02/09/2003 | Бегемот Замбезький

Ранок був похмурим, як то нерідко буває взимку. Скажено тріщала голова.
Палаюче нутро підказувало, що то не тільки погода, але й учорашній бенкет,
присвячений прийому нових членів, також додав адреналіну. Ох, тяжко, тяж-
ко починається цей день!

Великий Пріор, не в силі піднятись, продовжував лежати і пригадувати вчо-
рашні урочистощі. Посвячували п'ятьох - чотирьох в шевальє і одну в кава-
лерствені дами. Все було як завжди: пихаті, самовпенені та самозадоволені
обличчя неофітів, стримано-урочистий та поважний вигляд Великого Канц-
лера, що простягує меча, тихий спів хору в соборі та слова клятви. Потім за-
тишний окремий зал у "Старого Томаса", шампанське і ... На цьому спогади
якось розпливались і переходили в тупу та всепроникаючу біль. "Боже, ну
скільки разів зарікався не пити "Одесу"! - заволав в думках Великий Пріор
і рішуче піднявся з ліжка. Давно вже так не закладали, останнього разу у Від-
ні, в травні, коли Великий Магістр висвятив Великим Пріором у Вірменії
Мхачіка з наданням йому права заснувати Великий Пріорат на своїй батьків-
щині.

Було таки вже добряче по десятій. Тайка, нещодавньо прийнята у кава-
лерствені дами на шару, зварила каву і накривала сніданок. "Там якийсь факс
прийшов," - чарівно посміхнулась теледіва і невимовним рухом плечика пока-
зала в сторону кабінета. Якось недобре тьохнуло серце, але Пріор пересилив
себе і підійшов до телефону, - "ну ось, як в воду дивився," - подумав він, по-
бачивши герб та печатку Великого Магістра. Послання було, як завжди, лако-
нічним: "25 тисьонц по Вестерн Юніон! Вел. Маг." "Ну, говнюк, вже насту-
чав, - подумав Його Святість про Канцлера, - сука! Ну стривай, скажу ше-
вальє Кравченко, він тобі голову відріже, падло! Думав хоч цього разу забра-
ти всі п'ятдесят кусків, у-у-у гнида, достучишся ти в мене!"

Треба сказати, що Великий Пріор, якщо чого-небудь ще боявся в цьому
житті, то це Великого Магістра. Пригадалась нещодавня історія з Великим
Пріором у Сербії і занило серце. "Святий Станіслав! Спаси і помилуй мя," -
перехрестився Пріор. Сумний плин думок перервав біп факсового апарату.
"Ну, що за чорт, не терпиться йому, напевне з готелю викидають!" - подумав
він відриваючись від запашної кави з круассанами, що так чудово навчилася
випікати Тайка під час останньої подорожі до Канн. Але цього разу факс був
не від Його Екселенції, а від Його Величності короля Олелька-ІІ. "А-а, конку-
ренти," -іронічно посміхнувся Великий Пріор і, відразу заспокоївшись, повер-
нувся з листком до столу. Його Величність рукою Його Святійшества Митро-
полита Карпатського пропонував з'їхатися на самміт для обговорення спів-
праці во благо і в ім'я багатостраждальної неньки України та її працелюбного
народу. "В рот тє параход," - процідив Великий Пріор і, зім'явши листок
прийнявся намазувати масло на черговий витвір Тайчиного та французького
кулінарного мистецтва.

Якщо вже бути до кінця чесним, то це Олелько разом з Митрополитом були
першими на цих теренах, хто почав залучати новоутворену еліту молодої дер-
жави до благородних традицій лицарства та служіння добру, Богу і народу.
Ще в середині дев'яностих Його Величність посвящав у графи та барони най-
достойніших синів та доньок цієї землі. Але, - хто робить першим - той при-
пускається і найбільше помилок. По-перше, Його Величність Олелько Другий
ніяк не міг розтлумачити, чому, власне, він другий і, хто був першим? По-дру-
ге вже зовсім було неясно, а хто ж був королем України до славної династії
Олельків? По-третє, без розмаху працювали Його Величність та Святійший
Отець, все більше в провінції серед затурканих начальників обласного та ра-
йонного рівнів. Ну які ж вони в біса барони?!

"Дилетанти, - вдруге процідив Великий Пріор і добавив до кави ще трош-
ки вершків, - Не те що Його Екселенція Великий Магістр! Ото голова! Роз-
мах! Ну, що тут скажеш, кров дається взнаки: прямий нащадок матері Свято-
го Станіслава! То вам не хухри-мухри!" "Послух, пся крев! -сказав Його Ексе-
ленція після тих сумних подій у Варшаві, - "Дранх нах остен, цюрюк до рідних
пенатів! Починати будємо зверху в низ!" І, що ви думаєте? Відразу посвятив
у шевальє першого президента аборигенів та й ще одного президента, ну того,
що по науці. "Оце був цирк, - Пріору пригадалися події трьохрічної давності,
- Ну, той перший президент, він селюк, з ним все ясно; йому лицарством, як
копченим оселедцем перед носом помахай і він готовий, йому голка в сідницю
не лізла коли Його Екселенція особисто на нього меча прикладував. Бидло. А
от другий, признатися здивував. Він бо ж з інтелігентної сім'ї, його батько ще
за Його справжньої Величності Миколи-ІІ професором був!" Пріор, сказати
чесно, таки добряче перелякався, коли його в цій, прости Господи, лицар-
ській ганчірці побачив. "Ну, -думав, - звіздець прийшов ще не почавшись!
Зараз він мене на стайню пошле, або ще кудись подалі." Але обійшлося, що
не кажіть, а вісімдесят років такого соціалізму і ще десять такої незалежності
кого хочеш в худобу перевиховають.

Потім стало легше. Другим заходом посвятили в кавалерствені дами Людми-
лу - жінку діючого вождя аборигенів і все, клієнт пішов косяками. Вони тепер
з Великим Магістром нічого не бояться. "Нам тепер всьо по барабану! - продов-
жував в думках Пріор і затягнувшись ранковою сигарою, поглянув на на, Ваше-
рона - Йо майо! Дванадцята! А в першій обід з прем'єром,"- двічі судимим реци-
дивістом, що планувався найближчим часом на номінацію. Потім аперетив з го-
ловою АП, теж судимим і теж кандидатом. Далі вечеря з міністром закордонних
справ - вже шевальє і ще несудимим, і теж, як і Великий Пріор, цінителем фран-
цузької кухні. "Хоч кінець дня проведу в пристойному товаристві," - з полег-
шенням зітхнув Його Святість і з цікавістю придивився до кругових рухів кава-
лерственої сіднички, що саме закінчувала пибирати зі столу. "Слід було б за-
телефонувати Його Екселенції", - подумалось якось ліниво.

Його Екселенція Великий Магістр, VIII-й спадкоємний Князь, герцог Прусь-
кий, прямий нащадок Його Величності Станіслава-Августа - останнього коро-
ля Польщі та нащадок матері самого Святого Станіслава - покросителя усіх
поляків, сидів перед каміном, зігріваючи в руках келих с Курвуазьє. Все своє
життя віддав кназь Юліуш коханій ойчизні. Ще зовсім юнаком, у неповних
дев'ятнадцять, його милість молодим лейтенантом з честью, як і личить на-
щадку своїх славних предків, воював на фронтах Другої світової війни, яку
закінчив у чині генерал-майора. Заздрісні недруги стверджували, що імені
князя немає ні в списках Армії Крайової ні в Армії на Заході; що невідомо
коли і де Його Милість закінчив кадетську школу і коли отримав атестат зрі-
лості, без чого неможливо було стати лейтенантом. Більше того, ця чернь
сумнівалася в праві Його Екселенції на корону герцогства Пруського! Не ка-
рай їх Матір Божа, бо не відають, що говорять!

Свого часу Його Екселенція погодився прийняти на себе важкі обов'язки
Президента Речі Посполитої в Екзилі, а також взяв на себе непідйомний
труд по відродженню лицарських традицій і в 1984 році, користуючись
спадковими правами, відтворив Орден і з тих пір поширював дух лицарства
та доброчинності не тільки на теренах своєї історичної батьківщини але
і в усій Центральній та Східній Європі. Величні роздуми особи королівської
крові перервала мелодія гімну "Єще Полска нє сгнієла!" і Магістр узяв мо-
більника. Його Святість Великий Пріор в Україні сповіщав про вчорашні
урочистощі та запевняв Світлійшого про те, що переказ Вестерн Юніоном
буде відправлено негайно. "Добже," - як завжди лаконічно, відповів
Магістр.

Рівно опівдень Громадське радіо передало заяву опозиції про існування
буцім-то масонської ложі, що об'єднує більш ніж триста найвищих посадовців,
включаючи екс-прем'єрів, колишніх та діючих силових міністрів, президентів, -
коротше всіх, кого аборигени щоденно бачать і чують по Брехунчику. У Пріо-
ра зненацька сильно занило серце, як тоді перед тими подіями в Варшаві, коли
польські лохи дізналися, що Його Екселенція Великий Магістр має таке саме
відношення до Його Величності Станіслава-Августа Понятовського, як Його
Величність Олелько-ІІ до Ярослава Мудрого. Боже, як вони тікали! За кермом
сидів Мхачік, майбутній Пріор у Віренії, в миру колишній водій єреванського
таксопарку і вижимав з мерса всі його сто сорок конячих сил. Поряд Великий
Магістр, як завжди величний і непорушний. Позаду - Великий Пріор, тримаючи
лівицею скриньку з орденами і правицею - берету, готуючись дорого віддати
свою цноту та свободу. В ар'єргарді на кадживі, розмахуючи лицарським мечем,
нісся Найдостойніший Канцлер, прикриваючи відступ за всіма правилами війсь-
кового мистецтва. Кинувши мерса та кадживу при вході до другого терміналу
Варшавського аеропорту, керівництво Ордену все-таки встигло на рейс до Від-
ня, хай славиться ім'я твоє Святий Станіславе, наш рятівник та заступник!

Великий Пріор запалив другу сигару поспіль, що свідчило про неабияку
знервованість. Тайка запопадливо принесла чисту попільничку і тихесенько
пішла перевдягтись до телеефіру. Гострий розум Його Святості швидко та
всебічно оцінив ситуацію, що склалася і прийшов до висновку, що хвилювати-
ся, власне, нема чого. Набравши номери барона міністра внутрішніх справ, мі-
лорда голови СБ, та шевальє Піскуна Пріор короткими вказівками направив ді-
яльність силових структур у потрібному для захисту честі та достоїнства дер-

жавних службовців напрямку. Кавалерствена Людмила була, як і завжди, вже в
курсє і вже займалася роботою з пресою, а також із ще непроспавшимся після
вчорашнього Батьком нації. "Нічого тут звиздіти, - подумав Його Святість про
опозицію, - самі в пушку, - пригадав він шевальє колишнього міністра транспор-
ту, а тепер волею незбагненої долі активного опозиціонера,- Прийдете до влади
і вас посвятимо!"

Великий Пріор встав з-за столу, вдягнув піджака від Версачі. Тайка з лю-
бов'ю пройшлася щіточкою по плечам та спині обожнюваного мужчини, на-
терла рукавом халату Командорський Хрест на мужніх грудях, поцілувала і
провела до ліфту. День мав бути напруженим і, по-перше, слід було негайно за-
вернути до Вестерн Юніону, бо Великий Магістр жартів не толерує, особливо
коли йдеться за капусту. Як той козел, б'є рогами без попередження і відразу в
пах! Святий Стаську, спаси і помилуй! Після обіду, перед аперетивом необхід-
но дати коротеньку пресконференцію, де повідомити про заплановане посвя-
чення діючого Президента аборигенів. "Ось так!"- подумав Його Святість і
включив мотор.

І тільки звертаючи з Андріївського спуску на Хрещатик, Великий Пріор рап-
том зрозумів: "Це кінець!" І справа не в тому, що засудять за шахрайство, ні. Ну
хто, скажіть на милість, може тут засудити? Свої ж шевальє?! Справа в тому, що
засміють!! І засміють не його, Великого Пріора, а цих самих шевальє! Знову ша-
лено занило серце. Його Святість, маючи непересічну фантазію, вже бачив, як
регочуть секретарки в кабінетах, прибиральниці - в туалетах, пішоходи - в пере-
ходах і на зупинках. Регоче Робертсон в Брюселі, Солана в Страсбурзі, навіть
той дебіл, на хвильку забувши про Ірак, теж втирається ковбойським капелю-
хом і тріщить свої конячі зуби. А пацани цього не люблять! Великий Пріор,
як ніхто інший, у курсі нравів еліт молодих демократій. Не буде ні суду ні слідст-
ва, взагалі не буде ніякого шуму. Буде тихо, як на цвинтарі, і дуже, дуже
боляче, і дуже довго, і все - більше нічого вже не буде.

Мелодійно задзвонив мобільник. Великий Магістр був по військовому лако-
нічним: "Проше робіть ногі!" Ось тому Юліуш і Магістр, що там у Відні мети-
кує за всіх швидше, ніж кожен з них на місці! Мерс різко пішов направо вгору
мимо Оперного до квартири Великого Пріора. Пульс був рівним, думки - чіт-
кими і закінченими: "Забрати з дому скриньку з орденами та Кавалерствену
Секретарку Пріорату, власна жінка все ж таки! Потім забрати меча та Канцлера.
А може цю падлу залишити? Ні, Магістр такого не подарує! І ще встигаю на
віденський рейс. Шлюшці Тайці подзвоню з аеропорту."

В першому класі наливали "Одесу", знову почала боліти голова, але серце від-
пустило. "І цього разу пронесло, дякуючи йому, Святому нашому Покровите-
лю", - кріз напівдрьому плили думки Паші Вялого. Таке було поганяло Великого
Пріора в банді Мхачіка Вірменина, коли вони промишляли гоп-стопом на без-
крайніх просторах однієї шостої частини земної суші та кидали на бабкі лохів
на перших автомобільних базарах Перебудови.
8.02.2003

ДОДАТОК: декларація Уряду Польщі в Екзилі стосовно діяльності SS-Магістра

У кого ще є хоч якийсь сумнів у тому, що Орден Св. Станіслава -
це тривіальний лохотрон і НІЧОГО більше, прошу навідатися сюди

http://www.kwtelecom.com/chivalry/stanisla.html

Для тих, кому лінь читати англійською, надаю переклад тільки однієї частини цих матеріалів,
а саме наступньої декларації Уряду Польщі в Екзилі на чолі з тодішнім Президентом Казімержем
Саббатом від 19 січня 1987р. Це не жарт! Це дійсність, яка, як співав
Висоцький: "еще кошмарней".

ДЕКЛАРАЦІЯ
стосовно діяльності Юліуша Сокольницького


Такий собі Юліуш Сокольницький оголосив себе Президентом Польскої Республіки ї проявляє
активність в польських еміграційних колах протягом більш ніж десяти років. Він призначає
прем'єр-міністрів, генералів (навіть Польового Маршала неіснуючої армії), послів та консулів.
Він нагороджує відзнаками та присуджує нагороди. В 1984 році він заснував Орден Св. Станіс-
лава, одержувачи якого мають сплачувати суми від $100 до $1000 в залежності від класу ордену.
Нагородження орденами є, таким чином, джерелом доходів пана Сокольницького.

Біографія пана Сокольницького викликає серйозгі сумніви. Народжений в Пінську, Польща,
16 грудня 1920 р., він вже вивчав історію в Варшавському Університеті в 1937 (себ-то в вересні
1937 р. студенту ще не виповнилось 17 років! - Б.З.) Де і коли він отримав атестат зрілості - він
не каже. В серпні 1939 р. він був призваний на військову службу в 84-й піхотний батальйон.
Де і коли він закінчив Кадетську Офіцерську Школу, без чого було неможливо стати офіцером
Польської Армії - він не каже. Він стверджує, що мав чин лейтенанта Армії Крайової
(Home Army в англійському тексті - Б.З.) в 1942 р. і був підвищений до капітана в 1943 р. Його
імя не присутнє в регістрах Армії Крайової. Хоча він і не служив і в Польській Армії на Заході,
він стверджує, що покинув службу у чині підполковника (leutenant-colonel) і підвищив себе
згодом до генерал майора (major-general). Його Пруське герцогство є фіктивним. Історія його
життя, написана на 8 повноформатних сторінках і перераховуюча усі його титули, відзнаки,
ордени та медалі є продуктом буйної фантазії.

Діяльність цього узурпатора здається взятою з якогось бурлеску або оперети та була би надзви-
чайно потішною, якби вона не була такою шкідливою. Деякі іноземці, не розуміючи дільності
польських емігрантських кіл на чолі з легальним Президетом та Урядом в Екзилі, приймають
фіктивні номінації та нагороди пана Сокольницького. Чим підтримують його фінансово. На
нещастя знаходяться і поляки, не багато, які раді отримати відзнаки від нього.

Поляки у Польші також повинні бути попередженими про діяльність цього узурпатора. Своїм
"декретом" від 5 березня 1985 він проголосив про створення "Спеціального Карного Трибуналу"
у Вашаві с юрисдикцією над усією країною (не лякайтеся, йдеться поки що про Польшу - Б.З.).
Його метою є судові провадження по "політичним злочинам комуністів та їх колаборантів, за
скоєні фізичні та моральні злочини по відношенню до громадян, а також за зраду національних
інтересів". Ці злочини будуть каратися карою смерті без права апеляції. "Спеціальній підпільній
оперативній групі (unit)" буде довірено виконання вироків.

Ми не маємо жодних намірів захищати комуністичних керівників Польші, але створення такого
"трибуналу" всупереч усіх принціпів права та порядку має бути засудженим як провокативна
диверсія.

Привертаючи увагу до вищезгаданого усіх зацікавлених сторін, ми рішуче засуджуємо шкідливу
діяльність цього узурпатора.

Уряд Польші у Екзилі,
Лондон, 19 січня 1987р.

Переклав з англійської
Бегемот Замбезький


P.S. По цій ж адресі можна прочитати заяву польского уряду від 1991 р., підписану Держав-
ним Секретарем, речником Президента Польші Валенси п. Анджеєм Джисімським, останній
абзац якої стосується "діяльності" Його Екселенції "Президента в Екзилі" та "Великого Магіст-
ра". Там же, дещо вище можна прочитати як "нащадок" Станіслава-Августа Понятовського і
одночасно матері Святого Станіслава (сам Понятовський не стверджував, що є нащадком
будь-кого з рідних Святого) став "Президентом в Екзилі".

Бегемот Замбезький

http://krainachudes.org