За Скоропадського і ҐУМАнізм!
01/16/2004 | Спостерігач
http://www.telekritika.kiev.ua/forum/read.php?f=1&i=27118&t=27067
Автор: Г-н Кейн (---.rct.net.ua)
Дата: 14-01-2004 18:01
Шановні друзі,
16-го травня виповнюється 130 років з дня народження – Великого Українця – Павла Петровича Скоропадського. Нашого останнього Гетьмана. Про цей ювілей, мабуть, ніхто не згадає. А знаєте чому? Бо Скоропадський, це можливо був наш найбільший історичний шанс. Принаймні у ХХ-му столітті.
Ми мали свого Гетьмана, свій Гетьманат. Який, нажаль, протримався лише кілька місяців у 1918-му і впав під згуртованим натиском нацоінально-стурбованих масонів і соціал-демократів: Грушевського, Виннниченка, Петлюри, у поєднанні з різношерстою космополітичною братією та цілком щирих патріотів – Січових стрільців.
А шкода. Їм, бачте, не подобалося, що царський генерал Скоропадський сам був російскомовним (за вихованням), а оточували його переважно російські офіцери. Іншим не подобався Гетьманат. Вони хотіли демократії… Вони її отримали, спочатку розваливши армію, а потім нездало угробивши власну Державу.
Цікаво, що Скоропадського був друг. Теж блискучий царський генерал шведсько-німецького походження, “прожжонний” російський великодержавник – Карл Густав Еміль фон Маннергейм. Той самий Маннергейм, який, практично, одночасно зі Скоропадським прийшов до влади у Фінляндії, а до того був начальником штабу охорони і парадів при Миколі ІІ-му. Зараз усі знають лінію Маннергейма, яка врятувала Фінляндію від сталінських військ, а у Фінляндії усі вважають Маннергейма національним героєм. Хоч сам він фінів дуже не любив. Їх взагалі ніхто не поважав у Російській Імперії – цю нездалу традиційно бездержавну націю “чухонців”. Але так трапилося, що серед фінів-лісорубів не було кому очолити власну державу. Бо і в самому славному місті Хельсінфорс (нині Хельсінки) фіни тоді складали лише 4%.
За справу взявся російськомовний швед і царський генерал Маннергейм. Опирався він, зрозуміло, переважно на місцеве російське чиновництво. Але до фінів своє ставлення змінив. Натомість шведську мову силовим методом витіснив майже абсолютно, а фінській надав імпульсивного розвитку. Хоча мова для нього була не головне. Головним для нього була – достойна Держава. І він її зробив.
До речі, з мовою тоді всюди був казус. У тій самій Варшаві, навіть, на початку 20-их років польською практично ніхто не розмовляв – там говорили російською. Польська інтеліґенція згорьовано питала Пілсудського: “Що допоможе відродити національну свідомість?”. Пілсудський відповів: “Ґума”. (Тобто кийки). З того часу Пілсудського називають Великим Польським Ґуманістом.
Таким самим ґуманістом (від слова ґума) та великим державним будівничим міг стати і Скоропадський. Але він мав оди ґандж – він був українцем. От, якби Павло Петрович був поляком чи шведом, чи німцем, то українці б його признали. А так свого – хай і найдостойнішого – стерпіти не змогли.
Фінам поталанило. Якби замість Манерґейма, їх країну очолили національно-стурбовані фіномовні Грушевські/Винниченки, то не було б тої Фінляндії. А так вона є, є фінський папір і мобільні телефони “Nokia”, якими завалений увесь світ. А українських телефонів нема… Що треба, щоб вони з’явилися?
Я думаю нам потрібен – “не демократ”. Принаймні в душі. Той, хто нам потрібен у душі має бути - Гетьман і Ґуманіст. І, бажано, Генерал. Хай навіть і російськомовний. Як світлої пам’яті Гетьман Скоропадський
Але де такого взяти?
Автор: Г-н Кейн (---.rct.net.ua)
Дата: 14-01-2004 18:01
Шановні друзі,
16-го травня виповнюється 130 років з дня народження – Великого Українця – Павла Петровича Скоропадського. Нашого останнього Гетьмана. Про цей ювілей, мабуть, ніхто не згадає. А знаєте чому? Бо Скоропадський, це можливо був наш найбільший історичний шанс. Принаймні у ХХ-му столітті.
Ми мали свого Гетьмана, свій Гетьманат. Який, нажаль, протримався лише кілька місяців у 1918-му і впав під згуртованим натиском нацоінально-стурбованих масонів і соціал-демократів: Грушевського, Виннниченка, Петлюри, у поєднанні з різношерстою космополітичною братією та цілком щирих патріотів – Січових стрільців.
А шкода. Їм, бачте, не подобалося, що царський генерал Скоропадський сам був російскомовним (за вихованням), а оточували його переважно російські офіцери. Іншим не подобався Гетьманат. Вони хотіли демократії… Вони її отримали, спочатку розваливши армію, а потім нездало угробивши власну Державу.
Цікаво, що Скоропадського був друг. Теж блискучий царський генерал шведсько-німецького походження, “прожжонний” російський великодержавник – Карл Густав Еміль фон Маннергейм. Той самий Маннергейм, який, практично, одночасно зі Скоропадським прийшов до влади у Фінляндії, а до того був начальником штабу охорони і парадів при Миколі ІІ-му. Зараз усі знають лінію Маннергейма, яка врятувала Фінляндію від сталінських військ, а у Фінляндії усі вважають Маннергейма національним героєм. Хоч сам він фінів дуже не любив. Їх взагалі ніхто не поважав у Російській Імперії – цю нездалу традиційно бездержавну націю “чухонців”. Але так трапилося, що серед фінів-лісорубів не було кому очолити власну державу. Бо і в самому славному місті Хельсінфорс (нині Хельсінки) фіни тоді складали лише 4%.
За справу взявся російськомовний швед і царський генерал Маннергейм. Опирався він, зрозуміло, переважно на місцеве російське чиновництво. Але до фінів своє ставлення змінив. Натомість шведську мову силовим методом витіснив майже абсолютно, а фінській надав імпульсивного розвитку. Хоча мова для нього була не головне. Головним для нього була – достойна Держава. І він її зробив.
До речі, з мовою тоді всюди був казус. У тій самій Варшаві, навіть, на початку 20-их років польською практично ніхто не розмовляв – там говорили російською. Польська інтеліґенція згорьовано питала Пілсудського: “Що допоможе відродити національну свідомість?”. Пілсудський відповів: “Ґума”. (Тобто кийки). З того часу Пілсудського називають Великим Польським Ґуманістом.
Таким самим ґуманістом (від слова ґума) та великим державним будівничим міг стати і Скоропадський. Але він мав оди ґандж – він був українцем. От, якби Павло Петрович був поляком чи шведом, чи німцем, то українці б його признали. А так свого – хай і найдостойнішого – стерпіти не змогли.
Фінам поталанило. Якби замість Манерґейма, їх країну очолили національно-стурбовані фіномовні Грушевські/Винниченки, то не було б тої Фінляндії. А так вона є, є фінський папір і мобільні телефони “Nokia”, якими завалений увесь світ. А українських телефонів нема… Що треба, щоб вони з’явилися?
Я думаю нам потрібен – “не демократ”. Принаймні в душі. Той, хто нам потрібен у душі має бути - Гетьман і Ґуманіст. І, бажано, Генерал. Хай навіть і російськомовний. Як світлої пам’яті Гетьман Скоропадський
Але де такого взяти?
Відповіді
2004.01.16 | МК
Спостерігачу
Сподобалося?2004.01.17 | Спостерігач
Так (-)
2004.01.17 | МК
Приємно чути
Як людині знайомій з автором2004.01.21 | Михайло Свистович
Re: Приємно чути
МК пише:> Як людині знайомій з автором
Я теж знайомий. Віртуально. Автор - інтуїтивний прихильник Януковича
2004.01.21 | Михайло Свистович
Re: Спостерігачу
МК пише:> Сподобалося?
Що, нема пророка у своїй Вітчизні?
2004.01.21 | Спостерігач
Re: Спостерігачу
Михайло Свистович пише:> МК пише:
> > Сподобалося?
>
> Що, нема пророка у своїй Вітчизні?
А саме?
2004.01.21 | Михайло Свистович
Re: Спостерігачу
Спостерігач пише:> Михайло Свистович пише:
> > МК пише:
> > > Сподобалося?
> >
> > Що, нема пророка у своїй Вітчизні?
>
> А саме?
А саме те, що Максим це давно вже написав на цьому форумі.
2004.01.21 | МК
Не делікатний Ви, Михайле
При чому тут неважність? До "сподобалося"?Яка різниця, що хтось щось тут уже писав? Тим паче - давно?
Деякі тести варто перечитувати.
І перечитувати
Особливо, - модераторам Майдану
2004.01.21 | Михайло Свистович
Re: Абсолютно.
МК пише:>
> Деякі тести варто перечитувати.
> І перечитувати
> Особливо, - модераторам Майдану
Ми знаємо, що читати. Бо вибрали для себе найефективніший шлях застосування своїх сил.
2004.01.17 | Правник
Алаверди
Спостерігач пише:> http://www.telekritika.kiev.ua/forum/read.php?f=1&i=27118&t=27067
> Автор: Г-н Кейн (---.rct.net.ua)
> Дата: 14-01-2004 18:01
> Я думаю нам потрібен – “не демократ”. Принаймні в душі. Той, хто нам потрібен у душі має бути - Гетьман і Ґуманіст. І, бажано, Генерал. Хай навіть і російськомовний. Як світлої пам’яті Гетьман Скоропадський
> Але де такого взяти?
--------------------------
"Де взяти, де взяти?"- звернутися до хоч і не світлої пам'яті але "спокійної сили" Євген Кирилича. Я думаю, йому теж сподобалося би. Чи вже сподобалося.
2004.01.17 | МК
Євген Кирилович занадто товсті
А це не зовсім шляхетно--------------------------------------
В сторону. Оце прочитав, що, виявляється, Дмитро Крчинський розмовляють зі своєю дружиною на Ви. Тобто у них в сім'ї - спілкуються на ВИ.
Хіба не класно?
2004.01.21 | Михайло Свистович
Re: Євген Кирилович занадто товсті
МК пише:> А це не зовсім шляхетно
>
> --------------------------------------
> В сторону. Оце прочитав, що, виявляється, Дмитро Крчинський розмовляють зі своєю дружиною на Ви. Тобто у них в сім'ї - спілкуються на ВИ.
>
> Хіба не класно?
Дуже класно. Особливо коли це відбувається на тлі вірного служіння подружжя клану СДПУ (о). Коли Ви вже перестанете реагувати на дешеві зовгішні ефекти і розрізняти правду від лицемірства?
2004.01.21 | Shooter
Та не на Кириловича там кивається
А на крєпкую руку настоящего муЖчіни та вугільного російськомовного генерала, полюбляючого порожняки.Причому, найкумеднішим є те, що в "таваріщєй" вистачає...от не знаю чого - дурості? наглості? чи їх полюбовної комбінації?, ...стверджувати, що один із найгірших покручів кучмізму -Януковічъ, може бути його могильником і гарантом розвитку України.
Що поробиш - дубоголові в Януковича прихильники. З відвертою ностальгією за папіком-годуїбальником.
А в заглавному дописі - багатенько відвертої брехні, як от, наприклад, про переважання російської мови в дореволюційній Варшаві.
2004.01.21 | МК
Шутере, може Ви модератор?
Чому Вас не труть?Хоча Ви постійно сквернословите як сапожнік?
Ні на кого ніде не натякається. Тобто ні на кого конкретно.
Якби йшлося про Януковича, то не питалося б - де його взяти?
З одного боку Ґенерали приходять - як відгук/реакція на прагнення та очікування народу.
З іншого боку, чому б Ющенку не спробувати стати Ґенералом?.. Адже для цього потрібно зовсім небагато - трохи змінити коло спілкування, трохи змінити круг читання. Написати олією портрет Скоропадського + портрет Донцова. Прочитати пару книжок останнього і все - маємо Ґенерала (принаймні в душі).
Чим не варіант?
2004.01.21 | Shooter
Змушений Вас засмутити
МК пише:>
> З одного боку Ґенерали приходять - як відгук/реакція на прагнення та очікування народу.
Ага. Валєнса, Гавел, Арпад а також чи ненайуспішніший серед всіх пост-соц європейських президент Словенії - всі як один - єнерали.
> З іншого боку, чому б Ющенку не спробувати стати Ґенералом?.. Адже для цього потрібно зовсім небагато - трохи змінити коло спілкування, трохи змінити круг читання. Написати олією портрет Скоропадського + портрет Донцова. Прочитати пару книжок останнього і все - маємо Ґенерала (принаймні в душі).
>
> Чим не варіант?
А зачєм?
Як показує дійсність - в XXI столітті перемагають (у всьому) держави врівноважених демократій. А не держави генералів.
2004.01.21 | Roo
Тиранів - на смітник історії!
"Піночетопошукательство" в українському середовищі - штучно нав'язана тема для дискусій. Йде вона від російської інтелігентської моди. Треба давати їй відсіч. Вони кажуть про неосередньовіччя - ми ж про NGO, відкрите громадянське суспільство. Поряд зі справедливою критикою "грантоїдів". Іншої альтернативи демократії - нема.2004.01.21 | Roo
Re: За Сталіна і "пролетарський гуманізм"!
Спостерігач пише:> Шановні друзі,
> 16-го травня виповнюється 130 років з дня народження – Великого Українця – Павла Петровича Скоропадського. Нашого останнього Гетьмана. Про цей ювілей, мабуть, ніхто не згадає. А знаєте чому? Бо Скоропадський, це можливо був наш найбільший історичний шанс. Принаймні у ХХ-му столітті.
Шановні друзі!
9-го грудня виповнюється 125 років з дня народження Великого Грузина і Українця, Вождя Народів - Йосипа Вісаріоновича Сталіна (Джугашвілі). Нашого останнього Вождя та Генсека (решта були пігеями з маленької літери "г"). Про цей ювілей точно згадають усі. І знаєте чому? Бо Сталін можливо, і є той, хто таки зреалізував наші не дуже великі історичні шанси.
Особливо у ХХ-му столітті.
> Ми мали свого Гетьмана, свій Гетьманат. Який, нажаль, протримався лише кілька місяців у 1918-му і впав під згуртованим натиском нацоінально-стурбованих масонів і соціал-демократів: Грушевського, Виннниченка, Петлюри, у поєднанні з різношерстою космополітичною братією та цілком щирих патріотів – Січових стрільців.
Ми мали свого Вождя, свій СРСР (та ще й УРСР). Який, до речі, протримався аж 73 роки, але впав під згуртованим натиском національно-стурбованих масонів і соціал-демократів: послідовників Грушевського, Виннниченка, Петлюри, у поєднанні з різношерстою космополітичною братією та цілком щирих патріотів – послідовників Січових стрільців.
> А шкода. Їм, бачте, не подобалося, що царський генерал Скоропадський сам був російскомовним (за вихованням), а оточували його переважно російські офіцери. Іншим не подобався Гетьманат. Вони хотіли демократії… Вони її отримали, спочатку розваливши армію, а потім нездало угробивши власну Державу.
А шкода. Їм, бачте, не подобалося, що генералісімус Сталін сам був російськомовним грузином (через своє становище Батька Народів), а оточували його переважно також російськомовні більшовики. Іншим не подобався СРСР (а також УРСР). Вони хотіли демократії… Вони її отримали, спочатку розпочавши т.зв. перебудову, а потім нездало угробивши власну Державу СРСР та не менш нездало трансформувавши УРСР.
> Цікаво, що Скоропадського був друг. Теж блискучий царський генерал шведсько-німецького походження, “прожжонний” російський великодержавник – Карл Густав Еміль фон Маннергейм.
Цікаво, що у Сталіна був друг. Теж блискучий полководець. Щоправда китайського походження, "прожжоний" пролетарський інтернаціоналіст - Мао Дзе-дун.
> Той самий Маннергейм, який, практично, одночасно зі Скоропадським прийшов до влади у Фінляндії, а до того був начальником штабу охорони і парадів при Миколі ІІ-му. Зараз усі знають лінію Маннергейма, яка врятувала Фінляндію від сталінських військ, а у Фінляндії усі вважають Маннергейма національним героєм.
Той самий Мао, який прийшов до влади у Китаю практично всього десь років на 20 пізніше Сталіна, а до того у 1927 в гірському районі Цзинганшань разом з Чжу Де та іншими діячами КПК створив революційну опорну базу. У 1931 на 1-му Всекитайскому З'їзді представників радянських районів у Жуйцзині обраний головою ЦИК та Раднаркому Китайскої радянської республіки. Зараз усі знають партизанську тактику Мао, яка дозволила чинити опір японським військам, а пізніше взяти всю материкову територію Китаю під свій контроль. У Китайській Народній Республіці Мао - на порядок вище, аніж просто національний герой.
> Хоч сам він фінів дуже не любив. Їх взагалі ніхто не поважав у Російській Імперії – цю нездалу традиційно бездержавну націю “чухонців”.
Є підозра, що сам Мао китайців дуже не любив. Іх взагалі ніхто не поважав ані у Російській імперії, ані у Радянському Союзі - цю метушливу і малописьменну расу "кітайозів".
> Але так трапилося, що серед фінів-лісорубів не було кому очолити власну державу. Бо і в самому славному місті Хельсінфорс (нині Хельсінки) фіни тоді складали лише 4%.
Але так трапилося, що китайці-рисоїди мали два варіанти розвитку своєї державності. Версію Гоміньдану (Чан Кай Ші) та версію Комуністичної партії Китаю (Мао Дзе Дун). Хто ж очолить Китай?
> За справу взявся російськомовний швед і царський генерал Маннергейм. Опирався він, зрозуміло, переважно на місцеве російське чиновництво. Але до фінів своє ставлення змінив. Натомість шведську мову силовим методом витіснив майже абсолютно, а фінській надав імпульсивного розвитку. Хоча мова для нього була не головне. Головним для нього була – достойна Держава. І він її зробив.
Справа краще пішла у Мао. Опирався він, зрозуміло, переважно на закордонне російськомовний радянський режим. Але і без місцевих китайців він не міг обійтися. Чи змінив він своє ставлення до китайців? Невідомо. Але російській мові у КНР надав імпульсивного розвитку. Хоча мова для нього була не головне. Головним для нього була – достойна Держава. І він її зробив.
> До речі, з мовою тоді всюди був казус. У тій самій Варшаві, навіть, на початку 20-их років польською практично ніхто не розмовляв – там говорили російською. Польська інтеліґенція згорьовано питала Пілсудського: “Що допоможе відродити національну свідомість?”. Пілсудський відповів: “Ґума”. (Тобто кийки). З того часу Пілсудського називають Великим Польським Ґуманістом.
До речі, з мовою усюди є казуси. У тому самому Улан-Баторі навіть і по цей день монголи користуються кирилицею, а багато хто вміє розмовляти російською. Монгольська інтелігенція радісно відзначає День Іркутську - міста, у якому знаходиться університет, який у різні часи позакінчувала добра частина монголів з вищею освітою. Питання: “Що допоможе відродити національну свідомість?” перд монголами не повстає. Бо, по-перше, вони є буддистами, по-друге, в них є образ Чингісхану, по-третє, національна свідомість, як вони (можливо помилково) вважають, у них нікуди не щезала.
> Таким самим ґуманістом (від слова ґума) та великим державним будівничим міг стати і Скоропадський. Але він мав оди ґандж – він був українцем. От, якби Павло Петрович був поляком чи шведом, чи німцем, то українці б його признали. А так свого – хай і найдостойнішого – стерпіти не змогли.
> Пролетарським гуманістом (від своєрідності поняття "пролетарський гуманізм") та великим будівничим міг і став ним Сталін. Але він мав оди ґандж – він був більшовиком, як і більшість українців. Але він був грузином, або, краще сказати, у великій мірі заперечував принцип національності, надаючи перевагу інтернаціоналізму та монолітності радянського народу. І українці його признали! І дуже довгий час вважали його найдостойнішим! Поки не похєрили.
> Фінам поталанило. Якби замість Манерґейма, їх країну очолили національно-стурбовані фіномовні Грушевські/Винниченки, то не було б тої Фінляндії. А так вона є, є фінський папір і мобільні телефони “Nokia”, якими завалений увесь світ. А українських телефонів нема… Що треба, щоб вони з’явилися?
Китайцям поталанило більше. Якби замість Мао їх країну очолили національно-стурбовані чанкайшисти-гоміньданівці, то не було б тої Китайської Народної Республіки. Так, якийсь Тайвань галімний! А так вона є, і китайським крамом завалений увесь світ. А от українським та з інших пострадянських країн - не завалений... Що треба, щоб він з'явився?
> Я думаю нам потрібен – “не демократ”. Принаймні в душі. Той, хто нам потрібен у душі має бути - Гетьман і Ґуманіст. І, бажано, Генерал. Хай навіть і російськомовний. Як світлої пам’яті Гетьман Скоропадський
Якщо серйозно, то це повнісінька лажа і недалека спокуса - гудити демократію. Я б сказав, що така позиція є чистим націонал-мазохізмом.
"Ґуманіста" захтілося? А між тим кийок такого "гетьмана" прийдеться у першу чергу на дупу отаких інтелігентів, прихильників Ґуми та пошукувачів українського Піночета. Генерала хочеться? У нас був справжнісінький генералісімус! І дуже крутий генералісімус. І теж не "дерьмократ". Приєднав до України Західну Україну, Бесарабію, Підкарпаття! І мова українська розвивалася. І кінематограф! Тож згадуючи Скоропадського, від свого гетьманства, між іншим, він добровільно відмовився, згадайте і генералісімуса Сталіна.