ЗУПИНІТЬСЯ І ЗГАДАЙТЕ! Сьогодні Георгію виповнилося б 35. (/)
05/21/2004 | Людмила Коваль
День народження
Мирослава Гонгадзе, для УП , 21.05.2004, 11:12
Вчора Саломе запитала мене, як можна посилати вітання до Раю. І я відверто була заскочена. Діти вимагають дуже чітких і конкретних відповідей. Тому ми сьогодні вклали в надувні кульки вітання татові Гії і випустили їх в небо. З Днем Народження, Георгію.
Сьогодні ти мені снився. Такий рвучкий і невгамовний. Ти як завжди кудись поспішав. І я не могла тебе втримати. Як і тоді, не змогла. І ще досі картаю себе за це. Ти завжди потребував свободи, а я любила тебе напевно більше ніж себе і більше ніж життя і просто не хотіла тебе обмежувати.
А як ти любив життя у всіх його проявах. Ти проживав щодень як останній. Скількох оточуючих ти заразив своєю любов'ю. Ти навчив мене поважати себе. Ти підштовхував і водночас заспокоював.
Пам'ятаєш, коли я за щось переживала, ти завжди казав, не турбуйся, все буде гаразд. Ти дав мені розуміння, силу і сенс життя. Недавно я прочитала рядки написані одним філософом, що щастя це пошуки достойної смерті. Якщо це справді так, то ти, я абсолютно переконана, щасливий. І ти передав це щастя мені.
Може, це звучить неймовірно, але я досі йдучи по вулиці вдивляюсь в обличчя перехожих в очікуванні, що ось побачу тебе. Мені не вистачає тебе. Нам не вистачає тебе. Нані і Соломії вже шість з половиною. Ти пам'ятає, як ти весь час повторював мені – вчись, рухайся вперед, ти відповідальна за дітей.
Тоді я не розуміла до кінця справжню суть цих слів. Але це напевно відчував і розумів ти. Вони весь час розпитують, яким ти був. І ти напевно чуєш їхні молитви щовечора. Один священик нам сказав, що невинноубиєнні є великомучениками і вони потрапляючи на той світ, стають святими, у яких можна просити про допомогу чи прощення. Сьогодні я прошу тебе – пробач, що ми не даємо твоїй душі спокою.
І я вірю, ти пробачиш. Бо ти пробачав людям їхні слабкості. Ти любив людей. Ти відкривав свою душу кожному, сподіваючись, що вони відповідатимуть тобі взаємністю. Ти готовий був віддати останнє своїм друзям і пробачав своїм ворогам. Я навіть думаю, що ти і своїх убивць зміг би помилувати. Але ми ще тут на землі. А я сумніваюсь, що здатна пробачити тим хто тебе від нас забрав. Пробач.
Мирослава Гонгадзе, для УП , 21.05.2004, 11:12
Вчора Саломе запитала мене, як можна посилати вітання до Раю. І я відверто була заскочена. Діти вимагають дуже чітких і конкретних відповідей. Тому ми сьогодні вклали в надувні кульки вітання татові Гії і випустили їх в небо. З Днем Народження, Георгію.
Сьогодні ти мені снився. Такий рвучкий і невгамовний. Ти як завжди кудись поспішав. І я не могла тебе втримати. Як і тоді, не змогла. І ще досі картаю себе за це. Ти завжди потребував свободи, а я любила тебе напевно більше ніж себе і більше ніж життя і просто не хотіла тебе обмежувати.
А як ти любив життя у всіх його проявах. Ти проживав щодень як останній. Скількох оточуючих ти заразив своєю любов'ю. Ти навчив мене поважати себе. Ти підштовхував і водночас заспокоював.
Пам'ятаєш, коли я за щось переживала, ти завжди казав, не турбуйся, все буде гаразд. Ти дав мені розуміння, силу і сенс життя. Недавно я прочитала рядки написані одним філософом, що щастя це пошуки достойної смерті. Якщо це справді так, то ти, я абсолютно переконана, щасливий. І ти передав це щастя мені.
Може, це звучить неймовірно, але я досі йдучи по вулиці вдивляюсь в обличчя перехожих в очікуванні, що ось побачу тебе. Мені не вистачає тебе. Нам не вистачає тебе. Нані і Соломії вже шість з половиною. Ти пам'ятає, як ти весь час повторював мені – вчись, рухайся вперед, ти відповідальна за дітей.
Тоді я не розуміла до кінця справжню суть цих слів. Але це напевно відчував і розумів ти. Вони весь час розпитують, яким ти був. І ти напевно чуєш їхні молитви щовечора. Один священик нам сказав, що невинноубиєнні є великомучениками і вони потрапляючи на той світ, стають святими, у яких можна просити про допомогу чи прощення. Сьогодні я прошу тебе – пробач, що ми не даємо твоїй душі спокою.
І я вірю, ти пробачиш. Бо ти пробачав людям їхні слабкості. Ти любив людей. Ти відкривав свою душу кожному, сподіваючись, що вони відповідатимуть тобі взаємністю. Ти готовий був віддати останнє своїм друзям і пробачав своїм ворогам. Я навіть думаю, що ти і своїх убивць зміг би помилувати. Але ми ще тут на землі. А я сумніваюсь, що здатна пробачити тим хто тебе від нас забрав. Пробач.