Резолюція Ради УРП від 15.02.2001
02/17/2001 | УРП
РЕЗОЛЮЦІЯ
Ради УРП про політичну позицію УРП в нинішніх умовах.
Після проголошення України незалежною державою УРП спрямувала свою діяльність на втілення в життя української національної ідеї.
Другий Ппезидент України пан Леонід Кучма почав 1994 року своє президенство із заяви : українська національна ідея не спрацювала. Ця заява підбадьорила російську п‘яту колону і всі антиукраїнські сили.
Кучма зробив опору на зрусифікований червоний директорат та проросійську комуністичну номенклатуру. Почався масовий наступ на українство.
З огляду на це була скликана теоретична Конференція УРП , яка виробляючи політичний курс УРП, визначила його як опозиційний , що знайшло віддзеркалення в наступних рішеннях партії: проводу УРП 1994 року , Y з‘їзду УРП.
У Соціально - економічній доктрині УРП , затвердженій 13 жовтня 1996 року , записано : “ Втілюючи ідеї національного солідаризму , виступаючи за поліпшення життя всіх наших людей , знову підтверджуючи , що болі і мрії окремої особи і цілої Української Нації були і залишаються єдиним джерелом нашого натхнення і готовності до рішучої політичної боротьби , Партія розраховує на підтримку переважної більшості громадян України .На цій і тільки цій платформі ми готові єднатися з іншими політичними силами нашого суспільства . Посадовців і політиків , які свідомо чи несвідомо , за браком фаху , державницької волі чи природного розуму або керуючись корпоративно - клановим егоїзмом шкодять у цей важкий час Державі і Нації будемо нещадно поборювати . В цьому -
суть нашого НАЦІОНАЛІЗМУ , ОПОЗИЦІЙНОСТІ , РАДИКАЛІЗМУ . В цьому - суть нашої партійної РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ МОРАЛІ .
Діяльність президента Л.Кучми від 1994 року й до тепер - це послідовна низка антинародних акцій , що підтверджувало й підтверджує правельність політичної лінії УРП на опозиційність.
Депутатська група УРП у Верховній Раді 2 скликання ( 1994 - 1998 р.р ) підтримувала ідею імпічменту президента Кучми . Від 1998року перелік підстав для усунення Кучми з посади президента значно збільшився , а коли свідченнями майора Миколи Мельниченка Кучма викритий у причетності до зникнення Г.Гонгадзе і коли Кучма для рятування власної персони в обмін на політичну підтримку збанкрутілого режиму розгорнув масовий продаж українських національних інтересів північно - східному сусідові , то боротьба за усунення Кучми з посади президента стала морально - політичним обов‘язком кожного патріота України , кожного республіканця .
З огляду на повище згадане Рада УРП підтверджує правельність політичної лінії керівництва партії на опозиційність , схвалює активну участь республіканців у протестних акціях “ Україна без Кучми “, спрямованих на усунення з посади президента Л.Кучми та його дискредитованого оточення і закликає всіх республіканців взяти активну участь у поході до Київа для масової протестної акції 25 лютого 2001 року.
Ради УРП про політичну позицію УРП в нинішніх умовах.
Після проголошення України незалежною державою УРП спрямувала свою діяльність на втілення в життя української національної ідеї.
Другий Ппезидент України пан Леонід Кучма почав 1994 року своє президенство із заяви : українська національна ідея не спрацювала. Ця заява підбадьорила російську п‘яту колону і всі антиукраїнські сили.
Кучма зробив опору на зрусифікований червоний директорат та проросійську комуністичну номенклатуру. Почався масовий наступ на українство.
З огляду на це була скликана теоретична Конференція УРП , яка виробляючи політичний курс УРП, визначила його як опозиційний , що знайшло віддзеркалення в наступних рішеннях партії: проводу УРП 1994 року , Y з‘їзду УРП.
У Соціально - економічній доктрині УРП , затвердженій 13 жовтня 1996 року , записано : “ Втілюючи ідеї національного солідаризму , виступаючи за поліпшення життя всіх наших людей , знову підтверджуючи , що болі і мрії окремої особи і цілої Української Нації були і залишаються єдиним джерелом нашого натхнення і готовності до рішучої політичної боротьби , Партія розраховує на підтримку переважної більшості громадян України .На цій і тільки цій платформі ми готові єднатися з іншими політичними силами нашого суспільства . Посадовців і політиків , які свідомо чи несвідомо , за браком фаху , державницької волі чи природного розуму або керуючись корпоративно - клановим егоїзмом шкодять у цей важкий час Державі і Нації будемо нещадно поборювати . В цьому -
суть нашого НАЦІОНАЛІЗМУ , ОПОЗИЦІЙНОСТІ , РАДИКАЛІЗМУ . В цьому - суть нашої партійної РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ МОРАЛІ .
Діяльність президента Л.Кучми від 1994 року й до тепер - це послідовна низка антинародних акцій , що підтверджувало й підтверджує правельність політичної лінії УРП на опозиційність.
Депутатська група УРП у Верховній Раді 2 скликання ( 1994 - 1998 р.р ) підтримувала ідею імпічменту президента Кучми . Від 1998року перелік підстав для усунення Кучми з посади президента значно збільшився , а коли свідченнями майора Миколи Мельниченка Кучма викритий у причетності до зникнення Г.Гонгадзе і коли Кучма для рятування власної персони в обмін на політичну підтримку збанкрутілого режиму розгорнув масовий продаж українських національних інтересів північно - східному сусідові , то боротьба за усунення Кучми з посади президента стала морально - політичним обов‘язком кожного патріота України , кожного республіканця .
З огляду на повище згадане Рада УРП підтверджує правельність політичної лінії керівництва партії на опозиційність , схвалює активну участь республіканців у протестних акціях “ Україна без Кучми “, спрямованих на усунення з посади президента Л.Кучми та його дискредитованого оточення і закликає всіх республіканців взяти активну участь у поході до Київа для масової протестної акції 25 лютого 2001 року.