05/31/2002 | Shooter

(Андрухович)

То хто для російського читача мав би асоціюватися з цими «зрадниками на екрані»? Хіба що якісь поліцаї воєнних часів або чеченські бойовики. Чи, скажімо, гетьман Мазепа з вірним Кочубеєм. Але мені не про такі асоціації йшлося.

Бо інша справа в нас. Вимовляєш «пара зрадників на екрані» — а перед очима вже маячать як недавно впізнавані народні депутати, то якісь видатні силовики або просто міністри, чи там генерали, директори, професіонали, продюсери, люди року, лауреати державних премій, журналісти, укладачі мостів та об’єднувачі інформаційних просторів — одне слово, верхи та вершки, національна еліта, вона ж сусідська аґентура, просякла зрадництвом настільки щиро і остаточно, що це вже й не зрадництво у традиційному сенсі, а радше вірність самим собі.

По недовгому роздумі я пропоную Ніколаєві Вінніку замінити «предателей» на «подонков». Щоб асоціація російського читача виявилася правильною. Бо мені власне про це йшлося.