж такого в Конторі - не було потреби. Токар по дереву не зобов'язаний знати нюанси металообробки. Якби в Америці жили совки - з яких тільки й вчилися снімать стружку оті стратеги - удар був би смертельним; але якби в Америці жили совки - яка банальна фраза, правда? - вона і не стала б Америкою.
Розкуповування державних прапорів у перші дні після трагедії донесло до організаторів простий і ясний message: "ви почали війну з народом". Ні одної такої війни досьогодні жодна держава чи організація ще не виграла.
Чомусь для переважної більшості "наших" Америка - це хмарочоси і Боїнги. При цьому забувають, що ні те ні друге ніколи не росло у вигляді плодів на американських деревах. У Америки занадто сильне коріння. Опалі хмарочоси були символом процвітання - проте Америка за свою історію знала різні часи і вміла пришвидшувати їх зміну.
Американці як діти, тільки ці діти забрали цю землю у кровожерних варварів і побудували усе від початку. Вони не звикли підлягати. Вони пам'ятають і свою громадянську, і гангстерські війни, і Велику Депресію - і не треба їх недооцінювати, вони-то вміють тримати удар. А хто не вміє - з новоприбулих чи вироджених любителів велфару - матиме право навчитися або здохнути на лавочці. Америка ніколи не називала себе ненькою - вона, як вже на то пішло, скоріше дама з претензіями. Вона завжди - ще з тих самих легендарних ковбойських часів - обіцяла зробити тебе великим, якщо не зламаєшся. Тут, правда, не треба впадати в іншу крайність, бо й стервозною вона була не аж занадто.
Символом американки - для самої Америки - була й залишиться не Мерилін Монро, і тим більше вже не Брітні з її ідіотським прізвищем, а Скарлетт О'Хара.
Проблема захисту країни від грізного, незрозумілого і спершу непомітного навіть ворога не є чимось новим для масової свідомості американців. Біда адептів Макіавеллі в тому, що вони не читали хоча б Хайнлайна. Найкращі в світі біолабораторії винайдуть вакцини до всіх можливих зараз, а найкращі в світі фабрики зроблять їх - як стратегічний товар на замовлення уряду - широко доступними. Накращі в світі інженери зроблять ізолюючий протигаз-маску меншим за портсигар, а дисципліновані робітники наштампують їх більше, ніж презервативів - не кажучи вже про очищуючі системи вентиляціі для автомобілів та приміщень. Будівельники навчаться робити цілком автономні коттеджі з центральним комп'ютером, енергопостачанням від сонячних батарей, власною водою із обеззараженої свердловини і куленепробивними - ще й ширшими за теперішні - шибками. Модельери вшиють в одяг - стилю тепер вже мілітарі, а не юнісекс - непомітні і ефективні індикатори будь-якої гидоти, що тільки може бути в повітрі. Інфраструктура позбавиться від вразливих централізованих систем, перейшовши до стійких - хоч проти атомної війни, як Інтернет - напів-хаотичних однорангових мереж. Зв'язок стане бездротовим, швидшим і неушкоджуваним, а більшість офісів - віртуальними... А в кожному порядному домі, як телевізор і холодильник, стане звичним сейф для різноманітного військового - і високотехнологічного, раз вже такі справи - причандалля.
І раптом виявиться, що оцю Америку вже в принципі просто нема чим тероризувати. Чого не скажеш про інші краї, на жаль. Але рано чи пізно, нащадки ковбоїв вишпортають з-під землі отого заздрісного варвара і повісять на вербі біля річки. Якщо не допоможе - тихо визнають помилку і вишпортають наступного. А потім повернуться пасти корів і будувати хмарочоси.
І тому - не треба ілюзій про хату скраю. Тренер бейсбольної команди, що зараз працює там президентом, сказав таки правду - в стороні не залишиться ніхто. Українська ракета з перехопленим керуванням - лише перша ластівка. Третя Світова почалася, панове. Час вивчати англійську мову і автомат Калашникова.
____________________________________________________________________________________________
Прохання не розглядати як спробу зрівнятися. Гарний текст заслуговує на адекватну відповідь.
2001.10.14 | Гура
Класно пишет, мерзавец :-) (-)
2001.10.14 | Ihor
Дядьку ви щось розфантазувалися...
joker писав(ла):> Чомусь для переважної більшості "наших" Америка - це хмарочоси і Боїнги. При цьому забувають, що ні те ні друге ніколи не росло у вигляді плодів на американських деревах. У Америки занадто сильне коріння. Опалі хмарочоси були символом процвітання - проте Америка за свою історію знала різні часи і вміла пришвидшувати їх зміну.
Американці як діти, тільки ці діти забрали цю землю у кровожерних варварів і побудували усе від початку. Вони не звикли підлягати. Вони пам'ятають і свою громадянську, і гангстерські війни, і Велику Депресію - і не треба їх недооцінювати, вони-то вміють тримати удар
>
Саме загарбники-європейці є варварами та руйнівниками цивілізацій. Гармонічні з природою світові цивілізації не вистояли проти гармонічних з жлобством та накопиченням європейських цивілізацій.
Коріння в Америки теж не міцне. Це теж свого роду порохова бомба. Підрив в Оклахомі є тому свідченням. Америка та Канада можуть розвалитися на частинки так само як і Росія та Канада. Якраз федерали найбільше бояться такого розвалу а не Осами. Якби ви побачили результати парламентського голосування в Канаді то побачили що Захід і Схід Канади це різні країни. Нове анти-терористичне законодавство буде використано не тільки в анти-терористичних цілях.
joker писав(ла):
> Біда адептів Макіавеллі в тому, що вони не читали хоча б Хайнлайна. Найкращі в світі біолабораторії винайдуть вакцини до всіх можливих зараз, а найкращі в світі фабрики зроблять їх - як стратегічний товар на замовлення уряду - широко доступними.
>
Ой якби ж то так все було просто, то уже ті вакцини б існували. Насправді віруси та бактерії пристосовуються до усіх вакцин. VRE, MRS - це двоє з таких що їх бере лише супер-антибіотик. Туберкульоз також вийшов з під контролю.
2001.10.14 | Гура
Згоден
Доречі, румунський вчений оголосив, що в нього є запатентована дуже ефективна та беспечна метода боротьби з сибирською виразкою. Зараз він веде переговори з владою.2001.10.15 | joker
...сміявся кучер гноєвозки з дурного брата Монгольф'є
Ihor писав(ла):Дядьку ви щось розфантазувалися...
Завжди приємно досліджувати якесь явище у його чистому вигляді.
Не просто ж заголовок. Скрижалі же. Пісня пісень, плач Ярославни і бойовий клич племені ням-ням в одному флаконі.
Буває особливий тип людини, яка нічого не вміє. Ну так сталося. Одне з підтверджень безмежності генетичного розмаїття. Інтелектом не виділяється, красти боїться, руки ростуть - не з плечей, м'яко кажучи.
Зрозумівши, що самому літати високо не те щоб не дано, але безмежно ліньки, пацієнт всі життєві сили кладе на підрізання крил у інших. Майстерність тут появляється ніби сама собою - врешті-решт, поставити підніжку завжди легше, аніж пробігти сто метрів на 0.001 секунди швидше за інших.
І зразу солодко мліє серденько. У-ух, як я отого... Відчуваєш себе на висоті. У Шукшина є таке оповідання, "Зрізав". Там оце точно - як в книжці по патологічній анатомії - описується і докладно ілюструється.
Щось аргументувати і пояснювати - в солодкий момент "зрізання" - не лише зайве, але й протипоказано законом жанру. Лише рефреном у повітрі має бриніти сакраментальне: "Дядьку ви щось розфантазувалися..." І все - ні на крок далі від канону - решта від лукавого.
Переходжу до конкретних прикладів.
Саме загарбники-європейці є варварами та руйнівниками цивілізацій. Гармонічні з природою світові цивілізації не вистояли проти гармонічних з жлобством та накопиченням європейських цивілізацій.
Гармонічні з природою... От сволота ті вумніки. Понавідкривали всяку всячину. А були ж ми такі гармонічні - усі гармонічні осцилятори здохли від заздрощів - коливались-мо собі бандерлогами на гілляках - або на мечах билися - і ніяких тобі авіалайнерів, ракет, хмарочосів... Інтегралів, що нагадують перестиглий банан... Тьху, яке хижацьке споживацтво.
Коріння в Америки теж не міцне. Це теж свого роду порохова бомба. Підрив в Оклахомі є тому свідченням. Америка та Канада можуть розвалитися на частинки так само як і Росія та Канада.
Правильно. Є дві Канади. Одна біля Америки, друга біля Росії. А вибух у Оклахомі доказує взагалі все на світі. Особливо, неминучий розвал Канади на частинки до нього має найбезпосередніше відношення.
Якраз федерали найбільше бояться такого розвалу а не Осами. Якби ви побачили результати парламентського голосування в Канаді то побачили що Захід і Схід Канади це різні країни. Нове анти-терористичне законодавство буде використано не тільки в анти-терористичних цілях.
Знову правильно. Федерали бояться розвалу в країні, де кожен другий переїжджає з штату в штат раз на три роки; нове законодавство буде використане для розтління німфеток, а Схід і Захід Канади скоро оголосять війну один другому. Тут логіка головне - звін рефрену в повітрі - "...розфантазувалися!!!"
Ой якби ж то так все було просто, то уже ті вакцини б існували. Насправді віруси та бактерії пристосовуються до усіх вакцин. VRE, MRS - це двоє з таких що їх бере лише супер-антибіотик. Туберкульоз також вийшов з під контролю.
Та нічого в світі не просто, Ігоре. Але одні роблять, а другі насміхаються і насіння лузають. І Боїнги почалися з підльотів двох веломайстрів на чорт-знає-чому з мотором. І автомобіль для кожного - із Фордового, смішного багатьом - тепер забутим назавжди - полум'яного донкіхотства. Форд потім іще вперто воював з єврейським капіталом і мирив воюючі сторони у Першій світовій - вся жовта преса від реготу була в екстазі - чув про таке? А ще один впертюх, Микола Тесла, взяв та й придумав усю сучасну електротехніку - так його й після смерті не дуже пам'ятають, а тоді взагалі не бачили впритул, і всі його винаходи приватизували різні сучі сини - знову ж таки, забуті тепер назавжди. Так вже воно повелося в світі - один шукає нові шляхи, а другий шукає шляхи щоб перейти дорогу першому. Так от саме в Америки тут якесь добре щастя - переважна більшість винахідників і першопрохідців - якого б уже там типу не були їх нові стежки - перла туди і з Європи, і з Азії - хоч не завжди виживала в дорозі, як-от Руді Дизель - видно, в усіх інших місцях "зрізальщиків" таки більше було.
Напевне, на роду так Америці написано - ще ж з Колумба почалося - он як усі придворні сміялися - якби не королева Ізабелла, чорта лисого відкрив би він, а не Америку.
Ліньки й страшно - хоч дорога всім була відкрита - Магелланом бути. Простіше було їм сказонути оте саме, сакраментельне - розфантазувались ви, дядьку Колумбе.
Та й по всьому.
2001.10.14 | Sam Sobi
"Ех, блядська Данiя, пiздєц всiм сподiванням!" (с)
Боже скільки тутешніх дописувачів захоплено розписують свій захват від америки. Набагато менше таких хто так само преться від росії та союзу, але вони є.І жодна падлюка так і не сказала доброго слова про Україну та Українців. А зате гівна скільки...
Чи ви думаєте що із взаємної вдячності американці та росіяни писатимуть про нас такий самий захоплений позитив?
Чи ви думаєте, що з такого відношення до своєї землі та до самих себе зможе вирости щось величне?
2001.10.14 | жо(дна) па(длюка)
Кажу, нарешті, добре слово...
Вибачте, що так затрималась. Суєта там всяка, пятоє-десятоє...Україна і Українці - єдині, найкращі і вибрані з-поміж усіх інших народи. Вони, як відомо, єдині прямі нащадки Аріїв. Ісус Христос (прости, Господи) був з Галичини - Галілеї. Їх історія - поема вольного народу.
Про Галичанина Галілея вже просто нема мови. Своїм загальновідомим "а все ж таки вона крутиться" після купленого - зрадою ідеї - пробачення, він накреслив сяючий шлях майже всій наступній національно-свідомій галицькій інтелігенції по сьогоднішній день включно.
"Чи діждемося Вашінгтона?" - а навіщо він нам?
У нас Брути. І Коклеси. Славні, незабутні...
2001.10.15 | Рoман ShaRP
Re: Нафорумна проповідь ....
І сказано було в Святому Письмі [цитую по змісту, не по формі] -- "Бачиш пушинку в оці іншого, у своєму колоди не помічаєш".Кажеш ти , аби казали добрі слова -- та сам не кажеш.
Кажеш ти : "І жодна падлюка так і не сказала доброго слова про Україну та Українців".
Та не росте на терновому гіллі виноград , не можуть з поганого слова вирости добрі.
Сіятимеш вітер -- пожинатимеш грозу.
Тільки вороги знайдуться та окрепнуть , якщо будеш зле робити людям.
Коли спить ближній твій і не бачить добра навколо -- що робиш ти? Трясеш за плече його, чи б*єш?
Коли не бачить людина любові -- як можеш дати їй, як не від себе, як не прикладом своїм?
І як даси, так і тобі воздасться, то не роби іншим чого собі не бажаєш.
Добре твори, добре кажи -- і підтримають тебе люди і підуть за тобою і навчиш їх чого захочеш доброго, та не навчиш ані добра ані любові злом.
2001.10.15 | sych
Про кровожерних варварів та імперіі...
>joker писав(ла):>Американці як діти, тільки ці діти забрали цю землю у >кровожерних варварів і побудували усе від початку
Duh!!! Анґло-Саксони поводили себе набагато більш варварськи ніж оті самі «кровожерні варвари». Так само зараз москалі думають про украінців і постійно намагаються їх «оцівілізовать».
І не треба обожнювати американців - у Вашому повідомленні вони виглядають біленькими та пухнастими. Якщо вони і «...винайдуть вакцини до всіх можливих зараз, а найкращі в світі фабрики зроблять їх - як стратегічний товар на замовлення уряду - широко доступними. Накращі в світі інженери зроблять ізолюючий протигаз-маску меншим за портсигар, а дисципліновані робітники наштампують їх більше, ніж презервативів...» то не завдяки своеї «високоморальності» та патріотичності, а завдяки високоефективній економічній системі. І зароблять гори грошей на цьому. Так, Америка - це перш за все гроші.
На мою думку, Америка в політичному плані - класична імперська країна як таж сама Росія та СССР з притаманною їм імперською ідеолоґією та пропаґандою.
Єдина суттєва відмінність - економічна система.
З повагою, Сич.
2001.10.15 | Рoман ShaRP
Про окремі міфи з якими дехто не розлучився.
Я жалію людей, котрі забувають уроки історії. Вони регулярно "наступають на граблі". Колись я думав -- ну ото навіщо вона мені треба? А тепер бачу, що то не так, що навіть ті неповні знання минулого, що дали мені в школі, та згодом доповнені, часто мені знадобляються.Отже, повертаємося з парту.
1)Міф про страшних терористів з Росії:
Коли це бомба була кдб-шним народним інструментом? Та ніколи. Лише на своїй території, взявши владу, комунякам вдавалося робити масові вбивства. Але і то не бомбами. За кордоном -- адресні, індивідуальні і своїх же, тобто вбивали не частіше не місцевих, а емігрантів. Великим винятком/прорахуноком був Амін , але -- зверніть увагу -- і в цьому випадку били по персоні, а вже потім, захопивши владу, тероризували населення. Захід -- окрема стаття. Комуністи були не проти організувати їм шось "чужими руками", от тільки ... стосовно Штатів був певний пунктик. То показало вбивство Кеннеді -- коли за підозрою в причетності до цього злочину досьє Освальда вилетіло на Захід, як з гармати. Жахливий привід третьої світової ще стояв біля дверей, ледь прибравши руки з горлянки світу після Карибської кризи. Якось потроху всі розуміли -- переможців не буде. Америка та Росія повинні або навчитися жити разом, або разом і вмерти.
Я вже не кажу про то, що попри все своє протистояння, ці дві великі країни всеодно якось дивно любили одне оного. Не уряди -- народи. Може, далося взнаки співробітництво до і після другої світової , а може -- магнетична сила двох полюсів, протилежностей, але факт загадкової любові народів таки якось прогляда. Краще всього його можна побачити через художні твори. На одного "Рембо" можна привести багато контрприкладів, з того самого Кленсі, наприклад.
А ставлення до втікачів з СРСР? Чи було воно в кого ліпше, аніж в Штатів? Здається, саме там цю породу активно підтримували і то була ПОЛІТИЧНА, а не расистсько-націоналістична пропаганда. Імперії сваряться -- а люди товаришують ... То кому, кому , ще раз кому знадобилося ВБИТИ БАГАТО АМЕРИКАНЦІВ? Але при цьому завдати їм гучного, показового , та не смертельного удару.
Тепер вже точно знаю, чому вiдразу ж подумав - все це органiзувала Росiя. Удар був не просто болючим. Вiн був совковим по своїй сутi. Бидлацьким з претензiєю на витонченiсть. Пiсля поразки у 80-х i демонстрацiї всьому свiту, наскiльки краще жити без нього, совок зволiкся на свої бридкi ратицi i показав єдине, що вмiє: кузькiну мать.
2) Мiф про совок, який нарештi спромiгся на шось велике i не обляпався.
Оберіть, будьласка, шось одне -- або совок розумний та майстер, або він тупий та бидло. Теракти в Америці були організовані добре, на відміну від всього іншого совка (знов же таки, з історії -- совок не вижив). До того, є в совка ще одна риса -- стукачество та продажність (і не тільки внутрішнє, але й на Захід). Вона почалася ще ДО більшовицького перевороту, вона була навіть за Сталіна -- коли дані про концентрацію радянських військ на західних кордонах спливли на Заході. А коли залізна завіса впала, прийшла розрядка, а особливо після ДКНС(ГКЧП) стало зрозуміло, що ці уламки "імперії зла" вже не здатні робити шось серйозне проти Заходу по одній причині -- здадуть та продадуть свої ж! Знаючи, що ТАМ їх оголосять героями, що там їм забезпечать ВСЕ. Що Америка добра, і здатна багато вибачити.
"Помилка резидента" була передбачуваною. Його можна зрозумiти - ну не вчили ж такого в Конторi - не було потреби. Токар по дереву не зобов'язаний знати нюанси металообробки. Якби в Америцi жили совки - з яких тiльки й вчилися снiмать стружку отi стратеги - удар був би смертельним; але якби в Америцi жили совки - яка банальна фраза, правда? - вона i не стала б Америкою.
Розкуповування державних прапорiв у першi днi пiсля трагедiї донесло до органiзаторiв простий i ясний message: "ви почали вiйну з народом". Нi одної такої вiйни досьогоднi жодна держава чи органiзацiя ще не виграла.
3) Міф про дурну контору що не знає Америки.
Якщо вам та мені ясно, що цей удар ПРОСТО НЕ МІГ бути смертельним, та що там, навіть точковий або кількаточковий атомний удар по Америці не був би для неї смертельним, то ЧОМУ ви вважаєте "контору" дурнішою за себе? Недооцінка супротивника веде до поразки (а контора нам не друг і Америка не друг контрі).Чорт забирай, ще Сунь-Цзи, здається, попереджав, що несмертельний удар -- то смерть для того, хто його зробив. То невже "там" вигнали профі та набрали двірників? Тоді ЧОМУ вони не прокололися? Хто були хакери? Хакери в Росії, щоб ви знали, називають її Расистською Пєдєрацією, не дружать з урядом, та самі залюбки зроблять йому яку-небудь пакость. Крім того, вони знають, що Біллі Гейтса в WTC нема, і тих, хто бомбив Югославію так само. Пентагон -- так, але чому WTC?
До того -- чи Америка сама не починала та не почала війни з народом?
Чомусь для переважної бiльшостi "наших" Америка - це хмарочоси i Боїнги. При цьому забувають, що нi те нi друге нiколи не росло у виглядi плодiв на американських деревах. У Америки занадто сильне корiння. Опалi хмарочоси були символом процвiтання - проте Америка за свою iсторiю знала рiзнi часи i вмiла пришвидшувати їх змiну.
Американцi як дiти, тiльки цi дiти забрали цю землю у кровожерних варварiв i побудували усе вiд початку. Вони не звикли пiдлягати. Вони пам'ятають i свою громадянську, i гангстерськi вiйни, i Велику Депресiю - i не треба їх недооцiнювати, вони-то вмiють тримати удар. А хто не вмiє - з новоприбулих чи вироджених любителiв велфару - матиме право навчитися або здохнути на лавочцi. Америка нiколи не називала себе ненькою - вона, як вже на то пiшло, скорiше дама з претензiями. Вона завжди - ще з тих самих легендарних ковбойських часiв - обiцяла зробити тебе великим, якщо не зламаєшся. Тут, правда, не треба впадати в iншу крайнiсть, бо й стервозною вона була не аж занадто.
Символом американки - для самої Америки - була й залишиться не Мерилiн Монро, i тим бiльше вже не Брiтнi з її iдiотським прiзвищем, а Скарлетт О'Хара.
Проблема захисту країни вiд грiзного, незрозумiлого i спершу непомiтного навiть ворога не є чимось новим для масової свiдомостi американцiв. Бiда адептiв Макiавеллi в тому, що вони не читали хоча б Хайнлайна. Найкращi в свiтi бiолабораторiї винайдуть вакцини до всiх можливих зараз, а найкращi в свiтi фабрики зроблять їх - як стратегiчний товар на замовлення уряду - широко доступними. Накращi в свiтi iнженери зроблять iзолюючий протигаз-маску меншим за портсигар, а дисциплiнованi робiтники наштампують їх бiльше, нiж презервативiв - не кажучи вже про очищуючi системи вентиляцii для автомобiлiв та примiщень. Будiвельники навчаться робити цiлком автономнi коттеджi з центральним комп'ютером, енергопостачанням вiд сонячних батарей, власною водою iз обеззараженої свердловини i куленепробивними - ще й ширшими за теперiшнi - шибками. Модельери вшиють в одяг - стилю тепер вже мiлiтарi, а не юнiсекс - непомiтнi i ефективнi iндикатори будь-якої гидоти, що тiльки може бути в повiтрi. Iнфраструктура позбавиться вiд вразливих централiзованих систем, перейшовши до стiйких - хоч проти атомної вiйни, як Iнтернет - напiв-хаотичних однорангових мереж. Зв'язок стане бездротовим, швидшим i неушкоджуваним, а бiльшiсть офiсiв - вiртуальними... А в кожному порядному домi, як телевiзор i холодильник, стане звичним сейф для рiзноманiтного вiйськового - i високотехнологiчного, раз вже такi справи - причандалля.
А самi кращi в свiтi програмiсти напишуть нову, саму кращу Windows...
4)Міф про то, що Америка переможе все і не зазнає великих втрат.
Та було то вже всьо. І протигази, і сховища, і навчання, і команди рятівників -- і , слава Богу, працює. Але, разом з тим, Штатам присутнє те, що входить і в "загадочную русскую душу", а саме -- розгільдяйство, і в питаннях безпеки також. І продажність і бюрократія і лінощі -- саме про то і йшлося в постінгу Пані і розповідях мериканців про самих себе. Якщо ви читали того самого Хайнлайна -- маєте знати. Поки грім не вдарить -- ковбой не перехреститься так само, як і "русскій мужик" (хоча правило не без винятків -- хтось дуже правильно підмітив, що літаки могли б летіти і в атомні станції, але про то мериканці, принаймні, намагалися подбати -- я читав років десять тому про випробування бетонних плит для атомних станцій, що могли б витримати влучання літака. Щоправда, використовувався не "Боінг", а, здається, "Фантом").
І -- хіба американці ніколи не продавали своїх? Хіба в ЦРУ не було кротів КДБ? Хіба не копали Штати самих себе коли була війна у В*єтнамі? Ірангейт? Уотергейт?
Але я згоден з тим, що цей показовий удар може добре сцементувати їх суспільство, дати сил на боротьбу.
I раптом виявиться, що оцю Америку вже в принципi просто нема чим тероризувати. Чого не скажеш про iншi краї, на жаль.
Не вірю і не повірю. Аби не було чим -- треба всім видати скафандри ( броньовані та протирадіаційні, в тому числі) та дати по ресурсо-автономному жилому модулю з бозна-якою очисткою води та повітря (в мене була тема для роздумів над цим досить довго ...
Але й тоді доти, доки людина буде споживати най шось іззовні -- вона незахищена.
Скриня Пандори відкривається тільки в один бік. Скільки не будуй, не стій на варті -- якщо твоя територія велика, та ти не можеш її повністю ізолювати -- вона вразлива.
На додачу Америка зробила свій ВЕЛИКИЙ внесок в розбудову засобів масового знищення і апокаліптичні міфи про них.
Що буде наступне? Знов літаки (а які міри повітряної безпеки ВЖЕ задіяно?). Партія героїну з чим-небудь таким, що вбива повільно, але надійно. Вибухівка в авто чи просто валізі? Отруєна чи інфікована їжа, вода? Акція на хімічному заводі?
Але рано чи пiзно, нащадки ковбоїв вишпортають з-пiд землi отого заздрiсного варвара i повiсять на вербi бiля рiчки. Якщо не допоможе - тихо визнають помилку i вишпортають наступного. А потiм повернуться пасти корiв i будувати хмарочоси.
Проблема в тому, що варварів багато, і ковбої теж смертні. І не зо всіх доріг можна повернутися ... А якщо то і не Росія і не араби, якщо то Китай? Перевішати всіх китайців може не вистачити ані мотузок ані ковбоїв. Більше того, багато людей справедливо , як на мене підозрювали, що проблема не стільки в мусульманах та "невірних", але ще й в бідних та багатих. А бідні є, і ще довго будуть, і в самій Америці! Внутрішньоамериканські соціальні заворушення -- не легенда, а факт.
I тому - не треба iлюзiй про хату скраю. Тренер бейсбольної команди, що зараз працює там президентом, сказав таки правду - в сторонi не залишиться нiхто. Українська ракета з перехопленим керуванням - лише перша ластiвка. Третя Свiтова почалася, панове. Час вивчати англiйську мову i автомат Калашникова.
З останнім абзацем я , на свій великий жаль, найбільше згоден. Треба вивчати і автомат, треба вивчати і англійську. Треба бути готовим до того, що Третя Світова постукає і в твої двері. Але треба і не складати ані рук ані мозку аби не дати їй того зробити. Не давати замилювати собі очі, не давати згоди на бій з тінню та ще й з зав*язаними очима. А =деяким= "верховним головнокомандуючим" завести нас на бійню заради свого крісельця.
2001.10.15 | Гура
Молодец, Шарп :-) (-)
2001.10.15 | Mary
А мрійників ще досить залишилося :-)
Гарно у Вас виходить - майже як у Бредбері :-) Ото тільки ніяк не годна допетрати, що там з тими варварами. Подайте, може яку класифікацію. Для початку можна виділити:1. Кровожерливі варвари - ті, в котрих американці як діти відібрали землю.
2. Заздрісні варвари - ті, котрих, американці вишпортуватимуть з-під землі і вішатимуть на вербах
3., 4., - продовжуйте, друже, бо щось нас я у тій класифікації не бачу. Може так:
3. Наївновдячні варвари - це ті, яких безкорисливі і щедрі американці ощасливлять всіма благами своєї американської цивілізації, не отримуючи, звісно, нічого за те.
Ну ж бо, хто там ще?
2001.10.15 | joker
Мері, Мері, де сестра твоя - Хлоя? ;-)
Mary писав(ла):3., 4., - продовжуйте, друже, бо щось нас я у тій класифікації не бачу. Може так:
3. Наївновдячні варвари - це ті, яких безкорисливі і щедрі американці ощасливлять всіма благами своєї американської цивілізації, не отримуючи, звісно, нічого за те.
В жодному разі не так, сестро Мері. Ми в цій класифікації можемо себе знайти лише в єдиному варіанті:
А...Z: Білі люди, котрі, переставши кремпуватися і взявши приклад з американців, понесуть Тягар Білої Людини варварам на східну північ.
Яка, між іншим, і стала колись Імперією саме завдяки кадрам - безцінне вливання, ще за Петра, та й раніше навіть - саме з України.
Різниця в тому, що надії на "окультурювання" чужої держави і ненасильницьке перетворення її на свою виявились тоді марними. Тобто разом з культурою обов'язково треба нести і державну організацію - попередньо у себе її створивши, звичайно.
Шлях, яким пішла УНСО зараз, в цьому плані - мудрий крок.
Завжди казав, що Шкіль у ролі мученика буде значно корисніший для України, ніж у ролі керівника.
2001.10.15 | Mary
Ображаєте...Навіщо ж так :-)
А я думала, Ви досить давно на форумі, щоб хлоєних родичів розрізняти. Ну та нехай - в нас із нею конфлікти давно були, можна було і забути, так що я вам вибачаю :-)А крім того якщо Хлоя мені сестра, а я Вам сестра, що випливає із Вашого до мене звертання, то вона і Ваша сестра ;-)
А щодо тягарів білих людей - то мені ваші імперіалістичні замашки не подобаються. Чи то своєї землі мало? Чого обов'язково на чужу землю влізти, пересрати там , вибачте, все що можна, а потім ще й вимагати вдячності...
Білі люди різні бувають. Мені особисто швайцарці подобаються - сидять собі, нікуди не рипаються і гроші рахують. Якщо хочуть посваритися - то між собою сваряться, але ми про це не знаємо, бо вони брудної білизни на люди не виносять.
Навіть коли і станемо ми нарешті білими людьми - я проти того, щоб якісь мітичні тягарі кудись розносити, особливо "варварам" на східну північ - бо чого? Про мене, то хай собі хоч виздихають там, хоч самі розвинуться - не наш це клопіт, в нас ще своїх буде і буде.
2001.10.16 | Рoман ShaRP
Re: Дуже згоден з Вами, лишень одне "але" ...
Згоден:1) В тому , що Ви не сестра Хлої
2) В тому, що нема чого робити з України імперію.
А не згоден -- як вже робили на форумі тут люди історичний екскурс стосовно Швейцарії, тамтешніх найманців свого часу боялася ВСЯ ЄВРОПА.
Знавці Історії, поправте мене , якщо я помиляюся ...
Ватикан охороняють, здається, саме швейцарські гвардійці. Настільки я пам*ятаю (вичитав десь), роблять вони то опісля того, як якимсь з протоколів якогось Європейського конгресу за наполегливою вимогою інших Європейських держав вони зобов*язалися НЕ воювати, крім як на самозахист і захист Ватикану.
Сталося то ще чи не в лицарські часи ... і десь ніби знову з глибин пам*яті спливає шось таке, що лицарі найбільше боялися саме їх -- вони нікого не брали в полон.
От так.
До того ж -- Швейцарія то федерація .
Чи Ви того бажаєте Україні?
Запитання не підколка -- серйозне.
Мені було б цікаво знати, чи є хто тут за федеральний устрій.
2001.10.16 | Mary
Ви мене не до кінця зрозуміли.
Та я ж і не кажу, що Швайцарці погані вояки (вони до речі дуже серйозно готувалися до захисту підчас Другої Світової - може тому на них ніхто і не напав) - я кажу, що вони не лізуть не в свої справи, нікого не переслідують, нікого не загарбують, нікого розуму не вчать, сидять собі вдома і гроші рахують, в тому числі і зароблені за охорону Ватикану :-) (жарт - не знаю, чи вони там що заробляють.)А щодо федерації, то я не особливо собі уявляю, які б це мало наслідки - як позитивні, так і негативні, як для України вцілому, так і для мене особисто. Тому з цього приводу ніякої конкретної позиції не притримуюся (поки що).
2001.10.16 | Штази
У нас есть федерация,дело за малым!
Российская федерация,остаеться заключить федеративные договора с ней,при этом отдельный договор с Республикой Украина и Республикой Крым и Крым уровнять в правах со всеми остальными субъектами РФ.2001.10.16 | Mary
Та невже? Ашо єта я здєсь сіжу - пайдука паучю общєпрінятий:-) (-)
2001.10.16 | Кіно!!!
Аха, паучі, а то така гарна дєвушка, а язиками не владєєт! :-((( (-)
2001.10.15 | Гура
:-))) (-)
2001.10.17 | Viewer
Re: Выбирать так выбирать!
Быть "наивно-благодарными" варварами страшнее всего. Всякий раз, когда говорят об американской "помощи" у меня портится настроение. Сама носительница англо-саксонской деловой психологии Маргарет Тэтчер любила повторять, что "бесплатный сыр бывает только в мышеловке".Быть может, если уж на роду написано быть варварами, то стоит быть такими, которые с Атиллой во главе разгуливали по свежим обломкам тогдашней всемирной империи?
И самим тогда решать, кто теперь варвары? :)
2001.10.14 | Ihor
Re: Прощай, Америка, Привіт Нова Зеландія,...уу-псс Нова Україна(-)
2001.10.15 | Пані
Ответ всем ответившим
Во-первых, спасибо за добрые отклики. :) Я очень давно не писала ничего подобного и поэтому ваши отзывы приятны мне вдвойне.Во-вторых, спасибо за высокий уровень дискуссии, который вызвал мой скромный труд. Мне бы хотелось, чтобы такое случалось на майдане как можно чаще.
joker писал:
> Прохання не розглядати як спробу зрівнятися.
Просьба отклоняется. Если б я знала, что каждый мой опус получит такой потрясающий ответ, я бы больше писала. Серьезно. Ваши тексты всегда провоцируют мысли о высоких материях и крупных масштабах, чего мне недостает.
> Удар був не просто болючим. Він був совковим по своїй суті. Бидлацьким з претензією на витонченість.
Я тоже так считаю. Ради строгости должна заметить, что только из этого не следует, что его совершила какая-то российская струкура. Это может имплицировать всего лишь участие глубоко разочарованного и озлобившегося совка в планировании операции. Что-то вроде сценариста.
Еще хочу заметить, что Скарлетт О'Хара - это классическая стерва в любой системе координат. Я согласна с тем, что это глубинный символ Америки. И этот персонаж, и многие другие американские символы, так живо и проникновенно описанные Джокером, у меня всегда вызывали и вызывают уважение, но не симпатию.
Я полностью согласна с мыслью, высказанной Сичом о том, что
> Америка в політичному плані - класична імперська країна як таж сама Росія та СССР з притаманною їм імперською ідеолоґією та пропаґандою.
Мне по определению (как национальному, так и политическому, так и даже "социотипному" ;) не нравятся империи. Никакие. Даже "духовные".
Гура писал:
> Ведь когда человек не знает правды, ему легче живется
Это абсолютно верно. Знание рождает скорбь. Информация будит мысль. Мысль рождает сомнение. Сомнения враг рутины. Что-то может измениться вокруг... Это же страшно... Принцип экономии мышления имени товарища Маха работает несмотря на марксизм-ленинизм. По крайней мере у большинства ныне живущих.
А жаль. Поскольку, на мой взгляд, нетерпимость и насилие именно на этом и основывется. На нежелании людей учиться, искать новые решения и думать.
Роман писал:
> Дивіться довкола, а не за океан.
Смотреть нужно везде, в том числе и за океан. Познание мира путем чтения книг и смотрения телевизора в какой-то мере ущербно, поскольку вторично. Чем больше мы будет путешествовать, тем лучше мы обустроим свой дом.
Я считаю, что учиться нужно у всех. Но строить свои модели.
> SG и Sam Sobi затронули тему "своего" украинского пути.
Я давно собираюсь дописать "Истоки национализма Пани. Часть 2" как раз об этом. Может теперь допишу.
Вкратце могу снова повторить уже ранее озвученную собой же мысль о том, что нам не следует ни копировать чужой путь, ни корректировать свой с оглядкой на ближние и дальние страны.
Не только счастье, но и свой путь нужно искать в себе, внутри своей души и своей земли. Мы живем в одном из лучших климатических и природных мест планеты (а может и в самом). Уже одного этого географического факта достаточно для точки отсчета. Я уж не говорю о духовных корнях...
2001.10.15 | joker
Re: Ответ всем ответившим
Пані писала:Ваши тексты всегда провоцируют мысли о высоких материях и крупных масштабах, чего мне недостает.
Дякую, Пані - для форумного початківця, похвала від визнаного корифея є важливою і завжди надихає "на подвиги". Старатимусь тримати марку.
На хвилі хорошого настрою, дарую Вам віршик шанованого мною британського імперіаліста Редь'ярда Кіплінга - а раптом Ви це ще не читали?
_________________________________________________
My Rival
I go to concert, party, ball --
What profit is in these?
I sit alone against the wall
And strive to look at ease.
The incense that is mine by right
They burn before her shrine;
And that's because I'm seventeen
And She is forty-nine.
I cannot check my girlish blush,
My color comes and goes;
I redden to my finger-tips,
And sometimes to my nose.
But She is white where white should be,
And red where red should shine.
The blush that flies at seventeen
Is fixed at forty-nine.
I wish I had Her constant cheek;
I wish that I could sing
All sorts of funny little songs,
Not quite the proper thing.
I'm very gauche and very shy,
Her jokes aren't in my line;
And, worst of all, I'm seventeen
While She is forty-nine.
The young men come, the young men go
Each pink and white and neat,
She's older than their mothers, but
They grovel at Her feet.
They walk beside Her 'rickshaw wheels --
None ever walk by mine;
And that's because I'm seventeen
And She is foty-nine.
She rides with half a dozen men,
(She calls them "boys" and "mashers")
I trot along the Mall alone;
My prettiest frocks and sashes
Don't help to fill my programme-card,
And vainly I repine
From ten to two A.M. Ah me!
Would I were forty-nine!
She calls me "darling," "pet," and "dear,"
And "sweet retiring maid."
I'm always at the back, I know,
She puts me in the shade.
She introduces me to men,
"Cast" lovers, I opine,
For sixty takes to seventeen,
Nineteen to foty-nine.
But even She must older grow
And end Her dancing days,
She can't go on forever so
At concerts, balls and plays.
One ray of priceless hope I see
Before my footsteps shine;
Just think, that She'll be eighty-one
When I am forty-nine.
2001.10.15 | Roller
Читал, понравилось, но что тут не так, " мороз по коже не идет" (-)
2001.10.15 | Галя
а якщо спробувати в холодильник залізти? (-)
2001.10.15 | Гура
:-))) (-)
2001.10.16 | NAUKOVEZ'
VIDVIDAJTE STORINKU http://svit21.narod.ru
Vsim bude zikavo osoblyvo u svitli ostannih podij!