11/02/2004 | Antifriz

Чому нарід апатичний? Тому що не бачить перед собою реальної загрози!
Якби навіть наапатичніший та нааполітичніший представник українського соціуму побачив перед собою розлюченого ведмідя, що готується його зжерти, у нього в одну мить прокинулась би і жага і воля до боротьби. Він би не думав тоді що всі ведмеді - козли, і не чекав би, чим це для нього обернеться.
Тому брудні політтехнологи використовують провокації, бо провокації лякають. Одна тільки проблема - провокація, це як атракціон, покатався, побоявся і забув.
Для того, щоб показати народу реальну загрозу, провокації не потрібні. Достатньо показати їм правду, бо вона страшніша, ніж всякі побрехеньки.
Задурманений, задурений, заляканий нарід прагне заплющити очі, щоб правди не бачити, вони оточені ведмедями з усіх сторін, та вже звикли до них. Вони звикли до того, що в кожен момент можуть бути роздерті на клапті.
До того ж - це так просто, стати ведмедем самому! Хоч і ведмедів життя - не цукор, серед них на клапті деруть ще швидше, але за це пропонується ейфорія почуття себе іншим, коли з твоїх ікол капає кров жертви, коли тебе бояться!
Стань іншим, стань іншим зараз! Стань кригою, на якій посковзнеться ведмідь, стань вітром, який нанесе пісок ведмедю в очі, стань болотом, в якому ведмідь зав'язне, стань поганкою, якою ведмідь отруїться!
Не думай, що ти прозорий, не думай, що ведмідь не бачить тебе! Він бачить, він чує запах твоєї крові, він сжере тебе, але спочатку він насолодиться твоїми криками і твоєю агонією, він отримує задоволення від твойого страху, від твоєї безпорадності і твого безсилля.
Ведмідь зіграє тобою в шахи, він поставить п'єсу з твоєю участю, драму, в кінці якої ти матимеш покінчити з собою сам, він дасть тобі і мило і мотузку. Він покличе своїх друзів подивитись на твій кінець, і вони всі разом будуть хрюкати і реготати, споглядаючи твоє безпорадне метушіння з петлею на шиї по горло в крижаній воді. Вони поставлять над тобою цікаві досліди і ти сконаєш змучений і безсилий, з радістю, що твої муки закінчились.

Тож не питай, по кому дзвонить дзвін, бо він дзвонить по тобі!