01/24/2002 | Любов Радченко

Дивилась я телепередачу Сергія Набоки, героями якої були лідери новоспеченого виборчого блоку Команда озимого покоління Володимир Хорошковський та Микола Вересень. Слухала їхню самозакохану маячню, особливо не звертаючи увагу. Але одне питання мене заторкнуло, особливо вразила та цинічно-жартівлива форма, в якій воно було підняте.

Виявилось, що наша “телезірка” Микола Вересень збирається пропагувати легалізацію легких наркотиків, наприклад, маріхуани.

Для мене не було дивним, коли з такими пропозиціями виступали творці молодіжно-пенсійно-екологічного блоку “Райдуга”, що тільки такими епатажними заявами на грані здорового глузду і можуть привернути до себе увагу. Але ж Микола Вересень, здається, від нестачі слави не страждає, він просто купається в її променях, його знає вся Україна. Можливо він прагне оригінальності, але хіба хтось може сказати, що Вересень неоригінальний?

Я йому бажаю успіхів у втіленні цієї ідеї. Але з єдиною умовою: почати з себе і навчити курити маріхуану двох своїх діточок, яких він, за його ж словами, так любить. Це перше і останнє, що я йому бажає, бо інші побажання у разі успіху йому вже будуть не потрібні, йому взагалі після цього вже не буде потрібно нічого в житті, адже весь його час буде йти на те, щоб витягнути своїх дітей з того світу.

Я все це відчула на собі, віддавши десять років життя на порятунок свого сина-наркомана. Один тільки Бог знає, що мені довелось пережити, щоб визволити його з наркотичної залежності, бо в нашій країні наркоманів насправді не лікують. Їх просто викреслюють із суспільства. Тому за досвідом довелося їздити за кордон, де я вперше дізналася, що наркоманія – це залежність не стільки фізична (а саме від цього лікують цих хворих в Україні), скільки психологічна.

Те, що я перемогла цю заразу, випадок одиничних. А скільки дітей моїх подруг залишилися на цвинтарі, ставши жертвою наркотиків. І всі вони починали з маріхуани, легкого наркотику, і лише потім “сіли на голку”. А з цього моменту життя наркомана триває не більше 10 років.

Пану Вересню, мабуть, невідомо, що 95% споживачів легких наркотиків з часом переходять на ін’єкції. Можливо, він і входить у цих 5% щасливчиків, які можуть безпечно собі дозволити бавитися “травкою”, але ж потрібно подумати і про інших. Тому я й пропоную нашому шоумену перед тим як запропонувати дозволити маріхуану для всіх провести експеримент на власних дітях. За теорією ймовірності вони навряд чи розташуються поряд з татусем в жаданих 5 відсотках, і тоді в Миколи Вересня вже не буде часу ні на політику, ні на божевільні ідеї. Він працюватиме лише на ліки, а потім на похорони.

З повагою до гарного телеведучого, але нікудишнього політика

Любов РАДЧЕНКО,
голова Асоціації по боротьбі з наркоманією “Надія – шлях до серця”.