Пряма лiнiя з Богом у УПЦ МП, бо звязок йде на росiйcькiй мовi
03/04/2003 | Euro
За словами єпископа Митрофана, існує рішення Синоду УПЦ (МП), згідно з яким богослужіння можуть відправлятися українською мовою у тих регіонах, де цього потребують парафіяни. Єпископ стверджує, що в Україні у храмах УПЦ (МП) в основному богослужіння відправляються церковно-слов’янською мовою. “Нею молилися Преподобні отці Печерські і наші предки протягом усієї історії існування Православної Церкви на Русі”, – говорить керуючий справами УПЦ (МП).
За його словами, Українська Православна Церква є багатонаціональною. Тому в деяких храмах відправляються богослужіння, крім церковно-слов’янської мови, також українською, російською, румунською, молдавською та грецькою. “Таким чином, питання перекладу богослужбових текстів на інші мови не викликає ворожої реакції з боку Церкви”, – стверджує владика.
Разом з тим, владика стверджує, що існує проблема канонічно визнаних перекладів богослужебних текстів. “Ті переклади, які існують, не до кінця передають зміст оригіналу. До створення перекладів потрібно ставитися обережно і не потрібно спішити”, – говорить єпископ Митрофан.
За коментарем РІСУ звернулася до директора Інституту богословської термінології та перекладів Михайла Петровича (Український Католицький Університет).
“Дуже потішним є чути від керуючого справами Української Православної Церкви (Московського Патріархату), єпископа Переяслав-Хмельницького Митрофана, що “питання про переклад богослужбових текстів на інші мови не викликає неприхильності зі сторони Церкви“, і що таким є рішення Синоду УПЦ (МП), тобто що Синод офіційно заперечив енергійні закиди неодного єрарха і священика УПЦ (МП), що, мовляв, українська мова нездатна бути богослужбовою мовою.
Трохи тяжко, однак, розуміти, як нині існують храми в УПЦ (МП), які відправляють на всіх перечислених мовах, якщо “існує проблема з наявністю“ канонічно затверджених перекладів. По-перше, як розуміти, що Синод дає таке право, а не дає канонічної можливості користатися ним? По-друге, сумнівно, чи румуни й молдавани би тішились знати, що УПЦ (МП) вважає їхні переклади неканонічними, вже не казати про греків.
Отже, лишаються українці й росіяни. Про росіян, явно, подбає Московський Патріархат, а чи Київська Митрополія подбає про українців? Мало правдоподібно, якщо у керуючого справами УПЦ (МП) таке тверде переконання, що всі, хто піднімає питання про український переклад — просто нецерковні люди, що не цікавляться нічим духовним. Виходить, всі мовні меншини в Україні матимуть свої переклади, а носії державної мови — ні?
Коли ж говорити про переклади, то владика Митрофан слушно підкреслює, що “до здійснення (богослужбових) перекладів треба відноситись обережно, не треба спішити”, але це не означає, що не можна до цього братися. Зрештою, українські богослужбові переклади – не пусте місце: над ними працювали найвизначніші українські церковні уми 20-ого століття й існує багатолітній досвід різних українських Церков у цій справі. Відомо, що й нині УГКЦ відкрита до питання здійснення чи узгодження літургійних перекладів із іншими українськими Церквами. До цієї справи могла би плідно причинитись УПЦ (МП), коли остаточно признає цей свій обов’язок до своїх україномовних вірних”.
За його словами, Українська Православна Церква є багатонаціональною. Тому в деяких храмах відправляються богослужіння, крім церковно-слов’янської мови, також українською, російською, румунською, молдавською та грецькою. “Таким чином, питання перекладу богослужбових текстів на інші мови не викликає ворожої реакції з боку Церкви”, – стверджує владика.
Разом з тим, владика стверджує, що існує проблема канонічно визнаних перекладів богослужебних текстів. “Ті переклади, які існують, не до кінця передають зміст оригіналу. До створення перекладів потрібно ставитися обережно і не потрібно спішити”, – говорить єпископ Митрофан.
За коментарем РІСУ звернулася до директора Інституту богословської термінології та перекладів Михайла Петровича (Український Католицький Університет).
“Дуже потішним є чути від керуючого справами Української Православної Церкви (Московського Патріархату), єпископа Переяслав-Хмельницького Митрофана, що “питання про переклад богослужбових текстів на інші мови не викликає неприхильності зі сторони Церкви“, і що таким є рішення Синоду УПЦ (МП), тобто що Синод офіційно заперечив енергійні закиди неодного єрарха і священика УПЦ (МП), що, мовляв, українська мова нездатна бути богослужбовою мовою.
Трохи тяжко, однак, розуміти, як нині існують храми в УПЦ (МП), які відправляють на всіх перечислених мовах, якщо “існує проблема з наявністю“ канонічно затверджених перекладів. По-перше, як розуміти, що Синод дає таке право, а не дає канонічної можливості користатися ним? По-друге, сумнівно, чи румуни й молдавани би тішились знати, що УПЦ (МП) вважає їхні переклади неканонічними, вже не казати про греків.
Отже, лишаються українці й росіяни. Про росіян, явно, подбає Московський Патріархат, а чи Київська Митрополія подбає про українців? Мало правдоподібно, якщо у керуючого справами УПЦ (МП) таке тверде переконання, що всі, хто піднімає питання про український переклад — просто нецерковні люди, що не цікавляться нічим духовним. Виходить, всі мовні меншини в Україні матимуть свої переклади, а носії державної мови — ні?
Коли ж говорити про переклади, то владика Митрофан слушно підкреслює, що “до здійснення (богослужбових) перекладів треба відноситись обережно, не треба спішити”, але це не означає, що не можна до цього братися. Зрештою, українські богослужбові переклади – не пусте місце: над ними працювали найвизначніші українські церковні уми 20-ого століття й існує багатолітній досвід різних українських Церков у цій справі. Відомо, що й нині УГКЦ відкрита до питання здійснення чи узгодження літургійних перекладів із іншими українськими Церквами. До цієї справи могла би плідно причинитись УПЦ (МП), коли остаточно признає цей свій обов’язок до своїх україномовних вірних”.
Відповіді
2003.03.04 | Августин
«В СССР ЕПИСКОПЫ НАЗНАЧАЛИСЬ С РАЗРЕШЕНИЯ КГБ. ВСЕ ДО ЕДИНОГО»
– В начале 90-х свя-щенник Глеб Якунин обна-родовал документы из ар-хивов КГБ СССР о связях церкви со спецслужбами. В них упоминались и Вы. Что из рассказанного правда, а что нет?– Правда в том, что в то время все архиереи стави-лись с согласия спецслужб. Контроль КГБ за церковью был фактически таким же, как за военными секрета-ми. Поэтому без согласия Комитета госбезопасности епископы не назначались. Все епископы до единого, я подчеркиваю – до единого! – имели контакты со спец-службами. И не потому что архиереи хотели, а потому, что сама система этого тре-бовала. Поэтому, если кто-то скажет, что он контактов не имел, то это неправда... Сами связи по себе еще ни-чего не означают. Можно иметь контакты и сохра-нять чистую совесть. Таки-ми были условия существо-вания Церкви в тоталитар-ной системе. Не хотел идти на контакт – иди в Сибирь. Если не в Сибирь, то вообще могли отстранить от свя-щенничества и не дать ре-гистрацию на пасторскую деятельность.
– А среди церковников были штатные сотрудники КГБ?
– Были. Но я не хотел бы их называть.
– Сегодня в православ-ной церкви остались епис-копы, служившие в КГБ?
– Все архиереи Русской Православной Церкви, в том числе и те, которые продолжают служить в Украине, получившие епископское посвящение при советской власти, имели контакты со спецслужбами. Что касается новых епископов в Украине, то такове не имеют подобных контактов со спецслужбами, потому что изменилась политическая система и в связи с этим отпала необходимость в таком сотрудничестве.
2003.03.04 | len
Re:Читать надо собственные постинги!
Вельмишановный пан Евро! Вы не читаете тексты собственных постингов. Даже если он не Ваш а только "передрук" то все равно надо их читать.У Вас "За словами єпископа Митрофана, існує рішення Синоду УПЦ (МП), згідно з яким богослужіння можуть відправлятися українською мовою у тих регіонах, де цього потребують парафіяни.".
Это утверждение Вы не опровергли. Но оно опровергает Ваш заголовок.
У Вас "Єпископ стверджує, що в Україні у храмах УПЦ (МП) в основному богослужіння відправляються церковно-слов’янською мовою. “Нею молилися Преподобні отці Печерські і наші предки протягом усієї історії існування Православної Церкви на Русі”, – говорить керуючий справами УПЦ (МП). ".
И это утверждение опровергать может только больной человек и Вы не делаете этого и правильно делаете.
Далее у Вас "За його словами, Українська Православна Церква є багатонаціональною. Тому в деяких храмах відправляються богослужіння, крім церковно-слов’янської мови, також українською, російською, румунською, молдавською та грецькою. “Таким чином, питання перекладу богослужбових текстів на інші мови не викликає ворожої реакції з боку Церкви”, – стверджує владика.".
И опять Вы не опровергаете очевидные факты. Кроме того замечу что в России нет НИ ОДНОГО ХРАМА РПЦ, где бы служба шла на РУССКОМ языке. И правильно. К сожалению, на Украине много людей политизированных, далеких от канонического православия и кое-где службы идут на русском, украинском и других языках. Это уже церконая ущербность. Настоящая православная литургия не может быть на русском или украинском. Кроме того надо отличать литургию от проповеди и от треб.
Далее у Вас "Разом з тим, владика стверджує, що існує проблема канонічно визнаних перекладів богослужебних текстів. “Ті переклади, які існують, не до кінця передають зміст оригіналу. До створення перекладів потрібно ставитися обережно і не потрібно спішити”, – говорить єпископ Митрофан".
И здесь все правильно. Проблема перевода канонических(церковно-славянских текстов) на русский, украинский и другие языки существует. Замечу, что любой перевод любого текста не до конца передает смысл. Вот почему я прочитал много западной классики в оригинале.
И наконец у Вас " Мало правдоподібно, якщо у керуючого справами УПЦ (МП) таке тверде переконання, що всі, хто піднімає питання про український переклад — просто нецерковні люди, що не цікавляться нічим духовним. ".
Вот об этом я и написал в заголовке. В Вашем постинге керуючий справами ничего подобного не говорил а даже все наоборот говорил. Он не говорил отдельно про русский или украинский. В его высказываниях проходит раздел: богослужебный язык( в Мп - церковно-славянский) и "мирские языки" - русский, украинский, языки эскимосов и других народов на територии, окормляемой МП) Не приписывайте ему свои мысли или точнее отсутвие онных.
С уважением LEN. 4 марта 2003года
2003.03.05 | Роман ShaRP
UVMOD п. 10. Здається, це більше пасує до "Мови" чи "Релігії"(-)