Про політичну вагу "трьох поросят"
02/24/2005 | Юрій Шеляженко
Про політичну вагу "трьох поросят"
Юрій ШЕЛЯЖЕНКО
www.happy.in.ua
"Об'єднану опозицію", про формування якої оголосили 22 лютого Т. Чорновіл, Н. Вітренко та Д. Корчинський, "помаранчеві" сайти вже встигли охрестити "трьома поросятами". Ми сміємося і несерйозно сприймаємо спільну появу цих одіозних постатей на телеекрані. А між тим забувається, що ця амбіційна політична заявка зроблена, по-перше, найбільш пропіареними публічними особами "біло-синього" політикуму; по-друге, людьми, які активно виголошують вигідні для Росії гасла; і, по-третє, які, беззаперечно, мають останнього часу доступ до джерел серйозних фінансових вливань. Виникає питання, хто і навіщо розкормлює наших поросят. Адже не виключено, що за рік, якраз до виборів, українському народові буде підкладено три велетенських свині!
Блок ЧВК з'явився у дуже вдалий час. Помилки нової влади і підмочена репутація багатьох її кадрів викликає велике розчарування громадськості та створює чудову живильну середу для "нової опозиції". Критично налаштована до Ющенка "ПОРА!" поки не поспішає переходити в опозицію. Адже важко розпрощатися з недавнім союзником, тим більше коли він у переможцях ходить... Є доля істини і в такій точці зору, що прозахідні громадські організації дуже знехотя чіпатимуть прозахідного Президента, остерігаючись втратити підтримку міжнародних донорів. Всі бачили, як за лічені дні грантодавець ліквідував "Громадське радіо". Що сильніше: страх залишитись без роботи чи всі ці етичні кодекси та стандарти збалансованої журналістики, які й так погано приживаються на бідному українському чорноземі? А в опозицію не можна йти зі страхом, треба пертися внаглу і казати все що думаєш, ба навіть перебільшувати.
Нинішня влада далека від бездоганності, тому завтра ми побачимо опозицію до неї. Це закономірно і очікувано. Суспільство вже зараз потребує опозиції до Ющенка. "ПОРА!" чудово це розуміє і починає активно критикувати Президента, поки що – за видання таємних указів. Це перший крок, з наслідків якого буде зрозуміло, на яку підтримку ця громадянська кампанія може розраховувати. Але, тим часом як свідомі громадяни починають розгойдуватися, блок ЧВК вже презентував гучне опозиційне шоу, заохочений фінансовими вливаннями з-за кордону. Тарас Чорновіл настільки впевнений у лідерській першості “об’єднаної опозиції”, що вже встиг запросити "Пору" до її лав.
Найбільш цікавою в світлі тоталітарних перетворень в Росії є демонстративне загравання з Корчинським, "вождем православного джихаду", що відверто сміється з будь-яких спроб раціонального політичного мислення і вимагає від своїх прибічників сліпої та дисциплінованої віри у власну постать, не кажучи вже про природній наслідок такої віри - абсолютну лояльність. Як вождь і авторитет в білих одежах, він є природнім ідеологічним партнером для російських ультрапатріотів. Його візит 16 лютого до Москви, зустрічі з найвищими ієрархами Російської Православної Церкви та з “націонал-більшовиком” Лімоновим, обрання в політичну раду Міжнародного Євразійського руху свідчать про появу в українському політикумі яскраво вираженого і амбіційного агента російського впливу, що легко завойовує симпатії молоді. На сайті http://www.evrazia.org/ ми дізнаємося про ідею Корчинського створювати "євразійські недержавні організації", тобто - використати схему підтримки політичних радикалів через НДО, яка активно застосовувалася в Україні прозахідними донорами. В офісі "політичної партії "Братство" стоїть на варті хлопець зі штукою, схожою на карабін. Навряд чи цей пристрій стріляє, але наплив "малолєток" до Братства свідчить про ганебний успіх хуліганської (як для політика) риторики Корчинського. На його думку, ніяку владу контролювати неможливо, тому Ющенка треба скинути силою. Оскільки поки ніхто не фінансує силовий план євразійської революції ("православний джихад"), він скромно обмежується роллю вишибали, польового командира і молодіжного ватажка "об'єднаної опозиції" і відкрито пропонує своїх "братчиків" у охоронці майна та акцій блоку ЧВК (див. http://bratstvo.info/), а Вітренко на спільній прес-конференції жалкує, що її мітинги не охоронялися братчиками під час передвиборчої боротьби.
Наталя Вітренко співає антиглобалістичний дует з Корчинським, виступає проти американського імперіалізму, НАТО, Світового банку, МВФ, міжнародних благодійних фондів і т.п. Але антиглобалізм - не такий вже й чистий від геополітичних впливів міжнародний рух, як іноді намагаються переконувати його прибічники. Антиглобалізм народився тоді, коли почала розпадатися всесвітня мережа розкритикованих за "російське золото" компартій та "мирних" рухів. Ліворадикальна молодь пішла у антиглобалісти, цілком ймовірно, що не задарма. І розмови про "світового жандарма США" трохи відтісняють на другий план імперіалістичні амбіції злиденної Росії, яка зараз активно набирає бали міжнародного авторитету, позиціонуючи себе як лідера всесвітньої опозиції до "дядька Сема". Антиамериканізм Вітренко та Корчинського, заяви на кшталт “ зараз Україною керують напряму з посольства США” є гарантією цілковитої підтримки з півночі.
На прес-конференції з приводу створення “об’єднаної опозиції” Тарас Чорновіл довго пояснював свою “дивну і несподівану” появу поряд з Корчинським та Вітренко. Він пояснив це бажанням підтримати всяку опозицію до Ющенка та бути рупором такої опозиції на парламентській трибуні. Він, мовляв, на відміну від партнерів по блоку ЧВК, хоче до Європи, але не хоче до НАТО, оскільки “завдяки втручанню США цей блок вже не захищає світову безпеку, а становить їй загрозу”. Він не має іміджу скандального політика, його знають хіба що як людину імпульсивну і перебіжчика. Чому він приєднався до сумнівної компанії творців прогресивно-соціалістичного православного джихаду? Навіщо він сидить поряд з Вітренко і Корчинським, дивуючись самому собі та вибачаючись перед присутніми журналістами? Відповідь на це питання – саме у такій неохоті і сум’ятті. Корчинський в інтерв’ю власній газеті “Братство” також називає своїх попутчиків по опозиції, дослівно, “брудом”, і повідомляє про намір “витягти з кутів різну сволоту і склепати з цього непогану опозицію” (повторюючи, на його думку, досвід Юща – але досвід показує, що нові опозиціонери не вміють вчитися у своїх політичних ворогів, бо кожний політтехнологічний плагіат приводив їх до поразки). Що ж до Вітренко, то на її сайті (http://www.vitrenko.org/) один раз мимохіть згадується “Братство” і жодним словом не згадується Корчинський. Ці люди вочевидь об’єдналися не за власним бажанням. Їх поведінка свідчить про те, що якась прихована сила примусила своїх агентів впливу зібратися швиденько, по команді, вкупу. З ідеологічного забарвлення ЧВК легко здогадатися, що йдеться про банальну руку Москви.
Якою буде роль блоку ЧВК принаймні найближчий рік? Оскільки він об’єднує найпомітніших антиамериканських радикалів, цілком ймовірно, що ми спостерігаємо народження крайнього крила сильної просхідної опозиції в Україні. Поки східна номенклатура об’єднує та зміцнює перед важкими для них часами безбарвні і непопулярні, але грошовиті “елітарні” політичні конструкції на кшталт “Партії Регіонів”, СДПУ(о) і т.п., позірна підтримка вулиці буде забезпечуватись публічним блоком маразматиків ЧВК. Янукович, звичайно ж, не відгукнеться на запрошення Чорновола вступати до лав “об’єднаної опозиції” (як і “ПОРА!”). Та коли йому не захочеться марати руки чимось політично необхідним, ми побачимо в потрібну мить в потрібному місці “Братчиків” або натовп прогресивних бабусь. Їх легко ігнорувати або вважати за тупих маргіналів, подібно до того, як на сході ставляться до націоналістичних сил. Але саме їм, схоже, замовлено піднімати українських люмпенів на підтримку слов’янського братства чи принаймні проти американського імперіалізму.
Наскільки життєздатний блок ЧВК? Попри всі амбіції і зовнішні вливання, “об’єднана опозиція” має змінитися або програти. Зневажливе ставлення до всіх “чужих” в цьому середовищі характерне скоріше не для громадського руху, а для банди. Корчинський красномовно кривиться, чуючи питання про юридичну і психологічну підтримку активістів, навчальні програми та громадські слухання. Навіщо все це, якщо він звик збирати шибайголів і без всякої попередньої підготовки кидати їх в бій? Пані Вітренко теж не збирається відкривати настіж двері ПСПУ. Всі троє на прес-конференції 22.02 не змогли дати більш вдалої відповіді на питання, що конкретно вони мають намір робити для покращення ситуації в Україні, окрім Чорноволівського “ми примусимо Ющенка виконати його нездійсненні обіцянки”. Таким чином, у нових опозиціонерів відсутнє прагнення творити позитивні символи для притягування нових людей в свої лави. І це ставить “трьох поросят” у невигідну позицію безплідних критиканів, які лають своїх опонентів “американськими маріонетками” і погрожують своїм співгромадянам “економічним рабством”, при тому не пропонуючи ніяких задовільних, реалістичних шляхів виходу з кризи. “Об’єднанана опозиція” об’єднає тільки тих, хто не вміє самостійно орієнтуватися у політиці, хто готовий повірити першому-ліпшому демагогу, що вміє тільки валити провину за всі проблеми на недосяжних третіх осіб. Але “помаранчева революція” навчила людей самоорганізовуватись та думати не про те, “хто винний?”, а про те, “що робити?”. Враховуючи це, блок ЧВК не витримає конкуренції з будь-якою конструктивною опозицією владі Президента Ющенка, якщо така опозиція нарешті виникне у просторі публічної політики.
Юрій ШЕЛЯЖЕНКО
www.happy.in.ua
"Об'єднану опозицію", про формування якої оголосили 22 лютого Т. Чорновіл, Н. Вітренко та Д. Корчинський, "помаранчеві" сайти вже встигли охрестити "трьома поросятами". Ми сміємося і несерйозно сприймаємо спільну появу цих одіозних постатей на телеекрані. А між тим забувається, що ця амбіційна політична заявка зроблена, по-перше, найбільш пропіареними публічними особами "біло-синього" політикуму; по-друге, людьми, які активно виголошують вигідні для Росії гасла; і, по-третє, які, беззаперечно, мають останнього часу доступ до джерел серйозних фінансових вливань. Виникає питання, хто і навіщо розкормлює наших поросят. Адже не виключено, що за рік, якраз до виборів, українському народові буде підкладено три велетенських свині!
Блок ЧВК з'явився у дуже вдалий час. Помилки нової влади і підмочена репутація багатьох її кадрів викликає велике розчарування громадськості та створює чудову живильну середу для "нової опозиції". Критично налаштована до Ющенка "ПОРА!" поки не поспішає переходити в опозицію. Адже важко розпрощатися з недавнім союзником, тим більше коли він у переможцях ходить... Є доля істини і в такій точці зору, що прозахідні громадські організації дуже знехотя чіпатимуть прозахідного Президента, остерігаючись втратити підтримку міжнародних донорів. Всі бачили, як за лічені дні грантодавець ліквідував "Громадське радіо". Що сильніше: страх залишитись без роботи чи всі ці етичні кодекси та стандарти збалансованої журналістики, які й так погано приживаються на бідному українському чорноземі? А в опозицію не можна йти зі страхом, треба пертися внаглу і казати все що думаєш, ба навіть перебільшувати.
Нинішня влада далека від бездоганності, тому завтра ми побачимо опозицію до неї. Це закономірно і очікувано. Суспільство вже зараз потребує опозиції до Ющенка. "ПОРА!" чудово це розуміє і починає активно критикувати Президента, поки що – за видання таємних указів. Це перший крок, з наслідків якого буде зрозуміло, на яку підтримку ця громадянська кампанія може розраховувати. Але, тим часом як свідомі громадяни починають розгойдуватися, блок ЧВК вже презентував гучне опозиційне шоу, заохочений фінансовими вливаннями з-за кордону. Тарас Чорновіл настільки впевнений у лідерській першості “об’єднаної опозиції”, що вже встиг запросити "Пору" до її лав.
Найбільш цікавою в світлі тоталітарних перетворень в Росії є демонстративне загравання з Корчинським, "вождем православного джихаду", що відверто сміється з будь-яких спроб раціонального політичного мислення і вимагає від своїх прибічників сліпої та дисциплінованої віри у власну постать, не кажучи вже про природній наслідок такої віри - абсолютну лояльність. Як вождь і авторитет в білих одежах, він є природнім ідеологічним партнером для російських ультрапатріотів. Його візит 16 лютого до Москви, зустрічі з найвищими ієрархами Російської Православної Церкви та з “націонал-більшовиком” Лімоновим, обрання в політичну раду Міжнародного Євразійського руху свідчать про появу в українському політикумі яскраво вираженого і амбіційного агента російського впливу, що легко завойовує симпатії молоді. На сайті http://www.evrazia.org/ ми дізнаємося про ідею Корчинського створювати "євразійські недержавні організації", тобто - використати схему підтримки політичних радикалів через НДО, яка активно застосовувалася в Україні прозахідними донорами. В офісі "політичної партії "Братство" стоїть на варті хлопець зі штукою, схожою на карабін. Навряд чи цей пристрій стріляє, але наплив "малолєток" до Братства свідчить про ганебний успіх хуліганської (як для політика) риторики Корчинського. На його думку, ніяку владу контролювати неможливо, тому Ющенка треба скинути силою. Оскільки поки ніхто не фінансує силовий план євразійської революції ("православний джихад"), він скромно обмежується роллю вишибали, польового командира і молодіжного ватажка "об'єднаної опозиції" і відкрито пропонує своїх "братчиків" у охоронці майна та акцій блоку ЧВК (див. http://bratstvo.info/), а Вітренко на спільній прес-конференції жалкує, що її мітинги не охоронялися братчиками під час передвиборчої боротьби.
Наталя Вітренко співає антиглобалістичний дует з Корчинським, виступає проти американського імперіалізму, НАТО, Світового банку, МВФ, міжнародних благодійних фондів і т.п. Але антиглобалізм - не такий вже й чистий від геополітичних впливів міжнародний рух, як іноді намагаються переконувати його прибічники. Антиглобалізм народився тоді, коли почала розпадатися всесвітня мережа розкритикованих за "російське золото" компартій та "мирних" рухів. Ліворадикальна молодь пішла у антиглобалісти, цілком ймовірно, що не задарма. І розмови про "світового жандарма США" трохи відтісняють на другий план імперіалістичні амбіції злиденної Росії, яка зараз активно набирає бали міжнародного авторитету, позиціонуючи себе як лідера всесвітньої опозиції до "дядька Сема". Антиамериканізм Вітренко та Корчинського, заяви на кшталт “ зараз Україною керують напряму з посольства США” є гарантією цілковитої підтримки з півночі.
На прес-конференції з приводу створення “об’єднаної опозиції” Тарас Чорновіл довго пояснював свою “дивну і несподівану” появу поряд з Корчинським та Вітренко. Він пояснив це бажанням підтримати всяку опозицію до Ющенка та бути рупором такої опозиції на парламентській трибуні. Він, мовляв, на відміну від партнерів по блоку ЧВК, хоче до Європи, але не хоче до НАТО, оскільки “завдяки втручанню США цей блок вже не захищає світову безпеку, а становить їй загрозу”. Він не має іміджу скандального політика, його знають хіба що як людину імпульсивну і перебіжчика. Чому він приєднався до сумнівної компанії творців прогресивно-соціалістичного православного джихаду? Навіщо він сидить поряд з Вітренко і Корчинським, дивуючись самому собі та вибачаючись перед присутніми журналістами? Відповідь на це питання – саме у такій неохоті і сум’ятті. Корчинський в інтерв’ю власній газеті “Братство” також називає своїх попутчиків по опозиції, дослівно, “брудом”, і повідомляє про намір “витягти з кутів різну сволоту і склепати з цього непогану опозицію” (повторюючи, на його думку, досвід Юща – але досвід показує, що нові опозиціонери не вміють вчитися у своїх політичних ворогів, бо кожний політтехнологічний плагіат приводив їх до поразки). Що ж до Вітренко, то на її сайті (http://www.vitrenko.org/) один раз мимохіть згадується “Братство” і жодним словом не згадується Корчинський. Ці люди вочевидь об’єдналися не за власним бажанням. Їх поведінка свідчить про те, що якась прихована сила примусила своїх агентів впливу зібратися швиденько, по команді, вкупу. З ідеологічного забарвлення ЧВК легко здогадатися, що йдеться про банальну руку Москви.
Якою буде роль блоку ЧВК принаймні найближчий рік? Оскільки він об’єднує найпомітніших антиамериканських радикалів, цілком ймовірно, що ми спостерігаємо народження крайнього крила сильної просхідної опозиції в Україні. Поки східна номенклатура об’єднує та зміцнює перед важкими для них часами безбарвні і непопулярні, але грошовиті “елітарні” політичні конструкції на кшталт “Партії Регіонів”, СДПУ(о) і т.п., позірна підтримка вулиці буде забезпечуватись публічним блоком маразматиків ЧВК. Янукович, звичайно ж, не відгукнеться на запрошення Чорновола вступати до лав “об’єднаної опозиції” (як і “ПОРА!”). Та коли йому не захочеться марати руки чимось політично необхідним, ми побачимо в потрібну мить в потрібному місці “Братчиків” або натовп прогресивних бабусь. Їх легко ігнорувати або вважати за тупих маргіналів, подібно до того, як на сході ставляться до націоналістичних сил. Але саме їм, схоже, замовлено піднімати українських люмпенів на підтримку слов’янського братства чи принаймні проти американського імперіалізму.
Наскільки життєздатний блок ЧВК? Попри всі амбіції і зовнішні вливання, “об’єднана опозиція” має змінитися або програти. Зневажливе ставлення до всіх “чужих” в цьому середовищі характерне скоріше не для громадського руху, а для банди. Корчинський красномовно кривиться, чуючи питання про юридичну і психологічну підтримку активістів, навчальні програми та громадські слухання. Навіщо все це, якщо він звик збирати шибайголів і без всякої попередньої підготовки кидати їх в бій? Пані Вітренко теж не збирається відкривати настіж двері ПСПУ. Всі троє на прес-конференції 22.02 не змогли дати більш вдалої відповіді на питання, що конкретно вони мають намір робити для покращення ситуації в Україні, окрім Чорноволівського “ми примусимо Ющенка виконати його нездійсненні обіцянки”. Таким чином, у нових опозиціонерів відсутнє прагнення творити позитивні символи для притягування нових людей в свої лави. І це ставить “трьох поросят” у невигідну позицію безплідних критиканів, які лають своїх опонентів “американськими маріонетками” і погрожують своїм співгромадянам “економічним рабством”, при тому не пропонуючи ніяких задовільних, реалістичних шляхів виходу з кризи. “Об’єднанана опозиція” об’єднає тільки тих, хто не вміє самостійно орієнтуватися у політиці, хто готовий повірити першому-ліпшому демагогу, що вміє тільки валити провину за всі проблеми на недосяжних третіх осіб. Але “помаранчева революція” навчила людей самоорганізовуватись та думати не про те, “хто винний?”, а про те, “що робити?”. Враховуючи це, блок ЧВК не витримає конкуренції з будь-якою конструктивною опозицією владі Президента Ющенка, якщо така опозиція нарешті виникне у просторі публічної політики.
Відповіді
2005.02.24 | Sardanapal
Re: Про політичну вагу "трьох поросят"
Да количество "обиженных" не получивших дивиденты от революции видно велико, какие ошибки власти, КМ работает две недели.2005.02.24 | Юрій Шеляженко
Да критиковать уже есть за что
- Тайные указы президента- Новые назначенцы-мажоритарщики не сдают депутатских мандатов
- Во власть проникло куча перекрасивщихся
- История со Зварычем вообще цирк. Открыто лоббирует бизнес-интересы родственника (жены).
2005.02.24 | Ірландець
Re: Про політичну вагу "трьох поросят"
Мені так здається, що автор робить помилку в логічній схемі "Якщо Корчинський проти американського імперіалізму, то я за". А про противників глобалізації взагалі смішно читати. Якісь російські гроші,компартії, одна теорія змови.Автор користується старими штампами антирадянської пропаганди.На даний момент абсолютним гегемоном у світі є США і поки-що конкуренції їм не проглядаються. Російський імперіалізм, це скоріше інструмент внутрішньої політики ніж зовнішньої. Сьогодні Росія має купу спільних проектів з НАТО, є членом СОТ, тощо. Тому позиціонувати її, як якусь альтернативу, чи принаймі суперника США є безглуздим.
І власне, ще одне. Особисто мені дуже не довподоби, що ті хто вчора критикував владу сьогодні уподобляється їй, починаючи від сленгу закінчуючи образами. Сподіваюся, що це не переродження в дракона.
2005.02.24 | Budweiser
Росія не є членом СОТ (WTO)
акож російський імперіалізм не лише для внутрішнього використання, але і є активним чинником на пост-радянському просторі (див. втручання Росії в українські вибори). А в іншому можна погодитися з вами2005.02.24 | Ірландець
Re: Росія не є членом СОТ (WTO)
Ну вона намагається зберігати регіональне лідерство, хоч у неї це не дуже і виходить. Власне Україна розвиваючи ГУАМ також фактично проявляла регіональне лідерство. Всі останні випади проти американців повязані з втручанням в справи російської еліти, це скоріше є обороною ніж нападом. Хоч також можу погодитися, що в керівників цієї країни існують якісь імперські прагнення і стереотипи, але їх реалізація, будьмо об"єктивними, є неможливою.Сьогодні все у світі вирішують скоріше ТНК, ніж якісь держави. Навіть уряд США побоюється їх, хоч багато з них мають американське походження2005.02.24 | Budweiser
Re: Росія не є членом СОТ (WTO)
Росія й надалі залишиться регіональним лідером (точніше одним з них) через 1- сировину, 2- ядерну зброю, 3- величезний простір. В довгій перспективі імперські прагнення Росії малореальні, але наразі вони дуже дієві на пост-радянському просторі - варто лише пригадати існування таких квазі-державок як ПМР, Пд. Осетія та Абхазія, які є результатом імперських устремлінь Росії.Проте Україна у випадку вдалих реформ та вступу у ЄС та НАТО також може стати східно-та центрально-європейським регіональним лідером.
Я б також не впадав в ультра-ліву риторику та перебільшував роль ТНК.
Ірландець пише:
> Ну вона намагається зберігати регіональне лідерство, хоч у неї це не дуже і виходить. Власне Україна розвиваючи ГУАМ також фактично проявляла регіональне лідерство. Всі останні випади проти американців повязані з втручанням в справи російської еліти, це скоріше є обороною ніж нападом. Хоч також можу погодитися, що в керівників цієї країни існують якісь імперські прагнення і стереотипи, але їх реалізація, будьмо об"єктивними, є неможливою.Сьогодні все у світі вирішують скоріше ТНК, ніж якісь держави. Навіть уряд США побоюється їх, хоч багато з них мають американське походження
2005.02.24 | Ірландець
Re: Росія не є членом СОТ (WTO)
Budweiser пише:> Я б також не впадав в ультра-ліву риторику та перебільшував роль ТНК.
А я б не став вышати ярлички.
2005.02.24 | Budweiser
мова не про ярлики
Шановний, а про те що саме представники ультра-лівого антиглобаліського руху перебільшують роль ТНК демонізуючи їх.2005.02.24 | Ірландець
Ну якщо ви про антиглобалістів
но напевне про ультраправих, бо противники глобалізації капіталу, є рухом за глобальну демократизацію і зовсім не є прихильниками містицизму. Наскільки я знаю, ця критика побудована на конкретних і раціональних речах. Тобто, якщо є до когось певні претензії, то мені цікаво хто саме перебільшує. Може я не в курсі:-)2005.02.24 | Ірландець
Re: Росія не є членом СОТ (WTO)
я перепрошую за оффтопік, але коли швидко друкуєш і займаєшся декількома справами одночасно, то пропускаєш. Я мав на увазі, що Росія вже майже член ВТО. В цьому вона далеко попереду України і підписала вже більшість погоджувальних протоколів.2005.02.24 | Юрій Шеляженко
Практика змови. А не теорія.
> Якісь російські гроші,компартії, одна теорія змови.Одна моя знайома каже: "я дивуюся, чому одразу після того, як Горбачов перестав давати гроші на підтримку всесвітнього руху за мир, цей рух одразу розвалився, але ті ж самі люди стали антиглобалістами". Це популярне спостереження, і я не знаю серйозних контраргументів. Якщо ви знаєте, дайте лінк, будь ласка. Щоб в цій статті популярно пояснювалося, чому антиглобалісти легко знаходять спільну мову з російськими правими і навіть з татом Зю, чому підцензурна російська преса постійно цитує лівацьку західну пресу, ту ж "Гардіан". Чому російські ультраправі постійно лізуть в антиглобалісти. І ще мене сильно цікавить таке співпадіння, що Корчинський чи не в один день отримує благословіння РПЦ, ідеолога євразійства Дугіна та антиглобаліста Лімонова. Багато приводів для параної!
2005.02.24 | Ірландець
Re: Практика змови. А не теорія.
Юрій Шеляженко пише:> > Якісь російські гроші,компартії, одна теорія змови.
>
> Одна моя знайома каже: "я дивуюся, чому одразу після того, як Горбачов перестав давати гроші на підтримку всесвітнього руху за мир, цей рух одразу розвалився, але ті ж самі люди стали антиглобалістами". Це популярне спостереження, і я не знаю серйозних контраргументів.
Ну як "популярне", навіщо так соромязливо - популіське, от якраз в тему. Бо такі узагальнення не можуть не бути популіськими. Не було ніколи ніякого Всесвітнього руху, це твердження з розряду "сіоніських мудреців", тощо. Радянський уряд фінансував компартії ряду країн і не треба бути великим істориком щоб знати, що зовсім не комуністи виводили людей на вулиці, не вони організовували молодіжні бунти та протести. Повторення пропагандиських штампів часів "Холодної війни" не робить вам честі. Так само, як і безпідставним, і не хотів би вживати цього слова, але навіть тупим спрощенням є твердження що рух за глобальну демократизацію це інша назва "всесвітнього руху за мир". Рух за глобальну демократизацію є мережевою формою організації, в ньому немає ні лідерів, ні центрів. Саме в нього "Пора" вчилася форм організації.
>Якщо ви знаєте, дайте лінк, будь ласка.
Ну хіба що на одні з найбільш потужних і популярних:http://www.agp.org
http://www.indymedia.org/or/index.shtml
http://russia.indymedia.org
http://infoshop.org
http://www.reclaimthestreets.net
Щоб в цій статті популярно пояснювалося, чому антиглобалісти легко знаходять спільну мову з російськими правими і навіть з татом Зю, чому підцензурна російська преса постійно цитує лівацьку західну пресу, ту ж "Гардіан". Чому російські ультраправі постійно лізуть в антиглобалісти. І ще мене сильно цікавить таке співпадіння, що Корчинський чи не в один день отримує благословіння РПЦ, ідеолога євразійства Дугіна та антиглобаліста Лімонова. Багато приводів для параної!
Це повна фігня, яка ні на йоту не відповідає дійсності. Дійсність прямо протилежна цьому твердженню. Але також слід зазначити, що антиглобалістів у світі немає. Ними хіба що є якісь державники та почвєніки типу Дугіна та фашиста Лімонова.(Між іншим цікавий текст в тему http://yaroslavlpunk.narod.ru/st32.htm) Тих кого системні ЗМІ, типу CNN себе іменують зовсім не антиглобалістами, а альтерглобалістами, або рухом за глобальну демократизацію і вимагають вони по великому рахунку одного, щоб уряди та структури(в які ви так прагнете інтегруватися) які на словах декларують демократію дотримувалися її на ділі.
Так, що учітє матчасть як тут хтось казав, тоді можливо і писатиме
2005.02.25 | Юрій Шеляженко
Дякую за посилання. Буду розширювати свiтогляд (-)
2005.02.27 | VDom
Витренко как «символ мужской униженности»
http://w2.obkom.net.ua/articles/2005-02/25.1144.shtmlТРОЙКА ВЧК
Новая украинская оппозиция в зеркале классической «Зависти»
Витренко как «символ мужской униженности» Черновола и Корчинского.
Они нашли друг друга. Так сказать, встретились три одиночества…
Меня лично мало интересуют психологические особенности Наталии Витренко. А вот судьбы двух мужских персонажей могучей кучки-тройки продолжают забавлять. Все-таки как-то не удовлетворяют меня простые ответы на вопрос: что же случилось с Дмитрием Корчинским и Тарасом Черноволом? Ведь один из них вполне мог стать если не нашим Че Геварой, то хотя бы нашим Эдуардом Лимоновым. А второй – как минимум, мог бы вырасти достойным сыном своего отца. Кем они оба стали всего за пару лет, комментировать не стоит. А вот найти причину этого регресса…
Слухи о миллионах от «князя тьмы и темников» для братчика Димы (и даже такие факты, что «...партия «Братство» приобрела штаб-квартиру напротив главного офиса СДПУ(о) — зачем далеко ходить за «братской» поддержкой?»), и такие же слухи о неких свечных заводиках для Тараса, сына Вячеслава, меня лично не убеждали. Деньги, конечно, хороший аргумент для объяснения «Как я стал предателем», но не единственный. Тут нужно нечто большее.
И это «большее» впервые явилось мне прошлой, еще не оранжевой, осенью – при прочтении предвыборной программы кандидата в президенты Украины Дмитрия Корчинского. Откуда все это? «...Насправді політика - це коли весело. Політика займає місце між літературою і музикою. Це мистецтво тим більше прекрасне, чим більш небезпечне. Наполеонівські походи були симфонією, дипломатія Бісмарка - романом. Ви гадаєте я балотуюся? Я граю на сопілці!... Нам не вдаються раціональні вчинки. То і не треба! Ми маємо експортувати не металопрокат, а містику. Кабінет Міністрів має змінити форму своїх засідань. Їм потрібно придбати кришталеву кулю і споглядати крізь неї свічку. Або взятись за руки й утворити магічне коло. ... Нас піднесуть наші слабкості. Сьогодні наша «крайня хата» набирає всесвітньо-історичного значення. Із надгризених яблук ми зведемо нашу фортецю! ... Ми не хочемо благополуччя, ми хочемо бути багатшими за всіх. Ми не хочемо стабільності, ми хочемо бути найголовнішими. ... Щоб виріс дуб, повинен згнити жолудь. Процес гниття, ми в Україні здійснили в рекордно стислі терміни. На цьому історичному, або вірніше сказати, біологічному етапі були потрібні не орли, а хробаки. Вони зробили свою роботу. Пагін почав пробиватися і нам з вами вже не потрібно копирсатися в гною, а час підняти голову до неба». Что-то очень знакомое вертелось в голове, пока читал почти что футуристический манифест несостоявшегося Че.
И вдруг пришло просветление. Ба, да это же манифесты Ивана Бабичева! Героя романа Юрия Олеши «Зависть», писанного в 1927 году. Если собрать отрывки его прокламаций по пивным, выйдет что-то схожее на манифест Корчинского: «Вот я стою на высотах, озирая сползающую армию! Ко мне! Ко мне! Велико мое воинство! Актерики, мечтающие о славе. Несчастные любовники! Старые девы! Счетоводы! Честолюбцы! Дураки! Рыцари! Трусы! Ко мне! Пришел король ваш, Иван Бабичев! Еще не настало время, скоро, скоро мы выступим... Сползайте, воинство! Я король подушек. Скажите: мы хотим спать каждый на своей подушке. Вот подушка. Герб наш. Знамя наше.. ...Мне очень трудно найти героев, ...героев нет... ...Я хочу собрать вокруг себя множество. Чтобы иметь выбор и выбрать лучших, ярчайших из них, сделать ударную группу».
Тот же набор схожих на бред призывов неудачника, не сумевшего реализоваться. То же желание сплотить вокруг себя таких же «лузеров» и сформировать из них что-то вроде «уличной армии». Как назвать сего героя? Дадим слово Бабичеву: «Вас интересует чувство, носителем которого он является, или его имя? Завистник». Зависть – вот что движет и героем нашего времени, Корчинским. Он навязчиво предлагал Украине полюбить его, умного усатого красавца? – а она полюбила другого, «бухгалтера».
И та же зависть, очевидно, стала двигателем для Черновола-младшего, которому также не удалось влюбить Украину в себя, сына великого отца. Вполне вероятно, что такая неудача привела героя Первой антикучмовской революции-2001 к грустным мыслям, подобным самооценке другого персонажа «Зависти» - Николая Кавалерова, перебивающегося стишками шута при крепком хозяйственнике, «одном из замечательных людей государства»:
«Я не буду уже ни красивым, ни знаменитым. Я не приду из маленького города в столицу. Я не буду ни полководцем, ни наркомом, ни ученым, ни бегуном, ни авантюристом. Я мечтал всю жизнь о необычайной любви. Скоро я вернусь на старую квартиру, в комнату со страшной кроватью».
Избранница двух неудачников прошумела мимо, как ветвь, полная оранжевых цветов и листьев. И наши несостоявшиеся герои-2004 нашли друг друга, как находят друг друга герои олешинской книги – Иван Бабичев и Николай Кавалеров. И мстят наши Дима и Тарас своему удачливому сопернику – но мстят мелко, не по-геройски.
А неудовлетворенную политическую страсть им приходится разделять с дамой не первой молодости – подобно тому, как это делают их литературные прототипы. Спутницей жизни Кавалерова и Бабичева, после всех их поражений стала вдова Прокопович, несмотря на неважные характеристики которой («... Ей лет сорок пять, а во дворе ее называют «Анечка». Вдова Прокопович стара, жирна и рыхла. Ее можно выдавливать, как ливерную колбасу. Вдова Прокопович - символ мужской униженности»), пораженцы спят с ней по очереди.
Что-то в этом есть... Просто маячит перед глазами другая мадам, которую тоже на улицах, несмотря на не юный возраст, поклонники зовут по имени, ставшему нарицательным в злачных кварталах Стамбула.
Олег СУПРУНЕНКО
2005.02.24 | Vadym Gladchuk
Re: Про політичну вагу "трьох поросят"
написано геніально2005.02.24 | Юрій Шеляженко
Радий чути похвали від автора колядування під Кабміном (-)
2005.02.25 | Navigator
Re: Про політичну вагу "трьох поросят". Їхня вага більша.
Бо на плечах у них мішки з доларами.Не густо, але є.
Добавте кілограм 15 стодоларовими банкнотами.