Це - не вибори.
11/12/2004 | Інший
Це - не вибори.
Те, що відбувається сьогодні, закамуфльовано під вибори Президента України.
Але це не є вибори.
Просто один із найтяжчих для нації моментів сучасності використано для серії прорахованих та підлих ударів в спину та в обличчя української державності.
Ці удари наносить споконвічний ворог України - Росія.
Наші помилки знову зводяться до марної надії на те, що звільнення від загарбника можливе демократичним шляхом. Нас, як вже багато разів поспіль, змусили грати на терені "цивілізованих засобів".
З-за кожного кроку української влади визирають антидержавні, антинародні, антиукраїнські рухи.
Від бійні під час погребіння Патриарха, від полювання 9 березня за тими, хто розмовляє українською мовою, від знищення українських друкарства та мас-медія до ганебного реверсу нафтогону, зрадницького вступу до ЄЕП, до розмов про двомовність та подвійне громадянство, до зіштовхування Сходу та Заходу, до провокування релігійного протистояння, - за всим цим помітна робота на інтереси ворога.
Опозиція або чинить занадто слабкий опір, або зовсім здає позиції українства. Коли мова йде про "захист інтересів російськомовних" - це знаходить відгук, коли ж мова заходить про інтереси титульної нації - то, в очікуванні звинувачень у націоналізмі, руки опускаються. Цю пісню вже співали століття тому - "а украінєц просіт нє много...".
Ми спостерігаємо найбільш потужню за останні роки хвилю економічної, політичної, мовної та культуральної експансії з Півночі. Тепер до цього долучається не тільки власна "п'ята колона", але й потужні російські телеканали, російські гроши, Московський патріарх та російський Президент. Наша влада - Президент, прем'єр, уряд, МВС, суди, чиновництво всіх щаблів - працюють на ворога.
Сьогодні вкрай треба визнати, що ми голосуємо не проти якогось там Януковича.
Ми голосуємо за збереження України.
І нехай ті, хто й досі на боці злочинної влади, не пестить надій, що в разі приєднання до Росії, вони стануть рівноправними із загарбниками. Аби позбутися такої надії, їм варто хоча б раз поїхати до Росії та отямити, що для москаля вони завжди були та назавжди залишаться "другим ґатунком", "хохлами" та "братами молодшими".
Ця нова північна імперія будується не каральними загонами та не вогнепальною зброєю. Ставка нової імперії на тотальну українську зраду - своїй совісті, долі, дітям, державі.
21 листопада ти підеш не на виборну дільницю. Ти підеш на фронт національно-визвольної боротьби. І дай Боже, щоб визволення сталося завдяки цьому ОСТАТОЧНОМУ вибору.
Ми йдемо на ці вибори і цим надаємо останній шанс тій Росії, яка знову намагається панувати на Україні.
Те, що відбувається сьогодні, закамуфльовано під вибори Президента України.
Але це не є вибори.
Просто один із найтяжчих для нації моментів сучасності використано для серії прорахованих та підлих ударів в спину та в обличчя української державності.
Ці удари наносить споконвічний ворог України - Росія.
Наші помилки знову зводяться до марної надії на те, що звільнення від загарбника можливе демократичним шляхом. Нас, як вже багато разів поспіль, змусили грати на терені "цивілізованих засобів".
З-за кожного кроку української влади визирають антидержавні, антинародні, антиукраїнські рухи.
Від бійні під час погребіння Патриарха, від полювання 9 березня за тими, хто розмовляє українською мовою, від знищення українських друкарства та мас-медія до ганебного реверсу нафтогону, зрадницького вступу до ЄЕП, до розмов про двомовність та подвійне громадянство, до зіштовхування Сходу та Заходу, до провокування релігійного протистояння, - за всим цим помітна робота на інтереси ворога.
Опозиція або чинить занадто слабкий опір, або зовсім здає позиції українства. Коли мова йде про "захист інтересів російськомовних" - це знаходить відгук, коли ж мова заходить про інтереси титульної нації - то, в очікуванні звинувачень у націоналізмі, руки опускаються. Цю пісню вже співали століття тому - "а украінєц просіт нє много...".
Ми спостерігаємо найбільш потужню за останні роки хвилю економічної, політичної, мовної та культуральної експансії з Півночі. Тепер до цього долучається не тільки власна "п'ята колона", але й потужні російські телеканали, російські гроши, Московський патріарх та російський Президент. Наша влада - Президент, прем'єр, уряд, МВС, суди, чиновництво всіх щаблів - працюють на ворога.
Сьогодні вкрай треба визнати, що ми голосуємо не проти якогось там Януковича.
Ми голосуємо за збереження України.
І нехай ті, хто й досі на боці злочинної влади, не пестить надій, що в разі приєднання до Росії, вони стануть рівноправними із загарбниками. Аби позбутися такої надії, їм варто хоча б раз поїхати до Росії та отямити, що для москаля вони завжди були та назавжди залишаться "другим ґатунком", "хохлами" та "братами молодшими".
Ця нова північна імперія будується не каральними загонами та не вогнепальною зброєю. Ставка нової імперії на тотальну українську зраду - своїй совісті, долі, дітям, державі.
21 листопада ти підеш не на виборну дільницю. Ти підеш на фронт національно-визвольної боротьби. І дай Боже, щоб визволення сталося завдяки цьому ОСТАТОЧНОМУ вибору.
Ми йдемо на ці вибори і цим надаємо останній шанс тій Росії, яка знову намагається панувати на Україні.