МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Мирослава Гонгадзе. Фільм Мела Ґібсона про Христа і Україна.

02/28/2004 | Максим’як
Фільм Мела Ґібсона про Ісуса Христа і Україна.

[ Мирослава Гонгадзе ]Вашингтон, 25 лютого 2004 року -
Радіо "Свобода"

Сьогодні на екрани кінотеатрів Північної Америки виходить новий повнометражний фільм Мела Ґібсона – "Страсті”. Фільм розповідає про 12 останніх годин життя Христа. Несподівано під час обговорення фільму заговорили і про українську історію.

Дискусії навколо фільму “Страсті” розпочались ще задовго до його виходу на широкий екран. Християнські проповідники, які організували показ фільму в храмах Америки до прем‘єри, називають Мела Ґібсона “Мікеланжело нового покоління”. Натомість критики закидають авторам фільму надмірну жорстокість. А частина єврейської громади звинуватила Ґібсона в антисемітизмі, за те що, мовляв євреї у фільмі зображені як жорстокі вбивці Христа. Відомому актору і режисеру, володарю декількох Оскарів довелось багато разів виправдовуватись за свою роботу. Ґібсон каже, що все ,що він хотів зробити, це максимально правдиво відобразити той історичний період, емоції жертви - Христа та його катів. За словами Ґібсона, саме останні години та хвилини життя Ісуса показують справжню драму “людини, яка володіє Божим духом і земними слабкостями”.

Але низка лідерів єврейської громади продовжує закидати Мелу Ґібсону антисемітизм. На це актор та режисер останньому випуску журналу “Рідер дайджест” заявив, що євреї не були єдиними жертвами нацизму, а Голокост - не був єдиною жахливою сторінкою людської історії. У цьому контексті він згадав український голодомор “В Україні декілька мільйонів загинули від голоду 1932-1933 роках. За останнє тисячоліття 20 мільйонів людей загинуло в Радянському Союзі”, – сказав Мел Гібсон.

Згадка зіркою Голівуду українського голодомору вразила українську громаду у Північній Америці. Із закликом підтримати Мела Ґібсона виступили лідери громади. Українсько–Канадська асоціація громадянських свобод розповсюдила прес-реліз під заголовком “Українці дякують Мелу Ґібсону за захист правди”. А колишній президент українсько-канадської Федерації професіоналів та бізнесменів Оксана Башук-Хепборн у своєму листі написала: “Чи заслуговує Гібсон критики за “Страсті"? Ні. Однак бурхлива реакція на фільм підштовхнула суспільство до духовних пошуків”. Як вважають українці за кордоном, Мел Ґібсон долучився до кампанії діаспори за визнання голодомору 32-33-го років геноцидом проти українського народу

---------------------

Мел Ґібсон: не лише голокост, а й голодомор?
ВВС

У США з новою силою розгорілася суперечка довкола нового фільму Мела Ґібсона "Страсті Христові" та особистості самого актора та кінорежисера, що спонсорував цей фільм. Мел Ґібсон зазнав критики не лише за кіносцену засудження Ісуса Христа юдейськими жерцями, але й за висловлювання в інтерв'ю про те, що у 20-столітті мільйони не-євреїв, зокрема українців, загинули внаслідок переслідувань.


До слова:
На форумі ВВС відбулася дуже грамотна дискусія. Ось один із дописів:

Мел Гібсон - шотландець,хоча народився в Австралії, а мешкає в США.Свого піку хвиля шотландської еміграції до США, Канади, Австралії та Нової Зеландії сягнула в кінці 19 століття - після жахливого голоду в Шотландії, особливо в Хайленді. Я бачив вражаючі матеріали в музеї клану Макдоналд, острів Скай (до речі, музей створено та утримується на кошти Макдоналдів діаспори). Але прості сухі факти українського голодомору неможливо порівняти ні з чим в історії. В мирний час громадяни "своєї" держави винищувались за національною ознакою, незважаючи на стать чи вік(сьогодні в фільтраційні табори росіяни заганяють чеченських чоловіків віком від 14 років - нам навіть такої "поблажки" не давали). Росія не могла простити нам не тільки куркульства - це була помста титульної нації для нації, яка могла стати - і стала - гробарем імперії. Зрозумівши, що ідею незалежності неможливо знищити, вирішили знищити становий хребет українства. Мел Гібсон, як представник пригнобленого (англійцями) народу, відчуває це. Взагалі, не будучи патріотом свого народу неможливо було б зняти "Відважне серце". Стосовно Голокосту, дійсно, простежується тенденція до монополізації права на страждання виключно одним народом - євреями. Гібсон - молодець, сказав правду про страждання всіх. А взагалі, він мені подобається і як актор, і як режисер.
Анатолій Бученко, Хмельниччина, Україна

Відповіді

  • 2004.02.29 | Таваріщ Маузєр

    У Вкраїнє нє покажут - нєкаммєрчєскій, нєхвармат, адна надія...

    У Вкраїнє в кіно-тіятрах нє покажут - нєкаммєрчєскій, нєхвармат. І тєльавідєніє у нас у бальшой мєрє салідарно із Таваріщамі Єврєямі. Адна надія на Таваріщєй Камп"ютєрних Піратов шо атклікнуцца на попіт і сдєлают хвільм на CD.

    Максим’як пише:
    > Фільм Мела Ґібсона про Ісуса Христа і Україна.
    >
    > [ Мирослава Гонгадзе ]Вашингтон, 25 лютого 2004 року -
    > Радіо "Свобода"
    >
    > Сьогодні на екрани кінотеатрів Північної Америки виходить новий повнометражний фільм Мела Ґібсона – "Страсті”. Фільм розповідає про 12 останніх годин життя Христа. Несподівано під час обговорення фільму заговорили і про українську історію.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.02.29 | Георгій

      А у США паказуют - і шо толку?

      Тут, гдє я живу, в глуші-правінції (а США це головним чином саме отаке), всі білєти розкупили церкви, на культпоходи. І ті, хто ходив на ці культпоходи, балакают про те, як важно, шо от я нарешті узнав, шо ж Він для нас таке іздєлал. Моя дружина послухала-послухала такі балачки, і каже, "Та ми ж усі вже знаємо, шо Він для нас іздєлал. Я от просто хочу побачити хвільм, і не можу, тому шо ваші пастори всі білєти розкупили і для вас усіх це тільки культпоход. Ви ж і не дивитися на отой екран, а тільки хочете бути благосними і харррошими хрестиянами. Ну, шо от, мов, я тепера знаю, шо Він для нас іздєлал, і тепера я ше більше упевнений, шо всякі там таваріщі Бєні Ладени від сатани і моя харрроша країна USA повинна їх усіх да стєнкі, і всякі там інші страни, шо нєсогласниє, теж." Шось не зрозуміли її - тут, очевидячки, всі теж таваріщі Маузери.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.02.29 | SpokusXalepniy

        ТовариСЧи забывают, что фильм этот "не совсем" документальный.

        Право автора снимать фильм под свое видение событий еще никто не запрещал. А виденья, как и виденья, бывают разные. Все это зависит от логики понимания мира.

        В этом смысле мне очень понравилась последняя статья одного из самых талантливых журналистов России - Сергей Мостовщикова в www.gazeta.ru
        Привожу полный ее текст ниже.

        Месть

        СЕРГЕЙ МОСТОВЩИКОВ

        Новость о зарезывании диспетчера швейцарской компании Sky Guide застала меня за просмотром пиратского DVD с новой художественной кинокартиной «Техасская резня бензопилой» производства США. По моему экрану бегал мужественный герой с лицом, сшитым из кожи американских налогоплательщиков, который при помощи подручных средств расчленял неприятных, вечно визжащих подростков. Одному он отрезал ногу, присыпал то, что осталось, крупной солью и подвесил владельца бывшей конечности за спину на крюк. Другому паршивцу пришлось кувалдой перебить позвоночник, ну и так далее. Как раз к моменту, когда судьба сыграла с отважным человеком злую шутку и девушка с большим бюстом отрубила ему руку кухонным тесаком, я окончательно устал смеяться и решил посмотреть новости моей страны.

        Не знаю. То ли из-за непостижимой глупости американских кинематографистов, то ли потому, что я почти никогда не смотрю телевизор, но именно сообщения о реальности произвели на меня по-настоящему сильное впечатление. В телевизоре сказали, что в минувший вторник в швейцарском каком-то захолустье, у кошки, что называется, в заднице, был убит диспетчер компании Sky Guide Питер Нильсен. По его вине 1 июля 2002 года над Боденским озером столкнулись два самолета, в одном из которых летели 45 российских детей. Диспетчера, в покое швейцарских провинций глубоко переживавшего учиненное им несчастье, зарезали на террасе собственного дома на глазах жены и троих детей. Он умер, не дождавшись медицинской помощи.

        И вот предполагается, что убийца — совсем не абстрактный какой-то персонаж, а 48-летний житель России. Якобы, по скудным данным, опубликованным в местных газетах, этот человек отыскал швейцарца, сказал ему несколько слов на ломаном немецком языкe, достал нож с 14-сантиметровым лезвием и воткнул его в тело диспетчера. После этого он развернулся и ушел. Арестовали его на следующий день в аэропорту Цюриха, когда он собирался лететь в Москву. Насколько известно, пока подозреваемый не признает никакой своей вины. Но никто, похоже, не сомневается — несчастный диспетчер был зарезан не просто так. Человек отомстил ему за то, что полтора года назад в катастрофе над озером погибла вся его семья — жена и двое детей.

        Удивительно. Месть, слово жесткое, как лезвие длиной 14 сантиметров, заставило меня переживать больше, чем техасская бензопила. Во всяком случае, некоторое время я провел в полном оцепенении, пытаясь рассуждать о том, можно ли в самом деле убивать людей, руководствуясь логикой мести. Довольно скоро сильное впечатление на меня начали производить уже даже не новости, а мои собственные мысли. Выходило, что да, убийство в моем сознании вполне может быть оправдано, если вдруг в башке моей найдется убедительное доказательство превосходства добра над злом. То есть если я почувствую, пойму или узнаю, что убили именно плохого-неправильного человека, а не хорошего-прекрасного, то я склонен буду умилиться, расстроиться, цокнуть языком или покачать головой, но все же осознать, то есть, в сущности, оправдать это событие.

        Поймав себя на этой мысли, я тут же понял, что и остальное человечество довольно далеко продвинулось в этой логике понимания мира. Уместно ли давить старушек грузовиком? — иной раз задаются нравственным вопросом смертные люди. Да видно уж так, если они, старые слепые перечницы, прутся, куда не след. Правильно ли взорван чекистами чеченец Яндарбиев? Скорее да, поскольку и ребенку ясно: чеченцы — плохие люди. Хорошо ли убить узбека? Не очень. Наверное, это следует сделать только при условии, что это будет грязный, невоспитанный, вороватый узбек. Можно ли сжигать евреев в печах? Ах, нет. Это совсем уж не гуманно. Хорошо, а ну как завтра грянет война, непорядки, смута, кого ж тогда сжигать? Ну, тогда другое дело. Кого ж еще, когда бы не евреев. Нужно ли убить человека, который виновен в смерти твоих детей и никем не наказан за это? Можно ли взять на себя смелость и наказать его, если и сам Господь обязан был бы поступить точно так же? Может ли быть, хотя бы и мысленно, оправдано убийство, если мы твердо знаем, что добро всегда обязано победить проклятое зло?

        Замучив себя этими вопросами, я, естественно, задумался о жизни и смерти как таковых, об их природе и силах, которые стоят за всей этой суетой. Внезапно я понял, что никогда еще не присутствовал при рождении жизни, но зато уж волею судьбы много раз и видел смерть и даже убивал. Последний раз это было нынешней зимой, пару месяцев назад. Я стоял на просеке, совершенно один, посредине сказочного леса. Я успел уже покурить, помяться на месте, поскучать, когда вдруг из-за деревьев показался лось. Он двигался довольно быстро, почти бежал, поэтому все случилось за несколько секунд. Я поднял карабин, прицелился ему в лопатку и выстрелил. Ничего не произошло. Лось как будто бы споткнулся, прошел еще метров сто. После этого он упал. Товарищи мои по охоте были чрезвычайно оживлены. Они сказали мне, что это классный выстрел. Я тоже был взволнован, фотографировался вместе с ними у трофея, выпил даже несколько водки. Но все-таки что-то произошло. Что-то странное случилось в долю секунды, между мгновениями, когда лось еще двигался – и вдруг превратился в тушу мяса, из которого я потом сделал мастерские щи. Я вдруг вспомнил это совершенно точно. После выстрела я почувствовал присутствие чего-то необъяснимого, необъятного, непостижимого, похожего на то, как ты спишь и тебе вдруг кажется, что тонешь. Ты пытаешься вздохнуть, пошевельнуться, вынырнуть, пробиться к свету, но понимаешь, что вокруг — одна только бездна. Тупая, вязкая, беспощадная. И простая.

        Вспомнив это ощущение, я почему-то успокоился. Я понял, что добро и зло не могут иметь никаких объяснений, описаний, резонов, смысла и условий. Они не могут быть призваны на помощь, использованы в оправдание или во вред. Они никогда не могут победить друг друга, поскольку абсолютны и поэтому одинаково страшны. Попытка приблизиться к ним хотя бы на йоту, всегда стоит человечеству сумасшествия и преступлений. Ибо не Бог и не Дьявол наказывают и прощают людей, а их собственные благодетели и грехи. Все остальное — жалкие оправдания: политика, публицистика, любовь, секс, литература, искусство и месть.

        Кстати, фильм «Техасская резня бензопилой» я потом досмотрел до конца. Полное, доложу я вам, говно.

        27 ФЕВРАЛЯ 20:49
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.02.29 | Георгій

          Не треба дивитися гівна на піратських DVD!

          І ще й самозакохано гавкати про "глупость американских кинематографистов." Голівуд виробляє дуже багато прекрасних, дійсно високохудожніх, оригінальних кінофільмів. Ваш покірний слуга не далі як вчора ввечері, наприклад, був глибоко вражений чудовим фільмом режисера Софії Копполи (так, рідна дочка Ф.Ф. Копполи) під назвою "Загублено в перекладі" (головні ролі грають Білл Мюррей і Скарлетт Джогансон). Гібсона я особисто вважаю дуже талановитим актором, хоча його режисерські роботи ("Хоробре Серце" і "Патріот"), на мою думку, з чисто художньої точки зору примітивні, безпомічні (рівень провінційного драмгуртка). Але "The Passion of the Christ" я ще, на жаль, не бачив і тому судити не можу. Проте я відповів Таваріщу Маузєру не стосовно кіно взагалі, а стосовно того ажіотажу, що зараз піднятий навколо цієї роботи Гібсона американськими маргіналами. Мені сумно спостерігати це.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.03.01 | Andrij

            Re: Не треба дивитися гівна на піратських DVD!

            Георгій пише:
            > Гібсона я особисто вважаю дуже талановитим актором, хоча його режисерські роботи ("Хоробре Серце" і "Патріот"), на мою думку, з чисто художньої точки зору примітивні, безпомічні (рівень провінційного драмгуртка).

            Треба відзначити, що "провінційні драматурги" не виграють Оскарів, Ґолден Ґлобів, та нагарод Директорської Ґільдії. Не кажучи про сотні мільйонів прихильників. В принципі, роботи Шекспіра теж можна назвати примітивом та безпомічними, справа смаку.

            >Але "The Passion of the Christ" я ще, на жаль, не бачив і тому судити не можу. Проте я відповів Таваріщу Маузєру не стосовно кіно взагалі, а стосовно того ажіотажу, що зараз піднятий навколо цієї роботи Гібсона американськими маргіналами. Мені сумно спостерігати це.

            Але вони створили чудову рекламу фільму. Я думаю, він буде один з найприбутковіших.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.03.01 | Георгій

              Джеймс Кемерон виграв Оскара за "Титанік"...


              Andrij пише:

              > Треба відзначити, що "провінційні драматурги" не виграють Оскарів, Ґолден Ґлобів, та нагарод Директорської Ґільдії.
              (ГП) Але Джеймс Кемерон виграв Оскара за "Титанік," тобто за абсолютно сентиментально-сльозливо-сопливе гівно з купою "special effects." Виграють, виграють...

              > (A.) Але вони створили чудову рекламу фільму. Я думаю, він буде один з найприбутковіших.
              (ГП) Так не про це ж мова була... Я не маю сумнівів, що він буде дуже прибутковим, але великого впливу на американців я не очікую. Я ж кажу, люди ідуть на цей фільм, щоби зайвий раз підтвердити для самих себе, що от ми хороші, добрі християни, зворушені тим, що Він для нас зробив. Дуже мало хто іде на цей фільм з бажанням побачити ВИТВІР МИСТЕЦТВА. Які б не були наміри Гібсона і яка б не була художня якість його "Passion," такий рівень підготовленості американської аудиторії вже перетворює цей фільм на агітпроп.
  • 2004.02.29 | Andrij

    Сміливе Серце

    Як не дивно, Мел Ґібсон одним реченням зробив для України більше, ніж уся зграя "українців" при владі. Загибель 8 мільйонів українців досі не визнано в світі геноцидом.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.02.29 | Максим’як

      Re: Думаю, що його може цікавити, як режисера тема Голодомору.

      Такий фільм потрібно вже давно для всього світу і ясно, що нашими кіномитцями його ніколи не витягнути на світовий рівень.

      Якщо б за нього взявся Мел Ґібсон, то і діаспора б знайшла кілька десятків мільйонів для початку.
    • 2004.03.01 | Нестор

      "Сміливе Серце" - класний фільм про тяжку долю українців

      Колись на УП була стаття, де дуже влучно порівнювалися су3часні українські політичні діячі з героями цього історичного фільму. Фільм дивишся так, немов би там про Україну йдеться.

      І Гібсон молодець, що зняв фільм про страсті Христа. А то вже до маразму доходить. Скоро Біблію оголосять антисемітською книгою і всім звелять казати, що Христа розпяли виключно із самозахисту.
  • 2004.03.03 | Таваріщ Маузєр

    Очєнь навіть нєкамєрчєскій хвільм став очєнь навіть камєрчєскім

    Шото у таваріщєй єврєєв нє заладілось із нєкамєрцієй. Успєх хвільма ваадушєвлять Таваріща Маузєра і єсть гарний знак напєрєдодні Вєлікой Всєвкраїнськой Рєвалюції. Знаковая падія. Усьо ідьоть в хварматє.

    ---

    "Страсти Христовы" обошли "Властелина колец"
    BBCRussian, Обновлено: среда, 03 марта 2004 г., 11:57 GMT 14:57 MCK
    http://news.bbc.co.uk/hi/russian/entertainment/newsid_3529000/3529179.stm

    Фильм Мела Гибсона "Страсти Христовы" побил рекорд по сборам в американском прокате за пять дней. Ранее это достижение принадлежало картине "Властелин колец: Возвращение короля".

    Вызвавший горячие дискуссии в обществе религиозный фильм собрал за отчетный период 125,2 млн. долларов.

    Третья часть "Властелина колец", получившая в итоге 11 "Оскаров", за первые пять дней проката собрала 124,1 млн. долларов.

    "Страсти Христовы" оказались в центре внимания прессы, спровоцировав споры о том, какой религиозный смысл содержится в этом фильме и насколько точно картина воспроизводит исторические события.

    Некоторые видные евреи обрушились с критикой на фильм и на Гибсона - одного из авторов сценария и режиссера, - полагая, что в фильме евреи были выставлены в негативном свете.

    Однако в итоге повышенное внимание пошло на руку фильму, рассказывающему о последних часах жизни Христа, - он стал самым успешным в истории фильмом на религиозную тематику.

    По всей Америке церкви выкупали целые кинозалы для своих прихожан, чтобы последние как можно скорее посмотрели эту картину.

    Побив рекорд по сборам за пять дней среди фильмов, стартовавших в среду, "Страсти Христовы", согласно данным журнала "Скрин дейли", заняли шестое место по сборам в первый уикэнд после премьеры.

    "Я думаю, что хорошие сборы будут наблюдаться вплоть до Пасхи, а пасхальные выходные, я полагаю, станут [в этом плане] потрясающими", - сказал Брюс Дэви, партнер Гибсона по кинокомпании Icon.

    Фильм стартовал также еще в нескольких странах, а на экраны всего мира он постепенно выйдет в марте-апреле.

    Эксперты отмечают, что популярность фильма привела к резкому росту продаж религиозных книг.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".