02/04/2003 | Карло

Я - Ващуку, бо проти нього нахаби, здатні на все.

Футбол. Ващук: "Суркіс мені говорив, що й так занадто багато мені платить"

champion.com.ua, 3.02.2003, 09:57

У вівторок має остаточно вирішитися питання по скандальному переходу Владислава Ващука з київського "Динамо" у московський "Спартак". Сам футболіст ще сподівається, що все вирішиться мирним шляхом. Хоча про це нині, здається, й годіти й думати. Московський "Спартак" стверджує, що потрібно провести еспертизу підпису Ващука на контракті з киянами у ФІФА. В Києві ж всі офіційні футбольні й нефутбольні організації в один голос заявляють, що підпис Ващука на угоді з київським "Динамо" справжній. Хоча на інший розвиток подій по "справі Ващука" сам Владислав схоже й не розраховував.

"Спорт-Экспресс"

Які все-такі справи з вашим переходом з київського "Динамо" у "Спартак"?

- Розпочну з того, що 13 грудня після гри Кубка УЄФА з "Бешикташем" у нас відбулися збори команди. Мій контракт закінчувався, тому президент клубу Ігор Михайлович Суркіс запросив мене на розмову і запропонував його продовжити. Я перепитав: "На яких умовах?" Суркіс відповів мені приблизно наступне: "Я тобі і так занадто багато плачу, причому останні півроку взагалі нізащо".

- Що мав на увазі президент "Динамо"?

- Останні півроку я не грав через важку травму, яку отримав ще влітку. Тому слова президента мене сильно зачепили. Я відповів, що травму одержав не на дискотеці, а у матчі з "Шахтарем". Нічого підписувати, природно, не став. На тім і розійшлися. Потім, у середині грудня, мені надійшла пропозиція від "Спартака", що мене влаштовувала. Я прийшов до Суркіса і сказав, що хотів би змінити обстановку. Він скептично поставився до моїх слів і відповів у такому дусі: мовляв, куди ти підеш, кому ти потрібний і взагалі ти від нас нікуди не дінешся. Мені стало образливо подвійно: усе-таки я корінний киянин, що десять років захищав кольори "Динамо". Вважаю, що за цей час заслужив кращого ставлення до себе. Після цього була ще і третя розмову, коли з порожнечі виник цей контракт. Початок терміну його дії датовано 2 січня 2003 року, а кінець - 30 червня 2004 року. Виходить, що якби не контракт зі "Спартаком", того 1 січня 2003 року я був би безробітним.

- Які були ваші перші кроки, коли ви довідалися про цей контракт?

- Подзвонив у клуб і сказав, що такого не може бути, що ніяких документів не підписував. Але там даремно що-небудь доводити. Потім звернувся у ПФЛ України. Мені відповіли, що такий контракт є, і зареєстрований він 4 листопада 2002 року. Чому я був сильно здивований. У цій ситуації довелося написати заяву до прокуратури з проханням перевірити дійсність мого контракту.

- Ви упевнені, що нічого не підписували, навіть порожні бланки?

- Абсолютно.

- Припускали, що ваш відхід з "Динамо" виллється у цілу справу?

- Ні. Навіть не думав, що через це розгориться такий конфлікт. Але динамівське керівництво чомусь вважає: раз Ващук переходить у "Спартак", виходить, зраджує їхній клуб.

- Тобто, з одного боку, вам запропонували продовжити контракт на невигідних умовах, показавши, що навряд чи на вас розраховують, а з іншого боку - дуже болісно поставилися до рішення перейти в інший клуб.

- Мабуть, у "Динамо" думали, що мене можна залишити і на умовах, що пропонувалися. Міркували приблизно так: куди він дінеться з Києва - тут у нього будинок, хвора мама, друзі, бізнес.

- А чим закінчилася історія з вашим вступом в українську профспілку футболістів?

- Нічим. Спочатку думав, що прокуратура розбереться в цій ситуації. Сподівався: експертиза доведе, що контракт і підпис на ньому сфальсифіковані. Але експертиза обмежилася лише тим, що звірила підписи. Потім звернувся в профспілку, що мені пропонувала послуги з найпершого дня конфлікту. Його глава Олег Печерний говорив, що тільки він може мені допомогти. Але через якийсь час подзвонив і сказав: "Вибач, Владик, я був з юристом у Суркіса. Ми бачили документи. Там твій підпис". Іншими словами, дав задній хід. Хоча після оголошення результатів експертизи саме Печорний мені перший сказав, що підробити можна, що завгодно.

- Ви упевнені, що це не ваш підпис?

- Цей підпис схожий на мій, але ставив його не я.

- І як, думаєте, тепер вирішиться ваше питання?

- Сподіваюся, мирним шляхом. Хочеться, щоб клуби домовилися. А мені залишається тільки чекати і готуватися до нового сезону. Вважаю, що правда на моїй стороні. І вірю, що вона восторжествує. Сподіваюся, незабаром усе нормалізується.

- Як рідні поставилися до вашого переїзду в Москву?

- З розумінням. Сказали: "Ти знаєш, що робиш. "Спартак" - виходить, "Спартак".

- А друзі?

- Вони спочатку здивувалися, але потім зрозуміли і прийняли мою позицію. Вони знали про моє становище і підтримали мене. Я вже давно хотів перемінити обстановку, пограти в іншому чемпіонаті. Дуже важко в психологічному плані провести десять років в українській першості.

- Зараз ви зідзвонюєтеся з колишніми одноклубниками?

- Звичайно. Майже з усіма.

- До Москви звикаєте?

- Поступово. Хоча, зізнаюся, затяжко. Усе-таки Москва більше, ніж Київ, і рух транспорту тут набагато інтенсивніше.

- Ви зустрічалися в Москві з приводу травми з німецьким доктором Пфайфером?

- Так. Нам з Титовим він сказав, що відновлення йде за планом. Можна вже тренуватися на природному покритті. Так що на наступний збір повинні поїхати разом з командою.

- Як думаєте, вас ще викличуть у збірну України?

- Сподіваюся. Звичайно, за умови, що я цілком відновлюся після травми. І якщо моя гра буде влаштовувати головного тренера збірної.