"The Troubled Media Environment in Ukraine"
04/30/2003 | Serhiy Hrysch
Мені особливо сподобався вираз "spin doctors of the presidential administration". Мені здається, тут Кемпбел натякає на те, що докторські звання, які собі купила більшість від Медведя до Литвина (хаха! згадайте його крадіжку статті Карортеса!) НІЧОГО НЕ ВАРТІ.
.....................................................................
Statement of Senator Ben N. Campbell: The Troubled Media Environment in Ukraine
U.S. Helsinki Commission, www.csce.gov
http://maidan.org.ua/n/mai/1051727020
Mr. President, later this week individuals around the world will mark World Press Freedom Day. The functioning of free and independent media is tied closely to the exercise of many other fundamental freedoms as well as to the future of any democratic society. The Commission on Security and Cooperation in Europe, which I co-chair, is responsible for monitoring press freedom in the 55 participating States of the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE). Recently, I reported to the Senate on the deplorable conditions for independent media in the Republic of Belarus. Today, I will address the situation of journalists and media outlets in Ukraine.
Several discouraging reports have come out recently concerning the media environment in Ukraine. These reports merit attention, especially within the context of critical presidential elections scheduled to take place in Ukraine next year. The State Department's Country Reports on Human Rights Practices in Ukraine for 2002 summarizes media freedoms as follows: "Authorities interfered with the news media by intimidating journalists, issuing written and oral instructions about events to cover and not to cover, and pressuring them into applying self-censorship. Nevertheless a wide range of opinion was available in newspapers, periodicals, and Internet news sources."
Current negative trends and restrictive practices with respect to media freedom in Ukraine are a source of concern, especially given that country's leadership claims concerning integration into the Euro-Atlantic community. Lack of compliance with international human rights standards, including OSCE commitments, on freedom of expression undermines that process. Moreover, an independent media free from governmental pressure is an essential factor in ensuring a level playing field in the upcoming 2004 presidential elections in Ukraine.
In her April 18, 2003 annual report to the Ukrainian parliament, Ombudsman Nina Karpachova asserted that journalism remains among the most dangerous professions in Ukraine, with 36 media employees having been killed over the past ten years, while beatings, intimidation of media employees, freezing of bank accounts of media outlets, and confiscation of entire print runs of newspapers and other publications have become commonplace in Ukraine.
The murder of prominent journalist Heorhiy Gongadze - who disappeared in September 2000 -- remains unsolved. Ukrainian President Kuchma and a number of high-ranking officials have been implicated in his disappearance and the circumstances leading to his murder. The Ukrainian authorities' handling, or more accurately mishandling of this case, has been characterized by obfuscation and stonewalling. Not surprisingly, lack of transparency illustrated by the Gongadze case has fueled the debilitating problem of widespread corruption reaching the highest levels of the Government of Ukraine.
Audio recordings exist that contain conversations between Kuchma and other senior government officials discussing the desirability of Gongadze's elimination. Some of these have been passed to the U.S. Department of Justice as part of a larger set of recordings of Kuchma's conversations implicating him and his cronies in numerous scandals. Together with Commission Co-Chairman Rep. Chris Smith, I recently wrote to the Department of Justice requesting technical assistance to determine whether the recordings in which the Gongadze matter is discussed are genuine. A credible and transparent investigation of this case by Ukrainian authorities is long overdue and the perpetrators - no matter who they may be - need to be brought to justice.
The case of Ihor Alexandrov, a director of a regional television station, who was beaten in July 2001 and subsequently died also remains unsolved. Serious questions remain about the way in which that case was handled by the authorities.
A Human Rights Watch report, Negotiating the News: Informal State Censorship of Ukrainian Television, issued in March, details the use of explicit directives, or temnyky (lists of topics), which have been sent to editors from Kuchma's Presidential Administration on what subjects to cover and in what manner. The report correctly notes that these temnyky have eroded freedom of expression in Ukraine, as "editors and journalists feel obligated to comply with temnyky instructions due to economic and political pressures and fear repercussions for non-cooperation." To their credit, the independent media are struggling to counter attempts by the central authorities to control their reporting and coverage of issues and events.
Another troubling feature of the media environment has been the control exerted by various oligarchs with close links to the government who own major media outlets. There is growing evidence that backers of the current Prime Minister and other political figures have been buying out previously independent news sources, including websites, and either firing reporters or telling them to cease criticism of the government or find new jobs.
Last December, Ukraine's parliament held hearings on "Society, Mass Media, Authority: Freedom of Speech and Censorship in Ukraine." Journalists' testimony confirmed the existence of censorship, including temnyky, as well as various instruments of harassment and intimidation. Tax inspections, various legal actions or license withdrawals have all been used as mechanisms by the authorities to pressure media outlets that have not towed the line or have supported opposition parties.
As a result of these hearings, the parliament, on April 3rd, voted 252 to one to approve a law defining and banning state censorship in the Ukrainian media. This is a welcome step. However, given the power of the presidential administration, the law's implementation remains an open question at best, particularly in the lead up to the 2004 elections in Ukraine.
Mr. President, I urge our Ukrainian parliamentary colleagues to continue to actively press their government to comply with Ukraine's commitments to fundamental freedoms freely agreed to as a signatory to the Helsinki Final Act. I also urge the Ukrainian authorities, including the constitutional guarantor, to end their campaign to stifle independent reporting and viewpoints in the media. Good news from Ukraine will come not from the spin doctors of the presidential administration, but when independent media and journalists can pursue their responsibilities free of harassment, intimidation, and fear.
Thank you. Mr. President.
.....................................................................
Statement of Senator Ben N. Campbell: The Troubled Media Environment in Ukraine
U.S. Helsinki Commission, www.csce.gov
http://maidan.org.ua/n/mai/1051727020
Mr. President, later this week individuals around the world will mark World Press Freedom Day. The functioning of free and independent media is tied closely to the exercise of many other fundamental freedoms as well as to the future of any democratic society. The Commission on Security and Cooperation in Europe, which I co-chair, is responsible for monitoring press freedom in the 55 participating States of the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE). Recently, I reported to the Senate on the deplorable conditions for independent media in the Republic of Belarus. Today, I will address the situation of journalists and media outlets in Ukraine.
Several discouraging reports have come out recently concerning the media environment in Ukraine. These reports merit attention, especially within the context of critical presidential elections scheduled to take place in Ukraine next year. The State Department's Country Reports on Human Rights Practices in Ukraine for 2002 summarizes media freedoms as follows: "Authorities interfered with the news media by intimidating journalists, issuing written and oral instructions about events to cover and not to cover, and pressuring them into applying self-censorship. Nevertheless a wide range of opinion was available in newspapers, periodicals, and Internet news sources."
Current negative trends and restrictive practices with respect to media freedom in Ukraine are a source of concern, especially given that country's leadership claims concerning integration into the Euro-Atlantic community. Lack of compliance with international human rights standards, including OSCE commitments, on freedom of expression undermines that process. Moreover, an independent media free from governmental pressure is an essential factor in ensuring a level playing field in the upcoming 2004 presidential elections in Ukraine.
In her April 18, 2003 annual report to the Ukrainian parliament, Ombudsman Nina Karpachova asserted that journalism remains among the most dangerous professions in Ukraine, with 36 media employees having been killed over the past ten years, while beatings, intimidation of media employees, freezing of bank accounts of media outlets, and confiscation of entire print runs of newspapers and other publications have become commonplace in Ukraine.
The murder of prominent journalist Heorhiy Gongadze - who disappeared in September 2000 -- remains unsolved. Ukrainian President Kuchma and a number of high-ranking officials have been implicated in his disappearance and the circumstances leading to his murder. The Ukrainian authorities' handling, or more accurately mishandling of this case, has been characterized by obfuscation and stonewalling. Not surprisingly, lack of transparency illustrated by the Gongadze case has fueled the debilitating problem of widespread corruption reaching the highest levels of the Government of Ukraine.
Audio recordings exist that contain conversations between Kuchma and other senior government officials discussing the desirability of Gongadze's elimination. Some of these have been passed to the U.S. Department of Justice as part of a larger set of recordings of Kuchma's conversations implicating him and his cronies in numerous scandals. Together with Commission Co-Chairman Rep. Chris Smith, I recently wrote to the Department of Justice requesting technical assistance to determine whether the recordings in which the Gongadze matter is discussed are genuine. A credible and transparent investigation of this case by Ukrainian authorities is long overdue and the perpetrators - no matter who they may be - need to be brought to justice.
The case of Ihor Alexandrov, a director of a regional television station, who was beaten in July 2001 and subsequently died also remains unsolved. Serious questions remain about the way in which that case was handled by the authorities.
A Human Rights Watch report, Negotiating the News: Informal State Censorship of Ukrainian Television, issued in March, details the use of explicit directives, or temnyky (lists of topics), which have been sent to editors from Kuchma's Presidential Administration on what subjects to cover and in what manner. The report correctly notes that these temnyky have eroded freedom of expression in Ukraine, as "editors and journalists feel obligated to comply with temnyky instructions due to economic and political pressures and fear repercussions for non-cooperation." To their credit, the independent media are struggling to counter attempts by the central authorities to control their reporting and coverage of issues and events.
Another troubling feature of the media environment has been the control exerted by various oligarchs with close links to the government who own major media outlets. There is growing evidence that backers of the current Prime Minister and other political figures have been buying out previously independent news sources, including websites, and either firing reporters or telling them to cease criticism of the government or find new jobs.
Last December, Ukraine's parliament held hearings on "Society, Mass Media, Authority: Freedom of Speech and Censorship in Ukraine." Journalists' testimony confirmed the existence of censorship, including temnyky, as well as various instruments of harassment and intimidation. Tax inspections, various legal actions or license withdrawals have all been used as mechanisms by the authorities to pressure media outlets that have not towed the line or have supported opposition parties.
As a result of these hearings, the parliament, on April 3rd, voted 252 to one to approve a law defining and banning state censorship in the Ukrainian media. This is a welcome step. However, given the power of the presidential administration, the law's implementation remains an open question at best, particularly in the lead up to the 2004 elections in Ukraine.
Mr. President, I urge our Ukrainian parliamentary colleagues to continue to actively press their government to comply with Ukraine's commitments to fundamental freedoms freely agreed to as a signatory to the Helsinki Final Act. I also urge the Ukrainian authorities, including the constitutional guarantor, to end their campaign to stifle independent reporting and viewpoints in the media. Good news from Ukraine will come not from the spin doctors of the presidential administration, but when independent media and journalists can pursue their responsibilities free of harassment, intimidation, and fear.
Thank you. Mr. President.
Відповіді
2003.04.30 | Урядовий читач
Re: "The Troubled Media Environment in Ukraine"
Мушу розчарувати: spin doctors - це аналог нашому "політтехнологи". Так що - на жаль - там жодного зв"язку із "доктором юридичних наук" Медведчуком чи майже член-кором НАНу Табачником... Печалить, правда, що цей індійський вождь - конгресмен - наче от тільки з-під лавки встав, дізнався і прикро вразився...2003.04.30 | юрко
Re: "The Troubled Media Environment in Ukraine"
в принципі означає, але з невеликою поправкою, бо має саркастичний відтінок. Щоб не сказати шахрай, говорять spin doctor, тобто, такий, що перекручує правду на свою користь.2003.05.01 | Горицвіт
терміни
Думаю, spin doctors тут вжито без іронії, в значенні "політтехнологи, які займаються розрулюванням неприємних для влади ситуацій". Є такий термін, він вже мені десь траплявся.Урядовий читач пише: "...індійський вождь ...". Вождь "індіанський", мабуть. Індійські вожді в Індії. А в Америці і в Україні — індіанські.
2003.05.01 | юрко
Re: терміни
Згадка з оригінального тексту "Good news from Ukraine will come not from the spin doctors of the presidential administration, but when independent media and journalists can pursue their responsibilities free of harassment, intimidation, and fear." має зв'язок з оцим текстом Тараса Кузя. Йдеться про маніпуляцію інформацією для створення сприятливої громадської думки.GOOD NEWS FROM UKRAINE
Taras Kuzio
On 28 January the presidential administration's Department for Information Policy began sending, on a daily basis, "Good News from Ukraine" newspapers to the Ukrainian diaspora. The first issue included a cover letter signed by the head of the department, Serhiy Vasylyev, stating that when used, "Good News" should be cited as the source (i.e., not the presidential administration).
The "news media project," as Vasylyev called it, aims to
accomplish three things. Firstly, by its very title the "media
project" seeks to counter Ukraine's bad international image.
"Good News from Ukraine" is the latest example of Ukraine's
elites attempting to undertake various projects to counter this
image, all with little success to date. It follows the creation in
June 2001 of the Ukrayina Cognita NGO, after Ukraine's
international image took a dive during the Kuchmagate scandal.
Secondly, the Department for Information Policy was created
after Viktor Medvedchuk became head of the presidential
administration in May, and its policies reflect his more aggressive
style. The Department for Information Policy has 38 staffers and is
one of the largest in the presidential administration (the
departments of Foreign Policy and of Economics have 23 and 26,
respectively).
The department was reportedly implicated in the release of
"temnyky" (instructions to television stations on what to cover and
ignore) in the summer-fall of 2002. Vasylyev attempted to counter
criticism of growing censorship voiced within Ukraine and in the
Council of Europe by organizing weekly surveys of the Ukrainian media
showing how free it was in its criticism of the executive. These
surveys were then sent to the Council of Europe's Hanne
Severinsen. Vasylyev stopped producing these surveys after Severinsen
publicly ridiculed them in the Parliamentary Assembly of the Council
of Europe.
Thirdly, the aim is to influence the Ukrainian diaspora
through its media outlets. The thinking behind the "media project"
and the tactics used are similar to those in the Soviet era when
Tovarystvo Ukrayiny (Society for Cultural Relations with Ukrainians
Abroad) published a weekly newspaper in English and Ukrainian
entitled "News from Ukraine/Visti z Ukrayiny," which was unavailable
inside Ukraine. Tovarystvo Ukrayiny had limited appeal except with
Ukrainian communist groups in the U.S. and Canada. "News from
Ukraine/Visti z Ukrayiny" specialized in publishing attacks on
Ukrainian nationalist emigres as well as accusations of their
involvement in war crimes during World War II.
Will the presidential administration be more successful in
influencing the Ukrainian diaspora than Tovarystvo Ukrayiny? Unlike
when "News from Ukraine/Visti z Ukrayiny" was published, "Good News
from Ukraine" is appearing during the age of the Internet. Many
different news sources on Ukraine are now available and most
newspapers in Ukraine also appear on the web. "Good News from
Ukraine" therefore has much competition from other, far better
sources of information.
Why is "Good News from Ukraine" only sent to diaspora
publications? Presumably because Western media outlets, just like the
Council of Europe, would find the style and tone of information
produced by the presidential administration unusable. There is also
an assumption that diaspora organizations remain influential within
the Western media and governments, something which is highly
questionable.
"Good News from Ukraine" is also highly biased towards issues
beloved by the Ukrainian diaspora. These include a heavy dose of
articles devoted to language, culture, nationalist movements in the
1940s (the Organization of Ukrainian Nationalists, OUN, and Ukrainian
Insurgent Army, UPA), and steps taken by President Kuchma in honor of
nationalist events or historical figures.Marco Levytsky, editor of
Canada's largest Ukrainian newspaper, the biweekly,
Edmonton-based "Ukrainian News/Ukrayinski Visti," finds it suspicious
that "Good News from Ukraine" is so heavily slated towards the news
that the diaspora so wants to read. As Levytsky asks, "If the
presidential administration feels so favorably about OUN-UPA, why
don't they rehabilitate them on the national level, and why
don't they send these stories to newspapers in eastern Ukraine,
which is where the most education about OUN-UPA is needed?" "Good
News from Ukraine" published a telegram dated 13 March and sent to
the family of Yaroslava Stetsko, head of the Congress of Ukrainian
Nationalists, who died the day before. Yet, neither Kuchma nor Prime
Minister Viktor Yanukovych attended her funeral three days later.
"Good News from Ukraine" is unlikely to be used by editors
from the younger generation and those who edit non-party newspapers,
such as "Ukrainian News/Ukrayinski Visti." It will, however, be
favorably received by newspapers linked to the OUN-b (Stepan Bandera)
or OUN-m (Andriy Melnyk) and where editors belong to the older
generation. This reflects similar divisions in Ukraine that have
existed within the national-democratic camp between nationalist
derzhavnyky (statists) and reformist anticommunist oppositionists
since 1992. The division still plagues Viktor Yushcheko's Our
Ukraine, preventing it from fully moving into the opposition camp.
Derzhavnyky place Ukrainian statehood above all else and see
criticism of the president as destabilization of this statehood.
Only three months after "Good News from Ukraine" began to be
issued, the World Congress of Ukrainians (WCU), led by OUN-b member
Askold Lozynsky, issued an appeal "To Ukrainian National Central
Representations in the Diaspora." This followed debates on the pages
of "The Ukrainian Weekly," North America's large English-language
newspaper, over how to respond to problems in Ukraine and whether
criticism merely worsened Ukraine's image. The debates included
letters from Lozynsky, former editor of New York's OUN-b
"Natsyonalna Trybuna" newspaper Ihor Dlaboha, former head of
RFE/RL's Ukrainian Service Roman Kupchinsky, and others.
The WCU statement asked the diaspora organizations and media
to "work towards a just and enlightened treatment of Ukraine." The
WCU see Ukraine as "collateral damage" after 11 September 2001, when
the U.S. allowed Russia to increase its influence over Ukraine. The
WCU has been a strong critic of the "amoral" Bush administration in
what it sees as its double standards towards Ukraine and in its Iraq
policy. These views within the nationalist wing of the Ukrainian
diaspora reflect the suspicion that Russia is behind the Kuchmagate
scandal.
In a similar pattern to recent claims of double standards by
the presidential administration, the WCU statement also says,
"Unfortunately, Ukraine has been singled out as one of the most
corrupt and abusive countries in the world," but that the West also
has its fair share of similar problems. With such a similar political
culture, "Good News from Ukraine" may therefore be relatively more
successful than what Tovarystvo Ukrayiny ever hoped to achieve.
This report was written by Dr. Taras Kuzio, resident fellow, Centre
for Russian and East European Studies, University of Toronto.
2003.05.01 | юрко
переклад
щодо згаданого сенаторського тексту "Добрі новини з України повинні приходити не від жонглерів інформацією президентської адміністрацієї, але від незалежної мідії та журналістів, котрі будуть виконувати взяту відповідальність без страху та залякувань."ДОБРІ НОВИНИ З УКРАЇНИ
Тарас Кузьо
28 січня відділ інформаційної політики президентської адміністрації почав розсилати щоденно газету "Добрі Новини з України" українській діаспорі. Перший випуск включав супровідний лист, підписаний головою відділу Сергієм Васильєвим, в котрому прохалося при використанні посилатися на джерело "Добрі Новини", а не президентську адміністрацію.
"Мідійний проект новин", як Васильєв називав його, має на меті три речі. По-перше, вже своїм титулом "мідійний проект" має виправити погане враження від України у світі. "Добрі новини з України" є останнім зразком спроб української еліти започаткувати різні проекти для виправлення цього поганого враження, як виглядає, всі вони були з малим успіхом. Це є наступним кроком після утворення в червні 2001 року Ukrayina Cognita NGO, після того, як міжнародний імідж України впав підчас скандалу кучмагейту.
По-друге, відділ інформаційної політики був створений після того, як Віктор Медведчук став головою президентської адміністрації в травні, а його політика відбиває більш агресивний стиль. Відділ інформаційної політики нараховує 38 працівників та є одним з найбільших відділів у президентській адміністрації (відділ зарубіжної політики та економіки має 23 та 26 осіб відповідно)
ВІдділ, як вважається, розпочав розсилку темників в кінці літа, початку осені 2002 року. Васильєв спробував відбити критику, щодо зросту цензури, висловлену в Україні та в Раді Європи, організовуючи щотижневі огляди української мідії, показуючи, наскільки вона є вільна у своїй критиці влади. Ці огляди розсилалися до Ради Європи ( до Hanne Severinsen). Васильєв припинив виготовляти ці огляди після того, як
Severinsen привселюдно посміялася з них під час парламентарської асамблеї Ради Європи.
По-третє, метою є впливати на українську діаспору через засоби інформації. Спосіб думання, що стоїть за "мідійний проектом" та тактика є подібна до тих з совєцької ери, коли Товариство України (Товариство Культурних Стосунків з Українцями Закордоном) публікувало тижневик англійською та українською мовами, названий "Новини з України", котрий не продавали в Україні. Товариство України мало малий успіх поза українськими комуністичними групами в США та Канаді. "Новини з України" спеціалізувалися в публікації атак на українських націоналістів-емігрантів та на оскарженнях їх у військових злочинах під час Другої світової війни.
Чи буде президентська адміністрація більш успішною у впливі на українську діаспору, ніж Товариство України? На відміну від "Новин з України" нові "Добрі новини з України" з'явилися в ері інтернету. Багато різних джерел інформації в Україні є зараз доступними, і більшість газет в Україні також присутні в інтернеті. Отже, "Добрі новини з України" мають набагато більшу конкуренцію з боку інших, набагато кращих джерел інформації. Чому тоді "Добрі новини з України" розсилаються до діаспорних публікацій? Можна припустити, що західні засоби інформації, як і Рада Європи, знайде і стиль і тон інформації, спродукованої президентською адміністрацією, без вжитку. Також, є припущення, що діаспорні організації є впливові у західній мідії та урядах, що є під великим запитанням.
"Добрі новини з України" є також сильно скривлені в сторону тем, які є улюбленими в українській діаспорі. Вони включають велику дозу статтей, присвячених мові, культурі, націоналістичному рухові в 1940х роках (ОУН, УПА) та крокам, які президент Кучма здійснює для вшанування націоналістичних подій, чи історичний осіб. Марко Левицький, редактор найбільшої канадської української газети, двотижневика в Едмонтоні "Ukrainian News/Ukrayinski Visti," знаходить підозрілим, що "Добрі новини з України" сильно налягають на новини, котрі діаспора хоче читати. Левицький запитує: "Якщо президентська адміністрація почуває таку прихильність до ОУН-УПА, чому вони не реабілітують їх на національному рівні, і чому вони не розсилають ці статті до газет в Східній Україні, де найбільше потрібне знання про УОН-УПА?"
"Добрі новини з України" опублікували телеграму, датовану 13 березням та вислану родині Ярослави Стецько, голові Конгресу Українських Націоналістів, котра померла день перед тим. Але, ні Кучма, ні прем'єр міністр Віктор Янукович не були присутні на її похороні три дні пізніше.
"Добрі новини з України" малоймовірно будуть використовуватися редакторами з молодшої генерації діаспорців та тими, котрі редагують непартійні газети, як "Ukrainian News/Ukrayinski Visti." Але вони, проте, прийняті газетами, пов'язаними з ОУН-Б (бандерівцями) чи ОУН-М (мельниківцями), де редактори належать до старшого покоління. Це відбиває подібний поділ і в Україні, котрий існував у національно-демократичному таборі між націоналістами-державниками (статистами) та реформістами антикомуністами з 1992 року. Поділ і далі вражає Нашу Україну Віктора Ющенка, стримуючи її від повного переходу до опозиційного табору. Державники ставлять українську державу понад усе і бачать критику президента, як дестабілізацію країни. Лише три місяці після того, як "Добрі новини з України" стали надходити, Світовий Конгрес Українців, з його президентом, членом ОУН-Б Аскольдом Лозинським, видав звернення "До Українського Центрального НАціонального Представництва в діаспорі". Це було наслідком дебатів на сторінках найбільшої англомовної північноамериканської газети "The Ukrainian Weekly", щодо того, як реагувати на проблеми в Україні та чи критика не погіршить український імідж. Дебати включали листи від Лозинського, колишнього редактора базованої в Нью Йорку бандерівської "Національної Трибуни" Ігора Длябога, колишннього голови української служби Радіо ВІльної Європи-Радіо Свободи Романа Купчинського та інших.
Заява Конгресу прохала діаспорні організації та мідію "працювати задля справедливого та позитивного показу України". Конгрес сприймає Україну як "collateral damage" після подій 11 вересня 2001 року, коли США дозволили Росії збільшити свій вплив на Україну. Конгрес виступав з гострою критикою "аморальної" адміністрації Буша, вбачаючи подвійні стандарти щодо України та української політики щодо Іраку. Ці погляди всередині націоналістичного крила української діаспори відбивають підозру, що Росія стоїть за скандалом кучмагейту.
Вбачаючи подібні подвійні стандарти американської адміністрації, Світовий Конгрес Українців видав нещодавно заяву, котра говорить: "Нажаль, Україна була виставлена, як одна з найбільш коруптованих та репресивних країн світу", і що Захід також має свою частку подібних проблем. З подібною політичною культурою "Добрі новини з України" можливо матимуть відносно кращий успіх, ніж Товариство України могло взагалі сподіватися.
Ця стаття написана д-р Тарасом Кузьо, resident fellow, Centre
for Russian and East European Studies, University of Toronto.
2003.05.01 | Горицвіт
а звідки?
де стаття була опублікована? Було б добре вказати джерело, і тоді на першу сторінку (від заголовку).2003.05.01 | Горицвіт
правки
Ukrayina Cognita NGO = громадська організація "Україна Cognita" (вони так називалися)Товариство України = Товариство "Україна" (в Т.Кузя там явно описка).
2003.05.01 | Урядовий читач
Re: терміни
Дякую за вказану помилку! Справді, цей конгресмен - індіанський вождь на ім"я "Нічний кінь"2003.05.01 | юрко
переклад
Заява сенатора Ben N. CampbellЗагрозливе середовище для мідії в Україні
U.S. Helsinki Commission, www.csce.gov
Пане президенте, в кінці цього тижня люди з цілого світу відзначатимуть світовий День свободи преси. Функціонування вільної та незалежної мідії є тісно пов'язане з втіленням багатьох фундаментальних свобод так само, як і з майбуттям будь-якого демократичного суспільства. Комісія Безпеки та Кооперації в Європі, в котрій я співголовую, відповідає за моніторинг свободи преси в 55 країн-учасницях Організації Безпеки та Кооперації в Європі. Недавно я доповідав сенатові щодо жахливих умов праці незалежної мідії в республіці Білорусь. Сьогодні я звернуся до ситуації журналістів та мідійних організацій в Україні.
Кілька невідрадних повідомлень надійшли недавно щодо умов, в яких знаходиться мідія, в Україні. Ці повідомлення вимагають уваги, особливо в контексті критичних президентських виборів, що пройдуть в Україні наступного року. Повідомлення Державного департаменту по країнах щодо людських прав в Україні в 2002 році підсумовує стан свободи мідії як наступний: "Влада втручається в мідію новин, застрашуючи журналістів, випускаючи писані та усні інструкції про новини, які мають бути освітлені і які не повинні бути освітлені, вчиняє тиск на них для створення самоцензурування. Проте подається ряд опіній у газетах, періодичних виданнях, та інтернетних джерел."
Сучасні негативні тенденції та обмежуючі практики щодо свободи мідії в Україні є джерелом стурбованості, особливо приймаючи до уваги, що влада країни, претендуючи на інтеграцію в Євро-атлантичну спільноту, включаючи зобов'язання в рамках OSCE щодо свободи висловлювання, підважує цей процес. Тим більше, незалежна мідія, вільна від тиску уряду є основним фактором для забезпечення рівноправних умов у майбутніх президентських виборах 2004 року в Україні.
Ніна Карпачава в її річній доповіді від 18 квітня 2003 року українському парламентові стверджувала, що журналізм залишається однією з найбільш небезпечних професій в Україні, враховуючи, що 36 журналістів було вбито протягом останніх 10 років, а побиття, погрози працівникам мідії, заморожування банкових рахунків мідійних організацій, конфіскація повного тиражу газет та інших публікацій є звичайною практикою в Україні.
Вбивство відомого журналіста Георгія Гонгадзе, котрий зник у вересні 2000 року, залишається нерозкритим. Український президент Кучма та кілька високопоставлених урядовців оскаржувалися, що мали стосунок до цього зникнення та до обставин, що призвели до вбивства. Те, як українські власті проводили слідство, а вірніше завалювали його, характеризувалося перешкодами та неспівпрацею, Не дивно, що відсутність відкритості, проілюстрована справою Гонгадзе, викликала подальшу проблему загальнопоширеної корупції, що досягнула найвищих урядових рівнів в Україні.
Існують звукові записи, що містять розмови між Кучмою та іншими високими урядовцями, котрі дискутують бажання знищення Гонгадзе. Деякі з записів було передано до Департаменту юстиції США, як частину більшого набору записів розмов Кучми, і котрі пов'язують його та його друзів з численними скандалами. Разом з співголовою комісії предст. Chris Smith, я недавно написав до Департаменту юстиції прохання про технічну допомогу у визначенні чи записи, на яких дискутується Гонгадзе, є правдиві. Розслідування, що буде правдивим і відкритим, і надалі залишається за українськими властями і винуватці злочину, незалежно хто вони є, мають постати перед судом.
Справа Ігора Алєксандрова, директора регіональної телевізійної станції, котрий був побитий в липні 2001 року і пізніше помер, також залишається нерозв'язаною. Залишаються серйозні запитання про способи, якими користувалася влада у цій справі.
Доповідь Human Rights Watch "Обговорюючии новини: неформальна державна цензура українського телебачення", видана в березні, подає деталі використання явних директив, званих "темники" (список тем), котрі були вислані до редакторів з президенської адміністрації Кучми, щодо тем та їх відповідного висвітлення. Доповідь вірно відмічає, що ці темники розмивають свободу висловлювань в Україні, бо "редактори та журналісти почуваються зобов'язаними підпорядкуватися інструкціям темників, враховуючи економічний та політичний тиск та страх перед наслідками неспівпраці". Віддаючи їй належне, незалежна мідія бореться проти спроб центральної влади контролювати їхнє подання інформації, висвітлення подій та тем.
Ще однією тривожною властивістю середовища в якому працює мідія, є контроль, що його здійснюють різні олігархи, близькі до уряду, котрі володіють великими засобами інформації. Існують зростаючі докази, що ті, хто підтримують існуючого прем'єр міністра та інших політичних фігур, скуповують попередньо незалежні джерела інформації, включаючи веб-сайти та звільняючи журналістів, вказують їм припинити критикувати уряд, або пропонують пошукати іншу працю.
В грудні український парламент проводив слухання на тему "Суспільство, Мас-мідія, Влада: свобода слова та цензура в Україні". Свідчення журналістів підтвердили існування цензури, включаючи темники, а також різні способи погроз. Податкові інспекції, різні юридичні дії чи позбавлення ліцензій вживалися владою, як механізм тиску на засоби інформації, котрі не йшли в потрібній "лінії" чи підтримували опозиційні партії.
Як результат тих слухань, парламент проголосував 3 квітня 262 голосами підтвердити закон, що описує та забороняє цензуру держави в українській мідії. Це - відрадний крок. Але, враховуючи силу президентської адміністрації, застосування закону залишається у кращому випадку відкритим питанням, особливо у передвиборчий період виборів 2004 року в Україні.
Пане президенте, я закликаю наших колег українського парламенту продовжувати активно тиснути на їх уряд, щоб відповідав прийнятим українським зобов'язанням щодо фундаментальних свобод, на які добровільно погодився, підписуючи Гельсінський заключний акт. Я також закликаю владу в Україні, включаючи гаранта конституції, припинити кампанію утиску незалежного подання інформації та вислову думок у мідії. Добрі новини з України повинні приходити не від жонглерів інформацією президентської адміністрацієї, але від незалежної мідії та журналістів, котрі будуть виконувати взяту відповідальність без страху та залякувань.
Дякую, пане президенте.
2003.05.01 | Горицвіт
UVMOD: на першу сторінку в статті. (-)