Україна - не Америка
09/01/2004 | Майдан-ІНФОРМ
На тлі труднощів з орфографією та приховування кандидатом від влади фактів своєї неодноразової судимості, а також запевнень його штабістів, що миготіння прем’єра на телеекранах – це невід’ємна частина висвітлення його діяльності на посаді глави уряду, хотілося б поцікавитися, як такі „чесноти” від політиків оцінюються та сприймаються де-інде. Народний депутат України, член політичної групи Української народної партії Євген Жовтяк вже нагадував про той факт, що неправильно написане слово „картопля” зруйнувало політичну кар’єру віце-президента США Дена Квейла. Нещодавні події з номінуванням кандидатів на посаду судді Верховного Суду американського штату Нью-Джерсі також, за його словами, додають приводів для співставлення:
- Здавалося, талановита молода юристка Зуліма Фарбер мала всі шанси пройти слухання у сенаті штату та посісти вакантну і високопрестижну посаду судді Верховного Суду Нью-Джерсі. Однак преса зіграла свою роль – журналісти випадково довідалися про те, що у пані Фарбер призупинено дію водійського посвідчення. Коли ж поцікавилися причиною, з’ясувалося, що минулого року пані Фарбер припаркувалася в недозволеному місці. Виписаний їй штраф вона добровільно не сплатила, на засідання суду не з’явилася, тож суддя виніс рішення про призупинення дії водійських прав пані адвоката. Коли це підтвердилося і стало відомо громадськості, то кандидатуру Зуліми Фарбер навіть не допустили до слухань. Її політичну кар’єру було зруйновано і перекреслено.
Стосовно ж аргументів на користь того, що тиражування образу „наполегливого і послідовного” на телекранах є нічим іншим, як висвітленням його діяльності на посту прем’єра, то хотів би нагадати скандал, який спричинився з колишнім віце-президентом США Албертом Гором, і який послужив гарним уроком тамтешній Демократичній партії.
Скандал вибухнув 1997-го року як відлуння президентської виборчої кампанії-1996. У березні 1997 року стало відомо, що Гор, послуговуючись службовим телефоном у Білому домі (хоча він стверджував, що дзвінок був проплачений за рахунок кредитної карточки Національного з’їзду Демократичної партії), „вибивав” гроші для забезпечення політичної діяльності. Першу хвилю скандалу вдалося загальмувати, оскільки Гор твердив, що кошти „шукалися” ним на З’їзд Демократичної партії – т.з „м’які” гроші (в американському законодавстві робиться різниця між „м’якими” грошима (на партійне будівництво, політичну діяльність взагалі) та „твердими” грошима (на конкретну виборчу кампанії, для конкретного кандидата). Проте, значна частина громадськості, заохочувана республіканцями, залишилася незадоволена самим фактом обдзвонювання потенційних спонсорів зі службового кабінету на користь виборчої кампанії владної партії. Сам Гор визнав, що така практика не годиться для публічної політики.
Друга хвиля скандалу здійнялася восени 97-го року. Тоді стало відомо, що понад 100 тисяч доларів, „вибитих” Гором для партійного з’їзду в результаті тих дзвінків із його службового кабінету у Білому Домі, таки пішли на цілі виборчої кампанії 1996 року. Відтак було започатковано низку розслідувань на різних рівнях американської правової системи. Генеральний прокурор США розпочала попереднє розслідування. Департамент Юстиції США розпочав своє 30-денне попереднє розслідування – до нього було залучено 25 федеральних агентів ФБР та багатьох експертів Департаменту Юстиції. Гор та демократи посилалися на недосконалість американського законодавства, тоді як республіканці наполягали, що суть проблеми – не в недоліках в законодавства, а в тому, що неетично і осудливо використовувати федеральну власність (службовий телефон Гора) для цілей виборчої кампанії владної партії. Скандал зіграв свою роль як в тому, що в правила фінансування тамтешніх передвиборчих кампаній були внесені істотні корективи, так і долучився до поразки Гора на виборах 2000-го року.
Для України, зізнаюся, це звучить як повідомлення з іншої планети. У нас не те що дзвінки робляться із головного „Білого дому” та „білих домів” обласного та районного рівня – у нас в тих „білих домах” розгорнуті тіньові штаби кандидата від влади; „федеральна”, себто занальнонаціональна власність, експлуатується вщент з тим, щоби забезпечити перемогу „єдиного” кандидата; в топку його передвиборчої кампанії кидаються мільярди гривень. На тлі дій „послідовного і наполегливого” штрафи за недозволену парковку в Нью-Джерсі та дзвінки із службового кабінету в Білому домі виглядають дитячими іграми дорослих людей.
При цьому в гості до тих людей кандидат від влади збирається їхати, як він заявив, у „вагоні не третього, а першого класу”.
- Здавалося, талановита молода юристка Зуліма Фарбер мала всі шанси пройти слухання у сенаті штату та посісти вакантну і високопрестижну посаду судді Верховного Суду Нью-Джерсі. Однак преса зіграла свою роль – журналісти випадково довідалися про те, що у пані Фарбер призупинено дію водійського посвідчення. Коли ж поцікавилися причиною, з’ясувалося, що минулого року пані Фарбер припаркувалася в недозволеному місці. Виписаний їй штраф вона добровільно не сплатила, на засідання суду не з’явилася, тож суддя виніс рішення про призупинення дії водійських прав пані адвоката. Коли це підтвердилося і стало відомо громадськості, то кандидатуру Зуліми Фарбер навіть не допустили до слухань. Її політичну кар’єру було зруйновано і перекреслено.
Стосовно ж аргументів на користь того, що тиражування образу „наполегливого і послідовного” на телекранах є нічим іншим, як висвітленням його діяльності на посту прем’єра, то хотів би нагадати скандал, який спричинився з колишнім віце-президентом США Албертом Гором, і який послужив гарним уроком тамтешній Демократичній партії.
Скандал вибухнув 1997-го року як відлуння президентської виборчої кампанії-1996. У березні 1997 року стало відомо, що Гор, послуговуючись службовим телефоном у Білому домі (хоча він стверджував, що дзвінок був проплачений за рахунок кредитної карточки Національного з’їзду Демократичної партії), „вибивав” гроші для забезпечення політичної діяльності. Першу хвилю скандалу вдалося загальмувати, оскільки Гор твердив, що кошти „шукалися” ним на З’їзд Демократичної партії – т.з „м’які” гроші (в американському законодавстві робиться різниця між „м’якими” грошима (на партійне будівництво, політичну діяльність взагалі) та „твердими” грошима (на конкретну виборчу кампанії, для конкретного кандидата). Проте, значна частина громадськості, заохочувана республіканцями, залишилася незадоволена самим фактом обдзвонювання потенційних спонсорів зі службового кабінету на користь виборчої кампанії владної партії. Сам Гор визнав, що така практика не годиться для публічної політики.
Друга хвиля скандалу здійнялася восени 97-го року. Тоді стало відомо, що понад 100 тисяч доларів, „вибитих” Гором для партійного з’їзду в результаті тих дзвінків із його службового кабінету у Білому Домі, таки пішли на цілі виборчої кампанії 1996 року. Відтак було започатковано низку розслідувань на різних рівнях американської правової системи. Генеральний прокурор США розпочала попереднє розслідування. Департамент Юстиції США розпочав своє 30-денне попереднє розслідування – до нього було залучено 25 федеральних агентів ФБР та багатьох експертів Департаменту Юстиції. Гор та демократи посилалися на недосконалість американського законодавства, тоді як республіканці наполягали, що суть проблеми – не в недоліках в законодавства, а в тому, що неетично і осудливо використовувати федеральну власність (службовий телефон Гора) для цілей виборчої кампанії владної партії. Скандал зіграв свою роль як в тому, що в правила фінансування тамтешніх передвиборчих кампаній були внесені істотні корективи, так і долучився до поразки Гора на виборах 2000-го року.
Для України, зізнаюся, це звучить як повідомлення з іншої планети. У нас не те що дзвінки робляться із головного „Білого дому” та „білих домів” обласного та районного рівня – у нас в тих „білих домах” розгорнуті тіньові штаби кандидата від влади; „федеральна”, себто занальнонаціональна власність, експлуатується вщент з тим, щоби забезпечити перемогу „єдиного” кандидата; в топку його передвиборчої кампанії кидаються мільярди гривень. На тлі дій „послідовного і наполегливого” штрафи за недозволену парковку в Нью-Джерсі та дзвінки із службового кабінету в Білому домі виглядають дитячими іграми дорослих людей.
При цьому в гості до тих людей кандидат від влади збирається їхати, як він заявив, у „вагоні не третього, а першого класу”.