Волинська трагедія триває !
07/07/2003 | Я.Г.
Люб”язні читачі “Майдану”!
А, все таки, попіл спалених 1943 року українських сіл Волині б”є у груди й вимагає відповіді : яка позиція щодо винищення пляками понад 60-тисяч українців у членів ніби-масонського ордену SS - Свєнтего Станіслава, - здається ж, українців, - кавалерствених і превосходительствених над нами “світових” шєвальє Аскольда Лозинського та Ольги Даниляк. Долучимо сюди з подивом і болем ще й Ніну Матвієнко і всі три сотні менш сіятельних у своїй українськості осіб, яких волею примхливої Фортуни винесло на гребінь українського політикуму. Це ж, погодьмося, таки важливо знати, чи радять вони Президентові, що розуміється на цій трагедії не більше, ніж на причині щорічного збору в Умані правовірних євреїв, іти на вибачення, аби потім думати, що він учинив, чи ні ?
Маємо надію відповідь почути. Чи, як у тій балаганній ситуації, що схожа на теперішню українську дійсність, хоча б отримати дулю.
З нагоди демонстрації в УТ 1 фільму про Волинську трагедію-43.
Польським експертом виступає в ньому відомий польський історик Гжегож Мотика. Його позиція як історика недаремно відзначена високою нагородою Папи Римського. Адже своєю відважною, як для Польщі, позицією прагнення до об”єктивності пан Г.Мотика дійсно рятує честь польської історичної науки, а цим - Польської нації від ганьби. Хоча не його вина, що знаходиться в мізерній меншості серед тих, хто спосеред співвітчизників із задоволенням готовий продовжити багатовікову польську традицію ставлення до українців, як до “бидла” (сучасніший варіант - “резунів”).
І все ж не маємо права закрити очі на явну неправду, що її допускається п.Г.Мотика в українському телефільмі, схоластично розмірковуючи : українці привертають увагу переважно до Холмщини, бо там убивств їх було значно більше, ніж поляків. То ж полякам, “виходячи з людської природи”, закономірно говорити про вбивства їх на Волині, бо тут їх здійснено більше, ніж українців.
Недосконала людська природа сюди притягнена за вуха. А п.Г.Мотику розуміємо : йому жити в Польщі, тож хоч не хоч, а треба танцювати під дудку шовіністично налаштованого оточення. Не маємо сумніву в тому, що такий ретельний дослідник, яким він є, хай навіть далеко не об”єктивних і неповних польських джерел, НЕ МОЖЕ НЕ ЗНАТИ : українців на Волині ПОЛЯКИ ВБИЛИ НАБАГАТО БІЛЬШЕ. Не менш вірогідні джерела, ніж є в розпорядженні польських і сториків, знаходяться і в Україні. Вони свідчать : недавні польські військовики армії, що боягузливо розбіглася, поліцаї, залишені без господаря, - “героїчно” борючись за “польскость” на чужій землі, - винищили безборонних українських дітей, старих, жінок у 5-7 разів більше, ніж захисники рідного народу їх.
Так, малолітні недобитки велелюдних українських родин навіть і не чули про існування фотоапаратів, польська держава не спромоглася навчити їх усіх літер алфавіту, понад півстоліття тривала заборона свідчити про винищення волинян на предківській землі. І все ж... Пан Г.Мотика матиме нагоду ознайомитися з українськими доказами. Першим рушає у світ збірник показів очевидців із Володимирського району, підготовлений Я.Царуком. Далі, є надія, будуть ще... Українці мають бути вдячні полякам за те, що черговий раз ткнувши їх разом із Президентом лицем у твань, можливо вивели з летаргії.
...Болісним є запізніле становлення державності в оточеннні, де пальця не показуй. Тому особливо дороге співчуття, яке маємо з боку незмінно доброзичливих до нас волинських чехів, що знають правду, литовців, білорусів. І так дошкульною є чергова порція польської “культурної” злоби за втраченими загарбаннями - хай навіть і зодягнена в шати “правдолюбства”. З ворогами Україна якось порозуміється, - Боже, збав від таких друзів-“адвокатів”.
А, все таки, попіл спалених 1943 року українських сіл Волині б”є у груди й вимагає відповіді : яка позиція щодо винищення пляками понад 60-тисяч українців у членів ніби-масонського ордену SS - Свєнтего Станіслава, - здається ж, українців, - кавалерствених і превосходительствених над нами “світових” шєвальє Аскольда Лозинського та Ольги Даниляк. Долучимо сюди з подивом і болем ще й Ніну Матвієнко і всі три сотні менш сіятельних у своїй українськості осіб, яких волею примхливої Фортуни винесло на гребінь українського політикуму. Це ж, погодьмося, таки важливо знати, чи радять вони Президентові, що розуміється на цій трагедії не більше, ніж на причині щорічного збору в Умані правовірних євреїв, іти на вибачення, аби потім думати, що він учинив, чи ні ?
Маємо надію відповідь почути. Чи, як у тій балаганній ситуації, що схожа на теперішню українську дійсність, хоча б отримати дулю.
З нагоди демонстрації в УТ 1 фільму про Волинську трагедію-43.
Польським експертом виступає в ньому відомий польський історик Гжегож Мотика. Його позиція як історика недаремно відзначена високою нагородою Папи Римського. Адже своєю відважною, як для Польщі, позицією прагнення до об”єктивності пан Г.Мотика дійсно рятує честь польської історичної науки, а цим - Польської нації від ганьби. Хоча не його вина, що знаходиться в мізерній меншості серед тих, хто спосеред співвітчизників із задоволенням готовий продовжити багатовікову польську традицію ставлення до українців, як до “бидла” (сучасніший варіант - “резунів”).
І все ж не маємо права закрити очі на явну неправду, що її допускається п.Г.Мотика в українському телефільмі, схоластично розмірковуючи : українці привертають увагу переважно до Холмщини, бо там убивств їх було значно більше, ніж поляків. То ж полякам, “виходячи з людської природи”, закономірно говорити про вбивства їх на Волині, бо тут їх здійснено більше, ніж українців.
Недосконала людська природа сюди притягнена за вуха. А п.Г.Мотику розуміємо : йому жити в Польщі, тож хоч не хоч, а треба танцювати під дудку шовіністично налаштованого оточення. Не маємо сумніву в тому, що такий ретельний дослідник, яким він є, хай навіть далеко не об”єктивних і неповних польських джерел, НЕ МОЖЕ НЕ ЗНАТИ : українців на Волині ПОЛЯКИ ВБИЛИ НАБАГАТО БІЛЬШЕ. Не менш вірогідні джерела, ніж є в розпорядженні польських і сториків, знаходяться і в Україні. Вони свідчать : недавні польські військовики армії, що боягузливо розбіглася, поліцаї, залишені без господаря, - “героїчно” борючись за “польскость” на чужій землі, - винищили безборонних українських дітей, старих, жінок у 5-7 разів більше, ніж захисники рідного народу їх.
Так, малолітні недобитки велелюдних українських родин навіть і не чули про існування фотоапаратів, польська держава не спромоглася навчити їх усіх літер алфавіту, понад півстоліття тривала заборона свідчити про винищення волинян на предківській землі. І все ж... Пан Г.Мотика матиме нагоду ознайомитися з українськими доказами. Першим рушає у світ збірник показів очевидців із Володимирського району, підготовлений Я.Царуком. Далі, є надія, будуть ще... Українці мають бути вдячні полякам за те, що черговий раз ткнувши їх разом із Президентом лицем у твань, можливо вивели з летаргії.
...Болісним є запізніле становлення державності в оточеннні, де пальця не показуй. Тому особливо дороге співчуття, яке маємо з боку незмінно доброзичливих до нас волинських чехів, що знають правду, литовців, білорусів. І так дошкульною є чергова порція польської “культурної” злоби за втраченими загарбаннями - хай навіть і зодягнена в шати “правдолюбства”. З ворогами Україна якось порозуміється, - Боже, збав від таких друзів-“адвокатів”.
Відповіді
2003.07.07 | Я.Г.
Re: Волинська трагедія триває !
Недолуга порада Президентам.Керівному середовищу Польщі, до якого на правах агентів впливу належать двоє (напевне й більше) громадян України : Кучма Л.Д. на псевдо “Президент” та Медведчук В. (псевдо останнім часом мало змінитися) стало відомо про готовність у Луцьку кількох “камікадзе” в момент брудершафту Кучми з Кваснєвським 11 чи 12-го липня привселюдно здійснити можливо харакірі, можливо й ні, можливо собі, можливо й не собі.
Із Варшави було дано вказівку спішно перенести місце урочистого ритуалослужіння обох президентів до іншого населеного пункту. Чиновне оточення, по-своєму поміркувавши, підказало : с. Павлівка (знищений під час військових дій у 1944 році Порицьк) Іваничівського району Волинської області.
Якими ж підставами керувалося, український загал мусить знати. Отже, польські аргументи. Тут, звичайно ж, “українцями” вбито 222 поляків у місцевому костелі підчас відправи. Хоча один із авторитетних польських істориків, що був у ньому служкою, стверджує : стільки молільників вміститись тут не могло. Трагедія в костелі дійсно сталася. Та загиблих аж двічі перепоховували, кагебісти ексгумацію документували, то ж дійсну кількість знає все село : 62. Хоча не водиця кров навіть однієї людини.
Вибір саме на Павлівку упав чисто внаслідок чиновних міркувань : пристойні будівлі, заасфальтовані вулиці, нова огорожа на православному кладовищі, зручний під”їзд. Не трясти ж іноземця в болотисті нетрі, де хоч поляків та українців закопано більше, та навколо - 1944 рік, точніше запустіння 2003-го. Марафетити Павлівку кинуто дві сотні солдатів та всю будівельну рать району. Подейкують, споруджується навіть аеродром одноразоого використання - жебраціькі пенсії українців таке витримають. І найголовніше : Павлвка знаходиться за кільканадцять кілометрів від кордону з Польщею. А ну ж, раптом у розгар церемонії на її пагорбах привидиться примара УПА!.. Президенту Кучмі, попри всю любов 18-ти мільйонів, вистачить секунд, аби скритися від вражого народу в обіймах найщирішого друга-адвоката.
Убивство 1943 року в Порицьку має одну “делікатну” особливість : здійснене ніби під орудою тогочасного командира куреня УПА Василя Левочка, який невдовзі разом із особисою охороною подався на послуги НКВД і негайно заслужив найвищу вдячність за викриття понад півтисячі членів мережі ОУН і вояків УПА на суміжній Холмщині , поки там ще не дізналися про його зраду. Число убитих при цьому українців значно перевершило вбитих у костелі поляків. Коли В.Левочко був щирим, про це треба виясняти в документах зловісної організації, центр якої знаходився в Москві. Тож вельми природною при каятті Кучми була б присутність у Павлівці з тією ж таки метою ще одного Президента - Путіна. “Та не дочекаєтесь і хохли, й поляки!. Ліпше гризіться тепер, як і тоді. Ми вам ще й посприяємо спідтишка...”
Єдине прохання до присутніх там журналістів : відзначте, чи знайдуть президенти хвилину, щоб згадати і про українських мешканців Порицька, убитих тоді ж у 1943-му поляками і похованих, - підкажіть, - осторонь місця театралізованого дійства : біля церкви. І ще. Чи скажуть Кваснєвськй і Кучма, президенти яких країн прибудуть у недалеке село Сагринь (воно - на території подарованої Москвою Польщі Холмщини), де теж 60 літ тому, 10 березня 1944 року, польські бандити вбили не 62, а ДВІ З ПОЛОВИНОЮ ТИСЯЧІ (!) душ щоправда, другосортного українського “бидла”, відомого там, як корінне населення впродовж півтори тисячі літ.
...Увітрімо свій писок від грязюки, в яку нас черговий раз штовхнуто за сприяння нашої провінційної влади в колишньому провінційцному “Кій-ові”. І дякуймо полякам, дякуймо. Адже їхній шовінізм стає гарним уроком нашого патріотизму.
Трагедія не тільки Волині - всієї України ще триває...
2003.07.07 | Navigator
ДВІ З ПОЛОВИНОЮ ТИСЯЧІ (!) душ щоправда, другосортного українськ
ого бидла.Ще й зараз нема кому на державному рівні мовити:
Раби - не ми.
Ми захишали свій дім від загарбників.
Ми - найбільш постраждала в 20-му столітті нація Європи.
Ми - рівні серед рівних.
Ми несли імперіям - славу, а собі- ярмо.
Ті, хто бачать нас в ярмі - самі раби.
2003.07.07 | В.І.
І що ? Нам плюнули в обличчя,
а ми втремося і подякуємо ? Ну скільки можна терпіти наругу ? Чи в Польщі цього ж дня в якомусь знищеному українському селі теж відкриють пам"ятник загиблим українцям ? Чому ми не зажадаємо від вбивць компенсації, як цього зробили євреї ?2003.07.08 | Navigator
Чи в Польщі відкриють пам"ятник загиблим українцям
Не сумніваюсь. Просто ми ще й не ПОДУМАЛИ витерти плювки століть. Що ж дивуватись, що плюють в напльоване? Якщо навіть в Україні майже нічого не знають ні про 1918, ні про Голодомор, ні про УПА - і не хочуть знати - які питання до поляків чи росіян?Коли в Україні буде державницька влада, яка буде щиро захищати інтереси саме народу України, тоді побачите, як зміниться до нас відношення у світі.
Вчитися обстоювати свої права потрібно не тільки владі, але й нам - у тих же поляків і євреїв.