03/04/2004 | LL.M.

Без тебе
Богдан СТЕЛЬМАХ. До 55-річчя В.Івасюка.


Володю, Володю, так довго без тебе
Минають літа.
Без тебе не в небо - в провалля безнебе
Стікає життя.

Без тебе неначе аж дихати годі,
Мов душать - мене.
І навіть дзвінке многоструння мелодій
Без тебе - сумне.

Тепер над тобою Личаків гойдає
Величчям своїм.
Ось-ось двадцять п’ята весна заридає
На гробі твоїм.

Засвітиться проліском, далі озветься
Вогнем солов’я.
А далі... а далі вже вкотре урветься
Гаїлка твоя...

Тебе, убиваючи, погань гасила
Не просто твій день -
В брюховицькій хащі ламалися крила
Майбутніх пісень.

Пісень, де б до часу себе Україна
Ховала у звук,
Пісень, де глушила б весна солов’їна
Сичання гадюк.

Пісень, де воскресли б забуті сюжети -
Їх вічна глибінь,
Пісень, де черпали б наснагу поети
Нових поколінь.

Ото, щоб не сталось цього, то зумисне -
Крило по крилі -
Пісні ті у горлі твоїм перетисне
Гадюка петлі.

І може, якраз тих пісень нам забракло
На зламі епох,
І саме без них наше кредо заклякло
В петлі неспромог?

І саме без пісні твоєї так трудно
Вставати з колін? -
До того ж коли дехто хоче облудно
Кількох Україн.

А інший - то жодної радше не хоче,
Йому - аби фарт,
Вимолює в чорта - зубами скрегоче -
Черговий мільярд.

А третій перевертень прагне продати
І сад наш, і дім -
Усе, що святе, на поталу віддати
Убивцям твоїм...

Отак вони, брате Володю, без тебе
Минають літа.
Без пісні твоєї в провалля небесне
Стікає життя.