"Конституційна угода"-2 (/)
02/09/2004 | Shooter
"Конституційна угода"-2
Ірина Погорєлова, для УП , 9.02.2004, 12:45
3 листопада, після позачергової сесії, на якій ніби-то було ухвалено поправки до проекту 4105 змін до Конституції, - лідер СПУ Мороз виступив на так званих "зборах депутатів" (ще одна загадкова нововигадана форма роботи парламенту) із вимогою ухвалити поміж фракціями ВР, що беруть участь в реформуванні Конституції – політичну угоду.
Мета – закласти в неї та підтвердити зобов'язаннями сторін перелік рішень – законів та постанов – які сприятимуть завершенню конституційної реформи. Серед таких Мороз назвав, звісно, пропорційний закон про вибори депутатів, зміни до закону про вибори президента, постанову про дату президентських виборів, поправки до закону про ЦВК (бо, сказав Мороз, дивлячись на пропозиції Кучми до нового складу ЦВК, виникає враження, що Кучма збирається правити вічно!), а також закони про Кабінет міністрів та про президента України. Можливо, є й ще якісь питання, але наразі проект угоди не оприлюднювався.
Наступного ж дня почалася реалізація вимоги Мороза: на нараді в Литвина створено робочу групу на чолі з першим віце-спікером Мартинюком, яка має напрацювати узгоджені тексти перелічених ухвал.
Повідомляється також, що угода буде готова до підписання десь аж на середину березня. Представник президента в парламенті Задорожній, щоправда, дивується, чому це Мороз призначив такі терміни, якщо ухвалювати потрібні рішення можна вже тепер.
Сам Мороз спростував повідомлення, що відкладає підписання угоди: за останнім його інтерв'ю – на середину-кінець березня варто призначати вже ухвалення в остаточній редакції самих змін до Конституції.
Втім, історія з термінами ухвалення остаточних конституційних змін та попередніх законопроектів не така вже абстрактна.
От, наприклад, спікер Литвин заздалегідь повідомив журналістів, що висновки КС з "оновленого" проекту 4105 з'являться не раніше як за півтора місяці. Довгенько, адже колись казали, що КС впорається куди швидше, ніж першого разу...І абсолютно логічно було б панові Морозу, перш ніж продовжувати співпрацю з більшістю та комуністами над рефомою, на власні очі переконатися, що його голосування 3 лютого принаймні не було марним, СПУ не використано одноразово, і з остаточної редакції проекту 4105 таки викреслено ст.103.
Незаконно та неконституційно, але принаймні хоч зроблено – як доказ справжніх намірів Кучми й більшості.
Але змоги перевірити запевнення більшовиків Морозові не хоче надати пан Задорожній. І його можна зрозуміти: він воліє використати СПУ не одноразово, а по повній програмі включивши Мороза в "конституційну коаліцію".
Навіщо, невже строки так піджимають? Ні, бо інакше швидше працював би Конституційний суд. Значить, причина інша, звичайно-банальна: стільці зранку...
Треба зробити так, аби в соціалістів при усвідомленні першого ж "кидка", - не виникло бажання "зіскочити" з реформи раніше, ніж це буде потрібно і зручно для остаточної дискредитації цієї політичної сили. І, звісно, без шкоди для голосування за текст, зміст якого нині знають лише кілька осіб в АП та навколо неї...
Втім, існують вже й інші питання навколо планованої "політичної угоди".
Зокрема, спостерігається перше дивне розходження в позиціях деяких впливових більшовиків. Зокрема, представник президента Задорожній, який озвучив ідею політичної угоди ще напередодні 3 лютого, себто перед Морозом, твердить, що вона буде підписана за участі президента, а от лідер фракції СДПУ(о) Кравчук ставить під сумнів потребу в участі гаранта.
При цьому ані перший, ані другий не мотивують роль Кучми в цьому процесі найбільш дохідливим і справді раціональним мотивом: тим, що всі ці узгоджені закони мають бути президентом ще підписані та введені в дію, як, до речі, й сам закон про зміни до Конституції.
Про це від Задорожнього та Кравчука – ані пари з вуст, а висловлюються інші мотиви. Задорожній: без президента як найвпливовішої фігури нічого в країні не робиться. Кравчук: підпис Кучми не потрібен, бо справа внутрішньо парламентська, і взагалі політична угода є таким собі абстрактним документом, який хоч трошки нейтралізував би тотальну взаємну недовіру учасників процесу.
І не більше. То навіщо сюди долучати Кучму...
Отже, символічний зміст угоди більшовиками не ставиться під сумнів, зобов'язання Кучми – виключаються, а вся справа лише в тім, чи вдасться "нагнути" ліву опозицію та примусити виконувати рішення більшовиків - тоді Кучму можна долучити до "торжества демократії", а не вдасться – тоді Кучмі дійсно треба триматися осторонь. Торги з лівими, відтак, будуть символічними?
Взагалі навіть із відсутності розлогих коментарів політологів, що спеціалізуються на питаннях торгів між політичними силами, - зрозуміло: нині вони захоплені зненацька новим "фактором Мороза".
Звісно, найцікавіша проблема, що саме вже дано, а що ще тільки обіцяно соціалістам та персонально Морозу. Не розгадавши цю загадку, не можна розробляти розлогі подальші сценарії подій.
Треба чекати, втім, що за карної небезпечності бездоказових тверджень - згодом таки з'являться суто політологічні версії: Мороз як головний, за згоди влади, опонент Ющенка на виборах (якщо ті таки відбудуться), Мороз як спікер в парламенті, обраному на пропорційній основі одразу по обранні Ющенка президентом й розгону ним цього складу ВР, Мороз як лідер об'єднаних українських лівих з підтримкою СДПУ(о) та як гарант недоторканості Медведчука, ба навіть така: власноручне банкрутство СПУ з тією ж метою, з якою іноді це роблять директори підприємств...
Тимчасом СПУ матиме значний за обсягом піар просто на ситуативній ролі "занапащеного янгола": адже автоматично зростає цікавість до єдиної сили, яка хизувалася своєю моральністю й чистотою методів, а потім, хоч і останньою, все ж прилучилася до принципу "мета виправдовує засоби" й "переможця не судять".
Ну, не втрималася осторонь прагматиків, хто в різні часи української історії влаштовував незаконним голосуванням "оксамитову революцію"...
Але навряд один лише сумнівної якості піар – мета Мороза. Так само, як більше немає підстав вважати, ніби ним та його партією рухає виключно програмовий курс на реформу. В комуністів же теж весь час розмови про партійну програму, але коли треба було стимулювати відданість саме цьому пунктові програми – то й сам Кучма долучився, знявши Піскуна, а далі – відомо...
Тому зацікавлені будуть прискіпливо слідкувати й за цими моментами, тим більше, що й від них, очевидно, залежатиме дещо в подальшій долі реформи. Адже для Мороза, як співавтора політичної угоди, що потіснив і без того чималенький "клуб" українських політичних прагматиків, залежить, чи дійсно він може отримати перемогу, бути ефективним гравцем, а не лише зручним засобом.
Так от з точки зору прагматизму – політична угода щодо конституційної реформи є абсолютним нонсенсом. Нічого нікому вона не гарантує, голосувати законопроекти в пакеті, мабуть, теж не дозволить (хоча від такого ноу-хау доповідачі ПАРЄ дійсно відчули б себе зле), існуючу "коаліційну угоду", вже ухвалену, навряд зруйнує. Що ще? По пунктах.
Пропорційний виборчий закон. Про нього так багато йшлося, що всі вже вивчили на пам'ять: будь-який найкращий пропорційний закон, ухвалений перед реформою, діятиме не більше дня після підписання конституційних змін, а потім ніщо не завадить більшості змінити його на мажоритарний.
Але всі випускають з поля зору важливий нюанс, аналогічний пункту про форму президентських виборів, закладену в проекті 4105 не в перехідних положеннях, а безпосередньо в тексті законопроекту.
Його так само, як і ст.103, своєчасно не помітив Мороз, спілкуючись із Медведчуком стосовно спільно розробленого документу. Але на відміну від 103 статті, - цю норму він не помічає й нині. Такою нормою, що не лише не гарантує, а й забезпечує зворотнє щодо пропорційної системи, є буквально перший розділ проекту 4105, в якому сказано, що Верховна Рада вважається повноважною, якщо обрано не менше як 2\3 її складу.
Це – норма для мажоритарної системи, і аби гарантувати, що надалі діятиме суто пропорційна модель – слід вилучити цей пункт змін до Конституції, а не схвалювати якісь перехідні положення.
Але вилучити будь-який пункт нині – означає схвалити новий проект змін до Конституції, і почнеться та сама вакханалія, яка вже мала місце з приводу форми обрання президента.
Можливо, за повного ігнорування процедури, цю норму можна викреслити під час остаточного схвалення змін до Конституції. Але тоді мажоритарники, що на неї сподіваються як на гарантію відновлення вигідної собі моделі виборів – заблокують набрання 300 голосів...
Так само, до речі, як щойно було заблокували внесення ініційованих Морозом змін до закону про політичні партії, де пропонувалося заборонити партійну діяльність співробітникам ДПАУ, а ще полегшити реєстрацію на місцях первинних організацій партій. 5 лютого попри всі заслуги Мороза перед реформою – за закон проголосували лише 4 фракції опозиції, спочатку навіть не вистачило голосів для переносу закону на повторне друге читання.
Потім, щоправда, переголосували за повернення до розгляду, але, мабуть, на той момент Морозу доведеться зняти заборону для Медведчука та його соратників – тримати в боєздатності лави есдеків...А інакше закон не пройде, попри будь-які політичні угоди. Власне, на цьому яскравому прикладі можна було б обмежитись натяками на "кидки", що очікують лівих в "конституційній коаліції", але є дещо цікаве й далі.
Далі, мабуть, варто назвати постанову про дату виборів президента, ту саму, ініційовану Плющем. Чому її треба включати в політичну угоду – зовсім не зрозуміло, адже якщо 304 голосами нібито підтверджено, що обрання президента в 2004 році відбудеться всенародно, то у відповідності до закону про вибори президента призначити дату можна було хоч би й 5 лютого.
Аж ні, в угоду її, на торги. То це означає, що прямі вибори президента ще нічим і ніким не гарантовані? Хто б сумнівався. Але є мета: "нагнути" фракції "Нашої України" та БЮТ.
Та опитані представники "НУ" повідомили, що змагатися за речі, передбачені Конституцією та діючим законодавством, не збираються, тим більше – вести якісь торги за це.
Воно й правильно: це ж більшовикам треба реабілітуватися перед світом, то нехай постанову й схвалюють. А ні, - то, виходить, дарма СПУ поклала на олтар реформи своє реноме і дарма писав до ПАРЄ свої дивні листи спікер Литвин: чергова брехня навряд покращить його імідж в світі.
Далі з переліку пунктів політичної угоди – закон про вибори президента.
Як вже попередив Задорожній, - більшість хоче скоротити час виборчої кампанії, днів так до 120 чи навіть 90. Мета тут зрозуміла: спіймати на порушеннях "Нашу Україну", сконцентрувати власний адмінресурс або й отримати додатковий час на розкрутку досі невідомого кандидата.
Чи йдеться про нового прем'єра, чи про "третю силу", за якою ніби зарезервовано щось біля 30% електорату, - все одно сама згадка про ці плани президента (Задорожній же його представник) має в чергове попсувати нерви Януковичу, а відтак – знову якось вплинути на позицію фракції "Регіонів".
Щоправда, може, від Януковича тільки й вимагається, аби він "відкупився" від "третьої сили" в питаннях власності, управління майном тощо, і до суто політичної угоди все це зовсім не стосується. Принаймні, за що тут боротися лівим, окрім якихось деталей організації процесу, - важко зрозуміти. Втім, це лише доводить, що ліві тут виконуватимуть роль статистів.
А от далі – цікаво: закон про президента й закон про Кабмін (останній – неодноразово ухвалений і з безліччю вето президента). Це проекти, які років з п'ять, а то й сім-вісім гуляють законодавчим полем, наче привиди, й не можуть отримати спокою.
Раніше, коли не йшлося буквально про зміни до Конституції, на ці закони покладалася надія, що вони дадуть змогу внормувати ті загальні положення про діяльність найвищих виконавчих органів, через невнормованість яких і виникла тотальна узурпація влади.
Надії виявилися марними. Потім, коли мова зайшла про реформу, з лав "Нашої України" почали лунати голоси, що ухвалення цих законів могло би її замінити. Але далі слів справа не просунулася: жодного разу за півтора року "НУ" навіть для проформи не ініціювала завершення розгляду цих законів. І от нині – вони потрапили до політичної угоди. Але...
Як жоден інший з перелічених, ці два закони абсолютно не можуть ухвалюватись напередодні внесення змін до Конституції, які саме повністю переглядають повноваження президента й уряду.
Ухвалювати закони про президента й про уряд можна лише у відповідності до діючої Конституції, а коли вона зміниться (а зміниться вона, якщо читати проект 4105, саме в цих питаннях) – потрібні нові.
Відтак в якості будь-яких гарантій ці два проекти аж ніяк не можуть виступати. Особливо в якості гарантій для теперішніх президента та уряду, хоча в законі про президента саме це й цікавить принаймні частину потенційних учасників угоди, про гарантії й має йтися стосовно Кучми.
Але оскільки всі інші норми цього закону суперечитимуть діючій Конституції, а пристосувати його до нової, текст якої все ще невідомий, абсолютно виключено, - то й заховати в цей закон спецгарантії для Кучми буде неможливо: з часом його, цей закон, матиме скасувати Конституційний суд.
Можливо, хитрість полягає в тім, що скасує КС все, окрім пункту про гарантії? Чи, навпаки, це зараз Медведчук так дурить Кучму: мовляв, не хвилюйтесь, тато, йдіть собі спокійно, Ваше майбутнє ми забезпечимо....
Кучма й повірить, наївний, а там, дивишся – закон скасовано цілком, і нема жодних гарантій...А може, в такий спосіб Медведчук дурить тих, з ким зраз працює над реформою? Хто ж його зна, про що там міркують укладачі угоди, але що в кожному питанні вони закладають обов"язкове "кидання" – це однозначно.
Нарешті, питання ЦВК: чи то зміни до закону, пропоновані СПУ – щодо пропорційності формування складу, чи то просто торги за посади. Дійсно, якби кращі романтичні (не прагматичні) мрії збувалися, то в складі ЦВК мали б бути три "нашоукраїнці", два комуністи, як нині, по одному соціалісту та бютівцю та вже решта – по одному більшовику.
Але в цьому разі в Україні не було би й розмов про політреформу: влада й так була б найдемократичнішою. А нині сам Мороз каже: з такою ЦВК Кучма правитиме вічно...
Це ж треба, яке відкриття! І з цим усвідомленням СПУ йде на торги за ЦВК: аби Кучма не правив вічно. Ну, що тут можуть вдіяти більшовики? Мабуть, таки запропонують одне місце, але лише СПУ, і тоді доведеться Морозу знову пояснювати, що таке опозиційний прагматизм й співпраця з соратниками.
Ну, дійсно, не "з'їжджати" ж з реформи через такі дрібниці. Тим більше, що відповідальність за чистоту виборів лежить на самому Кучмі особисто: це він має виглядати "білим та пухнастим", а не прагматикам з опозиції.
Отже, якщо якийсь сенс в "політичній угоді" й проглядається – то не в обговоренні законопроектів, а в торгах за посади. Нічого нового, і не варто робити з цього таємницю. І не треба починати вишукувати непереконливі аргументи, якщо досі не практикувався на брехні: знавці цієї справи не радять.
Краще, як оце Луценко на "Громадському радіо", сказати правду: ну, є в більшовиків та комуністів 300 голосів для будь-якої реформи, є. І соціалісти втрутились туди не як "золота акція", а з прагматичних міркувань.
Але для правди слід додати й наступне: в цих розкладах роль СПУ полягає лише в тім, аби своїми голосами та, бажано, голосами двох інших фракцій опозиції, зробити "подачу": проголосувати пропорційний виборчий закон, аби розв'язати руки комуністам для останнього вирішального голосування. Це буде не схвалення реального закону, а чергова "легалізація". Далі текст змін до Конституції формуватимуть навіть не комуністи, а більшість, і не більшість, а Кучма.
На тому етапі опозиція вже дійсно не здатна буде впливати на процес, а тепер вона ще може зупинити його, відкинувши будь-які політичні угоди з більшовиками та КПУ. З пропорційним законом включно. Адже опозиція хвалилася, що не боїться розгону ВР вже тепер, за змішаної системи, то може краще зберегти хоч її, ніж гарантовано отримати чисту мажоритарку?
І не треба гратися в 1%, систему 75/25 чи "відкриті списки" Гавриша-Йоффе: це все облуда й засідка, перспектива повного переродження партійних структур з ідеологічних на "олігархічні", лише із старими назвами, а відтак – елементарне "відмивання" брудних грошей та брудних технологій влади.
Чи вже й тепер запізно, аванси (звісно, політичні) отримані й треба відробляти? Тоді не варто розводитись про зміну системи влади: ще одна політична структура, піймана на її традиційні гачки, - систему лише укріплює.
Щоправда, в самій ідеї теперішньої "політичної угоди" може бути і певний так би мовити, "сакральний" сенс.
Пригадується Конституційна угода напередодні ухвалення нині діючого Основного закону. Тоді Кучма виграв для себе купу формальних повноважень (щоправда, не таких великих, як потім сам собі узурпував), нині ж ніби збирається їх здати.
Не виключено, що якийсь знавець психології в АП вирішив зіграти на особистих слабкостях Мороза, який зараз постійно повторює, що давно прогнозував здачу позицій Кучми. Де він побачив цю "здачу", чи, раптом, не в останньому "наїзді" Кучми на ПАРЄ та іноземних дипломатів, - Бо-зна.
Але схоже, що жартівники з оточення Медведчука й вигадали для "тата" чергову розвагу: запропонувати Морозові "реванш", "конституційну угоду"-2, аби буцімто лідер СПУ та батько діючої Конституції міг прийняти "капітуляцію" від свого давнього опонента. А вже потім, коли фарс дасть свої наслідки – ото буде сміху. І не лише над Морозом...
Ірина Погорєлова, для УП , 9.02.2004, 12:45
3 листопада, після позачергової сесії, на якій ніби-то було ухвалено поправки до проекту 4105 змін до Конституції, - лідер СПУ Мороз виступив на так званих "зборах депутатів" (ще одна загадкова нововигадана форма роботи парламенту) із вимогою ухвалити поміж фракціями ВР, що беруть участь в реформуванні Конституції – політичну угоду.
Мета – закласти в неї та підтвердити зобов'язаннями сторін перелік рішень – законів та постанов – які сприятимуть завершенню конституційної реформи. Серед таких Мороз назвав, звісно, пропорційний закон про вибори депутатів, зміни до закону про вибори президента, постанову про дату президентських виборів, поправки до закону про ЦВК (бо, сказав Мороз, дивлячись на пропозиції Кучми до нового складу ЦВК, виникає враження, що Кучма збирається правити вічно!), а також закони про Кабінет міністрів та про президента України. Можливо, є й ще якісь питання, але наразі проект угоди не оприлюднювався.
Наступного ж дня почалася реалізація вимоги Мороза: на нараді в Литвина створено робочу групу на чолі з першим віце-спікером Мартинюком, яка має напрацювати узгоджені тексти перелічених ухвал.
Повідомляється також, що угода буде готова до підписання десь аж на середину березня. Представник президента в парламенті Задорожній, щоправда, дивується, чому це Мороз призначив такі терміни, якщо ухвалювати потрібні рішення можна вже тепер.
Сам Мороз спростував повідомлення, що відкладає підписання угоди: за останнім його інтерв'ю – на середину-кінець березня варто призначати вже ухвалення в остаточній редакції самих змін до Конституції.
Втім, історія з термінами ухвалення остаточних конституційних змін та попередніх законопроектів не така вже абстрактна.
От, наприклад, спікер Литвин заздалегідь повідомив журналістів, що висновки КС з "оновленого" проекту 4105 з'являться не раніше як за півтора місяці. Довгенько, адже колись казали, що КС впорається куди швидше, ніж першого разу...І абсолютно логічно було б панові Морозу, перш ніж продовжувати співпрацю з більшістю та комуністами над рефомою, на власні очі переконатися, що його голосування 3 лютого принаймні не було марним, СПУ не використано одноразово, і з остаточної редакції проекту 4105 таки викреслено ст.103.
Незаконно та неконституційно, але принаймні хоч зроблено – як доказ справжніх намірів Кучми й більшості.
Але змоги перевірити запевнення більшовиків Морозові не хоче надати пан Задорожній. І його можна зрозуміти: він воліє використати СПУ не одноразово, а по повній програмі включивши Мороза в "конституційну коаліцію".
Навіщо, невже строки так піджимають? Ні, бо інакше швидше працював би Конституційний суд. Значить, причина інша, звичайно-банальна: стільці зранку...
Треба зробити так, аби в соціалістів при усвідомленні першого ж "кидка", - не виникло бажання "зіскочити" з реформи раніше, ніж це буде потрібно і зручно для остаточної дискредитації цієї політичної сили. І, звісно, без шкоди для голосування за текст, зміст якого нині знають лише кілька осіб в АП та навколо неї...
Втім, існують вже й інші питання навколо планованої "політичної угоди".
Зокрема, спостерігається перше дивне розходження в позиціях деяких впливових більшовиків. Зокрема, представник президента Задорожній, який озвучив ідею політичної угоди ще напередодні 3 лютого, себто перед Морозом, твердить, що вона буде підписана за участі президента, а от лідер фракції СДПУ(о) Кравчук ставить під сумнів потребу в участі гаранта.
При цьому ані перший, ані другий не мотивують роль Кучми в цьому процесі найбільш дохідливим і справді раціональним мотивом: тим, що всі ці узгоджені закони мають бути президентом ще підписані та введені в дію, як, до речі, й сам закон про зміни до Конституції.
Про це від Задорожнього та Кравчука – ані пари з вуст, а висловлюються інші мотиви. Задорожній: без президента як найвпливовішої фігури нічого в країні не робиться. Кравчук: підпис Кучми не потрібен, бо справа внутрішньо парламентська, і взагалі політична угода є таким собі абстрактним документом, який хоч трошки нейтралізував би тотальну взаємну недовіру учасників процесу.
І не більше. То навіщо сюди долучати Кучму...
Отже, символічний зміст угоди більшовиками не ставиться під сумнів, зобов'язання Кучми – виключаються, а вся справа лише в тім, чи вдасться "нагнути" ліву опозицію та примусити виконувати рішення більшовиків - тоді Кучму можна долучити до "торжества демократії", а не вдасться – тоді Кучмі дійсно треба триматися осторонь. Торги з лівими, відтак, будуть символічними?
Взагалі навіть із відсутності розлогих коментарів політологів, що спеціалізуються на питаннях торгів між політичними силами, - зрозуміло: нині вони захоплені зненацька новим "фактором Мороза".
Звісно, найцікавіша проблема, що саме вже дано, а що ще тільки обіцяно соціалістам та персонально Морозу. Не розгадавши цю загадку, не можна розробляти розлогі подальші сценарії подій.
Треба чекати, втім, що за карної небезпечності бездоказових тверджень - згодом таки з'являться суто політологічні версії: Мороз як головний, за згоди влади, опонент Ющенка на виборах (якщо ті таки відбудуться), Мороз як спікер в парламенті, обраному на пропорційній основі одразу по обранні Ющенка президентом й розгону ним цього складу ВР, Мороз як лідер об'єднаних українських лівих з підтримкою СДПУ(о) та як гарант недоторканості Медведчука, ба навіть така: власноручне банкрутство СПУ з тією ж метою, з якою іноді це роблять директори підприємств...
Тимчасом СПУ матиме значний за обсягом піар просто на ситуативній ролі "занапащеного янгола": адже автоматично зростає цікавість до єдиної сили, яка хизувалася своєю моральністю й чистотою методів, а потім, хоч і останньою, все ж прилучилася до принципу "мета виправдовує засоби" й "переможця не судять".
Ну, не втрималася осторонь прагматиків, хто в різні часи української історії влаштовував незаконним голосуванням "оксамитову революцію"...
Але навряд один лише сумнівної якості піар – мета Мороза. Так само, як більше немає підстав вважати, ніби ним та його партією рухає виключно програмовий курс на реформу. В комуністів же теж весь час розмови про партійну програму, але коли треба було стимулювати відданість саме цьому пунктові програми – то й сам Кучма долучився, знявши Піскуна, а далі – відомо...
Тому зацікавлені будуть прискіпливо слідкувати й за цими моментами, тим більше, що й від них, очевидно, залежатиме дещо в подальшій долі реформи. Адже для Мороза, як співавтора політичної угоди, що потіснив і без того чималенький "клуб" українських політичних прагматиків, залежить, чи дійсно він може отримати перемогу, бути ефективним гравцем, а не лише зручним засобом.
Так от з точки зору прагматизму – політична угода щодо конституційної реформи є абсолютним нонсенсом. Нічого нікому вона не гарантує, голосувати законопроекти в пакеті, мабуть, теж не дозволить (хоча від такого ноу-хау доповідачі ПАРЄ дійсно відчули б себе зле), існуючу "коаліційну угоду", вже ухвалену, навряд зруйнує. Що ще? По пунктах.
Пропорційний виборчий закон. Про нього так багато йшлося, що всі вже вивчили на пам'ять: будь-який найкращий пропорційний закон, ухвалений перед реформою, діятиме не більше дня після підписання конституційних змін, а потім ніщо не завадить більшості змінити його на мажоритарний.
Але всі випускають з поля зору важливий нюанс, аналогічний пункту про форму президентських виборів, закладену в проекті 4105 не в перехідних положеннях, а безпосередньо в тексті законопроекту.
Його так само, як і ст.103, своєчасно не помітив Мороз, спілкуючись із Медведчуком стосовно спільно розробленого документу. Але на відміну від 103 статті, - цю норму він не помічає й нині. Такою нормою, що не лише не гарантує, а й забезпечує зворотнє щодо пропорційної системи, є буквально перший розділ проекту 4105, в якому сказано, що Верховна Рада вважається повноважною, якщо обрано не менше як 2\3 її складу.
Це – норма для мажоритарної системи, і аби гарантувати, що надалі діятиме суто пропорційна модель – слід вилучити цей пункт змін до Конституції, а не схвалювати якісь перехідні положення.
Але вилучити будь-який пункт нині – означає схвалити новий проект змін до Конституції, і почнеться та сама вакханалія, яка вже мала місце з приводу форми обрання президента.
Можливо, за повного ігнорування процедури, цю норму можна викреслити під час остаточного схвалення змін до Конституції. Але тоді мажоритарники, що на неї сподіваються як на гарантію відновлення вигідної собі моделі виборів – заблокують набрання 300 голосів...
Так само, до речі, як щойно було заблокували внесення ініційованих Морозом змін до закону про політичні партії, де пропонувалося заборонити партійну діяльність співробітникам ДПАУ, а ще полегшити реєстрацію на місцях первинних організацій партій. 5 лютого попри всі заслуги Мороза перед реформою – за закон проголосували лише 4 фракції опозиції, спочатку навіть не вистачило голосів для переносу закону на повторне друге читання.
Потім, щоправда, переголосували за повернення до розгляду, але, мабуть, на той момент Морозу доведеться зняти заборону для Медведчука та його соратників – тримати в боєздатності лави есдеків...А інакше закон не пройде, попри будь-які політичні угоди. Власне, на цьому яскравому прикладі можна було б обмежитись натяками на "кидки", що очікують лівих в "конституційній коаліції", але є дещо цікаве й далі.
Далі, мабуть, варто назвати постанову про дату виборів президента, ту саму, ініційовану Плющем. Чому її треба включати в політичну угоду – зовсім не зрозуміло, адже якщо 304 голосами нібито підтверджено, що обрання президента в 2004 році відбудеться всенародно, то у відповідності до закону про вибори президента призначити дату можна було хоч би й 5 лютого.
Аж ні, в угоду її, на торги. То це означає, що прямі вибори президента ще нічим і ніким не гарантовані? Хто б сумнівався. Але є мета: "нагнути" фракції "Нашої України" та БЮТ.
Та опитані представники "НУ" повідомили, що змагатися за речі, передбачені Конституцією та діючим законодавством, не збираються, тим більше – вести якісь торги за це.
Воно й правильно: це ж більшовикам треба реабілітуватися перед світом, то нехай постанову й схвалюють. А ні, - то, виходить, дарма СПУ поклала на олтар реформи своє реноме і дарма писав до ПАРЄ свої дивні листи спікер Литвин: чергова брехня навряд покращить його імідж в світі.
Далі з переліку пунктів політичної угоди – закон про вибори президента.
Як вже попередив Задорожній, - більшість хоче скоротити час виборчої кампанії, днів так до 120 чи навіть 90. Мета тут зрозуміла: спіймати на порушеннях "Нашу Україну", сконцентрувати власний адмінресурс або й отримати додатковий час на розкрутку досі невідомого кандидата.
Чи йдеться про нового прем'єра, чи про "третю силу", за якою ніби зарезервовано щось біля 30% електорату, - все одно сама згадка про ці плани президента (Задорожній же його представник) має в чергове попсувати нерви Януковичу, а відтак – знову якось вплинути на позицію фракції "Регіонів".
Щоправда, може, від Януковича тільки й вимагається, аби він "відкупився" від "третьої сили" в питаннях власності, управління майном тощо, і до суто політичної угоди все це зовсім не стосується. Принаймні, за що тут боротися лівим, окрім якихось деталей організації процесу, - важко зрозуміти. Втім, це лише доводить, що ліві тут виконуватимуть роль статистів.
А от далі – цікаво: закон про президента й закон про Кабмін (останній – неодноразово ухвалений і з безліччю вето президента). Це проекти, які років з п'ять, а то й сім-вісім гуляють законодавчим полем, наче привиди, й не можуть отримати спокою.
Раніше, коли не йшлося буквально про зміни до Конституції, на ці закони покладалася надія, що вони дадуть змогу внормувати ті загальні положення про діяльність найвищих виконавчих органів, через невнормованість яких і виникла тотальна узурпація влади.
Надії виявилися марними. Потім, коли мова зайшла про реформу, з лав "Нашої України" почали лунати голоси, що ухвалення цих законів могло би її замінити. Але далі слів справа не просунулася: жодного разу за півтора року "НУ" навіть для проформи не ініціювала завершення розгляду цих законів. І от нині – вони потрапили до політичної угоди. Але...
Як жоден інший з перелічених, ці два закони абсолютно не можуть ухвалюватись напередодні внесення змін до Конституції, які саме повністю переглядають повноваження президента й уряду.
Ухвалювати закони про президента й про уряд можна лише у відповідності до діючої Конституції, а коли вона зміниться (а зміниться вона, якщо читати проект 4105, саме в цих питаннях) – потрібні нові.
Відтак в якості будь-яких гарантій ці два проекти аж ніяк не можуть виступати. Особливо в якості гарантій для теперішніх президента та уряду, хоча в законі про президента саме це й цікавить принаймні частину потенційних учасників угоди, про гарантії й має йтися стосовно Кучми.
Але оскільки всі інші норми цього закону суперечитимуть діючій Конституції, а пристосувати його до нової, текст якої все ще невідомий, абсолютно виключено, - то й заховати в цей закон спецгарантії для Кучми буде неможливо: з часом його, цей закон, матиме скасувати Конституційний суд.
Можливо, хитрість полягає в тім, що скасує КС все, окрім пункту про гарантії? Чи, навпаки, це зараз Медведчук так дурить Кучму: мовляв, не хвилюйтесь, тато, йдіть собі спокійно, Ваше майбутнє ми забезпечимо....
Кучма й повірить, наївний, а там, дивишся – закон скасовано цілком, і нема жодних гарантій...А може, в такий спосіб Медведчук дурить тих, з ким зраз працює над реформою? Хто ж його зна, про що там міркують укладачі угоди, але що в кожному питанні вони закладають обов"язкове "кидання" – це однозначно.
Нарешті, питання ЦВК: чи то зміни до закону, пропоновані СПУ – щодо пропорційності формування складу, чи то просто торги за посади. Дійсно, якби кращі романтичні (не прагматичні) мрії збувалися, то в складі ЦВК мали б бути три "нашоукраїнці", два комуністи, як нині, по одному соціалісту та бютівцю та вже решта – по одному більшовику.
Але в цьому разі в Україні не було би й розмов про політреформу: влада й так була б найдемократичнішою. А нині сам Мороз каже: з такою ЦВК Кучма правитиме вічно...
Це ж треба, яке відкриття! І з цим усвідомленням СПУ йде на торги за ЦВК: аби Кучма не правив вічно. Ну, що тут можуть вдіяти більшовики? Мабуть, таки запропонують одне місце, але лише СПУ, і тоді доведеться Морозу знову пояснювати, що таке опозиційний прагматизм й співпраця з соратниками.
Ну, дійсно, не "з'їжджати" ж з реформи через такі дрібниці. Тим більше, що відповідальність за чистоту виборів лежить на самому Кучмі особисто: це він має виглядати "білим та пухнастим", а не прагматикам з опозиції.
Отже, якщо якийсь сенс в "політичній угоді" й проглядається – то не в обговоренні законопроектів, а в торгах за посади. Нічого нового, і не варто робити з цього таємницю. І не треба починати вишукувати непереконливі аргументи, якщо досі не практикувався на брехні: знавці цієї справи не радять.
Краще, як оце Луценко на "Громадському радіо", сказати правду: ну, є в більшовиків та комуністів 300 голосів для будь-якої реформи, є. І соціалісти втрутились туди не як "золота акція", а з прагматичних міркувань.
Але для правди слід додати й наступне: в цих розкладах роль СПУ полягає лише в тім, аби своїми голосами та, бажано, голосами двох інших фракцій опозиції, зробити "подачу": проголосувати пропорційний виборчий закон, аби розв'язати руки комуністам для останнього вирішального голосування. Це буде не схвалення реального закону, а чергова "легалізація". Далі текст змін до Конституції формуватимуть навіть не комуністи, а більшість, і не більшість, а Кучма.
На тому етапі опозиція вже дійсно не здатна буде впливати на процес, а тепер вона ще може зупинити його, відкинувши будь-які політичні угоди з більшовиками та КПУ. З пропорційним законом включно. Адже опозиція хвалилася, що не боїться розгону ВР вже тепер, за змішаної системи, то може краще зберегти хоч її, ніж гарантовано отримати чисту мажоритарку?
І не треба гратися в 1%, систему 75/25 чи "відкриті списки" Гавриша-Йоффе: це все облуда й засідка, перспектива повного переродження партійних структур з ідеологічних на "олігархічні", лише із старими назвами, а відтак – елементарне "відмивання" брудних грошей та брудних технологій влади.
Чи вже й тепер запізно, аванси (звісно, політичні) отримані й треба відробляти? Тоді не варто розводитись про зміну системи влади: ще одна політична структура, піймана на її традиційні гачки, - систему лише укріплює.
Щоправда, в самій ідеї теперішньої "політичної угоди" може бути і певний так би мовити, "сакральний" сенс.
Пригадується Конституційна угода напередодні ухвалення нині діючого Основного закону. Тоді Кучма виграв для себе купу формальних повноважень (щоправда, не таких великих, як потім сам собі узурпував), нині ж ніби збирається їх здати.
Не виключено, що якийсь знавець психології в АП вирішив зіграти на особистих слабкостях Мороза, який зараз постійно повторює, що давно прогнозував здачу позицій Кучми. Де він побачив цю "здачу", чи, раптом, не в останньому "наїзді" Кучми на ПАРЄ та іноземних дипломатів, - Бо-зна.
Але схоже, що жартівники з оточення Медведчука й вигадали для "тата" чергову розвагу: запропонувати Морозові "реванш", "конституційну угоду"-2, аби буцімто лідер СПУ та батько діючої Конституції міг прийняти "капітуляцію" від свого давнього опонента. А вже потім, коли фарс дасть свої наслідки – ото буде сміху. І не лише над Морозом...