«Я у тюрмі пережив інфаркт, загубив зуби, ношу окуляри +3»
12/20/2001 | Майдан-ІНФОРМ
Київ, 20 грудня 2001 - У четвер українська міліція відзначала своє професійне свято - День працівників міліції. На всіх телеканалах керівники відомства повідомляли про все нові і нові успіхи у розкритті різних злочинів, а міністр Юрій Смирнов після покладання квітів до Монументу полеглим міліціонерам пообіцяв журналістам, що усі замовні вбивства (цитую)- «рано чи пізно» будуть розкриті. За його словами, за останніх 5 років цей показник зріс з 18 до 80 відсотків, ще кращі результати у розкритті інших тяжких злочинів.
Все це - так би мовити - святкова вітрина відомства ,на якій не побачиш справжнього життя міліції, з її невеликими на загал перемогами і великими проблемами, про які говорить суспільство, і про які не полюбляє говорити керівництво.
Минулого року на ім'я Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової
надійшло 2209 звернень громадян України, в яких вони повідомляли про жорстоке, нелюдське ставлення до них працівників міліції. Затриманих б'ють, катують , особливо у перші три дні, до вирішення питання про взяття затриманої особи під варту. Це робиться з метою отримання потрібних слідству показів про причетність особи до злочину та визнання її провини. Впродовж 2000 року було порушено 154 кримінальні справи стосовно працівників міліції. Це - зазначає Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова - ганебне явище в українському суспільстві.
Сьогодні про міліцейські справи суспільство знає дещо більше - і про мізерну зарплату і факти самогубства серед рядового і офіцерського складу, і про зловживання колишнього міністра Юрія Кравченка, якого голова колишньої Української консервативної республіканської партії, яка влилася у блок «Батьківщинва», Степан Хмара звинуватив у розвалі роботи МВС, перетворенні відомчої статистики у звичайнісіньке окозамилювання, запровадженні атмосфери недовір'я і беззаконня.
Цими днями гостем нашої програми був колишній голова міськради Лубен,
що на Полтавщині, Василь Коряк. Він - юрист за освітою, працював у міліції і дослужився до майора. Коли його самостійність у керівництві містом не сподобалася владі, з ним обійшлися за сценарієм, розробленим для цих випадків - звинувачення у зловживаннях, арешті і так далі.
Потім був суд, на території сусідньої Черкащини, в Золотоноші, який Василя Коряка виправдав. Але цьому передували страшні дні і місяці життя в'язня. Він пригадує: «Мене, майора міліції, спеціально посадили у загальну камеру. Я людина тренована, і зміг за себе постояти. Але трапилося так, що у тій камері був такий собі громадянин Глиняний, якого арештовував мій син, слідчий міліції. Він до мене почав чіплятися, але добре, що ув'язнені дали йому зрозуміти, що люди різні бувають, а головні злочинці у нас сидять на Банковій. Про цей випадок зі мною звичайно ж знала і адміністрація тюрми», - згадує пан Коряк.
Звертає на себе увагу те, як поводилися офіцери міліції зі своїм вчорашнім колегою. В. Коряк продовжує : «Я у тюрмі пережив інфаркт, загубив зуби, ношу окуляри + 3, і це я, який стріляв білці в око! Мене кидали в карцер. Відсидів у в'язниці 4 місяці. І ось прийшла телеграма з Золотоніського суду - звільнити з підпискою про невиїзд. Вони подивилися на справу – мовляв, шита білими нитками, майор міліції, має трьох дітей, - а мене керівництво тюрми не відпускало. Говорили – високе начальство просить тебе ще потримати...»
Тут поясню один момент. У Василя Коряка стався шок, і він не міг приймати їжу. Цим і скористалися в тюрмі-мовляв, Коряк відмовляється від їжі і порушує режим установи.У карцер його. Там і стався інфаркт, і вже після телеграми з обласного суду його відпустили додому.
Цього дикого свавілля колишній майор міліції пробачати не збирається. Він виставив рахунок владі у відповідності з Законом «Про порядок відшкодування збитків, завданих громадянину діями правоохоронних органів». Рахунок немалий- 10 мільйонів гривень. Прокуратура схопилася за голову і висловила протест. Справа повторно буде розглядатися у Золотоніському суді.
Ось така невесела історія у цей святковий день.
http://www.radiosvoboda.org
Все це - так би мовити - святкова вітрина відомства ,на якій не побачиш справжнього життя міліції, з її невеликими на загал перемогами і великими проблемами, про які говорить суспільство, і про які не полюбляє говорити керівництво.
Минулого року на ім'я Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової
надійшло 2209 звернень громадян України, в яких вони повідомляли про жорстоке, нелюдське ставлення до них працівників міліції. Затриманих б'ють, катують , особливо у перші три дні, до вирішення питання про взяття затриманої особи під варту. Це робиться з метою отримання потрібних слідству показів про причетність особи до злочину та визнання її провини. Впродовж 2000 року було порушено 154 кримінальні справи стосовно працівників міліції. Це - зазначає Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова - ганебне явище в українському суспільстві.
Сьогодні про міліцейські справи суспільство знає дещо більше - і про мізерну зарплату і факти самогубства серед рядового і офіцерського складу, і про зловживання колишнього міністра Юрія Кравченка, якого голова колишньої Української консервативної республіканської партії, яка влилася у блок «Батьківщинва», Степан Хмара звинуватив у розвалі роботи МВС, перетворенні відомчої статистики у звичайнісіньке окозамилювання, запровадженні атмосфери недовір'я і беззаконня.
Цими днями гостем нашої програми був колишній голова міськради Лубен,
що на Полтавщині, Василь Коряк. Він - юрист за освітою, працював у міліції і дослужився до майора. Коли його самостійність у керівництві містом не сподобалася владі, з ним обійшлися за сценарієм, розробленим для цих випадків - звинувачення у зловживаннях, арешті і так далі.
Потім був суд, на території сусідньої Черкащини, в Золотоноші, який Василя Коряка виправдав. Але цьому передували страшні дні і місяці життя в'язня. Він пригадує: «Мене, майора міліції, спеціально посадили у загальну камеру. Я людина тренована, і зміг за себе постояти. Але трапилося так, що у тій камері був такий собі громадянин Глиняний, якого арештовував мій син, слідчий міліції. Він до мене почав чіплятися, але добре, що ув'язнені дали йому зрозуміти, що люди різні бувають, а головні злочинці у нас сидять на Банковій. Про цей випадок зі мною звичайно ж знала і адміністрація тюрми», - згадує пан Коряк.
Звертає на себе увагу те, як поводилися офіцери міліції зі своїм вчорашнім колегою. В. Коряк продовжує : «Я у тюрмі пережив інфаркт, загубив зуби, ношу окуляри + 3, і це я, який стріляв білці в око! Мене кидали в карцер. Відсидів у в'язниці 4 місяці. І ось прийшла телеграма з Золотоніського суду - звільнити з підпискою про невиїзд. Вони подивилися на справу – мовляв, шита білими нитками, майор міліції, має трьох дітей, - а мене керівництво тюрми не відпускало. Говорили – високе начальство просить тебе ще потримати...»
Тут поясню один момент. У Василя Коряка стався шок, і він не міг приймати їжу. Цим і скористалися в тюрмі-мовляв, Коряк відмовляється від їжі і порушує режим установи.У карцер його. Там і стався інфаркт, і вже після телеграми з обласного суду його відпустили додому.
Цього дикого свавілля колишній майор міліції пробачати не збирається. Він виставив рахунок владі у відповідності з Законом «Про порядок відшкодування збитків, завданих громадянину діями правоохоронних органів». Рахунок немалий- 10 мільйонів гривень. Прокуратура схопилася за голову і висловила протест. Справа повторно буде розглядатися у Золотоніському суді.
Ось така невесела історія у цей святковий день.
http://www.radiosvoboda.org