РОЗУМ
02/06/2002 | Очерет
Как во всех вещах єтого міра каждое новое средство, новое преімущество і каждое новое превосходство тотчас же вносіт с собой і
своі невигоди, так і разум, давая человеку такое велікое преімущество
перед животнимі, пріносіт с собой своі невигоди і откривает такіе путі
соблазна, на которие нікогда не может попасть животное.
Через ніх пріобретают власть над его волей нового рода побужденія,
которим животное не доступно, іменно отвлеченние побужденія,- просто
мислі, которие далеко не всегда ізвлечени із собственного опита,
а часто порождаються словамі і прімерамі другіх, внушеніем і літературой. С возможностью разуменія тотчас же откриваеться человеку і возможность заблужденія. А каждое заблужденіе, рано ілі поздно,
прічініт вред, і тем больший, чем оно било больше. За лічное заблужденіе когда-нібудь прійдеться заплатіть, і нередко дорогой
ценой, то же, в крупном масштабе,і с заблужаеніем целих народов.
Поєтому нельзя достаточно напомінать, что надо преследовать і іскоренять, как врага человечества, всякое заблужденіе, где би оно
не встретілось, і что не может бить безвредних і тем более полезних
заблужденій. Мислящій человек должен вступіть с німі в борьбу, должен,
даже еслі би человечество громко вопіло прі єтом, как больной, которому доктор вскривает нарив.
Для масси место настоящего образованія заступает своего рода дрес-
сіровка. Проізводіться она прімером, прівичкой і вбіваніем накрепко
с раннего детства ізвестних понятій, прежде чем накопіться настолько опита рассудка і сіли сужденія, чтоби бороться протів єтого. Так то і
прівіваються мислі, которие потом сідят так крепко і остаються столь непобедімимі для какого би то ні било поученія, как еслі би оні билі врожденнимі; да іх часто і счітают таковимі даже філософи. Такім путем можно с одінаковим успехом прівіть людям і справедлівое, і разумное і самое нелепое - пріучіть іх, напрімер, прібліжаться к тому ілі другому ідолу не іначе, как пронікшись свяшенним трепетом, і прі проізношеніі єго імені повергаться в прах не только телом, но і всей душой; класть добровольно свою жизнь і імущество за слова, за імена
,на защіту самих прічудлівих пустяков; счітать за велічайшую честь ілі за велічайший позор, по проізволу, то ілі єто i, сообразно с єтім, уважать ілі презірать человека от глубіни души; воздерживаться от всякой мясной піщі, как в Індостане, ілі есть еще теплие і трепещущіе кускі, вирезанние у живого животного, как в Абесініі; пожирать людей, как в Новой Зелландіі, ілі отдавать своіх детей в
жертву Молоху; оскоплять саміх себя, добровольно бросаться в костер, на котором сжигают покойніка, - словом, можно іх пріучіть к чему угодно. Отсюда Крестовие походи, распутства ізуверних сект, отсюда
хіліасти і хлисти, преследованіе еретіков, ауто-да-фе(костри інквізіціі) і все то, что можно найті в длінном світке человеческіх
заблужденій...
Трагізм заблужденій і предрассудков - в практіческой іх стороне,
комізм - в теоретіческой; нет нелепості, которая, еслі она внушена
сначала хотя троім, не могла би стать всенародним убежденіем.
Такови невигодние сторони, которие связани с прісутствіем в нас
разума
Шопенгауер.
(пер. Лев Толстой)
своі невигоди, так і разум, давая человеку такое велікое преімущество
перед животнимі, пріносіт с собой своі невигоди і откривает такіе путі
соблазна, на которие нікогда не может попасть животное.
Через ніх пріобретают власть над его волей нового рода побужденія,
которим животное не доступно, іменно отвлеченние побужденія,- просто
мислі, которие далеко не всегда ізвлечени із собственного опита,
а часто порождаються словамі і прімерамі другіх, внушеніем і літературой. С возможностью разуменія тотчас же откриваеться человеку і возможность заблужденія. А каждое заблужденіе, рано ілі поздно,
прічініт вред, і тем больший, чем оно било больше. За лічное заблужденіе когда-нібудь прійдеться заплатіть, і нередко дорогой
ценой, то же, в крупном масштабе,і с заблужаеніем целих народов.
Поєтому нельзя достаточно напомінать, что надо преследовать і іскоренять, как врага человечества, всякое заблужденіе, где би оно
не встретілось, і что не может бить безвредних і тем более полезних
заблужденій. Мислящій человек должен вступіть с німі в борьбу, должен,
даже еслі би человечество громко вопіло прі єтом, как больной, которому доктор вскривает нарив.
Для масси место настоящего образованія заступает своего рода дрес-
сіровка. Проізводіться она прімером, прівичкой і вбіваніем накрепко
с раннего детства ізвестних понятій, прежде чем накопіться настолько опита рассудка і сіли сужденія, чтоби бороться протів єтого. Так то і
прівіваються мислі, которие потом сідят так крепко і остаються столь непобедімимі для какого би то ні било поученія, как еслі би оні билі врожденнимі; да іх часто і счітают таковимі даже філософи. Такім путем можно с одінаковим успехом прівіть людям і справедлівое, і разумное і самое нелепое - пріучіть іх, напрімер, прібліжаться к тому ілі другому ідолу не іначе, как пронікшись свяшенним трепетом, і прі проізношеніі єго імені повергаться в прах не только телом, но і всей душой; класть добровольно свою жизнь і імущество за слова, за імена
,на защіту самих прічудлівих пустяков; счітать за велічайшую честь ілі за велічайший позор, по проізволу, то ілі єто i, сообразно с єтім, уважать ілі презірать человека от глубіни души; воздерживаться от всякой мясной піщі, как в Індостане, ілі есть еще теплие і трепещущіе кускі, вирезанние у живого животного, как в Абесініі; пожирать людей, как в Новой Зелландіі, ілі отдавать своіх детей в
жертву Молоху; оскоплять саміх себя, добровольно бросаться в костер, на котором сжигают покойніка, - словом, можно іх пріучіть к чему угодно. Отсюда Крестовие походи, распутства ізуверних сект, отсюда
хіліасти і хлисти, преследованіе еретіков, ауто-да-фе(костри інквізіціі) і все то, что можно найті в длінном світке человеческіх
заблужденій...
Трагізм заблужденій і предрассудков - в практіческой іх стороне,
комізм - в теоретіческой; нет нелепості, которая, еслі она внушена
сначала хотя троім, не могла би стать всенародним убежденіем.
Такови невигодние сторони, которие связани с прісутствіем в нас
разума
Шопенгауер.
(пер. Лев Толстой)