Не всі нас люблять, але всі читають!
06/29/2004 | Skapirus
Саме під таким гаслом газета “Олександрійський тиждень”, ЗМІ Кіровоградщини та влада культивують гібрид людиноподібних істот з назвою “Лох Олександрійський”. Зокрема, в згаданій газеті в номері від 10-го червня на першій сторінці надруковано матеріал Олександра Петренка з красномовною назвою “Віктор Янукович: подолані терни” (див. копію частини першої сторінки в Фотоархіві Майдану: http://maidan.org.ua/n/foto/1088528631). З перших рядків всім, хто сумнівався в “непересічності” постаті Віктора Федоровича, відразу ж повідомляється (тут і далі курсивом виділені цитати з статті): “Постать Прем'єр-міністра Віктора Януковича в українському суспільстві сьогодні знакова. Високий рейтинг засвідчує людське довір'я до нього, а відтак, робить цілком ймовірною його перемогу на осінніх президентських виборах. Саме тому в деяких засобах масової інформації останнім часом почали активно роздмухуватись всілякі чутки про Главу Уряду, зокрема й про те, що у свої молоді роки він мав судимості”.
Опускаючи відомі всім читачам Майдану нещодавні спроби відбілювання представниками Донецьких судів спаплюженого “деякими засобами масової інформації” образу прем’єр-міністра, зупинимося на “фактажі”, викладеному в газеті для очей звичайного обивателя:
“В обох випадках йшлося про звичайнісінькі для робітничих містечок того часу сутичок між молоддю. А оскільки такі сутички відбувалися нерідко і окремим їх учасникам спричинялися, висловлюючись мовою судових документів, певні "тілесні ушкодження", то й Феміда не барилася з покараннями - кого за діло, а кого й заради профілактики, щоб не крутився там, де порушувався громадський порядок.
Жертвою такої ситуації, як однозначно свідчать документи, став і сімнадцятилітній Віктор. Про ті події осені 1967 року детально розповів журналістам їх учасник, колишній сусід Януковича Юрій Целковський. Якось вони групою йшли робітничим селищем. Зустрічний чоловік, уже добряче напідпитку, який тільки-но відбув десятилітнє покарання, почав приставати до Целковського. В результаті зав'язалася бійка. Янукович, як потім засвідчили всі присутні, зокрема, й потерпілий Совенко, в ній участі не брав, стояв осторонь.
І може б та бійка не мала наслідків, якби Целковському не прийшло в голову "заради справедливості" по-своєму провчити задираку. Він забрав його годинника та пакунок з документами, пригрозивши, що без перепрошення не віддасть.
Але вийшло так, що у справу втрутилася міліція. І "проучування" було кваліфіковано, як пограбування. Зрозумівши, що справа набирає непередбачених поворотів, 26-літній Целковський, батько недавно народженої доньки, попросив Януковича взяти відповідальність за все, що сталося, на себе. Мовляв, тому, як неповнолітньому, зійде з рук. І Віктор, який ще не мав достатнього життєвого досвіду, щоб всебічно оцінити ситуацію (а підказати не було кому, оскільки виріс без матері, батько мав іншу родину, і хлопцем опікувалася тільки старенька бабуся), згодився. Не останню роль при прийнятті рішення відіграла властива юності готовність до самопожертви заради іншого. Цей незважений крок щодо перебирання провини на себе коштувала Вікторові судимості за статтею 141 ч.2 КК УРСР.
Друга судова помилка мала подібний характер. Про неї, крім працівників обласного суду, журналістам повідав єнакіївець Олександр Мартиненко. Суть її ось у чому. Восени 1969 року повертався Янукович разом з однокурсницею з вечірніх занять у технікумі. Побачивши знайомого, цього ж таки Мартиненка, у товаристві двох чоловіків напідпитку, зупинився. Доки розмовляли, один з випивох почав брутально приставати до дівчини. Віктор його відштовхнув і незабаром разом з супутницею пішов геть. А ті, що залишилися, надавали один одному стусанів, про що й була заведена карна справа. Хтось назвав і прізвище Януковича. І хоч його провина доведена не була, він знову отримав судовий термін за ст. 102 КК УРСР, оскільки вже мав судимість.
А потім, як уже говорилося, обидва несправедливі вироки були скасовані. Цим самим чверть століття тому Законом засвідчувалося, що Віктор Федорович Янукович є людиною, яка не має судимостей.
Подальший життєвий шлях Віктора Януковича показав, що він не тільки знайшов у собі сили подолати гіркоту завданої у молоді роки несправедливості, а й завдяки розуму, умінню стратегічно мислити, зваженості в діях, твердій волі, стійкому й цілеспрямованому характеру став тим, ким його сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.
В подібному ж стилі працює й Кіровоградське обласне радіо. Щотижня про В.Януковича, його життя, діяльність та гарну сім’ю готуються матеріали, ідеєю яких є твердження в стилі “суворий, але справедливий господар в своїй країні”. Підготовані випуски щонайменше двічі на день протягом тижня прокручуються для всіх мешканців області по дротовому радіо, щоб всі гарантовано почули про людину, яку “сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.
За що ж одержала таке визнання ця людина? А мабуть є за що. Олександрійщина є регіоном, де традиційно видобувається та піддається первинній обробці буре вугілля. Так або інакше така діяльність конкурує з видобутком вугілля в Донецькому регіоні. Протягом попередніх років силами місцевих “діячів” функціонування об’єднання “Олександріявугілля” все більше й більше занепадало. Закривалися шахти й розрізи, метал з устаткування вивозився місцевими металоприймальними пунктами, яких неміряно розвелося на Олександрійщині. До переїзду Віктора Федоровича до Києва ця діяльність була надто “невпорядкованою”. Прем’єрство Януковича все змінило. На ключові посади в підприємствах “Олександріявугілля” були встановлені “хлопчики-позвоночники”, місією яких є роз’їжджати на мерседесах та по мобільному телефону приймати вказівки з Києва і Донецька та впроваджувати їх в життя. Наслідком цього став перехід на орендні способи роботи колись прибуткових і потрібних країні підприємств. Тепер вони під чутливим новим керівництвом централізовано демонтуються на метал, і як наслідок припиняють власне виробництво. Дійшло до того, що у вуглевидобувному регіоні буровугільний брикет став дефіцитом, який люди вважають за щастя придбати за 250 грн./тону. І це при тому, що на зиму для опалення хати худо-бідно треба 3 тони, пенсії рідко в кого перевищують 150 грн./міс., а зарплату вище 200 грн./міс. практично неможливо знайти.
Більшість людей потребою фізичного виживання поставлені на коліна. Загроза безробіття, корупція, безнадія, кримінал при владі перетворюють людей на людиноподібних істот, які не мають найнеобхіднішого та з усіх сил шукають заробітку. Відсутність правдивої інформації від опозиційних партій породжує в головах людей найдикіші міфи, серед яких і міф про Януковича, як про “суворого, але справедливого господаря в своїй країні”. Реально виходить, що люди мають читати і слухати лише те, що їм підсовують владні ЗМІ, а знущальне гасло “Олександрійського тижня” “не всі нас люблять, але всі читають!” (див. Фотоархів Майдану: http://maidan.org.ua/n/foto/1088528631) є плачевною реальністю.
Опускаючи відомі всім читачам Майдану нещодавні спроби відбілювання представниками Донецьких судів спаплюженого “деякими засобами масової інформації” образу прем’єр-міністра, зупинимося на “фактажі”, викладеному в газеті для очей звичайного обивателя:
“В обох випадках йшлося про звичайнісінькі для робітничих містечок того часу сутичок між молоддю. А оскільки такі сутички відбувалися нерідко і окремим їх учасникам спричинялися, висловлюючись мовою судових документів, певні "тілесні ушкодження", то й Феміда не барилася з покараннями - кого за діло, а кого й заради профілактики, щоб не крутився там, де порушувався громадський порядок.
Жертвою такої ситуації, як однозначно свідчать документи, став і сімнадцятилітній Віктор. Про ті події осені 1967 року детально розповів журналістам їх учасник, колишній сусід Януковича Юрій Целковський. Якось вони групою йшли робітничим селищем. Зустрічний чоловік, уже добряче напідпитку, який тільки-но відбув десятилітнє покарання, почав приставати до Целковського. В результаті зав'язалася бійка. Янукович, як потім засвідчили всі присутні, зокрема, й потерпілий Совенко, в ній участі не брав, стояв осторонь.
І може б та бійка не мала наслідків, якби Целковському не прийшло в голову "заради справедливості" по-своєму провчити задираку. Він забрав його годинника та пакунок з документами, пригрозивши, що без перепрошення не віддасть.
Але вийшло так, що у справу втрутилася міліція. І "проучування" було кваліфіковано, як пограбування. Зрозумівши, що справа набирає непередбачених поворотів, 26-літній Целковський, батько недавно народженої доньки, попросив Януковича взяти відповідальність за все, що сталося, на себе. Мовляв, тому, як неповнолітньому, зійде з рук. І Віктор, який ще не мав достатнього життєвого досвіду, щоб всебічно оцінити ситуацію (а підказати не було кому, оскільки виріс без матері, батько мав іншу родину, і хлопцем опікувалася тільки старенька бабуся), згодився. Не останню роль при прийнятті рішення відіграла властива юності готовність до самопожертви заради іншого. Цей незважений крок щодо перебирання провини на себе коштувала Вікторові судимості за статтею 141 ч.2 КК УРСР.
Друга судова помилка мала подібний характер. Про неї, крім працівників обласного суду, журналістам повідав єнакіївець Олександр Мартиненко. Суть її ось у чому. Восени 1969 року повертався Янукович разом з однокурсницею з вечірніх занять у технікумі. Побачивши знайомого, цього ж таки Мартиненка, у товаристві двох чоловіків напідпитку, зупинився. Доки розмовляли, один з випивох почав брутально приставати до дівчини. Віктор його відштовхнув і незабаром разом з супутницею пішов геть. А ті, що залишилися, надавали один одному стусанів, про що й була заведена карна справа. Хтось назвав і прізвище Януковича. І хоч його провина доведена не була, він знову отримав судовий термін за ст. 102 КК УРСР, оскільки вже мав судимість.
А потім, як уже говорилося, обидва несправедливі вироки були скасовані. Цим самим чверть століття тому Законом засвідчувалося, що Віктор Федорович Янукович є людиною, яка не має судимостей.
Подальший життєвий шлях Віктора Януковича показав, що він не тільки знайшов у собі сили подолати гіркоту завданої у молоді роки несправедливості, а й завдяки розуму, умінню стратегічно мислити, зваженості в діях, твердій волі, стійкому й цілеспрямованому характеру став тим, ким його сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.
В подібному ж стилі працює й Кіровоградське обласне радіо. Щотижня про В.Януковича, його життя, діяльність та гарну сім’ю готуються матеріали, ідеєю яких є твердження в стилі “суворий, але справедливий господар в своїй країні”. Підготовані випуски щонайменше двічі на день протягом тижня прокручуються для всіх мешканців області по дротовому радіо, щоб всі гарантовано почули про людину, яку “сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.
За що ж одержала таке визнання ця людина? А мабуть є за що. Олександрійщина є регіоном, де традиційно видобувається та піддається первинній обробці буре вугілля. Так або інакше така діяльність конкурує з видобутком вугілля в Донецькому регіоні. Протягом попередніх років силами місцевих “діячів” функціонування об’єднання “Олександріявугілля” все більше й більше занепадало. Закривалися шахти й розрізи, метал з устаткування вивозився місцевими металоприймальними пунктами, яких неміряно розвелося на Олександрійщині. До переїзду Віктора Федоровича до Києва ця діяльність була надто “невпорядкованою”. Прем’єрство Януковича все змінило. На ключові посади в підприємствах “Олександріявугілля” були встановлені “хлопчики-позвоночники”, місією яких є роз’їжджати на мерседесах та по мобільному телефону приймати вказівки з Києва і Донецька та впроваджувати їх в життя. Наслідком цього став перехід на орендні способи роботи колись прибуткових і потрібних країні підприємств. Тепер вони під чутливим новим керівництвом централізовано демонтуються на метал, і як наслідок припиняють власне виробництво. Дійшло до того, що у вуглевидобувному регіоні буровугільний брикет став дефіцитом, який люди вважають за щастя придбати за 250 грн./тону. І це при тому, що на зиму для опалення хати худо-бідно треба 3 тони, пенсії рідко в кого перевищують 150 грн./міс., а зарплату вище 200 грн./міс. практично неможливо знайти.
Більшість людей потребою фізичного виживання поставлені на коліна. Загроза безробіття, корупція, безнадія, кримінал при владі перетворюють людей на людиноподібних істот, які не мають найнеобхіднішого та з усіх сил шукають заробітку. Відсутність правдивої інформації від опозиційних партій породжує в головах людей найдикіші міфи, серед яких і міф про Януковича, як про “суворого, але справедливого господаря в своїй країні”. Реально виходить, що люди мають читати і слухати лише те, що їм підсовують владні ЗМІ, а знущальне гасло “Олександрійського тижня” “не всі нас люблять, але всі читають!” (див. Фотоархів Майдану: http://maidan.org.ua/n/foto/1088528631) є плачевною реальністю.
Відповіді
2004.06.30 | Чучхе
Тут справа не в "Олександрійському тижні"
Ці публікації про Януковича ОДНАКОВІ і ОДНОЧАСНО друкуються у газетах всіх (чи майже всіх) областей України. Одна й та сама стаття під назвою "Прем"єру нічого скривати в своєму минулому" одночасно вийшла в київській рівненській та миколаївській газетах (а може й в усіх газетах усих регіонів). Ці статті штампують в Донецьку, а потім організовано спускають в десятки газет по всій Україні і "Олександрійський тиждень" лише один із них.НБ. Якщо ви наберете в кількох пошукових системах (бажано гугль, яндекс) набір слів "Премьеру нечего скрывать" то виявите, що абсолютно тотожна стаття з такою назвою вийшла одночасно в Криму, Миколаєві, Дніпропетровську і ще в якомусь мережевому виданні.
2004.07.01 | Skapirus
Можливо
Але мене при написанні статті крім Януковича хвилювали й інші проблеми:1. Зомбування людей владними ЗМІ, неактивність місцевих опозиційних організацій, відсутність від них правдивої інфи. Цим я також хтів привернути увагу хоча б обласних опозиційних організацій з Кіровограда, які хоч трохи ворушаться, щоб вони звернули увагу на обласне радіо, яке самим нахабним чином піарить Бандюковича, збільшуючи йому електорат в занепалих селах. Скільки я не шукав по Олександрії слідів діяльності опозиційних партій, так і не знайшов.
2. Розкрадання майна, руйнування вугільної галузі конкурентами, які дорвалися до влади.
2004.07.01 | Franko
І Поступ туди ж
На Галичину, здається, розробляють інші, "біліші" тексти.http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=26466
Віктор ЯНУКОВИЧ: Житла для молоді збудуємо втричі більше
Стефанія МАРИНИЧ
Аж ніяк не ностальгуючи за радянськими часами, добрі згадки залишилися про всеохопну систему організації дитячого та підліткового виховання. Якби ж усе варте залишити, викинувши ідеологічну складову! Численні технічні гуртки, самодіяльність, та навіть будинки школярів чимало малюків привчили до корисної праці, розвинули творчі здібності. Куди все поділося?
Та напевно, настав час, коли щось-таки має змінитися. Принаймні хочеться вірити в щирість ось цих слів прем'єр-міністра Віктора Януковича: "Найбільш складні часи будівництва нашої незалежної країни вже позаду. Рік від року маємо економічне зростання, яке дозволяє вирішити багато проблем нашого суспільства". З такими словами він звернувся до представників молодіжних організацій на святкуванні Дня молоді. Крім премій та Почесних грамот Кабінету Міністрів, вони отримали заряд надії на те, що український уряд знову повертається обличчям до молодіжних проблем.
Як показує досвід, більшість проблем реального життя пов'язана з економікою. Занепала економіка впродовж десятиріччя гальмувала процеси суспільного розвитку, діти й молодь потерпали разом з усіма, якщо не найбільше, бо їхні програми фінансували з тих крихт, які залишалися після всіх інших, як тоді здавалося, конче необхідних.
Уряд розуміє, що увага до молоді є пріоритетною. Та й економічне зростання дало можливість переглянути фінансову базу цієї уваги. Істотно збільшено видаткову частину Державного бюджету на ІІ півріччя цього року. Майже 8 мільярдів гривень додатково спрямовано на вирішення соціальних проблем. За словами глави уряду, більшість цих коштів піде на підвищення пенсій, заробітної плати бюджетників, стипендії.
Віктор Янукович пообіцяв, що розмір стипендій зросте в 2,2 раза попри те, що з початку року стипендії вже підвищили на 10 і 20%. Одночасно уряд виділив на програму з допомоги по народженні дитини 50 мільйонів гривень. Очікується, що уряд ухвалить також програму підтримки творчої молоді з фінансуванням у 9 мільйонів гривень, розраховану до 2007 року. Прем'єр, який і сам свого часу організував програму "Обдаровані діти", з вдячністю сприйняв також пропозицію одного з народних депутатів підтримати шкільні ігри КВН, інтелектуальні олімпіади, шахові турніри. Вирішено, що групу з підготовки таких заходів очолить міністр науки та освіти, їх проведуть у 20 тисячах шкіл.
Та є серед молодіжних проблем найпекучіша. Це -- проблема житла. Віктор Янукович розуміє, що "з боку держави важливо створити умови, щоби ви, молодь, могли реалізувати себе в житті. Вже наступного року будівництво житла для молоді ми збільшимо втричі", -- запевнив прем'єр.