Кампанія “ПОРА!” запрошує всіх чесних українців відзначити 10-рі
06/19/2004 | ПОРА!
Кампанія “ПОРА!” запрошує всіх чесних українців відзначити 10-річчя кучмізму
Акція “Десять років кучмізму” пройде по всій Україні впродовж тижня 19-27 червня і охопить більшість обласних центрів, а подекуди і районні.
Усі ми з вами – пасажири одного потягу, що зветься “Україна”. Він відбув у незвіданий шлях історії ще в далекому 1991 році. Мало хто з нас, пасажирів “України”, може похвалитись тим, що він просувається у майбутнє щасливо та комфортно. Адже більшість вагонів досі є загальними, чи, в кращому випадку, плацкартними. Вони давно не ремонтувалися, та й взагалі у них вже закінчився термін придатності.
Безперечно, нікому із нас не може подобатись той напрямок, в якому прямує “Україна”. Адже що далі їдемо, то менше подають у наші вагони тепла та світла, з кожною станцією до нас підсідає все більше контролерів, вони викидають під колеса всіх невдоволених пасажирів, а квитки за проїзд при цьому стають щоразу дорожчими. “Україна” прямує у безодню. Пора змінити цей напрямок. Пора звільнити машиністів!
Ось уже ціле десятиліття машиністом “України” є Леонід Кучма, а його прибічники їдуть лише у люксах та працюють провідниками наших обдертих загальних і плацкартних вагонів. Кучма та його посібники самі порушують правила проїзду, обкрадають нас, пасажирів, та й взагалі їм байдуже до наших проблем і до того, куди ми хочемо їхати . Тому громадянська кампанія “Пора!” проводить Всеукраїнську акцію “Десять років кучмізму”.
Мета кампанії спрямована саме на те, щоб припинити скочування України в безодню кризи. Завдання акції “Десять років кучмізму” – поінформувати людей про кризові явища, які назбирались в Україні за останні десять років, себто за час панування Кучми.
Запрошуємо всіх долучитися до акції “Десять років кучмізму” та підтримати громадянську кампанію “Пора!”.
Пора забути про страх! Пора змінити напрямок потягу “України”!! Пора звільнити машиністів!!!
ДЕСЯТИЛІТТЯ КУЧМІЗМУ В УКРАЇНІ
Українцям в часі державної незалежності вдалося прожити без Кучми лише один неповний рік – в жовтні 1992-го Леонід Кучма став прем'єр-міністром України. Верховна Рада на його ж вимогу надала йому майже диктаторські повноваження, відсунувши на задній план тодішнього президента Кравчука. Прем’єру Кучмі дали право випускати декрети, які мали силу Законів України. Хто б міг подумати, що цим для України починається довга і безрадісна епоха кучмізму?
По сьогодні, лише з кількамісячною перервою у 1993-1994 році, Леонід Кучма керує Україною. Однак похвалитися він може лише тим, що, попри його керування, Україна все ще існує як держава. Все інше, що ганьбить Україну перед цілим світом і робить нестерпним життя для мільйонів наших громадян, можна вважати наслідком дванадцятилітньої діяльності або бездіяльності Леоніда Кучми на посадах спочатку прем'єр-міністра, а потім президента України.
Все це він це робив не сам, бо без співучасті або ж потакання інших навряд чи зміг би досягти в Україні такого ж “результату”, який дають лихоліття війни. Зупинені і розграбовані підприємства, мільйони “біженців” з України, деморалізовані чиновники, залякані судді і безцеремонні кримінальники – все це ми бачимо щоденно і все це можна називати кучмізмом.
Свою силу кучмізм побудував на збідненні простих українців, на найнижчій у Європі середній заробітній платні, на пропагуванні серед українців невіри у свої сили, розчаруванні в демократії, справедливості, на роздрібненні і пересварюванні опозиційних партій. Ось що робить українців безсилими і залежним від подачок і свавілля влади.
У грудні 1992-року Кучма своїми декретами впровадив обмеження зарплат і одночасно започаткував небачену інфляцію українських грошей. Цими ж декретами були встановлені величезні штрафи для керівників підприємств, які пробували збільшувати суму зарплати відповідно до інфляції. Тому, починаючи з 1993 року, на державних підприємствах в Україні зарплату просто перестали платити. Зима 1993 року для багатьох українців несподівано стала початком злиденного життя, яке для значної частини наших громадян триває і по сьогоднішній день.
У грудні 1992 року Кучма впровадив варварські податки, які зупинили цілі підприємства і галузі. Кучма зруйнував систему управління державною власністю і заохотив безцеремонне розграбування цієї власності державними чиновниками, директорами заводів та кримінальними зграями. Чи не найвражаючим “досягненням” кучмізму стала ліквідація у 1993-2004 роках 15 млн. робочих місць в Україні і виїзд з неї в пошуках роботи 7 млн. наших співгромадян..
Кучмізм – це роки, які багато громадян України вважають втраченими для себе. Це – зруйновані надії, зіпсований авторитет нашої країни у світі та закриті двері у Європу.
Кучмізм – це нахабне перекручування очевидних понять, знущання над загальнолюдськими нормами і цінностями, це називання сфальшованих або підкуплених виборів демократією, погрому промисловості – реформами, пограбування державного майна – приватизацією, а рішень продажних або заляканих суддів – справедливістю.
Кучмізм – це дванадцятирічна економічна і врешті звичайна війна з власним народом, про що свідчить щорічне скорочення армії і щорічне збільшення численності різноманітної міліції, поліції та інших каральних органів.
Кучмізм – це звуження незалежності України лише до “незалежності” державної влади від власного народу. Все решта розпродається або віддається за так усім, хто має силу і гроші.
Кучмізм – це свідоме розбещування державних службовців, заохочення їх, в тому числі і навмисно нікчемною зарплатою, до корупції та розкрадання державного майна, внаслідок чого вони стають залежними та нездатними до морального опору. Це – піраміда влади , яка змушує “красти і ділитися” всіх, хто в неї включений.
Кучмізм – це винесення на вершину влади людей з кримінальним минулим і намагання за всяку ціну зробити їх наступниками президента Кучми.
Кучмізм не так просто побороти, але ніхто з нас не зобов'язаний його сприймати поважно, вірити його брехні, співдіяти в його неподобствах. Ми можемо ігнорувати його, висміювати, і врешті маємо право йому помститися – проголосувати на виборах за тих, кого кучмісти найбільше ненавидять і поборюють, і проти тих, кого кучмісти всіма силами проштовхують до влади.
Ми маємо право зробити так, аби в цьому році епоха кучмізму в Україні нарешті закінчилася!
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000096.html#more
Акція “Десять років кучмізму” пройде по всій Україні впродовж тижня 19-27 червня і охопить більшість обласних центрів, а подекуди і районні.
Усі ми з вами – пасажири одного потягу, що зветься “Україна”. Він відбув у незвіданий шлях історії ще в далекому 1991 році. Мало хто з нас, пасажирів “України”, може похвалитись тим, що він просувається у майбутнє щасливо та комфортно. Адже більшість вагонів досі є загальними, чи, в кращому випадку, плацкартними. Вони давно не ремонтувалися, та й взагалі у них вже закінчився термін придатності.
Безперечно, нікому із нас не може подобатись той напрямок, в якому прямує “Україна”. Адже що далі їдемо, то менше подають у наші вагони тепла та світла, з кожною станцією до нас підсідає все більше контролерів, вони викидають під колеса всіх невдоволених пасажирів, а квитки за проїзд при цьому стають щоразу дорожчими. “Україна” прямує у безодню. Пора змінити цей напрямок. Пора звільнити машиністів!
Ось уже ціле десятиліття машиністом “України” є Леонід Кучма, а його прибічники їдуть лише у люксах та працюють провідниками наших обдертих загальних і плацкартних вагонів. Кучма та його посібники самі порушують правила проїзду, обкрадають нас, пасажирів, та й взагалі їм байдуже до наших проблем і до того, куди ми хочемо їхати . Тому громадянська кампанія “Пора!” проводить Всеукраїнську акцію “Десять років кучмізму”.
Мета кампанії спрямована саме на те, щоб припинити скочування України в безодню кризи. Завдання акції “Десять років кучмізму” – поінформувати людей про кризові явища, які назбирались в Україні за останні десять років, себто за час панування Кучми.
Запрошуємо всіх долучитися до акції “Десять років кучмізму” та підтримати громадянську кампанію “Пора!”.
Пора забути про страх! Пора змінити напрямок потягу “України”!! Пора звільнити машиністів!!!
ДЕСЯТИЛІТТЯ КУЧМІЗМУ В УКРАЇНІ
Українцям в часі державної незалежності вдалося прожити без Кучми лише один неповний рік – в жовтні 1992-го Леонід Кучма став прем'єр-міністром України. Верховна Рада на його ж вимогу надала йому майже диктаторські повноваження, відсунувши на задній план тодішнього президента Кравчука. Прем’єру Кучмі дали право випускати декрети, які мали силу Законів України. Хто б міг подумати, що цим для України починається довга і безрадісна епоха кучмізму?
По сьогодні, лише з кількамісячною перервою у 1993-1994 році, Леонід Кучма керує Україною. Однак похвалитися він може лише тим, що, попри його керування, Україна все ще існує як держава. Все інше, що ганьбить Україну перед цілим світом і робить нестерпним життя для мільйонів наших громадян, можна вважати наслідком дванадцятилітньої діяльності або бездіяльності Леоніда Кучми на посадах спочатку прем'єр-міністра, а потім президента України.
Все це він це робив не сам, бо без співучасті або ж потакання інших навряд чи зміг би досягти в Україні такого ж “результату”, який дають лихоліття війни. Зупинені і розграбовані підприємства, мільйони “біженців” з України, деморалізовані чиновники, залякані судді і безцеремонні кримінальники – все це ми бачимо щоденно і все це можна називати кучмізмом.
Свою силу кучмізм побудував на збідненні простих українців, на найнижчій у Європі середній заробітній платні, на пропагуванні серед українців невіри у свої сили, розчаруванні в демократії, справедливості, на роздрібненні і пересварюванні опозиційних партій. Ось що робить українців безсилими і залежним від подачок і свавілля влади.
У грудні 1992-року Кучма своїми декретами впровадив обмеження зарплат і одночасно започаткував небачену інфляцію українських грошей. Цими ж декретами були встановлені величезні штрафи для керівників підприємств, які пробували збільшувати суму зарплати відповідно до інфляції. Тому, починаючи з 1993 року, на державних підприємствах в Україні зарплату просто перестали платити. Зима 1993 року для багатьох українців несподівано стала початком злиденного життя, яке для значної частини наших громадян триває і по сьогоднішній день.
У грудні 1992 року Кучма впровадив варварські податки, які зупинили цілі підприємства і галузі. Кучма зруйнував систему управління державною власністю і заохотив безцеремонне розграбування цієї власності державними чиновниками, директорами заводів та кримінальними зграями. Чи не найвражаючим “досягненням” кучмізму стала ліквідація у 1993-2004 роках 15 млн. робочих місць в Україні і виїзд з неї в пошуках роботи 7 млн. наших співгромадян..
Кучмізм – це роки, які багато громадян України вважають втраченими для себе. Це – зруйновані надії, зіпсований авторитет нашої країни у світі та закриті двері у Європу.
Кучмізм – це нахабне перекручування очевидних понять, знущання над загальнолюдськими нормами і цінностями, це називання сфальшованих або підкуплених виборів демократією, погрому промисловості – реформами, пограбування державного майна – приватизацією, а рішень продажних або заляканих суддів – справедливістю.
Кучмізм – це дванадцятирічна економічна і врешті звичайна війна з власним народом, про що свідчить щорічне скорочення армії і щорічне збільшення численності різноманітної міліції, поліції та інших каральних органів.
Кучмізм – це звуження незалежності України лише до “незалежності” державної влади від власного народу. Все решта розпродається або віддається за так усім, хто має силу і гроші.
Кучмізм – це свідоме розбещування державних службовців, заохочення їх, в тому числі і навмисно нікчемною зарплатою, до корупції та розкрадання державного майна, внаслідок чого вони стають залежними та нездатними до морального опору. Це – піраміда влади , яка змушує “красти і ділитися” всіх, хто в неї включений.
Кучмізм – це винесення на вершину влади людей з кримінальним минулим і намагання за всяку ціну зробити їх наступниками президента Кучми.
Кучмізм не так просто побороти, але ніхто з нас не зобов'язаний його сприймати поважно, вірити його брехні, співдіяти в його неподобствах. Ми можемо ігнорувати його, висміювати, і врешті маємо право йому помститися – проголосувати на виборах за тих, кого кучмісти найбільше ненавидять і поборюють, і проти тих, кого кучмісти всіма силами проштовхують до влади.
Ми маємо право зробити так, аби в цьому році епоха кучмізму в Україні нарешті закінчилася!
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000096.html#more