09/05/2004 | ЯковЛаут,Харків

Вельмишановному і Ясновельможному
Нащадкові Українських Гетьманів
Панові Олександрові Конашевичу
з Української служби ВВС –
наше периферійне „Здоровенькі були!”

А кажіть-но мені, Вельмишановний, чому це Ви так швиденько відімкнули мене від прямого ефіру Української службі ВВС о 19.00 за Києвом 03.09.2004, де вивчалося питання тероризму та інших супутніх факторів в сучасній Росії? Може, Ви є кращий за не експерт з безпеки?..Чи, може, Вам не сподобалося те цілком риторичне запитання, яке я поставив Вашим гостям-експертам? Але ж воно було дуже й дуже слушне і актуальне! А я готувався виголосити ще одно. Ось воно: „Стверджують, буцім-то декілька з забитих в Беслані терористів були арабами... Але ж як це могло бути встановлено? Адже в терористів жодних документів не може бути! Окрім того, в абсолютній більшості країн (окрім, хіба що, колишнього Радянського Союзу) ніколи в документах національна приналежність не вказувалася – і не вказується! І Вам це має бути добре відомо. А за зовнішністю таке здебільшого встановити неможливо! Однак навіть і в програмах ВВС бездумно повторювалося, що серед терористів були араби...
Прослухавши тільки що (04.09.2004) на Російській службі Радіо „Свобода” коментарій щодо цих подій російського військового аналітика-експерта Павла Фельгенгауера і професора Андрія Піонтковського, я цілковито погоджуюся з ними в тому, що всі масові криваві події в Беслані відбулися за наявності відверто брутального непрофесіоналізму російського спецназу всіх гілок і верств збройних сил. Діючи за принципом „Бий своїх, щоб чужі лякалися!..”, вони знову виторговують собі чергові бюджетні вливання! На початку цього року на мене образився президент Національної Асоціації Тілоохоронців Росії пан Дмитро Фонарьов, коли я на форумі сайту www.oxpaha.ru вказав, що в таких „спеців” не можна вчити тілоохоронців, а треба, навпаки, триматися від них подалі... Подивіться-но тільки: де б не відбулися події зі „звільненням” заручників „по-сучасному-російському” – всюди мають місце масові жертви як раз серед самих тих заручників! І це не випадковість!
Сподіваюся, Вельмишановний мій, що зможу чи буду мати нагоду і в подальшому брати участь в Ваших інтерактивних програмах. І, можливо, Ви тоді знайдете в собі силу не перебивати спеціаліста, який ставиться до Вас доброзичливо і має на меті щось гарне порекомендувати...

З повагою – Яков Азарієвич Лаут.

P.S. Щиро сподіваюся, що Ви не втратите таки мої телефонні номери – може, колись знадобляться...