Уряд США звинувачує мене, я звинувачую провід України
01/14/2002 | Ігор Пилипчук
Я, Микола Заник, – один із тисячі українців, яких загнала доля в Америку нелегально. Уже сьомий місяць я перебуваю у федеральній тюрмі міста Філядельфії. Мене звинувачують у нелегальному перетині кордону США, приїзді до США за чужим паспортом. А я звинувачую уряд України, який веде її до загибелі, до зубожіння трудового люду.
Я проста людина, мені важко все зрозуміти, але чому колишні комуністи враз стали демократами, а тисячі, а може й мільйони українського люду в пошуках кращої долі опинилися в інших країнах світу, в тому числі у США? Як я радів, коли замайоріли синьо-жовті знамена, зазвучали патріотичні пісні, гімн України. Я вже тоді вірив у вільну Україну. Але з кожним роком ставало в Україні жити все гірше. У 1995 році залишилася без роботи моя дружина Мирослава. У 1996 році мені запропонували написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (я працював на той час майстром водопровідно-каналізаційної мережі). Ми з дружиною і двоє дітей залишилися без жодного шансу на виживання. З нами ще проживали тесть із тещею, і до 1998 року ми жили на їхні пенсії. Мали земельну ділянку для картоплі. Були тяжкі дні, коли не було у хаті хліба. Не один раз, бувало, прийдуть діти зі школи й кажуть: “Тату, мамо, а чому в нас цього немає?” Треба було шукати вихід із становища
В Україні стали з’являтися різні “офіси” з відкриття віз в інші країни світу. Мені теж запропонували таку “послугу” за відповідну оплату. Гроші мені позичили. Документ мені показали в Чехословаччині. Я вже не був українець, а став чехом. Назад дороги не було. Мене відвезли до Австрії, купили квиток до Нью-Йорка, сказавши, що мене зустрінуть на летовищі ім.Кенеді. Не знаючи жодного англійського слова, я був розгублений. Мене ніхто не зустрів. Тут до мене підходить чоловік і запитує: “Ви з України?”Я зрадів: “Так, я з Івано-Франківщини, з Тисмениці”. А він: “А я з Тернопільщини, працюю таксистом. Давай відвезу тебе куди захочеш”. З‘ясовую: “Скільки це має коштувати?” ”30 долярів”, – каже таксист. О, Боже, думаю собі, як це багато! А куди їхати? Таксист завіз мене у якийсь “готель-гуртожиток”. 10 долярів за ніч, а мені каже: “Ти мені хоч і земляк, але в Америці за все треба платити, я тебе довго возив. То треба заплатити 400 долярів”. Як він мені це сказав, я ледь не зомлів… А він мені: “Не переживай, ти такі гроші заробиш за тиждень”.
Нічого, думаю, як він заробив за пару годин такі гроші, то я що кривий чи сліпий? Певно що зароблю. Віддав йому 400 долярів. Зосталися в мене штани з “гуманітарки”, турецький светер, німецька куртка і валіза з білизною.
Два з половиною роки я пробув у США. Працював від зорі до зорі. Америка спасла від загибелі моїх дітей, жінку, тестя, тещу. Відколи я в США, син одружився, появився на світ онук. Вийшла заміж дочка, народилася онучка, я не бачив ні весілля, ні онуків. Додалися до моєї сім‘ї невістка, зять, онучка, онук, вже стала сім‘я із дев‘яти осіб. Грошей немає. Кругом безробіття. А всі думають, що тато в Америці, то що їм за біда. А я тепер сиджу в тюрмі, чекаючи суду, який відбудеться 8-го січня 2002 року. Що мене чекає – невідомо. Я люблю Україну. Люблю свій народ, свою мову, люблю тих, хто є справжнім українцем. Але боюся депортації, бо це загибель для моєї сім‘ї. Надіюся на милість Божу.
Я нікого не звинувачую, звинувачую себе, звинувачую також керівництво України, Верховну Раду, які нічого не роблять для свого народу, а тільки гризуться і б‘ються за теплі місця.
Мені тільки 45 років. Від повної самітности мене рятують радіо українське “Нині” Ігоря Шондаря, радіо державницьких організацій. Я вдячний, що вони є, що вони підтримують мені дух. Прошу вас, якщо є можливість, надрукуйте мого листа…
Микола Заник
Моя адреса: Nikoli Zanik.
#55551-066”6S”? F.D.C Box 562,
Philadelphia, PA 19105.
Я проста людина, мені важко все зрозуміти, але чому колишні комуністи враз стали демократами, а тисячі, а може й мільйони українського люду в пошуках кращої долі опинилися в інших країнах світу, в тому числі у США? Як я радів, коли замайоріли синьо-жовті знамена, зазвучали патріотичні пісні, гімн України. Я вже тоді вірив у вільну Україну. Але з кожним роком ставало в Україні жити все гірше. У 1995 році залишилася без роботи моя дружина Мирослава. У 1996 році мені запропонували написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (я працював на той час майстром водопровідно-каналізаційної мережі). Ми з дружиною і двоє дітей залишилися без жодного шансу на виживання. З нами ще проживали тесть із тещею, і до 1998 року ми жили на їхні пенсії. Мали земельну ділянку для картоплі. Були тяжкі дні, коли не було у хаті хліба. Не один раз, бувало, прийдуть діти зі школи й кажуть: “Тату, мамо, а чому в нас цього немає?” Треба було шукати вихід із становища
В Україні стали з’являтися різні “офіси” з відкриття віз в інші країни світу. Мені теж запропонували таку “послугу” за відповідну оплату. Гроші мені позичили. Документ мені показали в Чехословаччині. Я вже не був українець, а став чехом. Назад дороги не було. Мене відвезли до Австрії, купили квиток до Нью-Йорка, сказавши, що мене зустрінуть на летовищі ім.Кенеді. Не знаючи жодного англійського слова, я був розгублений. Мене ніхто не зустрів. Тут до мене підходить чоловік і запитує: “Ви з України?”Я зрадів: “Так, я з Івано-Франківщини, з Тисмениці”. А він: “А я з Тернопільщини, працюю таксистом. Давай відвезу тебе куди захочеш”. З‘ясовую: “Скільки це має коштувати?” ”30 долярів”, – каже таксист. О, Боже, думаю собі, як це багато! А куди їхати? Таксист завіз мене у якийсь “готель-гуртожиток”. 10 долярів за ніч, а мені каже: “Ти мені хоч і земляк, але в Америці за все треба платити, я тебе довго возив. То треба заплатити 400 долярів”. Як він мені це сказав, я ледь не зомлів… А він мені: “Не переживай, ти такі гроші заробиш за тиждень”.
Нічого, думаю, як він заробив за пару годин такі гроші, то я що кривий чи сліпий? Певно що зароблю. Віддав йому 400 долярів. Зосталися в мене штани з “гуманітарки”, турецький светер, німецька куртка і валіза з білизною.
Два з половиною роки я пробув у США. Працював від зорі до зорі. Америка спасла від загибелі моїх дітей, жінку, тестя, тещу. Відколи я в США, син одружився, появився на світ онук. Вийшла заміж дочка, народилася онучка, я не бачив ні весілля, ні онуків. Додалися до моєї сім‘ї невістка, зять, онучка, онук, вже стала сім‘я із дев‘яти осіб. Грошей немає. Кругом безробіття. А всі думають, що тато в Америці, то що їм за біда. А я тепер сиджу в тюрмі, чекаючи суду, який відбудеться 8-го січня 2002 року. Що мене чекає – невідомо. Я люблю Україну. Люблю свій народ, свою мову, люблю тих, хто є справжнім українцем. Але боюся депортації, бо це загибель для моєї сім‘ї. Надіюся на милість Божу.
Я нікого не звинувачую, звинувачую себе, звинувачую також керівництво України, Верховну Раду, які нічого не роблять для свого народу, а тільки гризуться і б‘ються за теплі місця.
Мені тільки 45 років. Від повної самітности мене рятують радіо українське “Нині” Ігоря Шондаря, радіо державницьких організацій. Я вдячний, що вони є, що вони підтримують мені дух. Прошу вас, якщо є можливість, надрукуйте мого листа…
Микола Заник
Моя адреса: Nikoli Zanik.
#55551-066”6S”? F.D.C Box 562,
Philadelphia, PA 19105.
Відповіді
2002.01.14 | Serhiy Hrysch
Жаль людину.
Краще б він заплатив 400 дол за курси програмістів і знайшов роботу на 400 в місяць. Ось до чого доводить кучмівська політика...2002.01.14 | Максим’як
Re: Жаль людину.
Справа в тому, що ті 9 осіб дійсно нічого не роблять, а чекають на доляри. Ось, ще один негативний момент. Це найбільше зло, яке він сам не розуміє - утримувати інших, здорових і з головою на плечах. Хай би він тих 20-30 тисяч. витратив на пристрій який-небудь, станок і щось почав робити в свому селі чи містечку. Ще на освіту дітей, а весілля відгуляти, то взагалі чи варто їхати до Америки?Я не можу точно судити в цьому випадку, але виглядає саме так. Його депортують, він приїде в рідну хату, а там жодних перспектив, бо гроші пішли на машину, відіки, весілля і т.п. Жаль людину. Авжеж.
2002.01.14 | Фарбований Лис
По тій же причині і мені його шкода (-)
2002.01.15 | юрко
Re: Жаль людину.
Жаль його, але, виглядає, що не він один. Маю знайомого, який вже третій рік сидить нелегально в Канаді. Добре заробляє на будові, десь 2000 на місяць, бо працює як кінь. Але всі гроші шле додому - жінці і двом донькам. Ті - все спускають, бо час від часу просять частіше передавати гроші - на життя не вистачає. Безголов'я.2002.01.15 | IApple
Це де ви таку роботу за 400(чого) після курсів бачили?
Це відколи, закінчивши якісь "курси" можна стати крутим фахівцем на 400? в місяць? Де знайти такого добренького багатенького буратіну-роботодавця?2002.01.15 | Serhiy Hrysch
Re: Це де ви таку роботу за 400(чого) після курсів бачили?
Я не знаю, чесно кажучи. Справа в тому, що ті роботи, про які ідуть оголошення на Укрджоб, наприклад, і за які платяться 200 до 1000 доларів є настільки базові, що думаю, курсів би вистачило. Взагалі, з приводу зарплат, я думаю, компанії в Україні жло"бяться, а потім жаліють, чому люди стрибають по компаніям. А потім ті самі люди готові працювати за кусок хліба тільки...2002.01.16 | IApple
І ці напевне про курси не додумались : )
ТОРІК НА ЗАРОБІТКИ ЗА КОРДОН ВИЇХАЛИ МАЙЖЕ 900 ПЕДАГОГІВ З ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІГоловною причиною масового виїзду на заробітки є занадто мала зарплата учителів та їх низький соціальний захист - незважаючи на збільшення з вересня минулого року зарплати учителям на 15%, на сьогодні мінімальний заробіток педагога становить 160 грн., а максимальний - 240 грн. Через брак молодих педагогічних кадрів у системі освіти Чернівецької області працюють 926 пенсіонерів.
УНІАН
2002.01.15 | AV
При чому тут Кучма?
Даруйте,що режим в нього розум вкрав?
2002.01.15 | Serhiy Hrysch
При чому тут Кучма?
Просто така в Україні ситуація, що люди не бачать світло в кінці тунелю. Цільова функція роботи Кучми + олігархів - їхній особистий бізнес, а не державна служба.Цей випадок - цвіточкі у порівнянні з 120,000 безпритульних дітей, мільйонами безробітніх або перебиваючимися на базарі людей, які не можуть розпочати свою маленьку справу, вчителями і лікарями, які не можуть ні провадити послуги за плату, ні прогодуватися на укрядову зарплату. Історія цієї людини нагадує новели Джека Лондона, і вина цьому - "влада" у голові з Кучмою.
Прикіл у тому, що все могло би бути інакше, і ця можливіть - Вибори 2002.
2002.01.17 | Чучхе
Так йому й треба
Я колись сперечався щодо цього з Остапом, але їй бо я не розумію, як це в Україні не знайти нормальної роботи?А щодо вихідців з Тернопільщини, то маю сказати - треба обирати тих депутатів, які вміють забезпечити ваш округ грошима а не ветеранів УПА, керівників УНА та виживших з розуму державників. Тоді не доведеться їхати за кордон.
Я чув - не знаю, наскільки то є справедливо - що 90 відсотків всих переказів з-за кордону на Україну йде саме в галицькі області, бо 90 відсотків наших заробітчан - це галичани. Бо у всих інших людина з головою цілком може собі знайти роботу. В Москві також добра половина заробітчан - галичани, або буковинці, закарпатці. З Донбасу майже нікого нема. Я знаю точно, що щороку, як то було в СССР з Києва виїздять бригади вербувальників з заводів до Галичини набирати робочу силу, що згодна працбвати за 300 грн. І набирають! А потім ця робоча сила ще й на щось скаржиться...
Самі все розвалили, назвали ту руїну П"ємонтом і тепер скаржаться, що їх притягують за нелегальну роботу в США. А хтож Кучму обрав, як не ви? Взагалі, символ Львівської-Тернопільської-І-Франківської областей, - це Охуєнна Церква серед злиденних саманних хат убогого галицького села
2002.01.17 | Augusto
Сите відригування комісара?
А який рівень безробіття в Україні?П.М. Хоча мене людожерський пасаж не дивує, Північна Корея, де сьогодня (прямо як я оце пишу) селяни вмирають з голоду є для комісара Чучхе, товариша Луча прикладом "нормальної країни".
2002.01.18 | Чучхе
Re: Сите відригування комісара?
Augusto писав(ла):> А який рівень безробіття в Україні?
Безробіття необхідне для нормального функціонування економіки. Безробіття не було лише в СССР. А у вас є проблеми з пошуком роботи?
>
> П.М. Хоча мене людожерський пасаж не дивує, Північна Корея, де сьогодня (прямо як я оце пишу) селяни вмирають з голоду є для комісара Чучхе, товариша Луча прикладом "нормальної країни".
Чучхе - це не тільки ідеологія КНДР, а ще й корейська ідіома, що відповідає приблизно "сам собі голова" (буквально - господар себе). Вважайте, що я в своєму ніку використовую саме це друге значення.
2002.01.17 | Фарбований Лис
Re: Так йому й треба
Маю чотирьох братів, що їздять на заробітки в Москву, і отроимують від 400 до 1000 баксів на місяць. Маю 200 з чимось однокурсників, що живуть в Москві, і більше половини з них живуть на 20-40 баксів ставки молодшого науківця.З західної їдуть на заробітки, бо їм ще щось треба.
Чи знаєте хоч одного ветерана УПА, що був обраний?
Ну не винні галияани, що в них не було свого Звягільського та йому подібних.
Чучхе писав(ла):
> Я колись сперечався щодо цього з Остапом, але їй бо я не розумію, як це в Україні не знайти нормальної роботи?
>
> А щодо вихідців з Тернопільщини, то маю сказати - треба обирати тих депутатів, які вміють забезпечити ваш округ грошима а не ветеранів УПА, керівників УНА та виживших з розуму державників. Тоді не доведеться їхати за кордон.
>
> Я чув - не знаю, наскільки то є справедливо - що 90 відсотків всих переказів з-за кордону на Україну йде саме в галицькі області, бо 90 відсотків наших заробітчан - це галичани. Бо у всих інших людина з головою цілком може собі знайти роботу. В Москві також добра половина заробітчан - галичани, або буковинці, закарпатці. З Донбасу майже нікого нема. Я знаю точно, що щороку, як то було в СССР з Києва виїздять бригади вербувальників з заводів до Галичини набирати робочу силу, що згодна працбвати за 300 грн. І набирають! А потім ця робоча сила ще й на щось скаржиться...
>
> Самі все розвалили, назвали ту руїну П"ємонтом і тепер скаржаться, що їх притягують за нелегальну роботу в США. А хтож Кучму обрав, як не ви? Взагалі, символ Львівської-Тернопільської-І-Франківської областей, - це Охуєнна Церква серед злиденних саманних хат убогого галицького села
2002.01.18 | Чучхе
Re: Так йому й треба
Фарбований Лис писав(ла):> Маю чотирьох братів, що їздять на заробітки в Москву, і отроимують від 400 до 1000 баксів на місяць. Маю 200 з чимось однокурсників, що живуть в Москві, і більше половини з них живуть на 20-40 баксів ставки молодшого науківця.
Це ми поаертаємось до дискутованої колись теми "заробітчанство в Москві - це добре чи погано"? Однозначної відповіді, очевидно, нема. Але якщо народ так масово рушає на заробітки, то значить щось негаразд в регіоні з економікою. А як негаразд з економікою, то може щось негаразд і з владою? А з владою може негаразд, бо там достобіса ура-патріотів, що крім мітингів нічого не вміють. Цікаво, чому в Москву їдуть саме їз Західної? Я не буду казати це добре чи погано (сам не знаю) - але просто цікаво проаналізувати причини.
> Чи знаєте хоч одного ветерана УПА, що був обраний?
Тут дискусійне питання. Чи можна вважати ветеранами УПА Славу Стецько та Євгена Пронюка?
> Ну не винні галияани, що в них не було свого Звягільського та йому подібних.
І як наслідок ми не маємо сформованого "львівського клану" як то є в Донецьку чи Дніпропетровську і я не бачу в тих кланах нічого поганого. Зате в широкому загалі галичанин сприймається як мітинговий демократ+дебіл з прапором. Я нікого не хочу образити, але хіба ж не так????
2002.01.18 | Patriot
Re: Так йому й треба
В нымеччины наприкладдостатньо людей ы з Донбасу та Бердянська. Тому проблема не тыльки Галичини.2002.01.18 | Чучхе
Славне місто Бердянськ
Patriot писав(ла):> В нымеччины наприкладдостатньо людей ы з Донбасу та Бердянська.
Чому це в Німеччину сипанула така навала народу з Бердянська????
Між іншим, Бердянськ - це не зовсім Донбас. власне кажучи це Запоріжська область
2002.01.18 | Patriot
Re: Славне місто Бердянськ
Працюють тут і заробляють гроші. А де я казав, що Бердянськ це Донбас?Я говорив про Донбас загалом.Там єлюди і з Макіївки і з Донецька і ще з якихось містечок проя кі я раніше не чув. Багато є народу і з Києва.
Тому проблема загальноукраїнська. Схід рятує ще те, що там є промисловість, яка худо бідно працює.
2002.01.18 | Serhiy Hrysch
Z misc' de je faktory, zvitdy i jidut.
2002.01.18 | Фарбований Лис
Re: Так йому й треба
Спробую пояснити.Треба проаналізувати Західну Україну.
По перше, вона консервативна. Люди неохоче переходили в державні будинки і більше того, їх не так то і будували, бо територія не була так зруйнована як територія совка до війни.
Тобто всі люди будували собі хату, була толока - система взаємодопомоги, коли забезплатно ти будуєш хату сусідові, а потім він тобі. Таким чином, в нашому селі кожен чоловік знає як правильно розбити фундамент, його поставити, цоколь, кладка цегли, різання козлів, покриття, штукатурка. Все це я вмію. Побудував кілька хат.
В підмосков*ї працював на будівництві в 1992-му, тоді був студентом. На курсі я ледве знайшов 5 людей серед росіян, що погодились би брати цеглину в руки і щоб вміли бути хоча би підсобниками. Платили тоді 5 баксів в годину, бо тоді нашого брата ще не було там тисячі і тисячі.
це пізніше появились там випускники Івано-франківських деревообробних технікумів та будівельники, які повитісяли таких аматорів як я.
Тобто, я бачу першу причину в тому, що на західній люди вміють будувати.
Друга причина - в Москві не вміють будувати. Може тепер вже і навчились, але ще таких мало.
Наступна причина - навіть по курсу економіки в університеті нам називали Галиччину як приклад "природнього безробіття". Я не знаю добре цього терміну і його причини, але так було 100, 20, 5, 1 рік тому. В СССР із західної в Тюмень, Ямал і так далі щодня летіло кілька літаків з роботягами, інженерами і так далі, була вахта 15х15 днів.
Ще одна причина - їм більше треба. У них ще є якась тяга до роботи, бажання щось мати.
Прочитайте інтерв*ю Бакая в компроматі. Він там описує цю ситуацію. коли вони, українці, працюють на лісоповалі і виробляють по кілька норм, заробляють кілька тисяч рублів, не п*ють, продають талони місцевим, які не працюють, а зляться.
Один з братів працює важко за 400 баксів, але немає конкуренції від місцевих, які отримують копійки, або нічого, бо місцевім "работать тяжело".
Інший - спец, отримує 1000, бо інших спеців навколо немає.
Місяць тому був в Москві. Знайомі наймали українців будувати будинок. В купе їхав з трьома заробтчанами, всі - з будівельною освітою (технікум), західняки.
А про львівський клан... ну і добре, що немає. Проблема не в тому, що клану немає у Львові, проблема, що вони є в Донецьку чи на Закарпатті.
ну мав би якийсь барига мільйон баксів, а населення мало б на півмільйону баксів менше,Ю і що то міняє?
Це нагадує гордість простого росіянина за свого крутого "Япончіка" чи за нашіх солнцевскіх.
2002.01.17 | IApple
Дивина, та й годі.
Як щось зле, то виявляється "нацики" винні, а як про щось інше - так СДПУ(о) Закарпаття "тримає", Львівщину, ще хтось і т.д. Хто саме?Та напевне "вибраний" дурними "нациками" голова ДПА, таких же "навибирали" до прокуратури, міліції, дуректорів заводів...
Самі, й винні!
2002.01.18 | Чучхе
Мова йшла про Галичину.
IApple писав(ла):> Як щось зле, то виявляється "нацики" винні, а як про щось інше - так СДПУ(о) Закарпаття "тримає", Львівщину, ще хтось і т.д. Хто саме?
> Та напевне "вибраний" дурними "нациками" голова ДПА, таких же "навибирали" до прокуратури, міліції, дуректорів заводів...
> Самі, й винні!
Ну да! Один такий поважний нардеп як Тягнибок чого вартий!
2002.01.18 | IApple
Не робіть придуркувате лице, я не про Донецьк писав
Якщо ви уявляєте Галичину без Франківська, Львова, Тернополя, Карпат з обох боків тощо, то це лиш проблеми вашої уяви. Як і уявлення про Центр Схід і Південь лиш на базі "несільської" Донецької області. Як і уявлення про "нациків" на базі лиш одного якогось депутата.Чомусь про СПУ міркують за висловами Мороза, про КПУ - Симоненка, ПСПУ - Вітренко... а про "нациків" - якесь меловідоме прізвище.
Для такого кривого методу результат завжди кривий.
2002.01.21 | Чучхе
Ви можете запропонувати іншу оцінку?
> Чомусь про СПУ міркують за висловами Мороза, про КПУ - Симоненка, ПСПУ - Вітренко... а про "нациків" - якесь меловідоме прізвище.> Для такого кривого методу результат завжди кривий.
2002.01.17 | IApple
Про "обирання" влади та інше
Чучхе писав(ла):> Я колись сперечався щодо цього з Остапом, але їй бо я не розумію, як це в Україні не знайти нормальної роботи?
> А щодо вихідців з Тернопільщини, то маю сказати - треба обирати тих депутатів, які вміють забезпечити ваш округ грошима а не ветеранів УПА, керівників УНА та виживших з розуму державників. Тоді не доведеться їхати за кордон.
ГОЛОВИ ОБЛАСНИХ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЙ МАЮТЬ ОБИРАТИСЯ, А НЕ ПРИЗНАЧАТИСЯ, ВВАЖАЄ О.ОМЕЛЬЧЕНКО
Президент Асоціації міст України, Київський міський голова Олександр Омельченко сказав про це сьогодні на засіданні Асоціації міст України. За його словами, процедура обрання губернаторів дозволить покращити ефективність їхньої роботи, оскільки "призначатися" посади "заважає губернаторам працювати". О.Омельченко також зазначив, що "всі, хто призначаються, бояться дати людям право обирати їх". О.Омельченко пропонує як експеримент запровадити виборні посади губернаторів у 5-ти найбільших областях України. За його словами, він зробив таку пропозицію кільком губернаторам - "набратись честі, мужності і совісті і самим подати заяви на вибори і обиратись разом із міськими головами". Проте, за словами О.Омельченка, поки що жоден голова обласної держадміністрації не погодився добровільно піти на вибори. О.Омельченко також повідомив, що виборність посад губернаторів практикується у багатьох країнах світу - зокрема, у США та Бразилії.
УНІАН
> Я чув - не знаю, наскільки то є справедливо - що 90 відсотків всих переказів з-за кордону на Україну йде саме в галицькі області, бо 90 відсотків наших заробітчан - це галичани. Бо у всих інших людина з головою цілком може собі знайти роботу. В Москві також добра половина заробітчан - галичани, або буковинці, закарпатці. З Донбасу майже нікого нема. Я знаю точно, що щороку, як то було в СССР з Києва виїздять бригади вербувальників з заводів до Галичини набирати робочу силу, що згодна працбвати за 300 грн. І набирають! А потім ця робоча сила ще й на щось скаржиться...
> Самі все розвалили, назвали ту руїну П"ємонтом і тепер скаржаться, що їх притягують за нелегальну роботу в США. А хтож Кучму обрав, як не ви? Взагалі, символ Львівської-Тернопільської-І-Франківської областей, - це Охуєнна Церква серед злиденних саманних хат убогого галицького села
Ви самі собі протирічите: 90% всіх переказів йдуть в галицькі області... і кудись пропадають, бо ... серед злиденних саманних хат убогого галицького села?
Саманні хати більш популярні на півдні, скажімо Херсонщині. В Галичині самоняк використовувати неефективно з-за надміру вологого клімату, будують цегляні "чураки", останнім часом популярні двоповерхові. Але люди частіше будують нові хати ближче до міста (бажано великого). І роботу знайти легше, і ринкова вартість будинку більша.
Західна Україна дійсно набагато менше має промислового виробництва, що дісталось у спадок ще з СССР. Ті ж заводи, що були, в більшості розграбовані ще совковою верхівкою тепер в лежачому стані, на багатьох з них (ще не приватизованих), до сих пір призначені з "центру", часто непідконтрольні місцевій владі під таким "дахом" директори успішно продовжують розкрадати рештки. Тому проблеми з працевлаштуванням для Галичини набагато гостріші, ніж на сході.
Тому люди намагаються давати собі раду, як тільки можуть.
Маючи когось з родичів (знайомих) за кордоном західнякам легше знайти і фінансування 5-10 "штук" для виїзду скажімо в Штати, і відповідно там пристроїтись до роботи (не секрет же, що й еміграція столітньої давності до Канади, й по другій світовій - це в переважній більшості "західняки"). Тому східняків менше, а ще враховуючи східняцьку точку зору, що я "на буржуєв работать нє буду, луччє забастовку с трєбованіямі устрою, должни дать", результат закономірний.
Про церкву у вас так само далекі від реалій стереотипи. В багатьох селах не одна церква. Більші села спроможні мати дві (й більше) церков, кожна громада (католицька, греко-католицька, православна) намагається мати власну церкву.
Хочете зробити символом Галичини найзабитіші села, то порівнюйте їх відповідно з найзабитішими селами інших регіонів. А порівнювати чиїсь міста з чиїмись селами, витягати для порівняння регіонів зі сходу добреоплачувану категорію жителів й порівнювати не з такими ж з Заходу, а з селянами, ігноруючи міста - це просто гидкий трюк.
2002.01.18 | Чучхе
Як порівняти Схід із Зіходом
> Ви самі собі протирічите: 90% всіх переказів йдуть в галицькі області... і кудись пропадають, бо ... серед злиденних саманних хат убогого галицького села?
Нічого я не протирічу. Перекази дійсно йдуть на Галичину і підкормлюють її населення. Але чи можна хоча б обласний бюджет побудувати на одних переказах?
> Хочете зробити символом Галичини найзабитіші села, то порівнюйте їх відповідно з найзабитішими селами інших регіонів. А порівнювати чиїсь міста з чиїмись селами, витягати для порівняння регіонів зі сходу добреоплачувану категорію жителів й порівнювати не з такими ж з Заходу, а з селянами, ігноруючи міста - це просто гидкий трюк.
Якщо говорити про села, то в Донецькій, наприклад, області їх практично немає (лише 3 відсотки землі - сільгоспугіддя), порівнювати ні з чим. Щодо Київської, Полтавської областей, Поділля - то хоч я не маю статистичних даних, візуально мені здається, що тут рівень життя вищий за галицький. Так, на Поліссі і в Херсонщині села можливо бідніші, або такі ж бідні як і на Галичині. Але ж Полісся не називає себе (курам на сміх) П"ємонтом.
2002.01.18 | Patriot
Re: Як порівняти Схід із Зіходом
>> Якщо говорити про села, то в Донецькій, наприклад, області їх практично немає (лише 3 відсотки землі - сільгоспугіддя), порівнювати ні з чим. Щодо Київської, Полтавської областей, Поділля - то хоч я не маю статистичних даних, візуально мені здається, що тут рівень життя вищий за галицький. Так, на Поліссі і в Херсонщині села можливо бідніші, або такі ж бідні як і на Галичині. Але ж Полісся не називає себе (курам на сміх) П"ємонтом.
Про села на сході я можу з вами посперечатися, візуально, вони виглядають гірше ніж галицькі.
2002.01.18 | Serhiy Hrysch
Re: Як порівняти Схід із Зіходом
Tam bilshe hroshej platytsia, ale bilshe i vytrachajetsia na vsiliaky barjery zhytiu. A same riven zhyttia kompleksnyj vyschyj u Lvivskij i Zakarpatskij oblastiah.2002.01.17 | Горицвіт
Re: Так йому й треба
При чому тут Галичина чи не Галичина?В мене є багато знайомих, які працюють за кордоном, і жодного з них - з Галичини.
Звісно, галичани винні, що вони так живуть. Точно так же донеччани винні, що вони так живуть, і одесити і так далі.
IMHO, люди по Україні в середньому однакові. Тому регіональні нападки - безглузді.
2002.01.18 | Чучхе
Re: Так йому й треба
Горицвіт писав(ла):> При чому тут Галичина чи не Галичина?
В оригінальному тексті автор підкреслював, що він з Франківська. І на мій погляд, пригода яка сталася з ним більш типова для тих місць. Мабуть, що такі випадки бувають і з східняками - я не заперечую. Але вони на сході не сприймаються як типові. Взагалі мене написати відповідь на перше повідомлення потягнула сама його фабула: автор попорушував закони декількох країн, був депортований і вважає, що винен не він, а Кучма. Так і землетруси на Тернопільщині можна приписати гаранту. Поміркованішим треба бути.
А хто де працює, повторюсь, байдуже. Однак і за кордоном працювати тре по закону.
2002.01.18 | Грек
Re: Так йому й треба
Чучхе писав(ла):>
> В оригінальному тексті автор підкреслював, що він з Франківська. І на мій погляд, пригода яка сталася з ним більш типова для тих місць.
Так, для тих місць типовим є заробітчанство, зате для решти України - проституція і сексуальне рабство у закордонних борделях. Будемо сперечатися, що гірше? На мій погляд, це соціальні проблеми одного кореня, і типові для всієї України, лише зі своєю регіональною специфікою.
автор попорушував закони декількох країн, був депортований і вважає, що винен не він, а Кучма.
У відсутності правової культури винне все суспільство у цілому. Але, на мій погляд, ті, що засідають на Майдані, винні більше за того нещасного. Нарід виховується інтелігенцією, а не самотужки.
А хто де працює, повторюсь, байдуже. Однак і за кордоном працювати тре по закону.
Звичайно ж, працювати треба легально. Але ці закони про легальний виїзд на заробітки сьогодні відсутні поки що не тільки в Україні, а навіть в Європі питання ще не врегульовано як слід. Над цим починають працювати.
2002.01.18 | Максим’як
Re: Я не дивуюся, чому ще Східна Україна за комуністів
Це ще на довго.Треба приїхати і побачити, чи є в Західній Україні саманні хати. Єдині райони де їх будують це Закарпаття – Берегівський, Іршавський, Виноградівський р-ни може поряд цих районів ще частково із (3-5 із 100 р-нів). Львівської-Тернопільської-І-Франківської не може бути жодної саманної хати.
Комі-Зомбі може тільки так про Церкву сказати – не буду повторювати, язик в мене не повертається. Юні кагановичі.
Люди не тільки церкви будують, а і школи, тепер самі вже подекуди і дороги за свій кошт ремонтують.
А державні кошти йдуть на таких зомбі, як Ви, що тільки й кричать десять років, буде зле побіжимо в Росію. Все жертвується, щоб та Україна цілісна була, а вигодовуємо он що – викормишів комунізму з космополітизмом, з ненавистю до церкви та обожнюванням злодіїв. Але час їх проходить вже і в Східні Україні і на Півдні - знаю це добре.
В Греції на заробітках більше ніж в країні проживає 9 млн., по кілька млн. поляків, словаків, португальців, німців, датчан, фінів, прибалтів – це сьогодні величезний ринок праці, а для західно українця він завжди там на захід був.
2002.01.19 | Чучхе
І що ж мені тепер робити?
Чого я маю любити ті церкви, якщо в МП процвітає гомосексуалізм, в КП - алкоголізм, а в одній київській греко-католицькій церкві довгий час діяв осідок СНПУ (ще один галицький винахід), і переховував у храмі наркотики, зброю допоки їх шефа (співця за сумісництвом) не забрали мєнти і не впаяли йому 7 років. Про їнші т.зв. "церкви"я взагалі мовчу. Це щодо клерикальної частини вашого листа.> Люди не тільки церкви будують, а і школи, тепер самі вже подекуди і дороги за свій кошт ремонтують.
Ну треба ж комусь ті дороги ремонтувати. Не депутату ж Славі Стецько.
>
> А державні кошти йдуть на таких зомбі, як Ви, що тільки й кричать десять років, буде зле побіжимо в Росію.
Я такого не кричав. Однак мені подобається ваш стиль думання "заробітки в Европі - добре, заробітки в Росії - погано". Хоча на мій погляд, єдиним критерієм є величина заробітків. В принципі я не бачу нічого поганого, що хтось кудись їде підзаробити грошей. Однак аргумент "нам тре в Европу бо в Німеччині багато людей з Бердянська" теж не визнаю. Хай їдуть і в Европу і в Азію з Росією, і - між іншим - в Африку (і тут нічого страшного для національного нема, там є досить перспективні особливо нафтодобувні країни, й влаштуватися туди на роботу легше ніж на Заході). Але коли біжить вал якихось темних некваліфікованих селян з фальшивими документами (читайте той постинг з якого почалося обговорення) іще й ображаються, що їх завертають назад, то це вже зле. Таким чином формується негативний імідж українця взагалі. Я був свідком як поляк з фонду ім. Баторія (то їхній Сорос) інструктував групу журналістів, що їхала до Варшави: "не розмовляйте тільки укр. мовою, бо там ваш рекет стоїть, прийме за заробітчан, пограбує і поліція не буде цим займатись"
> В Греції на заробітках більше ніж в країні проживає 9 млн., по кілька млн. поляків, словаків, португальців, німців, датчан, фінів, прибалтів – це сьогодні величезний ринок праці, а для західно українця він завжди там на захід був.
Оце вже і є зародковий космополітизм, в якому Ви мене звинувачуете. Новій Европі не потрібні нації.
Врятуємося з Азією !(з тою її частиною, що крім Росії, якщо Ви вже так наполягаєте).
2002.01.19 | Patriot
Чучхе, ти спочатку почитай, а потім ярлики розвішуй.
Чучхе писав(ла):> Чого я маю любити ті церкви, якщо в МП процвітає гомосексуалізм, в КП - алкоголізм, а в одній київській греко-католицькій церкві довгий час діяв осідок СНПУ (ще один галицький винахід), і переховував у храмі наркотики, зброю допоки їх шефа (співця за сумісництвом) не забрали мєнти і не впаяли йому 7 років. Про їнші т.зв. "церкви"я взагалі мовчу. Це щодо клерикальної частини вашого листа.
Тебе,що хтось силою гонить до церков. Проблема не в церкві а у твоїй вірі.
> > Люди не тільки церкви будують, а і школи, тепер самі вже подекуди і дороги за свій кошт ремонтують.
>
> Ну треба ж комусь ті дороги ремонтувати. Не депутату ж Славі Стецько.
Це тобі про гроші нагадали, бо ти кричав,що тільки хати і церкви.
> >
> > А державні кошти йдуть на таких зомбі, як Ви, що тільки й кричать десять років, буде зле побіжимо в Росію.
>
> Я такого не кричав. Однак мені подобається ваш стиль думання "заробітки в Европі - добре, заробітки в Росії - погано". Хоча на мій погляд, єдиним критерієм є величина заробітків. В принципі я не бачу нічого поганого, що хтось кудись їде підзаробити грошей. Однак аргумент "нам тре в Европу бо в Німеччині багато людей з Бердянська" теж не визнаю.
Такого я не говорив. Я просто натякнув, що заробітчан багато з усієї України і це загальна проблема. Зараз я це повторюю для тих, хто в танку і добре не розчув.
Хай їдуть і в Европу і в Азію з Росією, і - між іншим - в Африку (і тут нічого страшного для національного нема, там є досить перспективні особливо нафтодобувні країни, й влаштуватися туди на роботу легше ніж на Заході). Але коли біжить вал якихось темних некваліфікованих селян з фальшивими документами (читайте той постинг з якого почалося обговорення) іще й ображаються, що їх завертають назад, то це вже зле. Таким чином формується негативний імідж українця взагалі. Я був свідком як поляк з фонду ім. Баторія (то їхній Сорос) інструктував групу журналістів, що їхала до Варшави: "не розмовляйте тільки укр. мовою, бо там ваш рекет стоїть, прийме за заробітчан, пограбує і поліція не буде цим займатись"
>
А чому рекет наш там стоїть. Хто цьому сприяє. Тому,що на урядовому рівні нічого не робиться. Рекетя, яка там стоїть, то шелуха, яка в Україні подібним займатися не може і не перейшла у легальний бізнес. А в Польщі чи Чехії,будь-ласка, широке поле діяльності. Ніхто тобі не заважає. Роби що хочеш.
>
2002.01.19 | Максим’як
Re: Не говорити про те, що не знаєш чи не розумієш,а слухати (-)
2002.01.19 | Чучхе
Про Кагановича (не сприймати серйозно!))))
От Ви мене називаєте космополітом-кагановичем. А ось що пише про Кагановича моя - як цінителя "русскості" - улюблена газета "Братья-Славянє"П.А.КАНИЩЕВ: ИСТОКИ ОБШЕЙ ИСТОРИИ РУССКИХ И УКРАИНЦЕВ И ВОПРОСЫ РУССКОГО ИРРЕДЕНТИЗМА.
На Украине сотни тысяч русских, с русскими фамилиями, писались в паспортах украинцами, чтобы не подвергаться дискриминации и сделать нормальную карьеру. Сионист Лазарь Моисеевич Каганович прославился не только тем, что взорвал Храм Христа, спасителя в Москве. Будучи определенное время во главе власти на «Советской Украине», он проводил дичайшую украинизацию. Тех, кто говорил по-русски и не говорил по-украински, не только увольняли с работы, но и привлекали к уголовной ответственности. В Днепропетровске при власти Кагановича, в магазинах висели вывески: "Говорите с продавцами только по-украински". В настоящее время антирусская деятельность Кагановича получила на «Незалежной Украине» дальнейшее "успешное" продолжение. Количество русских школ и классов неуклонно уменьшается. Русский язык из - вузов Украины изгоняется. Как утверждает В. Городяненко, "идет скрытая изоляция многомиллионной социокультурной русскоязычной общности от участия в управлении государством, принятия социально важных решений, выработки путей выхода из тупика; эта ситуация, искусственно спровоцированная властью, еще долго будет нашим тормозом на пути выхода из кризиса.").
Якщо зацікавились цією вражаючою розвідкою - продовження її на http://br-sl.da.ru/
2002.01.18 | Остап
Петро Рубан: В Україні з голоду може померти тільки нероба!
Петро РубанЯ прожив у Філядельфії понад десять років. Але, на відміну від Вас, пане Заник, мене запрошували там до в‘язниці, як гостя, щоб я побачив умови життя в‘язнів у США і порівняв їх з умовами в СРСР, де я пробув 23 роки у в’язниці за свою любов до України. Я не тікав з батьківщини, мене викидали, як сміття, з “чистої радянської хати”.
У перший же день мого перебування у США, 13-го липня 1988 року, у Білому Домі я був прийнятий Президентом Рональдом Рейганом. Я плакав, чуючи добрі слова з його вуст, звернені до мене, бо перед цим влада у совітській в’язниці просто морила мене голодом, тримаючи 128 діб у ШІЗО (штрафному ізоляторі) на хлібі й воді.
І мене хотіли бачити двоє дітей, а дружину кагебісти доводили до божевілля. Я не приймав громадянства США, бо у мене одна Батьківщина – Україна! І коли по приїзді мені запропонували стати на програму верфер, я відмовився, хоч не мав жодних коштів на прожиття. Подорожуючи по світу і виступаючи з лекціями, я агітував світову громадськість визнати Незалежність України. Гроші, які заробляв лекціями, не вважав своїми і надсилав не родичам, а молодому політичному рухові в Україні. І не біда, що сьогодні ніхто про це не згадує. Я сам гордий з того!
Ви називаєте себе одним із тисяч українців, яких доля загнала в Америку нелегально. Яке ж уявлення американців про незалежних українців ви створюєте? За десятки років українська діаспора не знала такої ганьби, як тепер. Еміграція дбала про добре ім‘я України і здобула визнання усього світу! Що ж тепер ви робите? Насичуєте злочином кожен ваш крок на землі, яка ще вірила Слову? Ганьбою вкриваєте український рід по світах, залишивши на поталу рідну землю!
Я бачив в українських Консульствах комсомольських працівників, які насміхалися над кришталево-чистими душами дідів наших, що приносили десятитисячні чеки на будівництво консулятів. “Вот козел старий, что делает, с ума сошел…”. А у відповідь: “Що ви, синки, говорите?”
Пишете, що в 1996 році вам “запропонували написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням”. І ви покірно написали, і ваша дружина? Чого ж ви кадик не вирвали тому гадові, який позбавляв ваших дітей засобів до існування, чому не боролися за вашу власність, підприємство чи навчальний заклад, за землю рідну, яка скоро піде з молотка?
Пам‘ятайте – ви в усьому будете винні і перед дітьми, і перед дружиною. А перед Батьківщиною й Америкою ви – злочинець! Я не маю і крихти співчуття до вас. Дітей своїх і родичів ви зробите паразитами, бо такий закон біологічного виживання: коли щось легко приходить, навіщо напружувати м‘язи і розум?
Одвічно рабів з нашої землі брали різними шляхами. Танцюйте, красуні-українки, косіть газони, ремонтуйте лазнички, доглядайте старість і дитинство вічного жида, а він вже якось впорається з доробком роду вашого на вашій землі.
На Україні з голоду може померти тільки нероба. У селах порожні хати, земля заросла бур‘яном, та плодоносять дерева. Прокиньтеся з ідіотичного сну. Борітеся, об‘єднуйтеся. У цьому – сутність життя.
Нашими очима дивиться на світ рід тисячолітній, через наші душі струмить дух величі роду орійського. Що залишимо по собі дітям нашим?
2002.01.18 | Чучхе
Неймовірно! Я багато в чому згоден з Остапом...
...Ну окрім може того, що "> Нашими очима дивиться на світ рід тисячолітній, через наші душі струмить дух величі роду орійського."2002.01.18 | Augusto
Звинувачення жертв.
Остап писав(ла):Петро Рубан:
> У перший же день мого перебування у США, 13-го липня 1988 року, у Білому Домі я був прийнятий Президентом Рональдом Рейганом.
Це ще СССР стояв (а розпаду СССР не передбачали ще в 1991), а Рейган був не тільки відомий комік з першими симптомами Альцхаймера, а і запеклий "хрестоносець" походу проти "Імперії Зла", яка в 1991 році загадково трансформувалася в Q-чмоїну - "Імперію Добра", мабуть, де дегенерал Марчук вчора служив як пес СССРу з Медведчуком на ланцю, а потім ("абракадабра!") став доброю феєю (а Медведчук відростив собі хобот і вивчив слова "саціалдімакратічєскaя ідея", які і повторює безупину). Тому пан Рубан "не врубав", що то не він такий красивий, а час інший був. Зараз він (Рубан in USA) ніхто, ніщо і звати його "ніяк".
> Я бачив в українських Консульствах комсомольських працівників, які насміхалися над кришталево-чистими душами дідів наших, що приносили десятитисячні чеки на будівництво консулятів. “Вот козел старий, что делает, с ума сошел…”. А у відповідь: “Що ви, синки, говорите?”
Добре, послухаєм далі, красиво завернув.
>Чого ж ви кадик не вирвали тому гадові, який позбавляв ваших дітей засобів до існування, чому не боролися за вашу власність, підприємство чи навчальний заклад, за землю рідну, яка скоро піде з молотка?
А діди ті ж чому бeлькотили "Дєті, навіщо ж мені тонко пєті?", а не "виривали кадик"? Подвійна мораль? Чи в Україні можна такому комсюку "вирвать кадик" і "нічого не буде"? А в США тільки белькотити як струмочок?
>Що ж тепер ви робите? Насичуєте злочином кожен ваш крок на землі, яка ще вірила Слову?
Якщо пан Рубан спить, то нехай прокинеться, бо насере в штани і не помітить: бандити володіють Україною, крадуть все, а Рубан "кадики рве" жертвам злодіїв, бо не боїться їх. Це бандити "насичують злочином кожний крок", а Рубану плювати, голову рубають - добре, тортури - добре. Нехай в ШІЗО зазірне, там умови не змінилися і його нари стоять на нього чекають!
> На Україні з голоду може померти тільки нероба.
Правда, а інші - і не вмирають, і не живуть - мучаються.
Існує величезна соліально-економична проблема, обсяги безробіття невідомі, а Рубан звинувачує жертв! Поцікавтеся, як отака точно дебільна політика довела до повного пшика Молдову - бувша країна, обмилок.
P.S. А кого ж він захищає?
2002.01.18 | Остап
Пане Августо, що ви пишете..? Майте Бога в Череві !(-)
2002.01.18 | Augusto
"А до того, я не знаю Бога!" Т.Ш.(-)
2002.01.19 | Andrij
Звинувачення жертв. Отож
Незалежно від того, праві чи ні, пане Ауґусто, чи не занадто ви брутально розмовляєте з людиною похилого віку? Все ж таки він відсидів у таборах, багато натерпівся за своє життя. Так хоче, щоби в українцях прокинулись гідність та самоповага. Не мені та не вам його судити. Шануймося.2002.01.19 | Augusto
Дзуські.
Не вірю, що 23 роки в тюрмі дали комусь карт-бланш, чи то індульгенцію на все остале життя. Також похилий вік не панацея (він ще не дементний, випадково?).Також не вірю, що безробіття більше ніж 7% є нормальним явищем (а саме стільки офіційно Q-чмоїна і видає назовні), це соціально-політична величезна проблема, і займати позицію національно-свідомого страуса, це ІМХО запрошення підійти ззаду і ....
2002.01.19 | Andrij
Дуже прошу
Не ображайте стару людину. Знаєте, якщо ви досі цього не зрозуміли, то я мабуть тільки дарма час витратив. Дуже шкода нас всіх. Так і будемо стареньким та немічним дідусям мати горлати. Щоб знали.2002.01.19 | Augusto
Маніпуляція свідомістю?
Я, так виглядає, старому немічному "кадиковиривателю" місце не даю в транспорті, чи його якось з черги за пенсією виштовхнув?2002.01.20 | Гура
Абсолютно згоден з Аугусто. Рубан - митинговий маразматик (-)
2002.01.18 | Patriot
Re: Петро Рубан: В Україні з голоду може померти тільки нероба!
Остапе, чому ви вважаєте, що людина повинна гнити десь, якщо в неї є можливість заробити, навіть за кордоном. Я теж в свій час працював там, тому,що менібули потрібні гроші на навчання, яких в той час батьки мені дати не могли. Про діаспору, я би так дуже не розпинався. Вона також винна,що давала гроші комсомольським синкам і тим їх підтримувала. Старше покоління, яке виїхало з України так, ВОНИ ЩЕ ПРАГНУЛИ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ, але вже не ті, які там народилися. Нема нічого гіршого, як потрапити на роботу до "українця" в Німеччині. Там з тебе витиснуть все. Будеш працювати по 14 годин, а отримувати за 2.Повірте мені, що Ваше здування про Рейгана недоречне взагалі. Згадайте, ким був Рейган і що він робив. А всі "українчі, які давно вже не українчі" тільки кажуть, "... шо ви приїхали сюди, чого не будуєте незалежну Україну..." І не може він догнати,що людині потрібні книжки, кожна з яких коштує 5 10 доларів, а стипендія в тебе 2 долара. Ситий голодного не розуміє. Мої родичі працюють в Україні і я там буду працювати. Проблема тільки в тому, що українець українцеві ворог за кордоном. Грузин грузину завжди допомагає,так як і єврей єврею, а українець навпаки закладає постійно і обливає брудом свого співітчизника,так як це робите Ви і шановний п. Чучхе. Я не говорю,що в усьому треба звинувачувати уряд, але спробуйте і поїдьте в село і попрацюйте там, а потім поговоримо про пусті хати і землі. До землі треба ще і гною і коней і добрив, а все це коштує грошей, яких Вам просто так ніхто не дасть. Тому не варто бути таким категоричним.
2002.01.18 | Остап
Українець має мати ГОНОР на власній землі !
Пафос цього послання такий - Українець має мати ГОНОР на власній землі !І не треба вештатись по світах у наймах! (Навчання - виключення)
Ніколи не підніметься з колін нація, котра тікає зі своєї землі і гне спину на "чорній" роботі за кордоном.
Нівіть поляки, яких не сприймає Європа, є для нас панамми. Не де наш ГОНОР? !
Гроші, що присилають заробітчани, тут "просирають", вибачте за це слово, діти, родичі.
Гуляють весілля, п"ють, трахаються.... Ні щоб вчитись!
Поки заробітчани у Польщі, їх дружини мають коханців -поляків...
Коли заробітчанин повертаються, вони тут нікому не потрібні, про них всі забули.
От так - і там чужий, і тут чужий...
2002.01.18 | vJ
Re: Українець має мати ГОНОР на власній землі !
2002.01.18 | VJ
Re: Українець має мати ГОНОР !!!
Ostape! washe uzagalnennya ye obrazlyvym dlya bagatyox ukrainciv scho pracuyut za kordonom (ne na chorniy roboti)Остап писав(ла):
> Нівіть поляки, яких не сприймає Європа, є для нас панамми. Не де наш ГОНОР? !
U mene napryklad ye dekilka pidleglyx-polyakiv i bagato koleg inshyx nacionalnostey.Usi vony ne vvazayut ukrainciv-debilamy abo bydlom.
Adze stavlennya do sebe formuemo my sami, svoimy diyamy svoim polozennyam u suspilstvi ,inshe.Stereotyp zminyuetsya yakscho u takogo polyaka,nimcya,amer.-cya ye dobryi pryklad.
Остап писав(ла):
> Пафос цього послання такий - Українець має мати ГОНОР на власній землі !
Duze xotiv by skorotyty i tym posylyty pafos u takyi sposib: Українець має мати ГОНОР!!! I vse .. skriz..
Chym bilshe poryadnyx Ukrainciv pracuvatyme za kordonom tym bilshe dobryx prykladiv matyme svit, tym bilshe ti Ukrainci navchatsya (bo robota- tez navchannya) i vykorystayut zdobuti znannya potim v Ukraini!
2002.01.18 | Остап
Спитайте у поляків чи є така мова - Українська ?
Спитайте у поляків чи є така мова - Українська ?Чи розмовляють поляки в Україні з українцями українською мовою?
Ні! Вони розмовляють російською...в Україні.
Проте, якщо я в Польщі звертаюсь до них англійською, то блимають очима, як барани...
2002.01.18 | VJ
Re: Mova i Gonor
Tak Ostape.Ya znayu polyakiv scho rozmovlyayut ukrainskoyu.
Tak Ostape.
Bagato polyakiv korystuyutsya rosiyskoyu v Ukraini bo za chasiv komuny vony vyvchaly cyu movu idexto ii sche pam'yatae.
Te scho vony ne rozmovlyayut ukrainskoyu skorishe nasha problema niz ix.
Scho do angl. to sered polskoi molodi bagato legshe znaity rozmovlyayuchogo na ciy movi niz v Ukraini.
I ostanne- vvazayu svoeyu perevagoyu koly mozu rozmovlyaty ridnoyu movoyu spivrozmovnyka (rosiyskoyu chy angl. chy pol.) a vin ni.
Ce tez takyi sobi GONOR.
2002.01.19 | Patriot
Re: Mova i Gonor
Набагато легше знайти таких, що розмовляють німецькою, ніж тих, Що англійською.2002.01.20 | VJ
Re: Mova i Gonor
Набагато легше знайти розмовляющих будь-якою іноземною мовою, хоча б тому, що можливості студіюванння за кордоном вони мають значно більші. Та і Президент у них розмовляє вільно не лише російською, але англійською і німецькою також.2002.01.19 | Чучхе
ЩОДО ПОЛЯКІВ
VJ писав(ла):> U mene napryklad ye dekilka pidleglyx-polyakiv i bagato koleg inshyx nacionalnostey.Usi vony ne vvazayut ukrainciv-debilamy abo bydlom.
Я тут дещо процитую з цього приводу
"Україна молода" номер 1 ц.р.:
Ви нам - брати, а ми вам - пани
Слово "Україна" викликає негативні емоції у кожного другого поляка
"Агресивні, занедбані, схильні до алкоголізму", - цей список
"епітетів" можна продовжити ще абзаців на три. Але сенс буде приблизно той
самий, що й у трьох словах. Саме так "чарівно" про українців відгукуються
поляки. І не де-небудь на базарах, а в цілком офіційному дослідженні,
проведеному Інститутом громадських справ у Варшаві. Результати опитувань були
широко оприлюднені в пресі й стали приводом палких дискусій у польських
мас-медіа. Насправді дискутувати можна довго, але факт залишається фактом -
більше, ніж українців, поляки не люблять ну хіба що циган. Особливо цікаво
те, що мотиви "нелюбові" надзвичайно різноманітні. Комусь "запала в душу"
Українська повстанська армія, яка "вирізала поляків" (саме це пересічний
мешканець Польщі й вважає головною діяльністю згаданої організації). Іншим не
подобається, що українці "загострюють у Польщі кримінальну ситуацію", тобто
крадуть, п'ють, влаштовують розбої тощо. Найпарадоксальніше те, що "п'яні й
злодійкуваті" українці, згідно з даними згаданого дослідження, до тверезих і
порядних поляків ставляться дуже доброзичливо. І, на відміну від них, навіть
не пам'ятають, яку саме кривду "кляті ляхи" заподіяли їм і в якому конкретно
сторіччі.
Чому ж між поляками й українцями такі напружені відносини?
Насамперед, тому, що в Польщі часто думають про сусідні народи насамперед в
історичному контексті, особливо це стосується українців. Про те, чиїм (!)
містом є Львів, запитувати поляка якось навіть незручно. Те, що це польське
місто, для наших західних сусідів так само очевидно, як і те, що воно
офіційно таким не вважається лише через прикре непорозуміння. Так думають не
всі поляки. Але так думає більшість. Навіть на передноворічних рекламних
плакатах туристичних фірм запрошення відвідати Львів можна побачити поряд із
запрошенням провести Новий Рік у Гданську. Втім, заради справедливості
додамо, що запрошують поляків одночасно і до Парижа, і до Відня. Ось лише
історичні та культурні пам'ятки в Парижі, на відміну від Львова,
показуватимуть не... польські.
"Я не розумію тих моїх співвітчизників, хто так завзято називає Львів
"польським містом". Воно було колись польським. Так само Вроцлав колись був
німецьким. Але я нізащо не проміняю Вроцлав на Львів. Тому що такий чи
будь-який інший обмін був би безглуздям", - каже професор Варшавського
університету Ева Стасяк-Язукевич. Сама пані Ева була в Україні ( і в тому ж
таки Львові) за незапам'ятних часів - десь у середині 70-х. Це, до речі,
конкретна ілюстрація досить цікавої статистики. З 20 тисяч осіб, які щодня
перетинають польсько-український кордон, 90 відсотків - громадяни України.
Поляки в Україну їздять рідко і переважно лише у справах. Тож за останні роки
Польщу відвідав кожен п'ятий українець, а Україну - лише кожен десятий поляк.
При цьому частота перетину кордону і тривалість перебування українців у
Польщі значно більша, ніж у поляків. Скажемо прямо - їздити в Україну не
модно. Так що тепер відрядження і відпустки професор Стасяк-Язукевич
проводить на Заході, переважно в Німеччині. А з Україною в неї стосунки
винятково ділові - протягом останніх трьох років у неї вдома працює
прибиральницею жінка із Західної України: "З пані Марією ми познайомилися
випадково. Подруга сказала мені, що жінка, яка в неї прибирає, шукає
додаткову роботу. І я погодилася, щоб вона працювала і в мене. Щиро кажучи,
ми дуже потоваришували. І тепер я дочекатися не можу, коли вона прийде, щоб
побалакати. Жінка ця дуже змінилася за час перебування в Польщі. Стала
інтелігентнішою, і, як мені здається, навіть у чомусь мудрішою".
Хтозна, як можна помудрішати, миючи підвіконня, але "стати
інтелігентнішою" - це, за польським мірками, таки комплімент. Річ у тім, що
українці у свідомості поляків - це переважно забиті, занедбані, нерелігійні,
невиховані, ліниві, а головне - неосвічені (!) люди. Такі висновки Інституту
громадських справ у Варшаві. Останній пункт - щодо рівня освіти - особливо
цікавий, якщо врахувати, що в самій Польщі вищу освіту має лише...11
відсотків населення. Звісно, трикрапка перед цією невеличкою цифрою зайва -
це просто для посилення контрасту з тим фактом, що самих себе поляки
"неосвіченими" (за даними того ж дослідження) не вважають.
Звичайно, замість ображатися на польську непоінформованість щодо
кількості дипломів, що припадають на душу нашого високоосвіченого населення,
можна було б прислухатися до братньої критики. Проте все-таки відчувається,
що в критичному ставленні поляків є не лише об'єктивна оцінка, а й дуже
сильне упередження до громадян України. Наприклад, на запитання "Чи
погодилися б ви, щоб українець був вашим близьким сусідом?" 43 відсотки
поляків відповідають категорично: "Ні". 39 відсотків кажуть, що відмовилися б
працювати з українцем в одній організації (фірмі). 48 відсотків - проти того,
щоб поріднитися шляхом шлюбу своїх дітей з українцями. І аж 63 відсотки
виступають проти того, щоб українець був членом районної чи міської ради в
їхньому місті. Українці ж, у свою чергу, не проти, щоб їхнім сусідом був
поляк, не відмовляються працювати з поляком в одній фірмі і погоджуються
поріднитися з поляками кревними узами. Єдине, у чому українці солідарні з
поляками - це в небажанні допустити їх до влади у своїй державі. Підсумовуючи
загалом, додамо, що якщо при слові "Польща" негативні емоції виникають у 11
відсотків українців, то при слові "Україна" негативні емоції відчувають аж 50
відсотків поляків, тобто кожен другий.
Зрозуміло, що найбільше взаємної ворожості спостерігається на
прикордонних територіях наших держав. Тобто налаштовані проти сусіднього
народу, як правило, мешканці східної Польщі або Західної України. Зате у
Києві, наприклад, до поляків ставляться дуже доброзичливо. Варшава в цьому
плані менш гостинна - тут багато українських заробітчан і нелегалів, а таких
мешканці столиці за "білих" людей, звісно, не вважають. Показово, що навіть
людині з високим рівнем освіти і блискучими професійними якостями досить
складно увійти до польських елітних кіл. Одна зі співробітниць Варшавського
оперного театру зізналася мені в приватній розмові, що коли до них приїхала
працювати відома українська співачка, яка виступає на найкращих сценах світу,
то початок "польської еміграції" був для неї дуже тяжким. Почалося все з
того, що коли вона заходила до гримерної, всі польки демонстративно виходили.
З українською співачкою ніхто не розмовляв. І знадобився майже рік (!), щоб
українка, приходячи на роботу, могла почути від колег доброзичливе
"добридень".
Про свій менш прикрий, але не менш неприємний досвід розповіла "УМ" і
викладачка Тернопільської академії народного господарства Світлана Шевельова,
яка нині проходить стажування у Варшавській сільгоспакадемії. Перебуває вона
на території сусідньої держави легально і навіть, можна сказати, на найвищому
для звичайних громадян України (себто не прем'єр-міністрів і не послів)
рівні. Проте вже другий місяць Світлана не може зробити, здавалося б,
елементарну річ - винайняти квартиру. Гроші їй надає один із фондів, усі
документи в порядку, а ось людину, яка б погодилася за 300 доларів здати
однокімнатну квартиру в оренду громадянці України, відшукати просто
неможливо. Коли Світлана телефонує по оголошеннях, опублікованих у газетах,
то в 90 відсотках випадків чує одне слово: "Неактуально". Це означає, що
квартиру або вже здали, або здавати людині зі "східним акцентом" не
збираються. Решта 10 відсотків дзвінків припадає на представників агентств
нерухомості, які готові за 50-70 доларів надати адреси квартир, які нібито
здаються. Хоча насправді це просто дуже вигідний механізм видурювання грошей
з клієнтів, особливо непоінформованих іноземців. Людина платить вищезгадану
суму і починає ходити по адресах, наданих агентством, але всі помешкання вже
зайняті. Агентство дуже дивується, як це так, і дає нові адреси. Деякі "гості
зі Сходу" на таких "послугах" (оглядаючи чужі квартири) втратили по 100-200
доларів і 2-4 тижні. Зрозуміло, що безрезультатно. Якщо квартира здається не
через агентство, а безпосередньо, то власники помешкань відмовляють "нашому
брату" практично завжди. Але як! "Я запитую, скільки з їхньої квартири їхати
автобусом до центра Варшави, а господиня мені у відповідь проціджує крізь
зуби: "Не знаю. Я їжджу машиною". "Також дуже здивувало ставлення одного з
викладачів - до мене зокрема і до України загалом. Він повсякчас
підкреслював, що Україна для Польщі нічим не може бути цікава. Що Польща йде
до Європи, що всі поляки прагнуть досконало оволодіти "європейськими", тобто
англійською, німецькою, французькою мовами, а якась українська їм абсолютно
не потрібна", - ображено говорить Світлана, зазначаючи, що якщо якась мова
людині не потрібна, вона може її й не вчити, при цьому не інформуючи носіїв
цієї мови про своє рішення.
Можна визнавати, що поляки мають рацію, оцінюючи українців як народ
"несучасний", "бідний" і "схильний до алкоголізму", можна заперечувати це.
Але Польща попри прохолодне ставлення до українців як народу гаряче підтримує
Україну як державу - як фінансово, так і морально. Адже в розпал "касетного
скандалу", коли всі європейські президенти незворушно спостерігали за
"кучмагейтом", Олександр Кваснєвський гостинно запросив свого українського
колегу "розглянути проблему". І цього було достатньо, щоб оцінити рівень
любові між нашими державами на найвищому рівні. Адже "скандал" і "проблема" -
це у великій політиці таки різні речі.
"Наші президенти до нестями люблять одне одного. Я не знаю, як
пояснити феномен цієї любові. Але водночас я вважаю, що конфлікти між
звичайними поляками і українцями більше надумані, - каже директор програм
Польсько-американського фонду свободи Яцек Міхайловський. - Я думаю, що люди
мого покоління, а тим паче молодші, вже мають дуже туманні уявлення як про
1939 рік, так і про події часів Другої світової війни. На сьогодні Україна
для нас - це близька і дружня держава. Тож було б дуже нерозумно руйнувати
добросусідські відносини "з'ясуванням стосунків" і пошуком ворогів".
Протягом останнього десятиліття в Польщі сформувався клас людей, які,
незважаючи на всі разом узяті соцопитування, ніколи не дозволять собі і тіні
натяку на бідність, низькорозвиненість, слабкість якоїсь держави у розмові з
її громадянами. Яцек Міхайловський - з таких. А такі люди створюють ще один
парадокс. Поляки українців не люблять - це очевидно. Але водночас, запрошуючи
їх на різні програми, стажування, семінари, конференції тощо, вони ніколи не
дозволять собі жодного критичного (неконструктивно критичного) слова. Це
добре - з точки зору політичної культури. Це погано - з тієї точки зору, що
абсолютно розслабляє українську інтелігенцію, яка на цьому рівні з поляками
спілкується. Польща готова порадити, показати, посприяти тощо, але вона не
збирається вирішувати українських проблем. І в цьому пункті
польсько-українська дружба і співпраця наражається на прикре непорозуміння.
Тому що ми були б не проти, щоб наші проблеми хтось вирішив. Нехай навіть
той, хто (сам він такий!) вважає нас бідними і забитими.
Дана РОМАНЕЦЬ.
Варшава.
"Україна молода" 2002.01.04
2002.01.19 | Patriot
Re: ЩОДО ПОЛЯКІВ
Саме тому я волію вчитися десь далі в Німеччині, Австрії і дивувати поляків, які теж тут вчаться. Загалом, у них, як на мене програма в школах така, де їм закладають їхню вищість над іншими. Тому вони дійсно так вважають. Але з часом ставлення змінюється, особливо, коли ти виглядаєш сильнішим і підготовленішим на їхньому фоні під час занять. Все пізнається в порівнянні.2002.01.19 | Mary
ЩОДО ПОЛЯКІВ - люди добрі, про що ви говорите?!
Це все виглядає як велика і смердюча провокація (обсирація) - може пора би вже подорослішати і не тикати пальцем на "галицюків", поляків, американців, etc з вересками "то вони, то вони, то все вони".В кожній нації, в кожному місті і кожному селі є люди розумні, порядні, працьовиті, щедрі, щирі і відповідальні, і навпаки. Будьмо такими (першими), і тоді нам не ввижатимуться за кожним рогом вороги. Не те, щоб їх, тобто ворогів, в нас не було, звичайно, але не там ви їх шукаєте, друзі. (Як там Тичина казав? "О нема в нас ворога та й не було. Тільки є в нас ворог - людське серце" - хай хтось мене поправить, якщо неточно написала). Борімося з рагулізмом в собі, і зі всім, що нам наш рагулізм нав'язує, замість того, щоб воювати з примарами.
2002.01.20 | Serhiy Hrysch
Я був у Польщі, коли розпочали це опитування.
Це опитування традиція. У середині дев"яностих українці були на "третьому місці" по нелюбові, після циган і румунів. Я тоді показав ту статтю з Rzeczpospolitej про опитування знайомим полякам, і вони червоніли, німіли і вибачалися, що то тільки дурні люди так відповідають, і взагалі то фігня. А що, українці дуже поляків люблять? Зі всіх боків, це все фігня, хто кого любить... Може, вони проецюють опитуваня німців про "любов до поляків" на нас?..2002.01.20 | Максим’як
Re: Не тільки німці насміхаються над поляками!
Не тільки німці насміхаються над поляками!Улюблена тема їхніх “комеді шоу”, причому щотижня можна побачити свіжий номер про польську проститутку, робітника, кишенькового злодія чи недотепу, що збирає все по звалищах. Аналогічно тема турків, таких забитих-презабитих і їx жінок замотаних хустками.
Французи дістають німців теж конкретно: німець, бош, шваб, з відсутнім поглядом, як наркоман, тупий до неможливого, часто в поєднанні із істеричністю.
За англійців та французів не має потреби розповідати - це вже з радянських часів можна було дізнатися з їхніх фільмів.
Для німця образ француза: тупий підвипивший селянин, який їсть смердючий сир і сачком ловить жаб.
Проте, германісти - австріяки, швейцарці та німці ніколи не глузують один з одного. Євреїв ніхто не зачіпає. Але на побутовому рівні це найпопулярніші анекдоти, але розказуються тихо, так, щоб часом єврей не почув і в суд не подав. Бо вони це моментально роблять, а вся преса піднімає такий хай, згадуються всі їхні муки, що їх ніхто не любить і що анекдот приведе до чергового винищення всіх євреїв.
Француз і німець, як показує італійця, то обов”язково, невмиваного, розхристаного з купою дітей і галасливою жінкою.
Мало не щотижня такі номери бачать мільйони глядачів. Звичайно нашому українському глядачеві без доброго знання мов та того, що називаємо ментальністю народу, взагалі важко второпати з чого вони сміються, тоді коли в нас би вже в писок дав, або війну почав. А як не дав чи не почав, то це предмет великого приниження народу, ганьби, бо всі є слабаки та нікчеми.
Порівнюючи те, що бачив в європейських країнах та згадуючи колишню “радянську дійсність”, бачу що причиною того цирку в Україні, навіть багатьох дописів в цій темі, є тільки культурне комуністичне виховання і продовження його традицій сьогодні. Цей “культурний” погляд на навколишній світ в колишньому Радянському Cоюзі один до одного співпадає з ментальністю єврейського народу (хоч і покладений на російську мову), який спостерігається і в Європі. Чи треба нагадувати, що актори театру і кіно, композитори і поети, артисти розважальної естради на відсотків 90 були за походженням євреї. Колись Шукшин, а тепер Євдокимов менш-більш відстоювали ту каплю російського менталітету. Багато акторів в такому тісному оточенні єврейського менталітету дуже швидко губили свою словянську самобутність.
Але сміятися потрібно було, тому були вибрані для биття сміхом чукчі, ари, хитрий нацюга-хохол. Робити з власної ініціативи якісь зауваження до національного характеру чи порівняння було строго заборонено. Сміятися можна було за вказівкою партії, решта все трактувалося як націоналізм, расизм та антисемітизм і т.п. Євреї зараз фактично дотримуються тої поведінки в цілому світі – будь які зауваги до них перетворюються в занудні розборки. Тому не дивно, що сучасна європейська культура просто їх ігнорує. Подібно, як тут вже на Форумі закликав ігнорувати п.Фарбований Лис: “не чіпайте єврейських тем, бо вже не один форум безславно закінчив своє функціонування”, але причиною безславного обвалу форумів є власне те, що багато дописувачів навіть не євреї за національністю, продовжують сповідувати культурні погляди і традиції колишньої тоталітарної системи. Все це, як пише п.Марі є не що інше, як рагулізм. Я розумію, що багато просто в це не повірять, що вони є рагулі, а не дядько з полтавського села чи вуйко з горів, який вперто говорить на своїй мові і добре знає свої національні корені.
Поляки.
В середині 80-х Львів був вщерть заповнений поляками. Рік від року приїжджало їх тільки в Львів від 1до 2 млн. Різні були – хтось купляв золото, але більшість звичайну маргарину чи горілку і платили доларами. Ми всі ненавиділи поляків до білого каління, їх на кожному кроці обкрадали – ніхто не розбирався, били, знущалися, часто чули про вбивсто поляків, міліція дерла з них гроші на кожному кроці, на кордонах стояли по тижню. Але вони їхали і їхали. Одного разу знайомий фізик попросив пустити сім”ю поляків переночувати – до нього приїхав хтось і не було місця.
Ну – ніколи, щоб я їх на поріг впустив!
Але він впросив, сказавши що вони добре заплатять. Коли я їх побачив, то мої всі негативи відпали. Молоде подружжя, років 35, вона в подертих панчохах, він в заштопаних шкарпетках, втомлені від цілоденного нипання по магазинах, від страху перед мною, аж трусяться. Посідали на самий краєчок стільців, нічого з моїх продуктів не взяли, навіть пальцем не зачепили. Я такого ще не бачив, хоч все на стіл поклав і просив. Проте, ми познайомилися і знайомі далі, хоч давно вже не бачилися. А їхня тяжка праця не пропала даром, вона Ґєня приватизувала універсам в Кракові, пройшовши всю кар'єру від простого продавця і ставши кєровніцув, він Стась придбав обладнання і робить ковбасу в свому великому будинку під Краковим. Був я в них в гостях, були і вони в мене ще кілька разів.
Хто тепер їздить в Польщу, або через, то має можливість побачити великі біґборди, писані українською мовою, які можна зустріти мало не до кордону з Чехією. Це до теми – чи чути українське слово в Польщі.
В Європі зараз пора карнавалів починається.
Пригадую, скоро років десять бачив сценічний номер на такому. В залі було кілька тисяч глядачів включно із земельним урядом та бургомістром на передніх рядах.
На сцені зображав актор італійця – високий, худий, по-нашому цибатий, штани на підтяжках і підтягнуті чи короткі на десять сантиметрів вище нормального, ширінка розстібнута, а звідти щось виглядало разом з полою сорочки. Актор говорив на італо-германському діалекті (може сам придумав таку говірку), так що зрозуміло було що він італієць і зрозуміло все що говорить глядачам. А розказував він про те, як в його готель приїхала відпочивати німецька родина. Потім вийшов на сцену конферансьє і почав його встидати , мовляв, Петруччіо, ти перед такою солідною публікою і навіть штанів не застібнув, а той починає все заправляти в штани. Всі плачуть до сліз, включно з міністрами, а мене образа давить за насмішку над італійцями: “От, думаю, сволочі-нацюги, нічого їх не навчило” - дається взнаки єврейська ментальність совєцької культури, я теж пройшов виховання в цій резервації.
Далі почав уважніше приглядатися і побачив, що регочуть всі поголовно один з одного і головне, обов'язково наголошують на національність і ніхто не робить жодної трагедії, бо це елемент виховання нації, яке виключає із свідомості пересічного громадянина поняття меншевартості. Це сприймається всіма європейськими народами, як само собою зрозуміла дія. Але на побутовому рівні ця тема слабо розвивається, в основному на сцені, як розважальний жанр.
Очевидно, похвали чекає власний народ, а чужі народи самі себе похвалять і зроблять це краще, ніж ми.
Якщо народ не сміється з інших народів та з себе, то це велика проблема і її треба виправляти, але якщо народ не дозволяє з себе посміятися і несприймає жодних зауважень від інших народів, то він є справді найтупіший народ, бо це виправити не можна.
2002.01.20 | VJ
Re: Не тільки німці насміхаються над поляками!
Дай Боже Тобі здоров"я! (-)2002.01.20 | Максим’як
Re: Дякую, шануймося, ми того варті.
Я так неохоче писав, бо жаль часу. Ця тема нескінчена.Це справді рагулізм не бачити, що два українця виборюють шахову світову корону, зате вигадувати казки про галичанина чи вважити, що думка поляка грає в житті українця якусь роль.
2002.01.20 | Technar
Додав до статей (-)
2002.01.20 | Максим’як
Re: Добре, але помилок ж там, я навіть не вичитав.(-)
2002.01.20 | Technar
Я там ваші правки додав (-)
2002.01.20 | VJ
Re: ЩОДО ПОЛЯКІВ І СТЕРЕОТИПІВ
Чучхе писав(ла):> "Агресивні, занедбані, схильні до алкоголізму", - цей список
> "епітетів" можна продовжити ще абзаців на три.
Сподіваюсь, що у колег Patriota по Альма-Матер дещо інша думка про українців ( в першу чергу, дякуючи Вам). Думаю, що якщо провести аналогічне опитування у ВУЗах і школах Европи, де вчаться українці, то результати будуть дещо іншими. Щодо Польщі, то дійсно за результатами опитування, яке було опубліковане у одному з вересневих чисел Newsweek Polska, найменш бажаними гостями в Польщі є українці. А найбільш - хто б Ви думали? - американці! Це звиклий стереотип, оскільки більшість респондентів в житті не бачила жодного живого америкоса, а про українців чує від сусідів, бачить по телебаченню та читає статті в мас-медіа (як правило, в розділі кримінальної хроніки).
І що саме цікаве, майже половина з опитуваних, узагалі не розуміє про що їх запитують. Широкий загал цікавлять набагато більш прозаїчні теми.
Чучхе писав(ла):
Навіть на передноворічних рекламних
> плакатах туристичних фірм запрошення відвідати Львів можна побачити поряд із
> запрошенням провести Новий Рік у Гданську. Втім, заради справедливості
> додамо, що запрошують поляків одночасно і до Парижа, і до Відня. Ось лише
> історичні та культурні пам'ятки в Парижі, на відміну від Львова,
> показуватимуть не... польські.
Повинні тішитися, що хоча б Львів є у списку міст, куди запрошують на Новий рік, поруч з Гданськом, Парижем та Віднем. Думаю, якби Луганськ! виглядав так як Краків! то він би теж був у цьому списку. Щодо культурних пам"ток , то і в Парижі показують російські; а у Львові маємо те що маємо - окрім пам"ятника совєтським солдатам - решта пам"яток - польські (не беру до уваги недавно збудовані пам"ятники Шевченку і іншим).
Чучхе писав(ла):
Річ у тім, що
> українці у свідомості поляків - це переважно забиті, занедбані, нерелігійні,
> невиховані, ліниві, а головне - неосвічені (!) люди.
Так, власне і "саме таких людей" вони беруть виховувати своїх дітей, і притому страшенно з цього задоволені.
Чучхе писав(ла):
Адже в розпал "касетного
> скандалу", коли всі європейські президенти незворушно спостерігали за
> "кучмагейтом", Олександр Кваснєвський гостинно запросив свого українського
> колегу "розглянути проблему". І цього було достатньо, щоб оцінити рівень
> любові між нашими державами на найвищому рівні. Адже "скандал" і "проблема" -
> це у великій політиці таки різні речі.
Не слід забувати, що ще перед приїздом Кучми до Польщі в розпал касетного скандалу, влада Польщі спромоглася на зустріч з опозицією. Майбутнє України для Польщі небайдуже. Хоча б тому, що вона не хоче мати довші кордони з росією, аніж має зараз.
2002.01.18 | Максим’як
Re: п.Остап, я зараз сльозу пущу, так мене дістав Ваш допис
Нормальне життя п.Остап, я вже раніше Вам це казав. Ви не вірите. Тих курвів, що порозводили комуняки для власних оргій не стало, виїхали. Ну й добре.Я не бачу трагедій, а вся ці дурниці, які говорять про Західну Україну, просто смішні. Ну, хто заважає розібратися, хоч би подивитися скільки польських україномовних вебсторінок є в інтернеті і кожен рік їх більшає.
Я маю біля 30 книжок виданих вже в останні 10 років в Польщі, наукові дослідження. Всі українською, подекуди українська-польська мови. Та весь південь України за той час не видав стільки книжок українською мовою.
Українці мають свої церкви, школи. Все це приватно, бо польська влада комуністична не давала жодного гроша. Сьогодні через судові позови повертають свої землі, з яких були виселені. До Кракова територія була заселена українцями до війни. То чому українець не може на свою землю назад їхати. Зараз в Польщі десь 100 тисяч. Багато з них мають свої магазини, бізнес, будинки і т.д. Звичайно не все так і для всіх добре. Але я не бачу жодних трагедій.
Хто заважає зрозуміти, приїхати і подивитися. Західна Україна має свої проблеми, але це пов"язано в першу чергу з повним винищенням інтелігенції у війну, із заборонами на освіту і керівні посади для місцевих, з тим, що ще воювали до 1953 року, тому ніхто не розвивав в гірських районах чи близьких до лісів жодної, навіть дрібної, промисловості.
2002.01.18 | юрко
Re: мої дві копійки з іншого постингу
хоч Рубана треба шанувати за відсидку в совковські часи, але пише він з великим пафосом дурниці. Нікого доля не "заганяє" нелегально в США. Люди самі туди себе заганяють, бо вважають, що можуть там більше заробити, ніж в себе вдома. Отже, це був свідомий вибір того дядька, що сидить тепер в тюрмі. Нічого особливого в роботі на чужині немає. Так само, як і з еміграцією. З інших західних країн - Англії, Франції, Німеччини і в наш час люди емігрують в США, бо вважають, що зможуть там більше заробити. Їм легше, бо вони це роблять легально, тому в тюрму не потрапляють. Це в Рубана совковське відношення до еміграції, як до зради батьківщини. Прищеплене совком в дитинстві залишається на все життя.Ті "дідусі", про яких він сльозливо пише, принесли гроші тому, що могли свого часу косити газони і ремонтувати лазнички, хоч дехто з них перед еміграцією був і адвокатом і вчителем. Кожен заробляє, як може. Хто тілом, а хто головою. Якби свого часу такі, як Рубан, менше скиглили, то не залишили б при владі тих, хто садовив їх у тюрми. Хоч його заклики дуже одушевлені, оріянські і т.д., вони показують, що інтелект в нього, як в курки.
2002.01.19 | Чучхе
Зауваження: зараз не 1988 рік
Остап писав(ла):> Петро Рубан
> У перший же день мого перебування у США, 13-го липня 1988 року, у Білому Домі я був прийнятий Президентом Рональдом Рейганом. Я плакав, чуючи добрі слова з його вуст, звернені до мене, бо перед цим влада у совітській в’язниці просто морила мене голодом, тримаючи 128 діб у ШІЗО (штрафному ізоляторі) на хлібі й воді.
Цікаво, чи прийняв би зараз у Білому Домі пан Буш, наприклад Шкіля, що теж відсидів трохи за справедливість? От то-то.
Час, коли для того щоб стати на заході знаменитим (в часи холодної війни) треба було крикнути десь на американській вулиці "ай вонт ту бі е фрі", той час давно минув. Звичайно, за ті роки якась дещиця дисидентів набігла до Стейтів. Але це на значить, що всі ці люди - така вже сильна інтелектуальна чи організаційна потуга.