Чи варто боятися 31 жовтня?
10/27/2004 | xobbit
За матеріалами:
http://www2.pravda.com.ua/archive/2004/october/26/5.shtml
Чи варто боятися?
Із певних чуток з-поза кордону, привід Кучми-3 має ще 2 шанси на відродження:
– через зрив виборів та проголошення надзвичайного стану
– або через “зняття” із перегонів 2 кандидатів-лідерів.
За будь-якого розкладу усі зацікавлені сили повинні будуть повзти до “трону” на колінах, та благати Кучму про “ярлик на князювання”1.
Зважаючи на моє переконання, що позиція Кучми завжди є подвійною (будь яка альтернатива надає йому можливість скористатися на свій дар інтригана), можна стверджувати, що невизначеність протягнеться аж до оголошення результів першого туру виборів.
А в ЦВК руки залишатимуться чистими. Чи то вона за будь-яку ціну намагатиметься залишити їх такими. Принаймні до другого туру.
Зокрема, наразі добре помітно, що в черговій інформаційній війні проти ющенківської команди стосовно подій 23 жовтня представники ЦВК участі практично не беруть.
Ківалов навіть захворів, а Давидович намагається зберегти толерантність до всіх. Інші члени ЦВК, якщо й з'являються на публіці, то тим більше обережні й чемні.
Невже це аж такий рівень політичної культури та навіть незалежність нового складу Центрвиборчкому? За всієї поваги, маю припустити, що є додаткові причини кристальної чистоти ЦВК.
Судячи з деяких повідомлень, а також навіть останніх публікацій – з'явилася нова, і досить-таки радикальна "пропозиція" щодо зриву виборів, а можливо – і єдина реалістична.
Полягає вона в ... усуненні Центрвиборчкому. Ну, не фізичному, звісно, а в формі відставки. Новий закон про ЦВК, здається, такої можливості не виключає.
Тож вся проблема знову – в наявності формальних підстав, якими можуть бути лише претензії до членів ЦВК з боку, скажімо, як президента, так і парламенту.
За цих умов єдиний спосіб для ЦВК зберегти себе і вибори – не дати жодних підстав нікому, в тім числі й Кучмі, скористатися найменшим формальним прорахунком Комісії так само, як і неправильним кроком силовиків.
Що це конкретно означає для ЦВК стосовно 31 жовтня – побачимо на власні очі. Можливо, виявиться на практиці, що відмова від легалізації фальшування результатів – найкращий шлях до самозбереження.
Нині ж можна твердити, що попри всі жахи цієї кампанії, в України залишається видатний шанс перекреслити застарілий штамп щодо тих, хто голосує, і хто рахує.
----------
Як Кучма віддав антиконституційний наказ
Проблема в тім, що через бійку навколо та в приміщенні ЦВК, президент Кучма вирішив створити якусь нову, так і не названу ним систему захисту Центрвиборчкому від "тиску" з боку опозиції загалом, та народних депутатів з їхньою недоторканістю зокрема.
Ну, от Кучма й довів, що керує країною сам. І як довів!
Президент-Головнокомандувач таки віддав той самий злочинний наказ, виконувати який заборонено Конституцією всім без винятку. У порівнянні з цим оприлюдненим на всю країну наказом плівки Мельниченка і свідчення Єльяшкевича тьмяніють.
А парламент автоматично отримує абсолютно обгрунтовану підставу для імпічменту Кучмі, якби той раптом-таки продовжив свої повноваження...
Силовики в глухому куті
Між тим, віддаючи такий наказ одночасно із подальшими вказівками щодо провокацій, які обов'язково, на його думку, будуть, Кучма міг керуватися лише однією логікою.
Виконувати цей наказ в теперішніх умовах можуть лише ті силовики, які сподіваються, що той, хто наказ віддав, – потім за нього не покарає. Себто, саме ця посадова особа, що роздає такі накази, має залишатися при владі й надалі...
І ця посадова особа, як виявилось, не Янукович, який, до речі, закликав своїх прибічників не виходити на жодні акції для захисту своїх прав.
"Жаль, що політичні сили, я б навіть сказав, деструктивні, вдаються до таких дій", - відзначив Білоконь у вівторок, слово в слово повторюючи Кучму: ... “вибори президента є перевіркою всіх, у тому числі й співробітників міліції "на демократичні цінності, які ми сповідуємо".
Триденної пиятики не буде
От, скажімо, всім відома політизована заява Білоконя про триденну пиятику міліціянтів у разі перемоги провладного кандидата вже в першому турі. Всі чомусь звернули увагу саме на пиятику. Хоча ключові слова тут – перший тур.
А вже коли Кучма відмовився від конституційної реформи і в такий спосіб ніби поставив лише на перемогу кандидата від влади – сумнівів щодо бліц-крігу, здавалося, не залишилося.
Спочатку воно так і виглядало. Зокрема, і ті ж 400-600 дільниць в Росії, і всілякі плани вибіркового зриву виборів в регіонах, де має перевагу Ющенко.
Ба, навіть візит Путіна! Невже він іще на другий тур приїде агітувати за Януковича?
Ну, й ті ж американці, що тільки до 2 листопада зайняті своїми власними виборами, а вже потім в них руки дійдуть і до України.
Аж поки Кучма невідмовився від плану отримати остаточний результат виборів вже 31 жовтня. А він-таки відмовився, про що й сказав в тій же промові до силовиків, коли згадав не лише 31 жовтня, а й 21 листопада. І тим силовиків же й дезорієнтував.
Плюс підтвердив наявність шансів на бліц-кріг, але тепер вже в Ющенка.
Але чому Кучма тягне із забезпеченням перемоги свого "наступника"?
Через небажання чи через неможливість? Мабуть, і те й інше.
Максимум, на що можна розраховувати владній команді (якщо її досі вважати командою) 31 жовтня – так це на те, аби відібрати переможні голоси в Ющенка.
Окрім відміни триденної пиятики – можуть бути інші неприємності. Наприклад, потреба Кучми знайти винних в заворушеннях...
Ну, не через Корчинського ж в разі необхідності вводити надзвичайний стан...
І потім – якщо раптом після першого туру Кучма таки вирішить, створивши попередньо "умови", надзвичайку вводити – то треба ж і нових силовиків призначити, яким можна буде дати додаткові повноваження.
Отже, який висновок випливає? Не варто боятися “привіду батька”, а, як Гамлету – відважно йти на діалог та діяти. Весь світ – театр, тільки в ньому вмирають по-справжньому, так що виключно від діячів залежить, чи запам'ятаються вони героями, або клоунами!
http://www2.pravda.com.ua/archive/2004/october/26/5.shtml
Чи варто боятися?
Із певних чуток з-поза кордону, привід Кучми-3 має ще 2 шанси на відродження:
– через зрив виборів та проголошення надзвичайного стану
– або через “зняття” із перегонів 2 кандидатів-лідерів.
За будь-якого розкладу усі зацікавлені сили повинні будуть повзти до “трону” на колінах, та благати Кучму про “ярлик на князювання”1.
Зважаючи на моє переконання, що позиція Кучми завжди є подвійною (будь яка альтернатива надає йому можливість скористатися на свій дар інтригана), можна стверджувати, що невизначеність протягнеться аж до оголошення результів першого туру виборів.
А в ЦВК руки залишатимуться чистими. Чи то вона за будь-яку ціну намагатиметься залишити їх такими. Принаймні до другого туру.
Зокрема, наразі добре помітно, що в черговій інформаційній війні проти ющенківської команди стосовно подій 23 жовтня представники ЦВК участі практично не беруть.
Ківалов навіть захворів, а Давидович намагається зберегти толерантність до всіх. Інші члени ЦВК, якщо й з'являються на публіці, то тим більше обережні й чемні.
Невже це аж такий рівень політичної культури та навіть незалежність нового складу Центрвиборчкому? За всієї поваги, маю припустити, що є додаткові причини кристальної чистоти ЦВК.
Судячи з деяких повідомлень, а також навіть останніх публікацій – з'явилася нова, і досить-таки радикальна "пропозиція" щодо зриву виборів, а можливо – і єдина реалістична.
Полягає вона в ... усуненні Центрвиборчкому. Ну, не фізичному, звісно, а в формі відставки. Новий закон про ЦВК, здається, такої можливості не виключає.
Тож вся проблема знову – в наявності формальних підстав, якими можуть бути лише претензії до членів ЦВК з боку, скажімо, як президента, так і парламенту.
За цих умов єдиний спосіб для ЦВК зберегти себе і вибори – не дати жодних підстав нікому, в тім числі й Кучмі, скористатися найменшим формальним прорахунком Комісії так само, як і неправильним кроком силовиків.
Що це конкретно означає для ЦВК стосовно 31 жовтня – побачимо на власні очі. Можливо, виявиться на практиці, що відмова від легалізації фальшування результатів – найкращий шлях до самозбереження.
Нині ж можна твердити, що попри всі жахи цієї кампанії, в України залишається видатний шанс перекреслити застарілий штамп щодо тих, хто голосує, і хто рахує.
----------
Як Кучма віддав антиконституційний наказ
Проблема в тім, що через бійку навколо та в приміщенні ЦВК, президент Кучма вирішив створити якусь нову, так і не названу ним систему захисту Центрвиборчкому від "тиску" з боку опозиції загалом, та народних депутатів з їхньою недоторканістю зокрема.
Ну, от Кучма й довів, що керує країною сам. І як довів!
Президент-Головнокомандувач таки віддав той самий злочинний наказ, виконувати який заборонено Конституцією всім без винятку. У порівнянні з цим оприлюдненим на всю країну наказом плівки Мельниченка і свідчення Єльяшкевича тьмяніють.
А парламент автоматично отримує абсолютно обгрунтовану підставу для імпічменту Кучмі, якби той раптом-таки продовжив свої повноваження...
Силовики в глухому куті
Між тим, віддаючи такий наказ одночасно із подальшими вказівками щодо провокацій, які обов'язково, на його думку, будуть, Кучма міг керуватися лише однією логікою.
Виконувати цей наказ в теперішніх умовах можуть лише ті силовики, які сподіваються, що той, хто наказ віддав, – потім за нього не покарає. Себто, саме ця посадова особа, що роздає такі накази, має залишатися при владі й надалі...
І ця посадова особа, як виявилось, не Янукович, який, до речі, закликав своїх прибічників не виходити на жодні акції для захисту своїх прав.
"Жаль, що політичні сили, я б навіть сказав, деструктивні, вдаються до таких дій", - відзначив Білоконь у вівторок, слово в слово повторюючи Кучму: ... “вибори президента є перевіркою всіх, у тому числі й співробітників міліції "на демократичні цінності, які ми сповідуємо".
Триденної пиятики не буде
От, скажімо, всім відома політизована заява Білоконя про триденну пиятику міліціянтів у разі перемоги провладного кандидата вже в першому турі. Всі чомусь звернули увагу саме на пиятику. Хоча ключові слова тут – перший тур.
А вже коли Кучма відмовився від конституційної реформи і в такий спосіб ніби поставив лише на перемогу кандидата від влади – сумнівів щодо бліц-крігу, здавалося, не залишилося.
Спочатку воно так і виглядало. Зокрема, і ті ж 400-600 дільниць в Росії, і всілякі плани вибіркового зриву виборів в регіонах, де має перевагу Ющенко.
Ба, навіть візит Путіна! Невже він іще на другий тур приїде агітувати за Януковича?
Ну, й ті ж американці, що тільки до 2 листопада зайняті своїми власними виборами, а вже потім в них руки дійдуть і до України.
Аж поки Кучма невідмовився від плану отримати остаточний результат виборів вже 31 жовтня. А він-таки відмовився, про що й сказав в тій же промові до силовиків, коли згадав не лише 31 жовтня, а й 21 листопада. І тим силовиків же й дезорієнтував.
Плюс підтвердив наявність шансів на бліц-кріг, але тепер вже в Ющенка.
Але чому Кучма тягне із забезпеченням перемоги свого "наступника"?
Через небажання чи через неможливість? Мабуть, і те й інше.
Максимум, на що можна розраховувати владній команді (якщо її досі вважати командою) 31 жовтня – так це на те, аби відібрати переможні голоси в Ющенка.
Окрім відміни триденної пиятики – можуть бути інші неприємності. Наприклад, потреба Кучми знайти винних в заворушеннях...
Ну, не через Корчинського ж в разі необхідності вводити надзвичайний стан...
І потім – якщо раптом після першого туру Кучма таки вирішить, створивши попередньо "умови", надзвичайку вводити – то треба ж і нових силовиків призначити, яким можна буде дати додаткові повноваження.
Отже, який висновок випливає? Не варто боятися “привіду батька”, а, як Гамлету – відважно йти на діалог та діяти. Весь світ – театр, тільки в ньому вмирають по-справжньому, так що виключно від діячів залежить, чи запам'ятаються вони героями, або клоунами!