:-)))))) Юзьо ОБСЕРВАТОР: А він живєє всєх живих (/)
01/22/2004 | Franko
Але-сьмо мали атракцію тамтої п'ятниці! Зранку дивлюся Євроньюз, а там показують потоп у Баден-Бадені. Ну, я відразу за Татуська запереживав. Нє, за Шварцвальдські гори я був спокійний, там нашого Татуська жоден потоп, навіть потоп народного гніву не дістане. Але ану ж, як він вирішив си з гір спустити? Рано встав, чує -- голова після вчорашнього гуде, потребує огіркового росолу. Та й сів си на ровера і поїхав у той Баден-Баден. А ту -- потоп! І змило. Разом з роверком. Га?
Заплющу очі і бачу, як він ся на хвилях катуляє: там рука вигулькне, там -- нога, там -- кулко... А на березі люди метушаться, а помогти не можуть. Ну, бігме, так гейби то на власні очі бачив.
Або, уявляю си, як вийшов він прогулятися в Шварцвальдський лісок... ну, теж з бодуна... кажуть, свіже повітря помагає... хвоя, знаєте... Іде... Аж ту бах! бах! Мисливці на оленів полюють. А їден мисливець зувидів, жи там шось таке руде фалює та й стрелив. А Татусько -- беркиць. І гаплик.
Отако, знаєте, лежу, мрію... То снайпером себе уявляю, то німецьким мисливцем... Аж ту мені телєфонують: "Ти чув, жи Татусько дуба врізав?" А я: "Невже втопився?" Нє, кажуть, так вмер. Від старості. Червоні директори довго не жиють. Ну, і телєфонують мені раз за разом. І кожен мільдує то саме: "Ти чув? Татусько вмер!" А я, дурний, навіть не знаю, що казати. Бо, як мене слухають тоті, жи й колись слухали, то мушу рвати на собі волосся і кричати: "Яй! Яке горе! А про що я теперка буду писав?" А якщо мене слухає тільки той, хто мені зателефонував, не приховуючи втіху, то я би теж мав ся тішити, нє? А якщо я ся не тішу, то курвий син. В результаті я щось невиразне муркаю. Добре, жи мій пес, як іно хто зателєфонує, то зачинає підвивати. Ну, і так нам в дуеті незле виходить. Тоті, жи слухають, бо мусять слухати, думають: "Ади-во, який патріот! Виє за Татуськом, як пес!" А тоті, жи телєфонують і тішаться, думають: "Здурів з радості, чи що?"
Вмикаю хутенько телєвізор, думаю, якщо там показують "Лєбєдіноє озєро" -- сто відсотків, жи клямка Татуськови. А там серед дня на "Новому каналі" цюпцяються. А то що за хулєра? Та же Татусько заборонив цюпцятися до дванадцятої ночі. Мається на увазі на екранах. Бо такво ціхо на нємо, то можна. Перемикаю на ICTV -- і там ся бавлять в тата-маму! Ну, думаю, то такой ліпше, як балєт. Але, якщо вони начхали на Татуськів указ, то є певний знак, жи неспроста, нє? Видно, і вони щось зачули. І таким хитрим способом подають нам сигнал: а таки ґеґнулося Татуськови! Як казали за совдєпа, "Бога нєт і всьо пазволєно". Цюпцяйтеся на здоров'я. Татуськови вже не до того. Він вже з Щербицьким десь на хмарках в дурня" грає.
Ту я згадав, жи інтернет -- сила, а телєвізор -- могила. Але інтернет не вмикався. І що я мав думати? Згадав про Юльцю, котра десь в місті, а ше, може, ніц не знає, і взявся дзвонити на мобілку. Думаю, повідомлю їй ра... тобто сумну новину, аби там десь не надумала голосно сміятися на людях. Зв'язку нема! І так зо дві години. Ну, страшне!
А ту вже навіть з Києва дзвонять: "Ти чув? Вмер!" І то при цьому посилаються на дуже високих осіб, котрі дізналися цю новину з перших рук: просто від убитої горем Мамуськи! Як потім виявилося, дехто піддався такій паніці, що почав телєфонувати в "Макс Грюндіг Клінік" і цікавитися, чи часом там нашому Татуськови легенько не вмерлося. Іноземні журналісти дзвонили до наших, наші -- до їхніх. А офіційні джерела заклякли. Врешті озвався інтернет. Біля опівночі російський сайт "Ньюзінфо" розіслав новину, що за повідомленням його джерел "у Німеччині три години тому на операційному столі в Баден-Бадені помер президент України Леонід Кучма". Сталося!
Ну, я, як годиться, відкриваю шампана, аби, знаєте, відмітити таке горе. Вдалося Татуськови втекти від параші.
А офіційні джерела далі ні слова. Іно в суботу нарешті президентську прес-Моніку прорвало. Повідомила, жи Кучма 17 січня повертається на батьківщину. Ну, в принципі це мого настрою не змінило. Повертається, то повертається. Не в Баден-Бадені ж його ховати. Аж у суботу ввечері в телєновинах показали церемонію його зустрічі в Борисполі. Зустрічали Татуська з Мамуською Янукович і Литвин з квітами. На їхніх писках виднілися усі сліди недоспаної ночі. Переживали.
Як запевнив німецький лікар, Татусько може не турбуватися про своє здоров'я... найближчі п'ять років. Ади, як вгадав: якраз на президентський термін! "Єдина небезпека, -- сказав він, -- яка може загрожувати сьогодні Кучмі -- це переліт з Баден-Бадена до Києва. Це є найбільша небезпека сьогодні й у найближчі п'ять років". На що він натякав -- чи то на наші надійні літаки, чи то на нашу повітряну охорону з надійними ракетами, важко сказати. Але з літака вийшов свіженький, як марципан Татусько.
Ну, і на тім ся скінчило. Тепер наша СБУ зачала шукати джерело тих чуток. Чи то пак робити вигляд, жи шукає. Бо не віриться, що сесю чутку, яка набрала такого великого розмаху, якийсь скромний опозиційний штабик вродив. Але це вже мене не хвилює. А знаєте, що мене хвилює? Хто перший з губернаторів привітав Януковича з посадою в. о. президента?
Заплющу очі і бачу, як він ся на хвилях катуляє: там рука вигулькне, там -- нога, там -- кулко... А на березі люди метушаться, а помогти не можуть. Ну, бігме, так гейби то на власні очі бачив.
Або, уявляю си, як вийшов він прогулятися в Шварцвальдський лісок... ну, теж з бодуна... кажуть, свіже повітря помагає... хвоя, знаєте... Іде... Аж ту бах! бах! Мисливці на оленів полюють. А їден мисливець зувидів, жи там шось таке руде фалює та й стрелив. А Татусько -- беркиць. І гаплик.
Отако, знаєте, лежу, мрію... То снайпером себе уявляю, то німецьким мисливцем... Аж ту мені телєфонують: "Ти чув, жи Татусько дуба врізав?" А я: "Невже втопився?" Нє, кажуть, так вмер. Від старості. Червоні директори довго не жиють. Ну, і телєфонують мені раз за разом. І кожен мільдує то саме: "Ти чув? Татусько вмер!" А я, дурний, навіть не знаю, що казати. Бо, як мене слухають тоті, жи й колись слухали, то мушу рвати на собі волосся і кричати: "Яй! Яке горе! А про що я теперка буду писав?" А якщо мене слухає тільки той, хто мені зателефонував, не приховуючи втіху, то я би теж мав ся тішити, нє? А якщо я ся не тішу, то курвий син. В результаті я щось невиразне муркаю. Добре, жи мій пес, як іно хто зателєфонує, то зачинає підвивати. Ну, і так нам в дуеті незле виходить. Тоті, жи слухають, бо мусять слухати, думають: "Ади-во, який патріот! Виє за Татуськом, як пес!" А тоті, жи телєфонують і тішаться, думають: "Здурів з радості, чи що?"
Вмикаю хутенько телєвізор, думаю, якщо там показують "Лєбєдіноє озєро" -- сто відсотків, жи клямка Татуськови. А там серед дня на "Новому каналі" цюпцяються. А то що за хулєра? Та же Татусько заборонив цюпцятися до дванадцятої ночі. Мається на увазі на екранах. Бо такво ціхо на нємо, то можна. Перемикаю на ICTV -- і там ся бавлять в тата-маму! Ну, думаю, то такой ліпше, як балєт. Але, якщо вони начхали на Татуськів указ, то є певний знак, жи неспроста, нє? Видно, і вони щось зачули. І таким хитрим способом подають нам сигнал: а таки ґеґнулося Татуськови! Як казали за совдєпа, "Бога нєт і всьо пазволєно". Цюпцяйтеся на здоров'я. Татуськови вже не до того. Він вже з Щербицьким десь на хмарках в дурня" грає.
Ту я згадав, жи інтернет -- сила, а телєвізор -- могила. Але інтернет не вмикався. І що я мав думати? Згадав про Юльцю, котра десь в місті, а ше, може, ніц не знає, і взявся дзвонити на мобілку. Думаю, повідомлю їй ра... тобто сумну новину, аби там десь не надумала голосно сміятися на людях. Зв'язку нема! І так зо дві години. Ну, страшне!
А ту вже навіть з Києва дзвонять: "Ти чув? Вмер!" І то при цьому посилаються на дуже високих осіб, котрі дізналися цю новину з перших рук: просто від убитої горем Мамуськи! Як потім виявилося, дехто піддався такій паніці, що почав телєфонувати в "Макс Грюндіг Клінік" і цікавитися, чи часом там нашому Татуськови легенько не вмерлося. Іноземні журналісти дзвонили до наших, наші -- до їхніх. А офіційні джерела заклякли. Врешті озвався інтернет. Біля опівночі російський сайт "Ньюзінфо" розіслав новину, що за повідомленням його джерел "у Німеччині три години тому на операційному столі в Баден-Бадені помер президент України Леонід Кучма". Сталося!
Ну, я, як годиться, відкриваю шампана, аби, знаєте, відмітити таке горе. Вдалося Татуськови втекти від параші.
А офіційні джерела далі ні слова. Іно в суботу нарешті президентську прес-Моніку прорвало. Повідомила, жи Кучма 17 січня повертається на батьківщину. Ну, в принципі це мого настрою не змінило. Повертається, то повертається. Не в Баден-Бадені ж його ховати. Аж у суботу ввечері в телєновинах показали церемонію його зустрічі в Борисполі. Зустрічали Татуська з Мамуською Янукович і Литвин з квітами. На їхніх писках виднілися усі сліди недоспаної ночі. Переживали.
Як запевнив німецький лікар, Татусько може не турбуватися про своє здоров'я... найближчі п'ять років. Ади, як вгадав: якраз на президентський термін! "Єдина небезпека, -- сказав він, -- яка може загрожувати сьогодні Кучмі -- це переліт з Баден-Бадена до Києва. Це є найбільша небезпека сьогодні й у найближчі п'ять років". На що він натякав -- чи то на наші надійні літаки, чи то на нашу повітряну охорону з надійними ракетами, важко сказати. Але з літака вийшов свіженький, як марципан Татусько.
Ну, і на тім ся скінчило. Тепер наша СБУ зачала шукати джерело тих чуток. Чи то пак робити вигляд, жи шукає. Бо не віриться, що сесю чутку, яка набрала такого великого розмаху, якийсь скромний опозиційний штабик вродив. Але це вже мене не хвилює. А знаєте, що мене хвилює? Хто перший з губернаторів привітав Януковича з посадою в. о. президента?
Відповіді
2004.01.22 | Franko
Ще від Юзя
Стефцьо за кермомЇдемо си зі Стефком Оробцем трасою на Тернопіль. Швидкість 110 км. Аж ту ДАІшник пиняє. Стали. "Порушення, -- каже. -- Ви їхали зі швидкістю 85 км". І демонструє той свій пристрій. Справді, на пристрої 85 км. Далі він запрошує нас до своєї машини, складає протокола і пише: "порушення швидкості -- 85 км". "Перепрошую, каже Стефко, -- це неправда. Я їхав зі швидкістю 110 км. В мене така машина, що повільніше на трасі їхати не можу. Ось і свідок у мене є".
"Добре", -- каже ДАІшник, перекреслює 85 км і вписує 110 км. "Але ж ваш пристрій показує 85 км, нє? -- ввічливо питає Стефко. -- То як можна писати 110?" "Але то ж ви мені кажете, що їхали зі швидкістю 110 км". "Бо так є насправді. Але ж ви не маєте права писати те, чого не показує пристрій".
ДАІшник морщить чоло і напружує усі свої розумові здібності. Врешті він лишає проблему швидкості, і вписує годину порушення "14. 10". "Перепрошую, -- каже Стефко, -- годинник у вашій машині добре йде?" "Аякже! Хвилина в хвилину". "Ваш годинник показує 13.52". І не тільки його годинник, наші годинники так само показують 13.52. "А-а, -- махає рукою ДАІшник, -- це в моєму пристрої годинник трохи спішить". "Ага, -- тішиться Стефко, -- то зараз маємо 13.52, а порушення сталося о 14.10, так?" "Та-ак", -- тетеріє ДАІшник, не розуміючи, куди той хилить. "От і виходить, що ми ще не приїхали! Ми приїдемо тільки через вісімнадцять хвилин. А якщо ми ще не приїхали, то яким чином могли зробити порушення?"
Мені здавалося, що я чую, як у голові міліціонера скриплять різні коліщатка, крутяться шруби і капотить машинне масло. "Та їдьте ви ...", -- несподівано махає рукою ДАІшник і рве папір з нервів. Може, хтів сказати "під три чорти", але не сказав. Обличчя його було сумне і замислене. Незадоволене життям і світом. Він дивився кудись у вкрите снігом поле, і в голові його скрипіли коліщатка.
"Не має людина витримки, -- сказав Стефко, коли ми від'їхали. -- А я вже наготував двадцятку. Ще хвилина -- і я б її йому дав. А в нього нерви здали". "Ще б не здати на такій роботі", -- погодився я. Спідометр показував 110 км.
2004.01.22 | Св.Михаїл
Re: Ще від Юзя
Пане, Франко! Юзьо справді талановито пише. Я в захопленні від його стилю? Щоправда там пан Юзьо лайнувся. Написав, перепрошую 100 разів, "курвий син". Як того окультурений пан Свистович через свою принциповість не затер? А було б шкода якби він то зробив.Тому пане Юзю уникайте лайки, бо шкода буде якщо Ваші оповіді затиратимуться. Іще! Чи немає пан Юзьо якоїсь друкованої бірки з його оповіданнями,щоб ближче познайомитись з його творчістю. Воно цего варте.
2004.01.22 | Franko
Відсилаю Вас до Юзя - він на такі питання охоче відповідає :-)
Звати нашого Юзя Юрком Винничуком, елпошта в нього - observator@ukr.net.Щоправда в Києві його не побачите - зі своїх рідних Винник (під Львовом) він вилазить дуже рідко.
2004.01.22 | Св.Михаїл
Вельми Вам вдячний пане Франко!(-)
2004.01.22 | Св.Михаїл
Мабуть пана Юзю доречніше було б назвати
не ОБСЕРВАТОР, а ОБСЕРАТОР! В него то класно виходить.2004.01.23 | Franko
Цілий Львів його тільки так і називає :-)
Якщо Ви зайдете на його четверговий випуск електронної версії "Поступу", де друкуються його обсерації, то побачите, що вебмастер-жартівник рубрику "Львівські обсервації" цього разу назвав просто "Льівіські обсе"2004.01.23 | Васяня
Ще про ДАІшників
Їду по Києву на машині з некиївськими нумерами. З"їжджаю з моста Патона праворуч на набережне шоссе просто в крайню праву смугу та й , замислившись, їду. За швидкість спеціяльно не слідкую, але знаю, що кілометрів 75-80 за годину, тим більше по лівій смузі мене раз у раз обганяють іномарки. ( Ну яка може бути швидкість відразу після повороту ?). Доїжджаю отого місця, де Y-подібне перехрестя ( ліворуч - до палацу піонерів ) і де знаходиться постамент для гаішників. Проїжджаю прямо в напрямку моста метро. Відразу за перехрестям стоїть мент на тротуарі і якось так невпевнено махає мені членом зебри. Я спиняюся - гадаю, може йому треба терміново у Вишгород ?? Бо я припнутий паском, швидкість не перевищує дозволену більш як на 20 км, ближнє світло увімкнене, хоча ще тільки 12 годин дня.... що іще... автомобіль не старий, інжекторний, атмосферу не забруднюю ?? Може, колесо спустило ??Карочє, я спиняюся , відкриваю праве вікно.
- ??
Мент набирає виразу на обличчі , як у фокусника Акопяна чи ілюзіоніста Ігоря Кіо , і виймає ІЗ-ЗА СПИНИ "фару". Прибор такий.
- Шановний !!!!!! Ви порушили !! От , бачите, 92 км !!!
М-да. Я глушу двигуна. Лізу до кишені за документами. По лівій смузі тим часом продовжують літати іномарки з КИЇВСЬКИМИ нумерами.
Я не запитую повірочні документи на "фару", пробую зануритися у себе і з"ясувати : перевищив я швидкість чи не перевищив ( власне, кажу ж , що перевищив, але не більш як на 20 км/год). Внутрішній голос запевняє мене, що швидкість була не більшою за 75 км/год. Треба вірити своєму внутрішньому голосу.
Подаю менту всі документи, в т.ч. документ під назвою "друг всіх гаїників". Мент уважно все переглядає, по два рази. Вираз його обличчя стає ще більш серйозним і урочистим.
- Це дуже харашо, що ви нам помагаєте, Іванович. Але нарушаєте. Шо ж ви, шановний, нарушаєте ? Га, Іванович ? Будемо зараз складати протокол.
- Ви знаєте , - кажу якомога ввічливіше, бо ж я - "друг гаїшника", - мені чомусь дуже здається , що я не порушував швидкості АЖ НАСТІЛЬКИ. І чого,- кажу я йому, - ви не зупинили оту чорну іномарку, що обійшла мене по лівій смузі ???
Мент всовується у моє вікно аж по пояс. Кашкет, на диво, з голови не падає. На чому він там у нього тільки тримається ???
- Ви мене , шановний, спрашиваєте ? Шо ви мене, шановний , спрашиваєте ? Яку іномарку ??? Я, по-вашому, на кого похожий ??
Він просунувся до мене ще ближче, і я маю можливість добре розглядіти його обличчя.
На кого схожий ? Ну що ж. Чоловік років 35-40. А , може, ще й 30 немає. На такій нервовій та небезпечній роботі, мабуть, швидко старієш. Хоча, може він просто багато бухає в неробочий час. Пахне від нього казенним одягом і чимось типу дьогтя чи гасу, ніякого натяку на одеколон чи парфуми. Видно по обличчю, що людина нещодавно із села, хоча хто його зна... але Хемінгуея не читав, це точно. Хоча я теж Хемінгуея не читав... Ще на обличчі видно відбиток почуття того, що він - власть. Такий типовий відбиток, який часто можна зустріти на обличчях пожежних або податкових лейтенантиків -інспекторів, такий трішки єхидно-нахабний ( а з іншого боку самовдоволено-зверхній ) погляд. Може, у нього ще й табельна зброя є при собі, а табельна зброя будь-кого зробить самовдоволеним... Таких людей у Західній Україні називають "рагулями". Але хіба ж я йому можу сказати, що він схожий на "рагуля" ??? З одного боку, він напевне що й слова такого не знає, але відчує, що це щось погане, але ж не настільки погане, щоб розрядити в мене обойму, як йому пізніше пояснить його начальство і прокурор. З іншого боку, може він насправді раніше служив у контррозвідці , а в душі - Шекспір, тоді він просто може сумно , з докором, посміхнутися мені і процитувати щось із Сенеки, якого я теж не читав, а потім отак просто взяти і відпустити мене на всі чотири боки, сказавши, що він пожартував і що нас знімає прихована камера, і побажати мені щасливої дороги, і я поїду, а він залишиться стояти на вогкому холоді один, і буде він мені дивитися услід, як Ісус Христос - з невимовною любов"ю до мене, не відаючого, що роблю, і забринить у нього в оці сльоза, і серце його оповине смуток...
- Пробачте, - кажу, - що ви маєте на увазі ? Як це - на кого схожий ?
- А так . Ви мені глупі вопроси задаєте, і я вас спитаю . Шо ви мені глупі вопроси задаєте ?? Про іномарку? У вас на приборі - 92 , і щас будемо складати протокол ! На кого я похожий ? Я вас питаю ?
... Ще він схожий на одного олігофрена, який ходить зодягнений у військовий кітель з нагородами по базару і заводить з кожною торговкою півгодинну розмову , уважно дивлячись у вічі розповідає їй про Сталіна і Курську дугу, потім те ж саме розповідає сусідній торговці, і так аж поки не закривається базар, торговки його щоденно дуже уважно вислуховують, пригощають його насінням, горішками, жаліють його. Йому років двадцять- двадцять п"ять, але про курську дугу розповідає дуже реалістично, ніби сам там воював. Іноді він виймає посвідчення олігофрена , показує комусь і говорить : це мене під Сталінградом контузило ...
Але ж не скажу я менту, що він схожий на олігофрена, він же ж, мабуть, і слова такого не знає... Врешті, гадаю, може цей працівник міліцї просто має вдома жінку і малих дітей, які теж хочуть їсти, або ще, не дай Бог, може він батько-одинак ?...
Тому я йому якомога коректніше кажу :
- Ну що.. на кого схожий... бачу, що ви схожі на людину, яка...
- А-а-а, шановний, то це, значить, я не людина ? Я тільки схожий на людину ? Да, Іванович ? Обіжаєте, ви , шановний, обіжаєте. Шо ж ви ? Совісті у вас нема ? Їздите на іномарках, а совісті нема, да ? Шо ви мені такі вопроси задаєте ? Не нарушав, не нарушав... А хто тоді нарушав ??? Я ??
- Та ні...
- Шо "да ні " ? да ні , да ні... І ще хватає совісті казати, шо я не чєловєк... Протокол підпишете , шо нарушали ?
- Ви знаєте, мені здається...
- Шо ви тут приїхали іздєваться наді мною ??!! Безсовісні ! Совісті у вас ні грама !
Мент несподівано кидає мені на сидіння мої документи так, як кидає карти гравець у дурня, що програв пів-зарплати.... прозвучав саме такий характерний картярський ляск ... Обличчя у нього почервоніло, очі стали вирячені і булькаті, так , ніби він почув у свою адресу брехливі звинувачення у вбивстві Гонгадзе. Може, його теж десь колись чимось контузило ?? До речі, де його фара ? На тротуарі ?
- Ізжайте отсюда ! І шоб я вас більше тут не бачив !
Я не збираюся випробовувати долю, заводжу машину - і поїхав. Нема коли, та ще й передумати може . Хтось казав, що не слід перед свинями метати бісер, може, це Герман Гессе писав, бо я його "гру" так і не прочитав.
В дзеркало заднього виду я помітив , як мент зупиняє наступного автомобіля, при чому "фара" знову ж таки була за спиною. Як такий прибор вимірює швидкість ? Через спину ?
Я підняв скло пасажирського вікна праворуч.
Цікаво все-таки. Це я не став метати бісер ? Чи мент ?...
2004.01.23 | Таваріщ Маузєр
Інтєрнєт - Сіла! Тєлявізор - Магіла (С) Таваріщ Юзьо
Правільна мисліт Таваріщ Юзьо!2004.01.25 | Таваріщ Маузєр
Мьортвий Півень, Мертві Бджоли... "Мьортвий Папік"
Franko пише:> Ну, я, як годиться, відкриваю шампана, аби, знаєте, відмітити таке горе. Вдалося Татуськови втекти від параші.
В чєсть кажного ранку і по другім нє мєнєє важлівим сабитіям у гімнє нам співають "Щє нє вмєрли" (а троха раньчє було "Щє не вмерла").
Вкраїна любіт Мьортвих Гєроєв. Тіпа прі жізні нє цєнім і нє помічаєм, а як нєма людини - одразу цєніть почінаєм. Якщо за жіття нєдооцєнівалі, то послє жітія пєрєоцєніваєм.
Так оно і з Таваріщєм Папіком - 3-5% рєйхтінга. Ну явно ж нєдооціньонний наш дарагой Тав.Папік. А шоб палучіть нєдостаючіє процєнти, Тав.Папіку трєба пєрєйтіть у позажізнєнноє качєство. На прєдидущєм тижнє народ пєрєоцєнівал Тав.Папіка із істінно народним ентузіазмом.
То можєт трєба допомочь і увєчніть за прікладом Масковії Тав.Папіка у Мавзолєє? Шоб оно буть нє тока Гєроєм а такжє "вєчно-жівим".
2004.01.25 | Чучхе
Що поробиш,в Україні Танатос давно отримав перемогу над Еросом(-