"Все про бандюгу Льовочкіна" (помічника президента-кучми)
06/19/2002 | Kostya Poroh
Батько - Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань ЛЬОВОЧКІН Володимир Анатолійович (http://www.rada.kiev.ua/zakon/Session7/AWT/DR050601.html)
Далі, матеріали, що були опубліковані у 2001 році:
***************************************************************
Про деякі приклади на тему боротьби з корупцією
http://www.radiosvoboda.org/programs/crime/2001/07/20010717092106.asp
Сергій Згурець
Київ, 16 липня 2001 - Україна у міжнародних рейтингах традиційно посідає “почесні” місця, як одна з найбільш корумпованих держав. Як наслідок, потенційні інвестори воліють за краще обходити Україну десятою дорогою, а влада вимушена, не втомлюючись, повторювати, що в країні боротьба з корупцією ведеться на усіх рівнях. Отже, про деякі приклади на тему отієї багаторівневої боротьби з корупцією.
Одного мого давнього знайомого офіцера арештували за хабар. За чинними в Україні юридичними нормами, йшлося про хабар у особливо великих розмірах. То було п’ятдесят доларів. Чотири місяці він просидів у слідчому ізоляторі, а після суду його випустили додому. Його звільнили з армії і тепер він працює на автомобільній заправці. Згадуючи про минуле, знайомий каже, що в слідчих ізоляторах сидять зовсім не ті, хто справді мав би там сидіти.
А тепер ще одна історія, де мова йде не про п’ятдесят доларів, а про сотні тисяч. Саме такі суми фігурують у депутатському запиті, який був підтриманий Верховою Радою і направлений на розгляд Генеральної прокуратури та Служби безпеки щодо дій та вчинків особи, яка займає вкрай відповідальну посаду, коли йдеться про закордонні інвестиції в Україну. Йдеться про референта президента України, секретаря консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україну Сергія Льовочкіна, який до державної служби в президентській адміністрації був банкіром з напрочуд швидким процвітанням.
Серед майже 200 сторінок документів, які були передані Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією правоохоронцям, є чимало цікавих прикладів, які легко пояснюють успішність колишнього заступника голови правління банку “Банкірський дім”. Але цікаво, що перед тим, як влаштуватися на роботу до адміністрації, Сергій Льовочкін чомусь вирішив забути про факт роботи у банку і навіть завів собі нову трудову книжку.
Його колишні банкірські партнери, втім, цьому не дуже дивуються. Бо, мовляв, тому є що втаємничувати. Наприклад, як Сергій Льовочкін видавав кредити. Прийшов було у банк громадянин, якому обіцяли кредит на 500 тисяч гривень. Той підписав документи, але треба було владнати якусь дрібницю. “Прийдіть завтра зранку, і все буде гаразд” , - сказали громадянинові. Той прийшов зранку, а йому повідомляють, що банк видавати кредит передумав. Проте за усіма паперами виходило, що отой громадянин кредит отримав, хоч насправді грошей в очі не бачив. Але - дивний збіг обставин: на приватних рахунках пана Льовочкіна несподівано з’явилося 137 тисяч доларів. Такі дивні речі повторювалися не раз. Ці деталі були оприлюднені у квітні цього року у Київському міському суді. Ще в купі документів – докази на переведення грошей з банку в офшорні зони на Кіпрі та Ванатуа, звідки вони поверталися в Україну під державні гарантії у вигляді інвестицій. Кращий варіант для легалізації тіньового капіталу і придумати важко.
А вже на державній службі референта президента, та секретаря консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україну Сергія Льовочкіна почали обслуговувати недешеві машини “500 мерседес” та “Джип рейндровер”, які в Україну ввозилися для потреб посольств Болгарії та Вірменії. Цілком ймовірно, що на все це є законне пояснення. Але також варто пам’ятати і те, що іноземні компанії полишають Україну через те, що їх дратують саме непрозорі схеми вкладення коштів у цю країну. Відома компанія “Моторолла” полишила український ринок через те, що, як стверджують люди обізнані, від неї вимагали хабара в розмірі 2 мільйонів доларів.
Заступник Генпрокурора України Винокуров вже відповів голові Верховної Ради, що частина фактів, наведених у запиті парламентаріїв, підтвердилася. Проте остаточного рішення щодо притягнення Лавочкіна до кримінальної відповідальності, з огляду на велику кількість інформації, яка потребує перевірки, ще не ухвалено. Про це повідомив заступник Генпрокурора. Так що згодом Україна може стати свідком ще однієї гучної справи. А може і не стати. Бо, коли влада говорить про протидію корупції, це видається таким абстрактним і відстороненим. Коли ж доходить до конкретних проявів, то підсліпувата Феміда, в кращому разі, ладна побачити оті 50 доларів хабара в офіцера, побоюючись озиратися на тих, хто наближений до владного Олімпу.
Далі, матеріали, що були опубліковані у 2001 році:
***************************************************************
Про деякі приклади на тему боротьби з корупцією
http://www.radiosvoboda.org/programs/crime/2001/07/20010717092106.asp
Сергій Згурець
Київ, 16 липня 2001 - Україна у міжнародних рейтингах традиційно посідає “почесні” місця, як одна з найбільш корумпованих держав. Як наслідок, потенційні інвестори воліють за краще обходити Україну десятою дорогою, а влада вимушена, не втомлюючись, повторювати, що в країні боротьба з корупцією ведеться на усіх рівнях. Отже, про деякі приклади на тему отієї багаторівневої боротьби з корупцією.
Одного мого давнього знайомого офіцера арештували за хабар. За чинними в Україні юридичними нормами, йшлося про хабар у особливо великих розмірах. То було п’ятдесят доларів. Чотири місяці він просидів у слідчому ізоляторі, а після суду його випустили додому. Його звільнили з армії і тепер він працює на автомобільній заправці. Згадуючи про минуле, знайомий каже, що в слідчих ізоляторах сидять зовсім не ті, хто справді мав би там сидіти.
А тепер ще одна історія, де мова йде не про п’ятдесят доларів, а про сотні тисяч. Саме такі суми фігурують у депутатському запиті, який був підтриманий Верховою Радою і направлений на розгляд Генеральної прокуратури та Служби безпеки щодо дій та вчинків особи, яка займає вкрай відповідальну посаду, коли йдеться про закордонні інвестиції в Україну. Йдеться про референта президента України, секретаря консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україну Сергія Льовочкіна, який до державної служби в президентській адміністрації був банкіром з напрочуд швидким процвітанням.
Серед майже 200 сторінок документів, які були передані Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією правоохоронцям, є чимало цікавих прикладів, які легко пояснюють успішність колишнього заступника голови правління банку “Банкірський дім”. Але цікаво, що перед тим, як влаштуватися на роботу до адміністрації, Сергій Льовочкін чомусь вирішив забути про факт роботи у банку і навіть завів собі нову трудову книжку.
Його колишні банкірські партнери, втім, цьому не дуже дивуються. Бо, мовляв, тому є що втаємничувати. Наприклад, як Сергій Льовочкін видавав кредити. Прийшов було у банк громадянин, якому обіцяли кредит на 500 тисяч гривень. Той підписав документи, але треба було владнати якусь дрібницю. “Прийдіть завтра зранку, і все буде гаразд” , - сказали громадянинові. Той прийшов зранку, а йому повідомляють, що банк видавати кредит передумав. Проте за усіма паперами виходило, що отой громадянин кредит отримав, хоч насправді грошей в очі не бачив. Але - дивний збіг обставин: на приватних рахунках пана Льовочкіна несподівано з’явилося 137 тисяч доларів. Такі дивні речі повторювалися не раз. Ці деталі були оприлюднені у квітні цього року у Київському міському суді. Ще в купі документів – докази на переведення грошей з банку в офшорні зони на Кіпрі та Ванатуа, звідки вони поверталися в Україну під державні гарантії у вигляді інвестицій. Кращий варіант для легалізації тіньового капіталу і придумати важко.
А вже на державній службі референта президента, та секретаря консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україну Сергія Льовочкіна почали обслуговувати недешеві машини “500 мерседес” та “Джип рейндровер”, які в Україну ввозилися для потреб посольств Болгарії та Вірменії. Цілком ймовірно, що на все це є законне пояснення. Але також варто пам’ятати і те, що іноземні компанії полишають Україну через те, що їх дратують саме непрозорі схеми вкладення коштів у цю країну. Відома компанія “Моторолла” полишила український ринок через те, що, як стверджують люди обізнані, від неї вимагали хабара в розмірі 2 мільйонів доларів.
Заступник Генпрокурора України Винокуров вже відповів голові Верховної Ради, що частина фактів, наведених у запиті парламентаріїв, підтвердилася. Проте остаточного рішення щодо притягнення Лавочкіна до кримінальної відповідальності, з огляду на велику кількість інформації, яка потребує перевірки, ще не ухвалено. Про це повідомив заступник Генпрокурора. Так що згодом Україна може стати свідком ще однієї гучної справи. А може і не стати. Бо, коли влада говорить про протидію корупції, це видається таким абстрактним і відстороненим. Коли ж доходить до конкретних проявів, то підсліпувата Феміда, в кращому разі, ладна побачити оті 50 доларів хабара в офіцера, побоюючись озиратися на тих, хто наближений до владного Олімпу.