я, ти, ми, ви, вони і Мойсей ....
11/21/2001 | Смогитель Вадим
Мойсей і я, і ти ,і ми. і вони …
Я граю на акордеоні, а Розенблат – на скрипці. Час од часу - навіть нехотячи - а питання виринають як з мого боку, так із боку Владіміра. То про “антисемітизм” на Україні, то про Голду Меїр, яка гордо заявляла, що прибула в Їзраїль з Росії, але коли Ту запитували де найбільший сіонізм, то Та так самісінько гордо, гордо і незадумуючись швидко і впевнено відповідала – В Україні ! …
Одного разу я запитав пана Розенблата а чому Мойсей аж 40 літ водив колами свій народ по голодній і дикій пустелі – щоб вимерли всі хворі …?
Володя хитро і мудро подивився на мене і відповів:
“Ні!
ЩОБ ВИМЕРЛО ГЕТЬ ЧИСТО ВСЕ ПОКОЛІННЯ, КОТРЕ ЖИЛО В РАБСТВІ.”
І коли з,явилася генерація, котра знала лише голод і яка навчилася так чи інакше виживати в умовах
голодної свободи
(а не в умовах ситого рабства!) –
тоді Мойсей і вивів свій ( вже новий!) народ з пустелі.
- Жорстоко?
- Жорстоко!
- Демократично”
- Абсолютно і очевидячки що ні!
Наш Мойсей не виводив нас колами по пустелях, але розкрив, показав, ввів нас в цаство нашої мови , нашої історії , нашої культури … і цим теж врятував нас від зникнення з кола цивілізованих націй.
Коли ми боролись за свободу – тоді цього було достатньо …
Але коли в 91 році нам пощастило юридично переписати свою хату на себе, ну ніби ми "здобули" свою хату – то цього (мови, історії, тощо …) виявилося абсолютно недостатньо.
Нам заважає зрушитися генерація, котра звикла жити в умовах “чужої” хати …
Не забуду коли мала жіночка прилюдно дала ляпаса великому і солідному українському циганові: ”Не знаю на яку державу Ви працюєте, Євгене Кириловичу, але знаю, що не на українську …”
А чудово знає мову і міг би працювати не проти держави, держави, в якій народився і в якій живе …
Не пригадую скільки років тому, але пригадую як я хвилювався, коли в церкві Св. Андрія в Вашінгтоні була зустріч з легендарним Донієм …
Перед зустріччю я підійшов, представився і після короткої розмови запропонував Донієві щось робити разом – еміграція і патріотичні сили – супроти режиму …
Пан Доній сказав, що в нього вже скінчився час і він перепрошує, бо потрібно йти на зустріч …
Під час зустрічі пан Доній почав з того, що, вказавши вказівним перстом на мене, чітко, голосом прокурора прорік:: -” Тут мені чоловік пропонував щойно боротися з державою мого народу, то я хочу і вважаю за потрібне прилюдно відповісти, що я люблю її і ніколи не буду боротися проти держави мого народу …”
На жаль я не зміг на початку зустрічі відповісти, що ви пане Доній, м,яко висловлюючись, говорите неправду, Я пропонував Вам об,єднатися в боротьбі з антиукраїнським РЕЖИМОМ …
Можливо я не відповів Йому ще й тому, що на мене дивилися злі, холодні очі комсомольського вожака чи безсоромного режимщика, чи слічого КГБ і я вирішив промовчати …
Сьогодні, читаючи лист до Кучми від укранської інтелігенції і бачачи там першим призвіще Донія – я теж, і теж м,яко висловлюючись, здивований навіть шокований дещо …
В Вашінгтоні Він каже, що працює на Кучму, в Україні, - що проти Кучми …
А міг би теж працювати на українську державу …
Отже, ми маємо зовсім не “те, що маємо”, а маємо
1. загал
2. ворогів
3. друзів
4. владу з українців, котрі в недалекому минулому щонайкраще опанували мистецтвом пристосування … (в умовах тотального комуністичного рабства)
5. опозицію (нарешті на 10 – тому році держави …)
Хто думає за загал, хто ним цікавиться?
Влада?
Влада витравлює його, як ми витравлюємо тарганів чи клопів з хати …
Опозиція не лише думає, а й в своїй активності опириється на нього в найбільшій мірі …
У сучасної влади, всі вороги України – друзі, а гіршому випадку, партнери …
Зате патріоти, щирі друзі України – для неї це вороги, котрих, як тарганів потрібно витравляти …
Я почав з Мойсея …
Так ось, якби Він весь іудейський загал вивів з пустелі не за 40 років, а за один місяць, то у сучасному Ізраїлі нині була б абсолютно українська чи абсолютна українська ситуація …
Це Я так думаю …
А ТИ. ВИ, ВОНИ. МИ …?
Смогитель Вадим
Я граю на акордеоні, а Розенблат – на скрипці. Час од часу - навіть нехотячи - а питання виринають як з мого боку, так із боку Владіміра. То про “антисемітизм” на Україні, то про Голду Меїр, яка гордо заявляла, що прибула в Їзраїль з Росії, але коли Ту запитували де найбільший сіонізм, то Та так самісінько гордо, гордо і незадумуючись швидко і впевнено відповідала – В Україні ! …
Одного разу я запитав пана Розенблата а чому Мойсей аж 40 літ водив колами свій народ по голодній і дикій пустелі – щоб вимерли всі хворі …?
Володя хитро і мудро подивився на мене і відповів:
“Ні!
ЩОБ ВИМЕРЛО ГЕТЬ ЧИСТО ВСЕ ПОКОЛІННЯ, КОТРЕ ЖИЛО В РАБСТВІ.”
І коли з,явилася генерація, котра знала лише голод і яка навчилася так чи інакше виживати в умовах
голодної свободи
(а не в умовах ситого рабства!) –
тоді Мойсей і вивів свій ( вже новий!) народ з пустелі.
- Жорстоко?
- Жорстоко!
- Демократично”
- Абсолютно і очевидячки що ні!
Наш Мойсей не виводив нас колами по пустелях, але розкрив, показав, ввів нас в цаство нашої мови , нашої історії , нашої культури … і цим теж врятував нас від зникнення з кола цивілізованих націй.
Коли ми боролись за свободу – тоді цього було достатньо …
Але коли в 91 році нам пощастило юридично переписати свою хату на себе, ну ніби ми "здобули" свою хату – то цього (мови, історії, тощо …) виявилося абсолютно недостатньо.
Нам заважає зрушитися генерація, котра звикла жити в умовах “чужої” хати …
Не забуду коли мала жіночка прилюдно дала ляпаса великому і солідному українському циганові: ”Не знаю на яку державу Ви працюєте, Євгене Кириловичу, але знаю, що не на українську …”
А чудово знає мову і міг би працювати не проти держави, держави, в якій народився і в якій живе …
Не пригадую скільки років тому, але пригадую як я хвилювався, коли в церкві Св. Андрія в Вашінгтоні була зустріч з легендарним Донієм …
Перед зустріччю я підійшов, представився і після короткої розмови запропонував Донієві щось робити разом – еміграція і патріотичні сили – супроти режиму …
Пан Доній сказав, що в нього вже скінчився час і він перепрошує, бо потрібно йти на зустріч …
Під час зустрічі пан Доній почав з того, що, вказавши вказівним перстом на мене, чітко, голосом прокурора прорік:: -” Тут мені чоловік пропонував щойно боротися з державою мого народу, то я хочу і вважаю за потрібне прилюдно відповісти, що я люблю її і ніколи не буду боротися проти держави мого народу …”
На жаль я не зміг на початку зустрічі відповісти, що ви пане Доній, м,яко висловлюючись, говорите неправду, Я пропонував Вам об,єднатися в боротьбі з антиукраїнським РЕЖИМОМ …
Можливо я не відповів Йому ще й тому, що на мене дивилися злі, холодні очі комсомольського вожака чи безсоромного режимщика, чи слічого КГБ і я вирішив промовчати …
Сьогодні, читаючи лист до Кучми від укранської інтелігенції і бачачи там першим призвіще Донія – я теж, і теж м,яко висловлюючись, здивований навіть шокований дещо …
В Вашінгтоні Він каже, що працює на Кучму, в Україні, - що проти Кучми …
А міг би теж працювати на українську державу …
Отже, ми маємо зовсім не “те, що маємо”, а маємо
1. загал
2. ворогів
3. друзів
4. владу з українців, котрі в недалекому минулому щонайкраще опанували мистецтвом пристосування … (в умовах тотального комуністичного рабства)
5. опозицію (нарешті на 10 – тому році держави …)
Хто думає за загал, хто ним цікавиться?
Влада?
Влада витравлює його, як ми витравлюємо тарганів чи клопів з хати …
Опозиція не лише думає, а й в своїй активності опириється на нього в найбільшій мірі …
У сучасної влади, всі вороги України – друзі, а гіршому випадку, партнери …
Зате патріоти, щирі друзі України – для неї це вороги, котрих, як тарганів потрібно витравляти …
Я почав з Мойсея …
Так ось, якби Він весь іудейський загал вивів з пустелі не за 40 років, а за один місяць, то у сучасному Ізраїлі нині була б абсолютно українська чи абсолютна українська ситуація …
Це Я так думаю …
А ТИ. ВИ, ВОНИ. МИ …?
Смогитель Вадим